18 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/561/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Півень А.Л.;
представників учасників справи:
представника позивачів - Оріщенко Н.С.,
приставника ОСОБА_1 - Гербеди Г.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Харківської області
(суддя Жельне С.Ч.)
від 23.04.2019
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Бородіна Л.І., судді - Геза Т.Д., Лакіза В.В)
від 03.09.2019
у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство
"Мелихівське",
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів:
1. ОСОБА_4 ,
2. ОСОБА_5 ,
3. ОСОБА_6 ,
4. ОСОБА_7 ,
5. ОСОБА_8 ,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_1 ,
2. Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області
про визнання недійсним рішення та статуту,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
1.1. 26.02.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Мелихівське" про:
1) визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ СП "Мелихівське", оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ СП "Мелихівське" від 01.11.2007, в частині зміни складу учасників, перерозподілу часток у статутному капіталі та затвердження статуту ТОВ СП "Мелихівське", де були зазначені як учасники товариства ОСОБА_4 з часткою у розмірі 50% статутного капіталу та ОСОБА_1 з часткою в статутному капіталі у розмірі 50%;
2) про визнання недійсним статуту ТОВ СП "Мелихівське", затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ СП "Мелихівське" 01.11.2007, оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ СП "Мелихівське" від 01.11.2007, зареєстрованого державним реєстратором Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області за №1467105015 000147.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що станом на 01.11.2007 вони були учасниками ТОВ СП "Мелихівське", кожен з яких володів часткою в розмірі 5 % статутного капіталу. 01.11.2017 підписали нотаріально посвідчені заяви, у яких просили збори учасників товариства надати згоду на передачу прав учасників товариства та відчуження ОСОБА_4 своїх часток. У той же день були проведені загальні збори, за участі позивачів, на яких, зокрема, прийнято рішення перерозподілити частки між учасниками товариства наступним чином: ОСОБА_4 та ОСОБА_9 належать частки у статутному капіталі товариства у розмірі 50 % кожному. Відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виключено, а ОСОБА_9 включено до складу учасників товариства. Цим же протоколом затверджено статут товариства в новій редакції.
1.3. У подальшому, 28.04.2011 позивачі уклали з ОСОБА_4 договори купівлі-продажу корпоративних прав.
1.4. Водночас, 01.02.2019 на загальних трудових зборах з доповіді генерального директора Купрєєва М.І. позивачі дізналися, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.08.2016 . у справі № 2а-1751/11/2070, було задоволено заяву ОСОБА_1 про поворот виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі № 2а-1751/11/2070 шляхом зобов'язання Державного реєстратора Реєстраційної служби Нововодолазької районного управління юстиції Харківської області внести до Єдиного державного реєстру запис про скасування запису, здійсненого Державним реєстратором Нововодолазької районної державної адміністрації 22 квітня 2011 року про скасування реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" щодо ТОВ сільськогосподарське підприємство "Мелихівське" від 01.11. 2007 номер у Єдиному державному реєстрі 1 464 105 0015 000 142,.
1.5. Оскільки позивачі дізналися, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.08.2016 у справі № 2а-1751/11/2070 фактично відновлюється рішення загальних зборів учасників ТОВ СП "Мелихівське", яке було оформлене протоколом загальних зборів учасників від 01.11.2007, і редакція статуту від 01.11.2007, що суперечить правомірності відчуження ОСОБА_2 та ОСОБА_10 своїх часток за договорами купівлі-продажу від 28.01.2011 та суперечить вимогам чинного законодавства, з огляду на те, що в заявах від 01.11.2007 учасники просили лише надати згоду на передання прав засновника та відчуження належних їм часток в статутному капіталі, а відповідні угоди (договори) про їх відчуження не були укладені, позивачі просять визнати недійсними рішення загальних зборів в частині зміни складу учасників, перерозподілу часток у статутному капіталі та затвердження статуту ТОВ СП "Мелихівське", де були зазначені як учасники товариства ОСОБА_4 з часткою у розмірі 50% статутного капіталу та ОСОБА_1 з часткою в статутному капіталі у розмірі 50%, а також статут від 01.11.2007.
1.6. Також в обґрунтування порушення прав позивачі вказують на те, що статут ТОВ СП "Меліховське", що діяв до прийняття оскаржуваного рішення та статуту, не визнавався недійсним в судовому порядку, та само недійсним не визнавалися наступні статути, в редакціях від 26.04.2011 та 04.06.2015.
1.7. Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позов.
1.8. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у письмових поясненнях також підтримали позовні вимоги.
1.9. ОСОБА_1 подав заяву про застосування строків позовної давності.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі №922/561/19, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2019, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ТОВ СП "Мелихівське" задоволено повністю.
Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ СП "Мелихівське", оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ СП "Мелихівське" від 01.11.2007, в частині зміни складу учасників та перерозподілу часток у статутному капіталі та затвердження статуту ТОВ СП "Мелихівське", де були зазначені як учасники товариства ОСОБА_4 з часткою у розмірі 50% статутного капіталу та ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі у розмірі 50%.
Визнано недійсним статут ТОВ СП "Мелихівське", затверджений рішенням загальних зборів учасників ТОВ СП "Мелихівське" 01.11.2007, оформлений протоколом загальних зборів учасників ТОВ СП "Мелихівське" від 01.11.2007, зареєстрований державним реєстратором Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області за № 14671050015 000147.
2.2. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з таких фактичних обставин справи:
2.2.1. станом на 01.11.2007 позивачі у справі були учасниками ТОВ СП "Мелихівське", кожен з яких володів часткою у розмірі 5% статутного капіталу;
2.2.2. 01.11.2007 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписали нотаріально посвідчені заяви, у яких просили збори учасників товариства надати згоду на передачу прав учасників товариства та відчуження ОСОБА_4 своїх часток;
2.2.3. 01.11.2007 ОСОБА_4 підписав нотаріально посвідчену заяву, у якій просив збори учасників товариства надати згоду на відчуження своєї частки громадянину ОСОБА_9 у розмірі 50 % статутного капіталу товариства;
2.2.4. у той же день були проведені загальних збори учасників ТОВ СП "Мелихівське", , на яких було прийнято рішення про: надання згоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вихід із складу учасників та відчуження належної їм частки ОСОБА_4 , надання згоди ОСОБА_4 на передання прав засновника (учасника) та відчуження ОСОБА_1 частини частки в розмірі 50 % статутного капіталу товариства; прийняття до складу учасників ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі у розмірі 50%; перерозподіл часток між учасниками товариства наступним чином: ОСОБА_4 належить частка у статутному капіталі товариства у розмірі 50%, ОСОБА_1 - частка у розмірі 50% статутного капіталу; затвердження статуту у новій редакції, з урахуванням зміни складу учасників та перерозподілу статутного капіталу товариства;
2.2.5. 17.03.2011 постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-1751/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2011 року, за позовом ОСОБА_11 , дружини ОСОБА_4 , дії державного реєстратора Нововодолазької районної державної адміністрації по здійсненню 01.11.2007 державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ СП "Мелихівське" було визнано незаконними. 15.10.2015 Вищий адміністративний суд України скасував ці рішення та ухвалив нове рішення про відмову у позові;
2.2.6. 26.04.2011 відбулися загальні збори учасників ТОВ СП "Мелихівське", оформлені протоколом №1, на яких були присутні: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , та прийняті рішення: надати згоду на вихід ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зі складу учасників товариства на відчуження та продаж належної йому частки у статутному капіталі (фонді) товариства ОСОБА_4 , внести зміни до статуту ТОВ СП "Мелихівське", з урахуванням зміни складу учасників товариства та перерозподілу статутного капіталу (фонду) товариства;
2.2.7. 28.04.2011 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали з ОСОБА_4 договори купівлі-продажу корпоративних прав, відповідно до яких відчужили належну їм частку у розмірі 5% статутного капіталу;
2.2.8. державну реєстрацію вище вказаних змін, внаслідок яких єдиним учасником ТОВ СП "Мелихівське" з часткою в статутному капіталі у розмірі 100% став ОСОБА_4 , було проведено 29.04.2011.
2.2.9. такий склад учасників ТОВ СП "Мелихівське" діяв до 04.06.2015. Рішенням загальних зборів ТОВ СП "Мелихівське", оформленим протоколом №2/14 від 04.06.2015, було включено ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 до складу учасників.
2.2.10. у подальшому, рішенням загальних зборів учасників, що оформлене протоколом №1/16 від 16.12.2016, було змінено склад учасників товариства і затверджена нова редакція статуту ТОВ СП "Мелихівське" (запис про державну реєстрацію № 1 467 999 0020 000147 від 16.12.2016 року), відповідно до якої учасниками товариства є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , які і є учасниками товариства на дату розгляду справи судом.
2.2.11. 01.02.2019 року відбулися загальні збори трудового колективу ТОВ СП "Мелихівське", на яких, серед інших, були присутні і позивачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким з доповіді генерального директора ТОВ СП "Мелихівське" ОСОБА_4 стало відомо, зокрема, що Вищим адміністративним судом 16.08.2016 року постановлена ухвала про поворот виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-1751/11/2070 від 17.03.2011 року шляхом зобов'язання державного реєстратора Нововодолазької РДА включити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційний запис №14671050015000147 від 01.11.2007, тобто, відновлюється юридична чинність статуту ТОВ СП "Мелихівське", затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 01.11.2007 року, та, як наслідок, скасовується державна реєстрація статуту товариства в редакції від 26.04.2011 року, яка була прийнята за результатом відчуження позивачами своїх часток в статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_4 .
2.3. Встановивши наведені вище обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення загальних зборів учасників ТОВ СП "Мелихівське" від 01.11.2007 суперечать вимогам законодавства, оскільки перехід права власності на частку у розмірі 50% статутного капіталу від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та перехід права власності на частки у розмірі 5% статутного капіталу кожна від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 не був оформлений жодним цивільно-правовим договором, а нотаріальні заяви містили лише прохання до загальних зборів щодо надання згоди на передання прав засновника та відчуження належної кожному з них частки в статутному капіталі.
2.4. Суд першої інстанції також зазначив, що рішення загальних зборів учасників товариства від 01.11.2007 суперечить презумпції правомірності правочинів по відчуженню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїх часток у статутному капіталі ОСОБА_4 , здійснених 28.04.2011 року за договорами купівлі-продажу корпоративних прав та відповідно унеможливлює їх, оскільки таке відчуження часток ані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ані ОСОБА_4 01.11.2007 та до цієї дати не відбулося.
2.5. Щодо порушення прав позивачів цим рішенням суд першої інстанції зазначив, що оспорюване рішення загальних зборів учасників товариства та нова редакція статуту, затверджена цим рішенням, є підставами виникнення, зміни та припинення прав і обов'язків позивачів щодо частки в статутному капіталі ТОВ СП "Мелихівське", тому вони стосуються відповідних прав і обов'язків позивачів стосовно участі у діяльності та управлінні цього товариства, отже, відносини, які виникли між позивачами та відповідачем, за своєю правовою природою є корпоративними відносинами щодо володіння, користування й розпорядження корпоративними правами у цьому товаристві.
2.6. Заяву третьої особи ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності суд першої інстанції відхилив з тих підстав, що таку заяву можуть зробити лише сторони в судовому процесі - позивачі або відповідачі.
2.7. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками судіу першої інстанції, додатково зазначивши, що:
2.7.1. частиною 1 статті 147 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства;
2.7.2. відповідно до нотаріальних заяв кожен з учасників ТОВ СП "Мелихівське" лише висловив свій намір відчужити свою частку або її частину конкретній особі та з урахуванням приписів частини 2 статті 147 Цивільного кодексу України (якою встановлено переважне право учасника на купівлю частки (її частини) пропорційно до розмірів своїх часток) отримати згоду інших учасників на таке відчуження;
2.7.3. матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про припинення у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на належні їм корпоративні права у статутному капіталі ТОВ СП "Мелихівське" на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів учасників ТОВ СП "Мелихівське";
2.7.4. рішенням ОСОБА_4 надано згоду на передачу прав засновника (учасника) та відчуження ОСОБА_1 частини частки в статутному капіталі (фонді) товариства, яка становить 50% статутного капіталу (фонду) товариства, проте не визначено, на яких саме підставах прийнято ОСОБА_1 до товариства як учасника, який володіє часткою в розмірі 50% статутного капіталу (фонду) товариства та ОСОБА_4 з часткою 50% статутного капіталу і, відповідно, затверджено статут ТОВ СП "Мелихівське";
2.7.5. наявні в матеріалах справи договори купівлі-продажу корпоративних прав від 28.04.2011, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не є обставиною, яка зумовила та надала підстави для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки внесенню змін у складі учасників товариства передує факт відчуження таким учасником своєї частки або його вихід з товариства;
2.7.6. доводи ОСОБА_1 про відсутність порушених прав позивачів були відхилені з тих підстав, що протягом 2008-2011 років позивачі були учасниками ТОВ СП "Мелихівське", а відповідно, за вказаний період участі в товаристві мають майнові права, зокрема, на отримання дивідендів.
2.8. Суд апеляційної інстанції також відхилив доводи ОСОБА_1 стосовно того, що між ним та ОСОБА_4 04.06.2007 укладено угоду сторін на основі взаємної домовленості, яка є договором відчуження частки в статутному капіталі ТОВ СП "Мелихівське" (т. 2, а.с 129,130), на підставі якої ОСОБА_1 придбав 50% частки відповідача у статутному капіталі ТОВ СП "Мелихівське", оскільки ця угода не містить ані дати складання, ані прізвищ осіб, які її підписали, а отже не може вважатись цивільно-правовою угодою, яка відповідала б за своїм змістом поняттю правочин в розумінні Цивільного кодексу України.
2.9. Суд апеляційної інстанції визнав неналежним доказом угоду від 30.10.2007, яка б підтверджувала факт придбання ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ СП "Мелихівське" (т.2,а.с.133), оскільки за її умовами сторони дійшли згоди про співпрацю шляхом об'єднання фінансових, трудових та інших ресурсів в ТОВ СП "Мелихівське"; ця угода не визначала шляхи об'єднання вищезазначених ресурсів, а також не містила жодних умов щодо підстав набуття ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ СП "Мелихівське".
2.10. Суд апеляційної інстанції брав до уваги те, що в матеріалах справи міститься договір оренди автомобіля від 05.09.2007, за яким ОСОБА_1 (орендодавець) передав, а ТОВ СП "Мелихівське" (орендар) прийняв в орендне користування зернозбиральні комбайни марки Case 2388, а також договори купівлі-продажу від 23.09.2009 №Т7-012951, №Т7-012950, №Т7-012948, за умовами яких ТОВ СП "Мелихівське" придбало у ОСОБА_1 комбайни, які були предметом договору оренди від 05.09.2007. При цьому, суд зауважив, що доказів, які б свідчили про передачу ОСОБА_1 у власність ОСОБА_4 вказаних комбайнів матеріали справи не містять, що в сукупності, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про недоведеність ОСОБА_1 придбання частки в статутному капіталі ТОВ СП "Мелихівське" у ОСОБА_4 .
2.11. Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що у мотивувальній частині постанови від 13.12.2017 у справі №922/3350/16 Вищим господарським судом України встановлений факт переходу частки у розмірі 50% статутного капіталу відповідача від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 01.11.2007 та вказані обставини є преюдиційними, суд апеляційної інстанції також відхилив, оскільки суд касаційної інстанції у справі №922/3350/16 лише констатував факт наявності такого рішення загальних зборів учасників та не надавав йому жодного аналізу на предмет його прийняття, відмовивши у задоволенні позову з підстав відсутності у позивача, ОСОБА_5 , корпоративних прав на момент прийняття оскаржуваного ним рішення загальних зборів.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи
3.1. 01.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 у справі №922/561/19, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій:
3.2.1. неправильно застосували норми статей 147, 202, 206-208 Цивільного кодексу України, оскільки не брали до уваги, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений правочин, який підтверджує відступлення (відчуження) частки у статутному капіталі ТОВ, тобто, угоду від 04.06.2007 та додаткову угоду до неї, і виконання цих домовленостей підтверджується доказами у справі;
3.2.2. порушили норми частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не брали до уваги факти, встановлені у постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2017 у справі № 922/3350/16;
3.2.3. позбавили ОСОБА_1 можливості набути процесуального статусу сторони у справі (оскільки його майнові інтереси та право приватної власності на частку в товаристві в розмірі 50 % вирішувалось під час спору), чим позбавили можливості зробити заяву про застосування вимог строків давності, хоча позивачам про порушення їхніх прав відомо з 01.11.2007, оскільки вони були присутні на загальних зборах та особисто підписували протокол;
3.2.4. не врахували наявність поважних причин неподання ОСОБА_1 доказів до суду першої інстанції (з підстав неповідомлення належним чином про дату, час і місце засідання суду та неотримання копії позовної заяви), оскільки у позовній заяві зазначена адреса, за якою ОСОБА_1 ніколи не проживав;
3.2.5. не брали до уваги те, що позивачі у 2011 повторно відступили свої частки, уклавши договори, а тому оскаржувані рішення загальних зборів та статут жодним чином не порушують прав позивачів, зважаючи на те, що останні на сьогодні не мають жодних вимог до ТОВ СП "Мелихівське".
3.3. Представник позивачів у відзиві на касаційну скаргу просить судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими, а судові рішення, що оскаржуються, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та відповідають правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, яка відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо порядку відступлення учасником товариства своєї частки, визначивши, що підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою. Чинне законодавство не зобов'язує сторін надавати договори про відчуження частки товариству для ухвалення рішення про внесення змін до статуту та для подальшої державної реєстрації таких змін, адже такі договори можуть містити конфіденційну інформацію, яку сторони договору не мають намір розкривати третім особам. Але саме ці правочини є підставою для будь-яких подальших дій учасника, який відчужує частку, нового власника частки, товариства, включно з державною реєстрацією відповідних змін. Без укладення договору між власником частки ці дії є вчиненими без належної правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі 909/1294/15).
4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
4.1. Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю, врегульовано у Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України та Законі України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ "Про господарські товариства". Ці нормативні акти зазнали змін протягом часу своєї дії, тому Верховний Суд застосовує норми матеріального права на час виникнення спірних правовідносин (тобто станом на 01.11.2007) відповідно до вимог частини 1 статті 5 Цивільного кодексу України.
4.2. Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
4.3. У своїй судовій практиці Верховний Суд послідовно дотримується позиції, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та (або) установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах. При цьому, для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлений, господарський суд не має підстав для задоволення позову (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 по справі № 911/1437/17).
4.4. У даному випадку підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів, зокрема, в частині зміни складу учасників та перерозподілу часток у статутному капіталі та затвердження статуту ТОВ СП "Мелихівське", де були зазначені як учасники товариства ОСОБА_4 з часткою у розмірі 50% статутного капіталу та ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі у розмірі 50%, суди обох інстанцій визначили порушення вимог статей 205, 208, 209, 626 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, що діяла на момент прийняття оспорюваних рішень), з огляду на відсутність доказів укладення правочинів між ОСОБА_13 та ОСОБА_3 та між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а також між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про відчуження часток в статутному капіталі ТОВ СП "Мелихівське" станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, як і доказів отримання особою, яка відчужила свої майнові права будь-яких матеріальних благ.
4.5. В обґрунтування висновку щодо порушення прав позивачів, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що оспорюване рішення загальних зборів учасників та нова редакція статуту, затверджена цим рішенням, є підставами виникнення, зміни та припинення прав і обов'язків позивачів щодо частки в статутному капіталі ТОВ СП "Мелихівське", тому вони стосуються відповідних прав і обов'язків позивачів стосовно участі у діяльності та управлінні цього товариства.
4.6. Верховний Суд не може погодитися з такими висновками, оскільки судами обох інстанцій помилково не враховано, що згідно з положеннями статей 2, 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
4.7. Встановлена судами обставина, що це рішення стосуються відповідних прав і обов'язків позивачів стосовно участі у діяльності та управлінні цього товариства, не є достатньою підставою для висновку, що права чи інтереси позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, порушені і підлягають захисту в обраний позивачами спосіб (шляхом визнання недійним рішень загальних зборів та статуту товариства майже через 12 років з дня їх прийняття).
4.8. Слід виходити з того, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
4.9. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 та від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).
4.10. Щодо ефективного способу захисту у спірних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства відповідно до підпункту "д" пункту 3 частини 5 статті 17 цього Закону (див. пункти 60-61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16).
4.11. Суди обох інстанцій безпідставно не брали до уваги те, що за змістом позовної заяви вбачається, що на момент розгляду справи у суді у позивачів відсутні будь-які корпоративні права у товаристві, вони не мають будь-які законні інтереси у відновленні складу учасників, що існував до 01.11.2007 (до прийняття оспорюваного рішення), оскільки 26.04.2011 підтвердили своє волевиявлення щодо відчуження корпоративних прав, уклавши відповідні договори. При цьому, позивачі не заявляють вимоги щодо поновлення їхніх прав та визначення належних їм розмірів часток учасників товариства, що могло б бути ефективним способом захисту прав учасників, яких було виключено із складу учасників товариства за відсутності правових підстав.
4.12. У цій справі позов фактично подано позивачами не з метою захисту власних порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів, а з метою та в інтересах прав ОСОБА_4 , у якого на підставі відповідного рішення загальних зборів виник спір з ОСОБА_1 щодо частки у статутному капіталі у розмірі 50 % товариства. Цей спір також існує між ОСОБА_1 та новими учасниками товариства, про що свідчать, зокрема, пояснення учасника ОСОБА_5 , який стверджує, що обраний позивачами спосіб захисту є належним й таким, що завадить виникненню будь-яких корпоративних спорів між дійсними та колишніми учасниками товариства.
4.13. Тобто, позивачі звернулися не за захистом своїх корпоративних прав як учасників, що вибули з цього товариства (спір у справі не стосується наслідків їхнього вибуття), а за захистом прав та інтересів інших учасників та самого товариства. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди безпідставно не врахували, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства, в тому числі колишніх, також не завжди збігаються, і позивачі не уповноважені звертатися з таким позовом в інтересах інших осіб.
4.14. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що позовні вимоги як про визнання в судовому порядку недійсними рішення загальних зборів товариства, на підставі якого були внесені зміни до складу учасників та здійснено перерозподіл часток у статутному капіталі та затверджено статут ТОВ СП "Мелихівське" у новій редакції, де ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були зазначені як учасники товариства з часткою у розмірі 50% статутного капіталу кожен, так і визнання недійсним статуту в редакції 01.11.2007 не могли бути задоволені за позовом позивачів у цій справі - колишніх учасників, оскільки на момент вирішення відповідне рішення та статут жодним чином не порушують права та законні інтереси позивачів, які вийшли з товариства і не мають корпоративних прав щодо нього.
4.15. Посилання суду першої інстанції на те, що статут ТОВ СП "Мелихівське", що діяв до прийняття оскаржуваного рішення та статуту від 01.11.2007 року, а саме статут від 17.05.2007 року, не визнавався недійсним в судовому порядку, так само недійсними не визнавалися наступні статути, в редакціях від 26.04.2011 року та 04.06.2015 року, є безпідставним, оскільки жодним чином як не спростовує так і не підтверджує обґрунтованість позовних вимог заявлених в межах цієї справи.
4.16. Висновки суду першої інстанції, що "оскаржуване рішення загальних зборів учасників товариства від 01.11.2007 року суперечить презумпції правомірності правочинів по відчуженню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїх часток у статутному капіталі ОСОБА_4 , здійснених 28.04.2011 року за договорами купівлі-продажу корпоративних прав та відповідно унеможливлює їх, оскільки таке відчуження часток ані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ані ОСОБА_4 01.11.2007 року та до цієї дати не відбулося", є помилковими. Таке обґрунтування не може бути підставою для задоволення позову, оскільки рішення загальних зборів товариства за своєю суттю за будь-яких обставин не може суперечить принципу презумпції правомірності правочинів, який закріплений у статті 204 Цивільного кодексу України і передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Навпаки, ці договори підтверджують волевиявлення позивачів на відчуження своїх часток, що додатково підтверджує відсутність порушення їхніх прав та законних інтересів, що потребують ефективного та реального захисту.
4.17. Щодо висновків суду апеляційної інстанції стосовного того, що протягом 2008-2011 років позивачі були учасниками ТОВ СП "Мелихівське", а відповідно, за цей період участі в товаристві мають майнові права, зокрема, на отримання дивідендів, що свідчить про порушених прав позивачів, то Верховний Суд зауважує, що відповідні висновки ґрунтуються на припущеннях.
4.18. Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, яка була чинною для товариств з обмеженою відповідальністю до) учасники товариства дійсно мали право: брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. Водночас, відповідно до пункту "д" частини 5 статті 41, частини 1 статті 59 цього Закону строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів.
4.19. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що б підтверджували, що протягом 2008-2011 років загальними зборами товариства приймалось відповідне рішення або між позивачами та товариством існував спір щодо виплати дивідендів за цей період. Отже, наявність у позивачів формального права на отримання дивідендів відповідно до вимог чинного законодавства, за відсутності доказів існування реальної можливості реалізації цього права, не може свідчити про порушення прав позивачів, та бути підставою для захисту цих прав у судовому порядку в 2019 році шляхом визнання недійсним оспорюваного рішення загальних зборів від 01.11.2007.
4.20. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що висновок суду апеляційної інстанції, що наявність у позивачів такого права свідчить про порушення їхніх прав, є помилковим, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванню вищенаведених норм матеріального права та суперечить статті 2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
4.21. Враховуючи відсутність порушення прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися з позовом у цій справі, що є самостійною підставою для відмови у позові, Верховний Суд не вбачає необхідності надавати оцінку правомірності переходу частки ОСОБА_4 у статутному капіталі товариства у розмірі 50 % до іншої особи - ОСОБА_1 , прийняття його до складу учасників, перерозподілу статутного капіталу та затвердження у зв'язку з цим нової редакції статуту. Спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та іншими учасниками товариства щодо розміру часток, належних їм в товаристві, в межах цієї справи не вирішується.
5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.
5.1. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
5.2. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 311 Господарського процесуального кодексу України).
5.3. Оскільки суди попередніх інстанцій надали неналежну юридичну оцінку обставинам справи, ухвалили оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, касаційну скаргу слід задовольнити, а судові рішення, що оскаржуються, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
6. Розподіл судових витрат.
6.1. За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 Кодексу).
6.2. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню і суд ухвалює нове рішення, витрати заявника касаційної скарги зі сплати судового збору, сплаченого за подання касаційної та апеляційної скарг, покладаються на позивачів.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 314, 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №922/561/19 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Мелихівське" повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 (адреса реєстрації); АДРЕСА_3 (адреса проживання), код НОМЕР_2 ) 3842,00 грн - судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги; 2881,50 грн - судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ; код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 (адреса реєстрації); АДРЕСА_3 (адреса проживання), код НОМЕР_2 ) 3842,00 грн - судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги; 2881,50 грн -судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді І. Ткач
Л. Стратієнко