26 грудня 2019 року Справа 160/13027/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, -
21.12.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , на користь військової частини НОМЕР_1 15300,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди спричиненої військовій частині НОМЕР_1 .
Слід зазначити, що вказана позовна заява 18.12.2019 року направлена військовою частиною НОМЕР_1 , що підтверджується відтиском поштового штемпелю на конверті.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач, перебуваючи на посаді помічника командира бригади з правової роботи -начальника юридичної групи на відповідача, серед іншого, були покладені обов'язки щодо організації претензійної та позовної роботи, представництва військової частини НОМЕР_1 в судах, апеляційного та касаційного оскарження рішень судів прийнятих не на користь військової частини НОМЕР_1 . Однак, до виконання покладених на нього обов'язків відповідач поставився неналежним чином, порушив норми законодавства України, що призвело до того, що відповідач про рішення суду прийняте не на користь військової частини НОМЕР_1 по справі № 804/3526/16 у якій він був представником військової частини НОМЕР_1 командуванню військової частини не доповів, відповідних дій спрямованих на оскарження рішення суду першої інстанції не вчинив, про необхідність оскарження рішення суду першої інстанції, яке прийняте не на користь військової частини НОМЕР_1 , та необхідність оплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції командуванню військової частини НОМЕР_1 не доповів, що призвело до того, що рішення суду першої інстанції набрало законної сили, але про необхідність його виконання командуванню військової частини відомо не було, що в свою чергу, в подальшому, призвело до накладення на військову частину НОМЕР_1 штрафних санкцій на загальну суму 15300,00 грн. за несвоєчасне виконання військовою частиною НОМЕР_1 рішення суду, що набрало законної сили.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2019 року зазначена вище справа розподілена та 23.12.2019 року передана судді Пруднику С.В.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до п. п. 3 та 6 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно приписам п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до положень ч. 3 ст.55 КАС України, юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Таким чином, керівник юридичної особи має право на звернення до суду від її імені лише на підставі документів, що безпосередньо підтверджують його повноваження.
Як видно з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позовна заява підписана та подана від імені командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 . Однак на підтвердження його повноважень не додано жодних доказів того, що саме ОСОБА_3 обіймає посаду ТВО командира військової частини НОМЕР_1 , а також повноважень, визначених законодавством (належним чином засвідчених копій таких документів як: наказ про призначення, наказ про покладення обов'язків, тощо).
Також, частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За приписами ч. 2, ч. 4 ч. 5 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
При цьому, згідно з пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, копія документа засвідчується відміткою, що складається зі слів "Згідно з оригіналом", назвою посади, особистим підписом особи, яка засвідчує копію, її ініціалами та прізвищем, датою засвідчення копії, що проставляється у лівому нижньому куті документа.
В порушення вищевказаних вимог до матеріалів позовної заяви додані копії документів, які не засвідчені позивачем.
Тобто, з наведеного слідує, що додані до адміністративного позову ксерокопії документів не є належними доказами, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача у розумінні ст.ст.72-78 Кодексу адміністративного судочинства України, так як вони не завірені у встановленому законодавством порядку згідно до вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, що є порушенням ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, позивачу слід подати до суду засвідчені копії документів для суду та для вручення відповідачу із проставленням на лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа відмітки “Копія” та “Згідно з оригіналом”.
Окрім цього, за результатами ознайомлення з даною позовною заявою судом встановлено, що вона подана без додержання вимог, передбачених ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки норми зазначеної статті передбачають, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За змістом частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Слід зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Судом установлено, що позивач в поданому адміністративному позові просить стягнути з ОСОБА_1 , на користь військової частини НОМЕР_1 15300,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди спричиненої військовій частині НОМЕР_1 .
Разом з тим, із позовною заявою військова частина НОМЕР_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 18.12.2019 року тобто, із пропущенням тримісячного строку звернення до суду з позовом.
В поданій до суду позовній заяві містилось клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому позивач зазначає, що 17 березня 2014 року за № 303 Президентом України було видано Указ «Про часткову мобілізацію», який було затверджено Законом України від 17 березня 2014 року № 1126 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до абзацу 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543 особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, з моменту винесення Президентом України Указу від 14 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію» в Україні почав діяти особливий період, який триває і по теперішній час. Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) являється бойовою військовою частиною, яка з метою захисту суверенітету і територіальної цілісності України від збройної агресії з бору Російської Федерації виконувала відповідні завдання та покладені на неї функції в зоні проведення АТО (антитерористичної операції) та в зоні ООС (операції об'єднаних сил) поза постійним місцем своєї дислокації, що підтверджується довідкою від 22.11.2109 року № 2771 (копія додається). У зв'язку з участю військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) у бойових діях по відсічі збройної агресії Російської Федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності України, військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) не мала можливості в межах строків встановлених КАС України звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Також позивач зазначив, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року була отримана відповідачем лише 09 серпня 2017 року, тобто більш ніж через місяць з дня її винесення, однак відповідних дій щодо своєчасного її отримання, знаючи про дату її винесення, відповідач не вчинив. В подальшому, знаючи про необхідність оскарження вказаної постанови відповідач дій спрямованих на її своєчасне оскарження не вчиняв (своєчасне подання рапорту про необхідність оплати судового збору, своєчасна підготовка та направлення апеляційної скарги) знаючи про своє звільнення з військової служби та легковажно розраховуючи на уникнення відповідальності. 20 серпня 2017 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 217 відповідача було звільнено з військової служби у зв'язку з закінченням строку контракту. Крім того, відповідачем, матеріали судової справи № 804/3526/16 у військовій частині НОМЕР_1 у відповідну справу сформовані не були, що призвело до того, що після звільнення відповідача з військової служби, новий представник військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) не мав відомостей щодо обставин справи та прийнятих у справі судових рішень, що призвело до того, що подальші дії військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) спрямовані на оскарження рішення суду першої інстанції позитивних результатів не дали. В подальшому у зв'язку з неналежним представництвом та захистом відповідачем інтересів військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області було винесено постанову від 27 вересня 2018 року ВП № 56470959 про накладення на військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) штрафу у розмірі 5100,00 грн. та постанову від 21 лютого 2019 року ВП № 56470959 про накладення на військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) штрафу у розмірі 10200,00 грн. Таким чином, неналежне виконання відповідачем покладених на нього обов'язків за посадою, неналежне представництво та захист інтересів військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), порушення вимог абз. З п. 2, абз. 10 п. 16 Положення № 259, пунктів 1.3., 1.6., 3.1., З.4., 4.6., 5.5. Інструкції № 744, абз. 5 ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України призвело до накладення на військову частину НОМЕР_1 штрафних санкцій на загальну суму 15300,00 гри., а відповідно спричинення військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) матеріальної шкоди. Сплата військовою частиною НОМЕР_1 штрафів на загальну суму 15300,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями від 22.07.2019 № 2100 та від 22.07.2019 № 2099.
Разом з тим, відповідні докази щодо отримання постанови від 27 вересня 2018 року ВП № 56470959 про накладення на військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) штрафу у розмірі 5100,00 грн. та постанови від 21 лютого 2019 року ВП № 56470959 про накладення на військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) штрафу у розмірі 10200,00 грн. до суду не надані, та не зазначено позивачем коли останньому стало відомо про існування порушених прав.
Слід зазначити, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини."
Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16, зокрема вказав, що позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена. Позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Отже, у задоволенні клопотання позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду слід відмовити.
Слід зазначити, що практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його правами та обов'язками.
Разом з тим, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства», (п. 57).
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши інші обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду письмові докази поважності причин його пропуску.
Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, про залишення адміністративного позову без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали (ч. 2 ст. 169 КАС України).
На підставі наведеного та керуючись ст. 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, які вказані в заяві про поновлення строку військової частини НОМЕР_1 .
Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши інші обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску;
- засвідчені копії документів для суду та для вручення відповідачу із проставленням на лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа відмітки “Копія” та “Згідно з оригіналом”;
- докази того, що саме ОСОБА_3 обіймає посаду ТВО командира військової частини НОМЕР_1 , а також повноважень, визначених законодавством (належним чином засвідчених копій таких документів як: наказ про призначення, наказ про покладення обов'язків, тощо).
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник