Дата документу 16.12.2019 Справа № 2-1641/11
Провадження №2/554/3074/2019
іменем України
16 грудня 2019 року м.Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого судді Андрієнко Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Карабаш О.В.,
прокурора - Іценко М.В.,
представника відповідача - адвоката Колеснікова В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві позовну заяву прокурора Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості по кредиту, нарахованих відсотках та пені,-
У лютому 2011 року до суду надійшов зазначений позов прокурора в інтересах держави в особі АТ «Родовід Банк» в порядку ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.5, 45 ЦПК України, в якому просив: винести рішення про розірвання кредитного договору №54.1/АА-022.07.2 від 25 грудня 2007 року, що укладений між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість по кредиту у розмірі 436006,88 грн.: прострочений борг - 146223,83 грн., нараховані відсотки - 21466,73 грн., пеню - 261244,37 грн., комісію - 7061,95 грн. та стягнути на користь держави судові витрати по справі.
В обґрунтування позову зазначено, що 25.12.2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 54.1/АА-022.07.2, відповідно до якого останньому надано кредит в сумі 22333 доларів США строком на 7 років зі сплатою 9,0 % річних на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів. Відповідно до п.п.1.1., 1.2., 1.5 кредитного договору остаточне погашення позики ОСОБА_1 повинен здійснити до 25.12.2014 року. Згідно з п.п.3.1., 3.2., 3.3. умов договору відповідач зобов'язався, починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 267,85 доларів США та нарахованими процентами шляхом внесення готівкою чи перерахування на рахунок банку, повернути одержані кредити згідно з умовами цього договору не пізніше 25 грудня 2014 року, щомісяця, до 10-го числа, сплачувати банку плату за обслуговування кредиту.
Позивач зазначає, що банк виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання кредитних коштів, однак відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, а саме щодо простроченої заборгованості за основною сумою боргу, сплати процентів та комісії та не погашає заборгованість за кредитом. Позивач стверджує, що станом на 17.12.2010 року загальна заборгованість за кредитом разом з відсотками та пенею становить 436006,88 грн., а саме: прострочений борг за кредитом - 146223,83 грн., нараховані відсотки - 21466,73 грн., пеня - 261244,37 грн., комісія - 7061,95 грн., яку просив стягнути в судовому порядку.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави від 15.02.2011 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду (а.с.19).
Заочним рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 20.05.2011 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість по кредитному договору в сумі 436006,88 грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 146223,83 грн., нараховані відсотки - 21466,73 грн., пеня 261244,37 грн., комісію - 7061,95 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. (а.с.34-35).
11.03.2014 року ухвалою суду виправлено описку в заочному рішенні Октябрського районного суду м.Полтави від 20.05.2011 року (а.с.44).
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 08 листопада 2019 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення по справі №2-1641/11; скасовано заочне рішення Октбярського районного суду м.Полтави від 20.05.2011 року по справі №2-1641/11; призначено справу №2-1641/11 до розгляду в загальному порядку; виправлено описку в даті винесення рішення (а.с.108-109).
Представник відповідача з позовом в повному обсязі не погодився, надав до суду відзив на позовну заяву, у якому сторона відповідача позовні вимоги не визнає частково з огляду на таке. Посилаючись на положення ст.549, ч.3 ст.551 ЦК України, просить зменшити розмір нарахованої пені, який значно перевищує розмір боргу по кредиту, а також на підставі ч.4 ст.267 ЦК України застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, так як має бути застосована спеціальна позовна давність в 1 рік щодо стягнення пені згідно з розрахунком, який здійснювався за межами такого строку. В іншій частині позову не заперечував (а.с.118-119).
У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, наполягав на задоволенні позовних вимог повністю.
Представник відповідача позов не визнав в частині пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості, яка становить 261244,37 грн., з підстав, викладених в письмовому відзиві на позовну заяву, а в іншій частині позовних вимог не заперечував. Вважав розмір пені несправедливим та таким, що значно перевищує основну суму боргу, у зв'язку з чим має бути зменшений в розумних межах. Зазначив, що пеня нараховувалась як в іноземній, так і в національній валюті, тобто з порушенням законодавства, тоді як розрахунок повинен бути в гривнях. Крім того, предмет застави - автомобіль фактично знаходиться у відповідача, який не ухиляється від виконання своїх зобов'язань за даним договором, з урахуванням фінансових можливостей готовий сплачувати заборгованість за кредитом, відсотками та пенею на справедливих умовах. Також просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за пенею, оскільки її суму нараховано з порушенням встановленого строку позовної давності, який має бути застосований судом до даного виду заявленої вимоги, оскільки позивачем долучено розрахунок пені, починаючи з 2009 року. З цих підстав просив відмовити у задоволенні вказаної частини позовних вимог.
Представник ПАТ «Родовід Банк» у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
З урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суд вважає можливим проводити розгляд справи за вказаної явки учасників процесу.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані учасниками докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, врахувавши позицію відповідача, викладену в письмовому відзиві на позовну заяву, надавши належну правову оцінку доказам у їх сукупності і взаємному зв'язку, судом встановлено такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що 25 грудня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 54.1/АА-022.07.2 (далі - Кредитний договір), за умовами якого сторони домовились про наступне: банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 22333,00 доларів США терміном по 25.12.2014 року включно (п.1.1. Кредитного договору); кредитні кошти надаються виключно на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів (п.1.2.); процентна ставка за кредитами за цим договором встановлюється в розмірі 9% річних (п.1.5.); щомісячна плата за обслуговування кредиту встановлюється в розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту (п.1.5.1.); позичальник зобов'язався починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця погашати заборгованість за кредитами в сумі 265,87 доларів США 87 центів (п. 3.1.); повернути одержані кредити згідно з умовами цього Договору не пізніше 25.12.2014 року (п.3.2.); сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 25.12.2014 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами. Датою сплати заборгованості за процентами є день зарахування коштів на рахунок, вказаного в пункті 1.6 цього Договору (п.3.3.); за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, сплачувати банку за кожний день прострочення пеню у розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості (п.3.9); договір набуває чинності з моменту надання позичальнику кредитних коштів відповідно до умов Договору і діє до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ним при наявності простроченої заборгованості і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів, а також штрафів, передбачених цим договором (п.7.6. Кредитного договору) а.с.5-10).
Також установлено, що для забезпечення виконання позичальником в повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором №54.1/АА-022.07.2 від 25.12.2007 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами Кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості (основне зобов'язання), між сторонами укладено договір застави транспортного засобу №54.1/АА-022.07.2 від 25.12.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. Згідно з даним договором заставодавець передає в заставу заставодержателю належне йому на праві власності майно: автомобіль марки DAIHATSU, модель MATERIA, рік випуску 2007, колір коричневий, шасі № НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.11-16).
ПАТ «Родовід Банк» виконав свої зобов'язання за Кредитним договором та видав ОСОБА_1 кредит в сумі 22333,00 доларів США. Факт отримання відповідачем кредиту в зазначеному в договорі розмірі, а саме 22333,00 доларів США, стороною відповідача не оспорюється.
21 квітня 2010 року за вих.№140-11.2.2.-б.б/149 АТ «Родовід Банк» ОСОБА_1 направлено вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату нарахованих процентів.
У зазначеній вимозі вказано на порушення ОСОБА_1 п.п.3.1, 3.3 умов Кредитного договору №54.1/АА-022.07.2 від 25.12.2007 року, через що станом на 21.04.2010 року допущена прострочка виконання зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого існує заборгованість перед АТ «Родовід Банк» по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами в сумі 3749,69 USD, з яких сума простроченої заборгованості за кредитом 2312,89 USD, сума простроченої заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 1436,80 USD та по поверненню щомісячної плати за обслуговування кредиту - 3878,62 грн. У зв'язку з цим, банк вимагав згідно умов укладеного договору в строк до 21.05.2010 року достроково повернути суму кредиту за кредитним договором, сплатити проценти за користування кредитом, щомісячну плату за обслуговування кредиту та суму нарахованої пені (а.с.17).
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України у разі порушення зобов'язання особа може звернутися до суду за його захистом.
Оскільки відповідач у вказаний вище строк не сплатив суму заборгованості по тілу кредиту та процентів відповідно до встановленого договором порядку, у позивача виникли підстави для вимог дострокового виконання зобов'язань, що передбачені п.п.5.2, 5.3 договору, та останній звернувся до суду з даним позовом.
Як слідує з позову, станом на 17.12.2010 року заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 436006,88 грн., яка складається з: простроченого боргу за кредитом - 146223,83 грн.; нарахованих відсотків - 21466,73 грн.; пені - 261244,37 грн.; комісії - 7061,95 грн.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договір є підставою виникнення зобов'язань.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України невиконання або виконання зобов'язання з порушенням умов визначених його змістом є порушенням зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконує.
Згідно з наявним у справі розрахунком вбачається, що станом на 10.01.2011 року розмір заборгованості за простроченим кредитом становить 18363,01 доларів США, нараховані відсотки у сумі 2828,47 доларів США, пеня за прострочені проценти - 31826,45 грн., плата за проведення розрахунків, в т.ч. прострочена та пеня - 39843,86 грн., а розмір загальної суми заборгованості за Кредитним договором становить 53017,93 доларів США та 39843,86 грн., що в еквіваленті у гривні за курсом НБУ на дату розрахунку складає 461813,56 грн. (а.с.18).
Представник відповідача не заперечував щодо даного розрахунку в частині нарахування заборгованості за кредитом, відсотками за користування кредитом та комісією, а також проти задоволення позовних вимог в цій частині, однак просив застосувати до спірних правовідносин спеціальну позовну давність в частині нарахування пені, посилаючись на те, що розрахунком охоплений період з 2009 року, тобто більше, ніж за 1 рік (а.с.119).
За змістом ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Згідно з ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з п.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України). У випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
При вирішенні питання щодо стягнення пені суд звертає увагу на зміст вимог закону й договірних положень про те, що пеня повинна обчислюватись у національній валюті за кожен місяць прострочення і переводитись у гривню на час прострочення, а не на кінцевий строк нарахування пені, що значно впливає на кінцеву суму у зв'язку із зміною курсу іноземної валюти, чого не було дотримано при розрахунку (а.с.18).
Пеня (штраф) є видами забезпечення зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, тому зазначені вимоги завжди є додатковими по відношенню до основних вимог.
За статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна вимога спливла і до додаткової вимоги стягнення неустойки тощо. Разом з тим, позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак, можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме.
Пунктом 1 частини 2 ст.258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (пеня, штраф).
Так, згідно з розрахунком заборгованості, що доданий до позову, пеня за прострочення платежів за кредитом нарахована, починаючи з 13 січня 2009 року щомісяця, пеня за процентами - з 11.03.2009 року, за платою за проведення розрахунків - з 11.06.2009 року, тоді як з позовом до суду позивач звернувся 15 лютого 2011 року. Тому за період з 13 січня 2009 року до 15 лютого 2011 року позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення пені.
Відтак, задоволенню підлягають лише вимоги про стягнення пені за період в межах 1-річного строку позовної давності.
Також представник відповідача посилався на ч.3 ст.551 ЦК України як підставу зменшення пені, про що заявив письмово у відзиві (а.с.118).
Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом частини третьої статті 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму (правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 14.09.2016 року у справі № 6-473цс16).
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом в постанові від 15.02.2018 року справа № 467/1346/15-ц тлумачення ч.3 ст.551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї із них.
Істотними обставинами у розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язань) (правова позиція, яка висловлена Верховним Судом в постанові від 30.01.2018 року справа № 343/1850/15-ц).
При цьому, питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі доказів і розрахунків.
Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором від 25.12.2007 року, нарахування пені позивачем узгоджується з пунктом 3.9 Кредитного договору, відповідно до якого нарахування пені можливе, як на тіло кредиту, так і на відсотки за ним.
Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення відсотків на загальну суму 2828,47 доларів США, що еквівалентно 21466,73 грн. Загальний же розмір пені, нарахованої за порушення умов договору, складає 261244,37 грн.
Таким чином, розмір пені за кредитом та відсотками є непропорційно великою сумою компенсації у разі невиконання зобов'язань за договором, у зв'язку з чим суд вбачає достатні підстави застосувати положення ч.3 ст.551 ЦК України, реалізувавши за таких умов право суду зменшити розмір неустойки.
Відповідно до п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 суд виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Беручи до уваги викладене, суд, порівнюючи суму нарахованої пені 261244,37 грн. із загальною сумою заборгованості за кредитом, враховує, що визначений позивачем розмір пені значно її перевищує, зокрема, більше ніж в декілька разів перевищує розмір нарахованих та не сплачених відсотків, значно перевищує розмір фактичної заборгованості за кредитом, а тому дійшов до висновку, що такий розмір пені явно не відповідає принципам розумності, добросовісності і справедливості, та з урахуванням положень ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», вважає необхідним і можливим зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню на користь позивача, до розміру, який є співмірним із сумою нарахованих позивачем відсотків за період, протягом якого виникла така заборгованість.
Також суд враховує, що відповідачем протягом 2007-2009 року виконувались умови договору, а також майновий стан відповідача, визнання ним боргу перед АТ «Родовід Банк» та усвідомлення обов'язку нести цивільно-правову відповідальність за своїми зобов'язаннями, крім цього, заслуговує на увагу інтерес сторони відповідача погасити заборгованість у повному обсязі, на чому наголошував представник під час розгляду справи.
Відтак, суд погоджується з доводами представника відповідача в зазначеній частині та вважає за доцільне зменшити загальний розмір пені до суми 70000,00 грн., яка в достатній мірі забезпечить виконання основного зобов'язання у спірних правовідносинах, а також відповідатиме завданням цивільного судочинства, розумному балансу між приватним і публічним інтересами.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, за викладених обставин, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь АТ «Родовід Банк» заборгованість за Кредитним договором №54.1/АА-022.07.2 від 25.12.2007 року в сумі 244752,51 грн., що складається із: 146223,83 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом; 21466,73 грн. - сума заборгованості за відсотками; 7061,95 грн. - сума комісії за обслуговування кредиту; 70000,00 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом.
Виходячи з того, що позивач просив стягнути заборгованість у національній валюті гривні суд не має підстав для стягнення боргу в доларах США, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України).
Щодо позовних вимог про розірвання кредитного договору №54.1/АА-022.07.2 від 25.12.2007 року, укладеного між АТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 , суд зазначає про таке.
Відповідно до умов п.7.6 Кредитного договору, даний Договір набуває чинності з дня його підписання і до повного виконання зобов'язань за ним.
Пунктом 3.2 строк виконання зобов'язань за умовами договору визначено не пізніше 25 грудня 2014 року.
Відповідно до пункту 5.2 Кредитного договору банк має право у разі недотримання позичальником умов цього договору вимагати дострокового його розірвання, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих за ним процентів, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог - звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави №54.1/АА-022.07.2 від 25 грудня 2007 року та договорів застави, що можуть бути укладені в майбутньому в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором.
Тобто, умовами договору передбачено право банку на дострокове розірвання договору у разі порушення позичальником умов договору.
На час розгляду справи строк дії договору сплинув, а тому дна позовна вимога не підлягає задоволенню.
За правилами ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір.
При подачі позову судовий збір за майнову та немайнову вимоги не сплачувався.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позов задоволено частково, то на час процесуальної дії з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір пропорційно до суми задоволених майнових вимог відповідно до Закону України «Про судовий збір» в розмірі 2447,53 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 81, 82, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов прокурора Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості по кредиту, нарахованих відсотках та пені задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за Кредитним договором №54.1/АА-022.07.2 від 25.12.2007 року в сумі 244752,51 грн., що складається із: 146223,83 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом; 21466,73 грн. - сума заборгованості за відсотками; 7061,95 грн. - сума комісії за обслуговування кредиту; 70000,00 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 2447,53 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: прокурор Полтавської місцевої прокуратури, адреса: вул.В.Козака, 1, м.Полтава,
в інтересах держави в особі: АТ «Родовід Банк», код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712, юридична адреса: вул.Північно-Сирецька, 1-3, м.Київ, 04136; фактична адреса: вул.Сагайдачного, 17, м.Київ, 04070;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 10.09.1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 26 грудня 2019 року.
Суддя Г.В. Андрієнко