Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 грудня 2019 р. Справа№200/10519/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голошивця І.О., при секретарі судового засідання - Шташаліс О.О., за участю представника позивача - Топчийова Є.В., представника відповідача - Нікітіної М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Соледарської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Соледарської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 15.07.2019 № 7/43-1024, зобов'язання вчинити певні дії
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно рішення 43 сесії 7 скликання Соледарської міської ради від 15.07.2019 за №7/43-1024 “Про відмову у затверджені проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок”, у затверджені позивачу проекту на відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (В.02.01) із земель житлової та громадської забудови комунальної власності Соледарської об'єднаної територіальної громади за адресою: вулиця Алебастрова, б/н, місто Соледар, Бахмутський район, Донецької області було відмовлено. Підставою для відмови було посилання відповідача на абз. 2 п. 2 ст. 24 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”. ОСОБА_1 вважає, що проектна документація погоджена у встановленому законом порядку та відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення про відмову їх затвердження є протиправною.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що 15.07.2019 Соледарською міською радою було прийняте рішення №7/43-1024 “Про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок”. Пунктом 3 зазначеного рішення Соледарської міської ради - відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності Соледарської міської об'єднаної територіальної громади у власність ОСОБА_1 із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з невідповідністю умов відведення земельної ділянки вимогам абз. 2 п. 2, п. 3 ст. 24 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”. Проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема матеріали проекту землеустрою необхідно доповнити інформацією щодо встановлення санітарно-захисної зони. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позов.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.08.2019 відкрито провадження по справі та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.09.2019.
30.09.2019 розгляд справи відкладено до 30.10.2019 для надання додаткових доказів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 30.10.2019 вирішено продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено розгляд справи до 27.11.2019.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2019 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті на 11.12.2019.
11.12.2019 оголошено перерву по справі до 17.12.2019.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
22.01.2018 ОСОБА_1 подала заяву до міського голови Соледарської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею до 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови комунальної власності Соледарської міської об'єднаної територіальної громади за адресою: АДРЕСА_2 Алебастрова, б/н, місто Соледар, Бахмутського району Донецької області (а.с. 22).
Згідно рішення Соледарської міської ради від 21.11.2018 №7/33-835 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (В.02.01) із земель житлової та громадської забудови комунальної власності Соледарської об'єднаної територіальної громади за адресою: вулиця Алебастрова, б/н, місто Соледар, Бахмутського району Донецької області (а.с. 23-24).
ОСОБА_1 був зроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності Соледарської міської об'єднаної територіальної громади за кадастровим номером 1410370300:00:004:0566 (а.с. 17-21).
16.04.2019 ОСОБА_1 звернулась до Соледарської міської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (В.02.01) із земель житлової та громадської забудови комунальної власності Соледарської об'єднаної територіальної громади за адресою: вул. Алебастрова, б/н, м. Соледар, Бахмутський р-н., Донецька обл. (а.с 66).
Згідно листа від 05.06.2019 року за №1537/18-20 позивачу була надана відповідь, відповідно до якої, Соледарська міська рада повідомила про неможливість позитивного вирішення порушеного питання щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с. 65).
Як встановлено судом, після повторного звернення позивачем до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (В.02.01) із земель житлової та громадської забудови комунальної власності Соледарської об'єднаної територіальної громади, 15.07.2019 Соледарською міською радою було прийняте рішення № 7/43-1024 “Про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок” (а.с. 74-75).
Прийняте відповідачем рішення про № 7/43-1024 “Про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок” є спірним в данних правовідносинах.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
В силу положень абзацу 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 статті 116 Земельного кодексу України).
Згідно з положеннями ч. 9-10 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а у разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Тобто, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Отже, виходячи з аналізу норм земельного законодавства, які встановлюють механізм і процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність ділянок, вбачається, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою та розроблення проекту землеустрою, є стадіями одного процесу та нерозривно пов'язані між собою.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 3 спірного Рішення Соледарської міської ради від 15.07.2019, відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності Соледарської об'єднаної територіальної громади у власність громадянці ОСОБА_1 із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: вул АДРЕСА_3 Алебастрова АДРЕСА_1 , Донецька АДРЕСА_4 ., у зв'язку з невідповіднісю умов відведення земельної ділянки вимогам абз. 2 п. 2, п. 3 ст. 24 Закону Укради “Про регулювання містобудівної діяльності”.
Відповідно до приписів ст. 186 Земельного кодексу України, робочі проекти землеустрою, що передбачають заходи з будівництва об'єктів та споруд, погоджуються також структурним підрозділом відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району - виконавчим органом відповідної міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі якщо такий орган не утворений - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
В матеріалах справи наявний висновок Відділу містобудування, архітектури та капітального будівництва Соледарської міської ради № 4 від 05.03.2019, з якого вбачається що відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (В.02.01) із земель житлової та громадської забудови комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 б АДРЕСА_5 н, місто Соледар, Бахмутського району Донецької області, відділ містобудування, архітектури та капітального будівництва погоджує проект землеустрою та вважає за можливе відведення земельної ділянки для вищезазначеної цілі за умови додержання вимог п. 3 ст. 24 Закону Укради “Про регулювання містобудівної діяльності” (а.с. 67).
Статтею 1 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” визначено, що містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Пунктом 3 статті 24 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, передбачено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
Так використання земельних ділянок для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування здійснюються відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотримання будівельних норм, державних стандартів і правил.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону “Про регулювання містобудівної діяльності”, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону “Про регулювання містобудівної діяльності”, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Статтею 114 Земельного кодексу України встановлено, що санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України №173 від 19.06.1996, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.1996 за № 379/1404, затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (далі - Правила).
Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення (пункт 1.1 Правил).
Пунктом 5.4 Правил передбачено, що промислові, сільськогосподарські та інші об'єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.
Із аналізу вищезазначених норм законоданства вбачається, шо для встановлення санітарно-захисної зони необхідна наявність промислового підприємства, сільськогосподарського чи іншого об'єкта, шо є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними факторами, а санрозмір санітарно- захисної зони визначається виходячи із санітарної класифікація вказаних об'єктів.
З матеріалів справи вбачається, що на земельну ділянку, яка пропонується до передачі у приватну власність позивача, поширюється санітарно-захисна зона, яка не зазначена в наданому проекті землеустрою.
Проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема матеріали проекту землеустрою не містять інформації щодо встановлення санітарно-захисної зони.
Як встановлено в ході розгляду даної справи, на території Соледарської міської об'єднаної територіальної громади розташоване Товариство з обмеженою відповідальністю “Кнауф Гіпс Донбас”, виробнича діяльність якого включає видобування природного гіпсового каменю із кар'єрів Західно-Михайлівського, Східно-Михайлівського і Східно-Покровського родовищ та його переробку в цехах підприємства для виготовлення будівельних матеріалів та сировини для виробництва керамічних виробів, зокрема на заводі ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас», що розташований біля оскаржуваних земельних ділянок, на відстані менш ніж 250 метрів, як вбачається з викопіювань наданих товариством листом від 14.08.2019 №1157, а також представниками відповідача та позивача. (а.с.68-70, 82, 86)
Підприємство розміщено на 2-х основних проммайданчиках: Північному (м. Соледар, вул. Сосюри) і Південному (м. Соледар, вул. Володарського) та 4-х допоміжних майданчиках (Східно-Покровський, Західно-Михайлівський та Східно-Михайлівський кар'єри, майданчик для автотранспорту підприємства-автогаражі).
ТОВ “Кнауф Гіпс Донбас” листом від 14.08.2019 № 1157 надано Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 17.03.2008 № 05.03.02.-07/15070 щодо встановлення санітарно-захисної зони навколо промислового об'єкту ТОВ “Кнауф Гіпс Донбас” (а.с. 68-73).
Так, відповідно до зазначеного висновку, державою встановлена санітарно-захисна зона навколо майданчика підприємства у розмірі 250 метрів від джерел викидів, від огородження промислового майданчика ця зона складає 140 м, та значною часткою заходить на вул. Алебастрова м. Соледар.
Відповідно до п. 5.10 Наказу Міністерства охорони здоров'я "Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів”, у санітарно- захисних зонах не можна допускати розміщення, зокрема, житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ.
Крім того, пунктом 5.25 Правил визначено, що автомобільні дороги загальної мережі I, II і III категорій слід проектувати в обхід населених пунктів згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 "Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво". Відстань від бровки земляного полотна зазначених доріг необхідно приймати не менше 100 м до житлової забудови і садівницьких товариств, для доріг IV категорії - 50 м, при забезпеченні на відповідній території гігієнічних нормативів якості атмосферного повітря та рівнів шуму. Для захисту від шуму і загазованості вздовж доріг слід передбачати смуги зелених насаджень шириною не менше 10 м.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, поряд зі спірною земельною ділянкою проходить автомобільна дорога Т-13-02 Старобельськ-Бахмут, що суперечить нормам, які встановлюють правила проектування і будівництва автомобільних доріг загального користування в Україні.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що оскільки проект землеустрою ОСОБА_1 не містив інформації щодо встановлення санітарно-захисної зони, як це передбачене діючим законодавством, відповідачем правомірно прийняте рішення № 7/43-1024 “Про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок”.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Таким чином, аналізуючи зазначене, враховуючи той факт, що при відведенні ділянки у власність позивача був відсутній план зонування, а саме відсутня інформація щодо встановлення санітарно-захисних норм, та відведена територія захоплює санітарно-захисну зону працюючого підприємства та крім іншого, поряд зі спірною ділянкою проходить автомобільна дорога, суд доходить висновку щодо правомірності прийняття 15.07.2019 Соледарською міською радою рішення № 7/43-1024 “Про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок”, зокрема, ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно статті 139 КАС України судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ІПН: НОМЕР_1 ) до Соледарської міської ради (84545, Донецька область, м. Соледар, вул. Паркова, 3А, ЄДРПОУ: 04052873) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- відмовити.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 18 грудня 2019 року за участю представників сторін.
Повний текст рішення складається відповідно до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець