Справа № 2а-913/10/1270
Категорія №2.6
іменем України
«24» березня 2010 року м. Луганськ
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Твердохліб Р.С.,
при секретарі: Горпенюк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А3666 про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в сумі 1050,95 грн.,-
встановив:
23 листопада 2009 року військовий прокурор Луганського гарнізону звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А3666 про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в сумі 1050,95 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 21 січня 2010 року зазначена справа передана на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду у зв'язку з тим, що провадження по справі було відкрито з порушенням правил предметної підсудності.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2010 року справу прийнято до провадження та присвоєно №2а-913/10/1270.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що військовою прокуратурою Луганського гарнізону проведена перевірка додержання службовими особами піднаглядних військових частин та установ Збройних Сил України вимог Закону України ?ро соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та іншого законодавства у зазначеній сфері, якою встановлено, що перед військовослужбовцями військової частини А3666 VI, які підпорядковуються і знаходяться на фінансовому, речовому, продовольчому та інших видах забезпечення у військовій частині А3666 (м. Вінниця), існує заборгованість з матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровленню зокрема, прокурорською перевіркою встановлено, що з 2004 року молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на посаді водія-електрика військової частини А3666 VI. Згідно роздавальної відомості №153 за 2008 рік військової частини А3666 VI, молодшому сержанту ОСОБА_1 в 2008 році до видачі була нарахована матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 1050,95 грн., однак до теперішнього часу вказана допомога не виплачена. Просив визнати протиправними дії посадових осіб військової частини А3666, щодо не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік у розмірі 1050,95 грн. та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік у розмірі 1050,95 грн.
У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.
Позивач в судове засідання не з'явився, до початку розгляду справи надав заяву відповідно до якої підтримав позовні вимоги, просив суд розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином, надав письмові заперечення проти позову в яких послався на те, що командування військової частини А3666 вживало всіх можливих заходів для вчасного розрахунку з позивачем, але кошти на проведення розрахунків виділені не були. Просив в задоволенні позову відмовити та розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судовчинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом встановлено, що з 2004 року молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на посаді водія-електрика військової частини А 3666 VI. Згідно роздавальної відомості № 153 за 2008 рік військової частини А 3666 молодшому сержанту ОСОБА_1 в зазначеному році до видачі була нарахована матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 1050,95 грн. (а.с.8).
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України, ст. 16 Закону України ?ро Збройні Сили України”, а також ст. 2 Закону України ?ро соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей і гарантує військовослужбовцям отримання за рахунок держави помешкання, фінансового, речового, продовольчого, медичного та інших видів забезпечення у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, що стимулюють їх зацікавленість у військовій службі.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п.п. 3, 5 Постанови Кабінету МіністрівУкраїни від 7.11.2007 № 1294 „Про упорядкування структури та умов грошового абезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу”, керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надається право надавати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пунктом 30.1 „Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженого наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі вибуття в щорічну основну відпустку виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення підлягає виплаті військовослужбовцям, яким надана щорічна основна відпустка, тривалість якої визначена відповідно до законодавства України.
Пунктами 33.2, 33.3 „Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженого наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, передбачено що матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
В порушення вищевказаних вимог чинного законодавства України, ОСОБА_1 не виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік на загальну суму 1050,95 грн. При цьому суд вважає, що відсутність конкретного механізму фінансування витрат, пов'язаних із забезпеченням даного виду соціального захисту військовослужбовця, не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 права на отримання зазначеної допомоги, реалізація якої є обов'язком держави. За таких обставин позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в запереченнях проти позову не надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази на їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім доведено належними засобами доказування правомірність заявленого позову, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки прокурор звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163, 167 КАС України, суд
постановив:
Позовні вимоги військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах позивача ОСОБА_1 до військової частини А3666 про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в сумі 1050,95 грн. - задовольнити.
Визнати протиправними дії посадових осіб військової частини А 3666, щодо не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в розмірі 1050,95 грн.
Стягнути з військової частини А 3666 (21007, м. Вінниця, вул.Червоноармійська, 21) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в розмірі 1050,95 грн. (одна тисяча п'ятдесят гривень дев'яносто п'ять копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складання в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Суддя Р.С. Твердохліб