Категорія № 2.11.4
Іменем України
18 березня 2010 року Справа № 2а-221/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Твердохліба Р.С.,
при секретарі Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Стаханівської об'єднаної Державної податкової інспекції м. Стаханова Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000651704/1 від 01.12.2009 та №0000641704/1 від 01.12.2009,-
18 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Стаханівської об'єднаної Державної податкової інспекції м. Стаханова Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000651704/1 від 01.12.2009 та №0000641704/1 від 01.12.2009.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ст.. 1 Указу Президента України № 727 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. № 507 „Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727” у ст.. 1 під словом „рік” розуміється календарний рік.
Згідно з п. 1.31 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, зі змінами і доповненнями, продажем товарів вважаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових актів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Продажем результатів робіт (послуг) вважаються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими, ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів і робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності. Таким чином, суб'єкти малого підприємництва для обкладення єдиним податком повинні враховувати тільки надходження від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), основних фондів та виручки від іншої реалізації.
Згідно довідки Стаханівського відділення Промінвестбанку про рух коштів на поточний рахунок позивача надійшло 612 767,29 грн. З них по квитанції № 506 від 19.12.2007 року 58 000,00 грн. позивач вніс як власні кошти на розвиток підприємницької діяльності, 57 888,00 грн. платіжним дорученням № 1 від 19.12.2007 року повернуто, бо невиконані роботи. Отже, кошти в розмірі 115 888,00 грн., згідно статті 1 Указу № 727, якою визначено, що „виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції...”, не можуть вважатися виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). На 31.12.2007 року обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік склала 496 879,29 грн., що свідчить про дотримання позивачем приписів ст. 1 Указу Президента „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”. Просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000651704/1 від 01.12.2009 та №0000641704/1 від 01.12.2009.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали доводи, викладені в позовній заяві, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним у раніше поданих письмових запереченнях проти позову та додатково зазначив що податкові зобов'язання згідно оспорюваних рішень, визначені у зв'язку з порушенням позивачем вимог ст. 1 Указу, а саме: перевищенням обсягу граничного розміру виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2007 рік на суму понад 500 тис. грн., тому сума перевищення повинна оподатковуватись за загальними правилами. При цьому, підприємець ОСОБА_1 безпідставно зазначив в заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 27.11.2007 (вх.1022 від 03.12.2007р.) розмір отриманої ним виручки у сумі 438500 грн. Заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2008 рік №1022 була надана підприємцем до Стахановської ОДПІ 3 грудня 2007 року, а обсяг виручки станом на 27 листопада 2007 року вже склав 509290,81 грн. і тому СПД - фізична особа ОСОБА_1 не мав права обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком. На підставі вищевикладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відділом оподаткування фізичних осіб Стахановської ОДПІ на підставі п.1 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в України” від 04.12.1990 року, була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.07.2006 по 30.06.2009.
Відповідно до висновків акту перевірки №44/17-0113/НОМЕР_1 від 30.09.2009, плановою виїзною перевіркою встановлені порушення суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, а саме:
Ст.1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” зі змінами та доповненнями, ст.13, п. 4 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992року №13-92 „Про прибутковий податок з громадян” із змінами та доповненнями пп.4.2.8 п.4.2 ст. 4, пп,8.1.3 п. 8.1 ст.8 та ст.18, ч. «а», «в» п.19.1 ст.19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889 „Про податок з доходів фізичних осіб” із змінами та доповненнями у частині не оподаткування податком з доходів фізичних осіб суми доходів, що перевищує встановлений Указом Президента України граничний розмір 500000 грн.;
Ст.5 Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, п.8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 №599, у частині безпідставного подання заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і не переходу з 01.01.2008 на загальну систему оподаткування, в наслідок чого, СПД ОСОБА_1 не надано податкові декларації про отримані доходи у 2007 і 2008 роках, та не врахований податок з доходів фізичних осіб;
Підпункту 2.3.1 п.2.3 ст.2, п.4.1 ст.4, підпункту 6.1.1 п.6.1 ст.6, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.3. ст.9, ч.2 п.9.4 ст.9 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” у частині не подання заяви про реєстрацію платника податку на додану вартість з 01.01.2008, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 95691 грн., у тому числі за січень 2008 року в сумі 7293 грн., за лютий 2008 року в сумі 21591 грн., за березень 2008 року в сумі 3035 грн., за квітень 2008 року в сумі 17483 грн., за травень 2008 року в сумі 21640 грн., за червень 2008 року в сумі 23029 грн., за липень 2008 року в сумі 1470 грн., за вересень 2008 року в сумі 150 грн.
На підставі акту перевірки №44/17-0113/НОМЕР_1 від 30.09.2009 були прийняті податкові повідомлення-рішення форми „Р” від 14.10.2009 №0000641704/0, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 145672 грн та № 0000651704/0, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 35869,11 грн.
Як вбачається з акту перевірки №44/17-0113/НОМЕР_1 від 30.09.2009, визначення податкових зобов'язань в податкових повідомленнях-рішеннях від 14.10.2009 №0000641704/0 та № 0000651704/0 було пов'язано з перевищенням підприємцем у IV кварталі 2007 року розміру річної виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в 500000 грн., встановленого ст.1 Указу Президента України„Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.
Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до відповідача з відповідною скаргою.
За рішенням Стахановської ОДПІ від 01.12.2009р. № 16374/17-0135 про результати розгляду первинної скарги вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін та винесені податкові повідомлення-рішення форми „Р” від 01.12.2009р. № 0000641704/1, яким ОСОБА_2І визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 145672 грн. та №0000651704/1, де ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 35869,11 грн.
Рішенням Державної податкової адміністрації України від 31.12.2009 №24357/25-08 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення Стаханівської ОДПІ в Луганській області від 14.10.2009 № 0000641704/0 залишено без змін, а рішення від 14.10.2009р. № 0000651704/0 в частині 3528,04 грн. донарахованого податку з доходів фізичних осіб скасоване. В іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
За результатами цього рішення Стахановською ОДПІ прийняті податкові повідомленн-рішення від 11.01.2010 № 0000641704/2, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 145672 грн та № 0000651704/2, яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 32341,07 грн.
Згідно Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.01.2001 р. № 253, п.5.3 Після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податки повідомлення:
а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податков: зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000651704/1 від 01.12.2009 вважається відкликаним.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже „на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
„У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
„У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Основні засади господарювання в Україні та регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також діж цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, визначаються Господарським Кодексом України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.
У відповідності зі статтею 42 зазначеного Кодексу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Статтею 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” передбачено, що для суб'єктів малого підприємництва запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зокрема для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Згідно із ст. 4 зазначеного Указу Президента України визначено що, спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Відповідно до ст. 5 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” у разі порушення вимог, встановлених ст. 1 цього Указу, зокрема при перевищенні обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік (500 тисяч гривень) платник єдиного податку, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, порядок якої регулюється IV розділом Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), шляхом подання до податкового органу за місцем проживання податкової декларації за наслідками звітного кварталу, наступного за тим. в якому виникло перевищення обсягу виручки.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб”, яким у п. 22.10 ст. 22 визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” втратив чинність крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності.
Згідно ст.13 розділу IV Декрету, оподаткованим доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. Сума витрат, пов'язана з одержанням доходу, розраховується за нормами витрат згідно з додатком 6 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженого наказом ГДПІ України від 21 квітня 1993 року №12, згідно із яким норми витрат за видом діяльності „послуги вантажним транспортом” становлять 55% у відсотках до суми валового доходу.
Підпунктом 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 вищезазначеного Закону визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.
Згідно із підпунктом 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 зазначеного Закону оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. У даному випадку спеціальним нормативно-правовим актом є Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, яким встановлено максимальний обсяг виручки, у розмірі, який не перевищує 500 000,00 грн. за рік отриманої від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком.
Згідно із підпунктом 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 зазначеного Закону якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Отже, виходячи з аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що суми доходів суб'єкта підприємницької діяльності, яки отримані ним від такої діяльності та перевищують встановлений Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” розмір виручки (500 000,00 грн.) оподатковуються за загальними правилами, тобто за ставкою податку, яка діяла на час виникнення об'єкта оподаткування.
Такий висновок узгоджується з наведеними вище ч.3 ст.11 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва” та ст.4 Указу, відповідно до яких спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством.
Законодавство з питань оподаткування не містить прямої норми щодо звільнення від оподаткування доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, у разі порушення умов Указу Президента України від 03.07.1998 № 727 і перевищення встановленого ним максимального рівня доходів (виручки) за рік.
Відповідно до ст.2 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації залежно від виду діяльності.
Ставки єдиного податку встановлюються місцевими радами виключно з врахуванням меж дозволеного Указом Президента України від 03.07.1998 № 727 обсягу виручки для суб'єктів малого підприємництва - 500,00 тис. грн. за рік. Тобто, за обсяги виручки, які одержано з порушенням вимог Указу (з перевищенням понад 500 тис.грн.) єдиний податок сплачуватись не може.
Враховуючи значене, суми перевищення понад 500 тис.грн. повинні оподатковуватись окремо, згідно з нормами чинного податкового законодавства.
Якщо у підприємця - суб'єкта спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, протягом звітного року обсяг виручки перевищить визначений ст.1 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727 граничний рівень 500 тис. грн., то такий підприємець повинен на підставі пп.4.2.8 п.4.2 ст.4, пп.8.1.3 п.8.1 л.8 та статей 18 і 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” включити суму перевищення до складу загального річного оподатковуваного доходу та сплатити з неї податок з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною у п.7.1 ст.7 вказаного Закону.
Пунктом 10.1 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.
Згідно п. 8 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу” до функції органів державної податкової служби належить вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, контролювати виконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби.
У відповідності до ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” платник податків зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до звіту суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника податку за IV квартал 2007 року підприємцем ОСОБА_2 задекларований обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну свідоцтва в календарному році - 496876,15 грн.
Дохід від здійснення підприємницької діяльності, отриманий СПД ОСОБА_2 у перевіряємому періоді визначався перевіряючими на підставі довідки про рух готівкових коштів по рахунку № 2600050121216 в філії „Відділення ПІБ в м. Стаханові” виручка від реалізації послуг, тобто сума, фактично отримана СПД - фізичною особою ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок склала 509290,81 грн., тобто перевищила граничний 500 тис. грн.
При цьому, підприємець ОСОБА_1 безпідставно зазначив в заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 27.11.2007 (вх.1022 від 03.12.2007) розмір отриманої ним виручки у сумі 438500 грн.
Заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2008 рік №1022 була надана підприємцем до Стахановської ОДПІ 3 грудня 2007 року, а обсяг виручки станом на 27 листопада 2007 року вже склав 509290,81 грн. і тому СПД - фізична особа ОСОБА_1 не мав права обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком.
Дохід, отриманий у 2008 році в сумі 479127 грн. необхідно було оподатковувати також керуючись нормами ст. 13 розділу IV Декрету №13-92, додатку 6 Інстуркції №12 з урахуванням відсутності документального підтвердження витрат, понесених субєктом підприємницької діяльності при отриманні оподатковуваного доходу від підприємницької діяльності, пункту 7.1 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889 „Про податок з доходів фізичних осіб”. Згідно із ч. 2 ст. 13 розділу IV Декрету №13-92 витрати за 2008 рік склали 292266,86 грн., відповідно податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності повинен скласти 32341,07 грн.
Посилання позивача на внесення 58000,00 грн. на розвиток підприємницької діяльності є необґрунтованими, бо ця сума до складу виручки відповідачем не включалась.
Крім того, враховуючи те, що у СПД - ф.о. ОСОБА_1 загальна сума від здійснення операцій з поставки послуг, що підлягають оподаткуванню згідно із вищезазначеним Законом, протягом останніх 12 календарних місяців до 1 січня 2008 року сукупно становила 552267,3 грн. (тобто перевищила 300000 грн.), то підприємець з моменту припинення застосування спрощеної системи оподаткування підпадав під визначення платника ПДВ.
Обсяг виручки підприємцем було перевищено 27.11.07, і протягом періоду з моменту необхідної реєстрації згідно із вимогами ч.2 п. 9.4. ст. 9 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (20 календарних днів) по 31 грудня 2007 року включно за даними довідки про рух грошових коштів за рах. №2600050121216 в філії „Відділення ПІБ в м. Стаханові” СПД - фізичною особою ОСОБА_1 доходи не отримувались. Обсяг оподатковуваних операцій підприємця протягом 2008 року склав 478455 грн., таким чином, податок на додану вартість повинен скласти 95691 грн. Відповідно до підпунктів 17.1.1-17.1.2 п. 17.1. ст. 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (зі змінами та доповненнями) можливі штрафні санкції склали 49981 грн.
Підпунктом 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державнім цільовими фондами” (зі змінами та доповненнями) встановлено, що обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.21 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків визначених п.4.3 цієї статті.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доказів, які б спростовували вказані в акті перевірки порушення, позивачем в судовому засіданні не надано.
Надаючи оцінку обставинам у справі, суд зазначає, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладення угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунку - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником ПДВ на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.
За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача та позовних вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представниками відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 18 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Стаханівської об'єднаної Державної податкової інспекції м. Стаханова Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000651704/1 від 01.12.2009 та №0000641704/1 від 01.12.2009 - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено у повному обсязі 22 березня 2010 року.
Головуючий суддя Р.С. Твердохліб