Справа № 2-а-49
2010р.
ІМ?ЯМ УКРАЇНИ
31 березня 2010р. смт. Мілове
Суддя Міловського районного суду Луганської області Оробцова Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,
03 березня 2010 року ОСОБА_1 (далі Позивачка) звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області (далі Відповідач), в якому зазначив, що вона має правовий статус дитини війни і Відповідач повинен виплачувати їй підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Посилаючись на те, що таке підвищення йому не виплачується Позивачка просить суд визнати бездіяльність Відповідача протиправною в зв'язку з не нарахуванням та невиплатою їй в 2009 році підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і зобов'язати Відповідача нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2009 рік в розмірі 1225 грн. 20 коп.
Крім того Позивачка просить поновити пропущений строк звернення до суду, посилаючись на те, що її права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів, Законів України, ці грубі порушення її конституційних прав тривали понад півтора року.
До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі. 31 березня2010 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Від Відповідача надійшли заперечення проти позову, в яких він посилається на те, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2105-ІV, який набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Цими змінами визнано, що з 01.01.2008 року особам, які мають статус «Дитина війни», крім осіб на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії буде виплачуватися у розмірі встановленому для учасників війни (10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність). 22 травня 2008р. рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 було визнано неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у т.ч. щодо виплати надбавки дітям війни з 01.01.2008р. у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» дітям війни протягом 2009 року розмір підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, може бути встановлений нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 «про деякі питання соціального захисту населення», яка містить в собі норми регулювання доплати до пенсії дітям війни, врегульовано порядок виплати підвищення, тому з жовтня 2008р. надбавка дітям війни виплачувалася в розмірі 49,8 грн. Посилаючись на вищевикладене заперечення Відповідач просить відмовити Позивачеві у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи за наявних доказів, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що Позивачка має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а. с.6). Позивачка звертався до Відповідача з заявою про нарахування підвищення до пенсії, але їй було відмовлено з посиланнями на те, що протягом 2009 року їй виплачується підвищення до пенсії у фіксованому розмірі 49 гривень 80 копійок.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195- IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачка звернулася до суду 03 березня 2010 року, тобто в строк встановлений чинним законодавством України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008» рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.
28 травня 2008року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні в той час, коли відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправною бездіяльності Управління ПФУ в Міловському районі в порушенні права на отримання підвищення до пенсії у 2009 році відповідно до статті 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.
Статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" затверджено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 498 гривень, з 1 листопада - 573 гривень.
Враховуючи, що Позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили, працездатність, за період з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року Відповідач повинен додати Позивачу 1225,20 грн. (з у січня-жовтня 2009 року - (498х30%-498х10%)Ч10 =996 грн.; у листопаді - грудні 2009 року - (573х30%-573х10%)х2=229,20 грн.;).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області щодо невиплати Позивачу підвищення до пенсії за віком, як дитині війни та зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Міловському районі Луганської області зробити нарахування та виплату підвищення позивачу до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за 2009 рік з урахуванням виплачених сум.
Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 2, 17, 18, 99, 100, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення підвищення до пенсії за віком та її виплати, як «дитині війни» за 2009 рік задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області щодо нездійснення підвищення до пенсії за віком ОСОБА_1, як «дитині війни», за 2009 рік.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1, як «дитині війни» згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2009 рік у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплачених сум, в розмірі 1225 гривень 20 копійки.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області шляхом подачі апеляції через Міловський районний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подасться протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: