26 грудня 2019 року Справа №160/11681/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Е.О., розглянувши клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-ФАКТОР" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування постанови, -
21 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Ін-Фактор” звернулося з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, з вимогами: скасувати постанову № 709/1249/16-2/13-П від 28.08.2019 року, якою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосувало до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ін-Фактор” штрафну санкцію у розмірі 3400,00 грн.
Ухвалою суду від 25.11.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог ч. 6 ст. 12, ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
24.12.2019 року відповідач подав до суду відзив на позов, в якому також просив здійснювати розгляд справи за участі представника.
Суд, розглянувши заяву відповідача, проаналізувавши норми Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до таких висновків.
Приписами частини першої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Відповідно до положень частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до вимог частини 4 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про, зокрема, залишення заяви відповідача без задоволення.
Відповідно до вимог пункту другого частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, зокрема, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Аналіз вищевикладених норм показує, що Кодексу адміністративного судочинства України визначає право адміністративного суду на призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін за їх клопотанням або загального позовного провадження, з урахуванням встановлених Кодексу адміністративного судочинства України обмежень.
Тож предмет спору між сторонами, характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників у цій адміністративній справі не вимагають проведення підготовчого провадження та судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Керуючись ст. ст. 12, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-ФАКТОР" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування постанови - відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Е.О. Юрков