Справа № 2а- 635/10/1270
Категорія 2.11.8
Іменем України
16 березня 2010 року м.Луганськ
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Твердохліба Р.С.,
при секретарі судового засідання: Горпенюк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Луганській області, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000189/2340 від 22.07.2009 року, -
встановив:
28 січня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Луганській області, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000189/2340 від 22.07.2009 року, стягнення судових витрат. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на наступне. На підставі акта планової перевірки б/н від 16.07.2009р., яка проводилась ДПА в Луганській області, 22 липня 2009 року Ленінська МДПІ у м.Луганську склала податкове рішення №000189/2340 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4000,00 грн. Позивач вважає, що перевірку було проведено всупереч постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009р. №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», якою проведення планових перевірок суб'єктів господарювання тимчасово припинено. Відповідно до положень ст.9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII, якою визначені функції ДПА в АР Крим, м.Києві та Севастополі та ДПІ в містах з районним поділом, податкові інспекції виконують функції, передбачені ст.8 цього Закону з відповідними обмеженнями та виконують ті ж функції, що й ДПІ в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані ДПІ, якщо вони безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків та інших платежів. А тому, оскільки позивач не перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м.Луганську в якості платника податків, у працівників ДПА в Луганській області не було законних підстав для проведення перевірки господарсько-фінансової діяльності позивача. Наступним фактом неправомірності проведення перевірки позивач вважає відсутність письмового повідомлення щодо її проведення, яке повинно було бути надісланим за десять днів до дня проведення перевірки, із зазначенням дати її початку та закінчення. Перевірка проведена шляхом «контрольної закупівлі», що не передбачено жодним нормативним актом, тому підстав для накладення штрафних санкцій немає. Так, підставою для прийняття податкового рішення про застосування штрафних санкцій від 22.07.2009р. №000189/2340 було встановлення порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР із змінами та доповненнями, що, на думку позивача, не відповідає дійсності, оскільки позивач здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування та є платником єдиного податку, що дозволяє на підставі п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998р. не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачем. Крім того, перевіряючим розрахунковий документ на повну суму покупки надавався, але про це в акті перевірки запис відсутній. З наведених підстав позивач ОСОБА_1 висновки, викладені в акті перевірки від 16.07.2009р., вважає безпідставними, а рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську від 22.07.2009р. №000189/2340 про застосування до нього штрафних санкцій таким, що не відповідає діючому законодавству, тому просив визнати його нечинним.
У судове засідання позивач не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений, про причини неприбуття суду не доповідав.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. Зокрема, у наданих суду додаткових поясненнях по суті позову посилався на наступне. Відповідно до абз.3 п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998р. суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи які є платниками єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами, тому позивач мав право при здійсненні торгівлі на застосовувати реєстратор розрахункових операцій, тим більше, що відповідний чек на здійснену контрольну закупівлю при проведенні перевірки позивачем надавався. Так, при здійсненні контрольної закупівлі посадовими особами ДПА в Луганській області було придбано: двір -450,00грн., ручка на двір - 63,00 грн., теплоізоляція на суму 185,00 грн., кість - 3,50грн., емаль - 48,50грн., уайт-спирит у кількості 4л на суму 50,00 грн.. З викладеного переліку позивач не мав права здійснювати реалізацію без застосування РРО лише при продажу одного проданого товару, якій віднесено до підакцизних товарів, а саме, уайт-спирит на загальну суму 50,00грн. Таким чином, при розрахунку штрафних санкцій за актом перевірки від 16.07.2009р., на думку представника позивача, відповідач - Ленінська МДПІ у м.Луганську, повинен був застосовувати штраф із посиланням на норми ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265, тобто виходячи тільки із суми проданого уайт-спириту (підакцизного товару), а таким чином, сума штрафної санкції повинна становити: 50,00грн. х 5 = 250,00грн.
Представник відповідача -Державної податкової адміністрації в Луганській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в обґрунтування мотивів незгоди з позовом указав, що 16.07.2009р. фахівцями ДПА в Луганській області на підставі направлення від 16.07.2009р. №180 та плану проведення перевірок на липень 2009 року була проведена планова перевірка у відділі магазину, розташованого за адресою: м.Луганськ, вул.Ломоносова,буд.91, який належить фізичній особі ОСОБА_1 За результатами перевірки складено акт від 16.07.2009р. за №0161/12/32/23/НОМЕР_1 за порушення пунктів 1,2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265, а саме, за проведення розрахункової операції без застосування РРО та за ненадання встановленої форми розрахункового документа. Вважає, що перевірка була проведена в межах повноважень податкових органів та у спосіб, визначених статтями 15,16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265 та пунктом 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509 від 04.12.1990р. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача - Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську позовні вимоги не визнав, наполягав на його необґрунтованості. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що на підставі акту перевірки ДПА в Луганській області від 16.07.2009р. №0161/12/32/23/НОМЕР_1 до суб'єкта господарської діяльності-приватного підприємця ОСОБА_1 за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265 Ленінською МДПІ у м.Луганську 22.07.2009р. відповідним рішенням №000189/2340 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4000,00грн. Вважає, що перевірка, яка була здійснена фахівцями ДПА в Луганській області є такою, що проведена в межах компетенції та повноважень органу ДПС, а оскаржуване позивачем рішення про застосування штрафних санкцій законним та обґрунтованим. У задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.
Суд, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову з наступних підстав та мотивів.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно п.4 ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» ограни державної податкової служби України здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Згідно ч.2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до ч.З ст.16 Закону України від 06.07.95р. №265/95-ВР планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавствам України.
Статтею 11-1 Закону України № 509 передбачені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, суд приходить до висновку, що стаття 11-1 Закону № 509 хоча і містить частину 7 (позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду), однак не визначає підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що застосовують реєстратори розрахункових операцій.
Підстави та порядок проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, що використовують реєстратори розрахункових операцій визначаються Законом України «Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР та наказом ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків» від 27.05.08 № 355.
Крім того, Порядок допущення посадових осіб органів державної податкової служби до проведення перевірок врегульовано ст.112 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХП.
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Луганської міської ради 20.07.2004р. за реєстраційним номером 23820000000000123 (аркуш справи 12) та є платником єдиного податку з 30.12.2008 року, що підтверджується копією свідоцтва серії Є№848220 (аркуш справи 11).
Так, 16 липня 2009 року фахівцями ДПА в Луганській області на підставі направлення від 16.07.09 за №180 та відповідно з планом проведення перевірок відділом контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Луганській області на липень 2009 року, було здійснено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме відділу у магазині, який розташований за адресою: м.Луганськ, вул.Ломоносова,буд.91, що належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 (аркуші справи 6,41-44,46-47).
В ході проведення перевірки встановлено, про що також зазначено у висновку акта перевірки, порушення позивачем п.п.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР із змінами та доповненнями, а саме: проведення розрахункової операції без застосування РРО та ненадання розрахункового документа.
За результатами проведеної перевірки фахівцями ДПА в Луганській області складено акт від 16.07.2009р. №0161/12/32/23/НОМЕР_1 (аркуші справи 41-44).
На підставі вказаного акту перевірки Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Луганську винесено рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових санкцій) №000189/2340 від 22.07.2009 року, за яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР - в п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів: 800,00 х 5 = 4000,00грн. (аркуш справи 10).
Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Судом відхиляються доводи позивача про порушення спірним рішенням вимог постанови КМУ від 21.05.2009р. №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року», оскільки за правилами застосування актів законодавства юридична сила виданого КМУ акту є нижчою від юридичної сили закону. Законом, який унормовує процедуру притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за встановлені актом перевірки ДПА в Луганській області від 16.07.2009р. №0161/12/32/23/НОМЕР_1 є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР.
Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР передбачено, що в разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що перевірка, здійснена 16 липня 2009 року фахівцями ДПА в Луганській області є такою, що проведена у межах компетенції та повноважень органу ДПС, а оскаржуване рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000189/2340 від 22 липня 2009 року є законним та обґрунтованим.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 94,112,161,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Луганській області, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000189/2340 від 22.07.2009 року - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 22 березня 2010 року.
Суддя Р.С. Твердохліб