24 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/3603/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Верхацький І.В. - адвокат (свідоцтво від 05.09.2018 №6888/10),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" - Басарт Л.А. - адвокат (свідоцтво від 26.03.2019 №146),
розглянув касаційні скарги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України"; Позивач) та товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу"
(далі - ТОВ "Котельні лікарняного комплексу"; Відповідач),
на рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2019
(суддя Шатарніков М.І.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019
(головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді: Істоміна О.А. і Пушай В.І.)
зі справи № 922/3603/18
за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України"
до ТОВ "Котельні лікарняного комплексу"
про стягнення 2 821 601,04 грн.
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про стягнення заборгованості в сумі 2 821 601,04 грн., з яких: 2 072 003,01 грн. основний борг, 290 573,40 грн. пеня, 101 304,08 грн. - 3 % річних, 357 720,55 грн. - "інфляційні втрати".
2. Позов мотивовано неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу від 31.10.2016 №2604/1617-БО-32
(далі - Договір постачання природного газу) у частині своєчасної оплати за отриманий природний газ.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду Харківської області від 24.04.2019 у справі №922/3603/18 позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення 2 072 003,01 грн. основної заборгованості на підставі пункту 2 частини першої статті 232 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв'язку з тим, що Відповідач після відкриття провадження в даній справі повністю погасив основну заборгованість у сумі 2 072 003,01 грн. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3% річних у сумі 40 541,78 грн. та "інфляційні втрати" в сумі 112 137,89 грн. за період з 18.11.2017 по 13.07.2018, пеню в сумі 169 438,76 грн. за період з 18.11.2017 по 18.05.2018 та 4 831,63 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
4. Відмовляючи частково у стягненні 3% річних, "інфляційних втрат" та пені, суд виходив з того, що Позивач, уклавши Договір про організацію взаєморозрахунків від 09.11.2017 №146/332-в (далі - Договір про організацію взаєморозрахунків), погодився здійснити розрахунки за поставлений природний газ у 2017 році за Договором постачання природного газу у спосіб, передбачений Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332, і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за поставлений природний газ. Відповідачем своєчасно погашено заборгованість на підставі Договору про організацію взаєморозрахунків, тому, за висновком місцевого господарського суду, вимоги про стягнення 245 582,66 грн. "інфляційних втрат", 60 772,30 грн. - 3% річних та 121 134, 64 грн. пені, заявлені за період з 26.01.2017 по 17.11.2017, є безпідставними.
5.Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення "інфляційних втрат", 3% річних та пені, нарахованих за період з 26.01.2017 по 17.11.2017 на частину заборгованості в сумі 778 108 грн., сплачених за рахунок державних субвенцій. Разом з тим зазначив, що після виконання Договору про організацію взаєморозрахунків у Відповідача залишився борг за природний газ в розмірі 2 072 003,01 грн., який підлягав сплаті за рахунок власних коштів Відповідача, тому Позивач має право на стягнення з Відповідача "інфляційних втрат", 3% річних та пені, нарахованих на цю суму заборгованості за період прострочки платежів з 26.01.2017 по 13.07.2018. Натомість суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги в цій частині, стягнув з Відповідача пеню, 3% річних та "інфляційних втрат" за період після 17.11.2017 (дата оплати за Договором про організацію взаєморозрахунків). Здійснивши перерахунок 3% річних, "інфляційних втрат" та пені в частині зобов'язань за лютий 2017 року (вирахувавши пеню, 3% річних та "інфляційні втрати", що були нараховані на частину заборгованості в сумі 778 108 грн., сплачену за рахунок державних субвенцій), суд апеляційної інстанції встановив, що за прострочку оплати за природний газ, поставлений у лютому 2017 року, стягненню підлягають: "інфляційні втрати" в сумі 31 361,99 грн. - за період прострочення з 28.03.2017 по 17.11.2017; 3% річних в сумі 20 568,51 грн. - за період прострочення з 28.03.2017 по 17.11.2017 та пеня в сумі 113 526,88 грн. - за період прострочення з 28.03.2017 по 27.09.2017.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Позивач у касаційній скарзі до Верховного Суду, зазначаючи про прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального права та процесуального права, просить: скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2019 у частині відмови в стягненні пені в сумі 121 134,64 грн., "інфляційних втрат" у сумі 245 582,66 грн. та 3% річних у сумі 60 772,30 грн.; скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі №922/3603/18 у частині відмови в стягненні пені в сумі 7 787,76 грн., 3% річних у сумі 40 203,80 грн., "інфляційних втрат" у сумі 214 220,67 грн.; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
7. Відповідач у касаційній скарзі до Верховного Суду, зазначаючи про прийняття постанови з порушенням норм матеріального права, просить: скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі № 922/3603/18 у частині задоволення апеляційної скарги Позивача та зміни рішення першої інстанції в частині стягнення 3% річних - 20 568,50 грн., "інфляційних втрат" - 31 361,99 грн. та пені - 113 526,88 грн., а рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2019 залишити в силі.
Доводи позивача, наведені у касаційній скарзі
8. Судом першої інстанції були безпідставно відмовлено в стягненні 3% річних, "інфляційних втрат", а також пені за період з 26.01.2017 по 17.11.2017 на всю суму поставки природного газу.
9. Висновок судів попередніх інстанцій про те, що наслідком укладання спільних протокольних рішень у цій справі є зміна порядку і строку проведення розрахунків - не відповідає дійсності, не підтверджується обставинами справи та не узгоджується з положеннями норм законодавства та умов Договору.
10. Судами не надано оцінки умовам пункту 11.3 Договору постачання природного газу, а тому висновок судів попередніх інстанцій стосовно зміни порядку та строку виконання зобов'язання із здійснення оплати є хибним і таким, що не відповідає матеріалам справи.
Доводи Відповідача, наведені у касаційній скарзі
11. Судом апеляційної інстанції порушено норми статей 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), не враховано всі умови Договору про організацію взаєморозрахунків.
12. Уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу. Розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків.
13. Апеляційний господарський суд без будь-яких підстав визначив, що 778 108 грн. - це погашення заборгованості за газ за лютий 2017 року та на підставі цього зробив свій перерахунок, а також неправильно визначив розмір пені за зобов'язаннями лютого 2017 року.
Доводи Позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу Відповідача
14. Від АТ "НАК "Нафтогаз України" відзив на касаційну скаргу не надходив.
Доводи Відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу Позивача
15. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" заперечує проти доводів касаційної скарги, вважає касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Звертає увагу суду, що з судової практики у подібних спорах вбачається, що укладання та належне виконання договорів про організацію взаєморозрахунків унеможливлює стягнення пені, 3% річних та "інфляційних втрат".
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. 31.10.2016 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" (покупець) уклали Договір постачання природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2016-2017 роках природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.
17. Пунктом 2.1 Договору постачання природного газу сторони погодили обсяг газу, який постачальник має передати споживачу за вказаним договором, а саме: постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 природний газ обсягом до 1520,0 тис. куб. м, зокрема по місяцях (тис. куб. м): жовтень 2016 року - 100,0; листопад 2016 року - 200,0; грудень 2016 року - 300,0; січень 2017 року - 390,0; лютий 2017 року - 280,0; березень 2017 року - 250,0.
18. Додатковою угодою від 31.03.2017 № 5 до Договору постачання природного газу сторони встановили обсяг природного газу, який постачальник має передати споживачу за вказаним договором у період з 01.04.2017 по 30.09.2017, а саме: до 35,0 тис. куб. м, зокрема по місяцях (тис. куб. м): квітень - 25,0; травень - 2,0; червень - 2,0; липень - 2,0; серпень - 2,0; вересень - 2,0.
19. Згідно з пунктом 3.4 Договору постачання природного газу приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу.
20. Ціну газу сторони визначили в розділі 5 Договору постачання природного газу (з урахуванням додаткових угод від 31.10.2016 № 1, від 22.11.2016 № 2, від 30.12.2016 № 3, від 23.01.2017 № 4 та від 31.03.2017 № 5).
21. Згідно з пунктом 6.1 Договору постачання природного газу оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.
22. Пунктом 8.2 Договору постачання природного газу передбачено, що у випадку прострочення оплати згідно з пунктом 6.1 Договору споживач зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних (з 01.04.2017 згідно з додатковою угодою 16,4 % річних), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
23. Згідно з пунктом 12.1 Договору постачання природного газу (в редакції додаткової угоди від 31.03.2017 № 5 до Договору) договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2016 до 30.09.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
24. На виконання умов Договору постачання природного газу протягом грудня 2016 року - вересня 2017 року Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 8 933 111,01 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.
25. 09.11.2017 головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області як стороною першою, департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації як стороною другою, департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації як стороною третьою, ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" як стороною четвертою, НАК "Нафтогаз України" як стороною п'ятою та публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" як стороною останньою був укладений Договір про організацію взаєморозрахунків, згідно з пунктом 7 якого Відповідачем сплачується заборгованість за природний газ за 2017 рік за Договором постачання природного газу, що є предметом даного судового спору, в розмірі 778 108 грн. за рахунок державної субвенції.
26. Згідно з пунктом 1 Договору про організацію взаєморозрахунків встановлено, що предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, що передбачена Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 (із змінами).
27. Відповідно до пункту 2 Договору про організацію взаєморозрахунків сторони погоджують перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору.
28. Згідно з пунктом 7 Договору про організацію взаєморозрахунків сторона четверта - Відповідач перераховує на рахунок сторони п'ятої - Позивача кошти у сумі 778 108 грн. для погашення заборгованості за природний газ 2017 рік згідно з Договором постачання природного газу.
29. Договір про організацію взаєморозрахунків підписано уповноваженими представниками та скріплено відтисками печаток усіх сторін.
30. На виконання умов Договору про організацію взаєморозрахунків ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" 17.11.2017 сплатило ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість за природний газ в сумі 778 108 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.11.2017 № 6 та не заперечується в розрахунках Позивача, тобто умови Договору про організацію взаєморозрахунків були виконані належним чином.
31. Позивач зазначає, що Відповідач несвоєчасно здійснив оплату послуг за Договором постачання природного газу, в зв'язку з чим звернувся з позовом у даній справі та просив стягнути з Відповідача 2 821 601,04 грн., з яких: 2 072 003,01 грн. основний борг, 290 573,40 грн. пеня, 101 304,08 грн. - 3 % річних, 357 720,55 грн. "інфляційні втрати".
32. У процесі розгляду справи судом першої інстанції Відповідач повністю сплатив основну заборгованість за Договором постачання природного газу в сумі 2 072 003,01 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень.
33. Оскільки основна заборгованість була сплачена Відповідачем до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України було закрито провадження в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу в сумі 2 072 003,01 грн.
34. ЦК України:
стаття 509:
- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;
стаття 526:
- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
стаття 610:
- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);
пункт 3 частини першої статті 611:
- у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;
стаття 625:
- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;
частина перша статті 627:
- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;
35. Господарський кодекс України:
стаття 7:
- відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами;
стаття 12:
- держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності (частина перша);
- основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій (частина друга);
- умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів (частина третя).
36. Порядок та умови надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 (далі - Постанова № 332):
пункт 1:
- цей Порядок та умови визначають механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція);
пункт 3:
- підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
37. Зі змісту Постанови № 332 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання з відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
38. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території).
39. Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
40. Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності Відповідача) зазнають імперативного регуляторного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо: виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить Постанова № 322.
41. Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежать від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
42. Наведена правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі 924/296/18 та в постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 906/790/16, від 21.03.2019 у справі № 905/1100/18 та від 02.07.2019 у справі № 915/252/18, від 14.08.2019 у справі № 914/38/16.
43. Отже, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, підписавши Договір про організацію взаєморозрахунків, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (відмінний від того, що був передбачений у Договорі постачання природного газу) порядок розрахунків і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за Договором постачання природного газу.
44. Тому для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених пунктом 8.2 Договору постачання природного газу та частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених Договором про організацію взаєморозрахунків.
45. Водночас така зміна порядку і строку проведення розрахунків за природний газ стосується виключно тієї заборгованості, яка є предметом регулювання спільних протокольних рішень і не стосується тієї заборгованості, яка була сплачена Відповідачем за рахунок власних коштів з простроченням платежу.
46. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для нарахування Позивачем інфляційних втрат, 3% річних та пені за період з 26.01.2017 по 17.11.2017 на частину заборгованості в сумі 778 108 грн., сплачену Відповідачем за рахунок державних субвенцій на підставі Договору про організацію взаєморозрахунків. Однак, здійснивши перерахунок пені, "інфляційних втрат" та 3% річних за зобов'язаннями за лютий 2017 року, суд апеляційної інстанції не врахував, що необхідно було також надати оцінку правомірності та правильності нарахування Позивачем пені, "інфляційних втрат" та 3% річних за зобов'язаннями за грудень 2016 року, січень 2017 року, березень 2017 року та вересень 2017 року за заявлений Позивачем період - з 26.01.2017 по 13.07.2018 згідно з Договором про постачання природного газу. При цьому суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача пені, 3% річних та "інфляційних втрат" за період з 26.01.2017 по 13.07.2018, нарахованих Відповідачем на заборгованість за природний газ, поставлений за Договором про постачання природного газу та оплачений за рахунок власних коштів Відповідача, помилково керувався умовами Договору про організацію взаєморозрахунків, який на зазначену заборгованість не поширюється. Зазначене призвело до неможливості встановлення правильності нарахування Позивачем пені, "інфляційних втрат" та 3% річних за заявлений період.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
48. З урахуванням вказаного Верховний Суд позбавлений можливості дослідити правильність нарахування штрафних санкцій за зобов'язаннями грудня 2016 року, січня 2017 року, лютого 2017 року, березня 2017 року та вересня 2017 року і встановити їх обґрунтованість, чого належним чином не зробили суди попередніх інстанцій. За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
49. У новому розгляді справи суду необхідно взяти до уваги вказане, визначити та перевірити належними доказами обґрунтованість нарахування штрафних санкцій за заявлений Позивачем період, перевірити правильність розрахунків штрафних санкцій за кожним зобов'язанням окремо, та, на підставі дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів, у залежності від встановленого прийняти рішення відповідно до вимог закону.
За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
1. Касаційні скарги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі № 922/3603/18 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківського області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов