26 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 905/487/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Губенко Н. М., Селіваненка В. П.
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2019
у складі колегії суддів: Слободіна М. М. - головуючого, Дучал Н. М., Сіверіна В. І.
та на рішення Господарського суду Донецької області від 12.04.2019
у складі судді Макарової Ю. В.
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення збитків у вигляді недостачі вантажу у розмірі 7 760,62 грн
12.07.2019 Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - ПрАТ "МК "Азовсталь") звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою № 09-2/26 від 12.07.2019 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 12.04.2019 у справі № 905/487/19.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/487/19 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2019.
Ухвалою Верховного Суду від 28.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 905/487/19 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 та на рішення Господарського суду Донецької області від 12.04.2019; розгляд касаційної скарги призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з відпусткою судді Катеринчук Л. Й., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/487/19 визначено колегію суддів у складі: Банасько О. О. (головуючий), судді - Губенко Н. М., Пєсков В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.10.2019.
У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В. Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/487/19 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Губенко Н. М., Селіваненка В. П., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2019.
Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2019 прийнято справу № 905/487/19 до провадження у новому складі судової колегії для здійснення перегляду оскаржуваних судових актів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду встановив таке.
Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" - про стягнення збитків, що виникли внаслідок недостачі вантажу у розмірі 7 760,62 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач при перевезенні коксу доменного згідно із залізничними накладними № 48871529 від 21.03.2018 та № 48937577 від 25.03.2018 не забезпечив збереження вантажу у вагонах № 56316839, № 59177873, у зв'язку з чим спірні вагони прибули з нестачею вантажу, що підтверджено складеними комерційними актами № 484809/103 від 23.03.2018 та № 484809/111 від 27.03.2018.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.04.2019 у справі № 905/487/19 у задоволенні позовних вимог ПрАТ "МК "Азовсталь" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення збитків, спричинених недостачею вантажу у розмірі 7 760,62 грн - відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновків, що відповідач своїх зобов'язань за договором перевезення не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим суд вважав вимоги позивача обґрунтованими.
Однак, відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд застосував позовну давність за заявою відповідача від 26.03.2019 відповідно до частини п'ятої статті 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України) виходячи з такого.
Положеннями частини п'ятої статті 307 ГК України, яка кореспондується з частиною четвертою статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Тобто стаття 315 ГК України і статті 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.
Частинами першою, другою статті 315 ГК України встановлено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.
Докази звернення позивача до відповідача з претензією за спірною відправкою в матеріалах справи відсутні, отже позивач не скористався цим правом.
Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.
Відповідно до статті 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначений строк обчислюються, зокрема, з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
Місцевий господарський суд встановив, що згідно з календарним штемпелем видачі вантажу у розділі 52 накладної № 48871529 дата видачі вантажу - 23.03.2018, дата видачі вантажу за накладною № 48937577 - 27.03.2018. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що шестимісячний строк для пред'явлення даного позову сплинув у вересні 2018 року, оскільки згідно з положеннями статей 253, 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Позивач направив позов до Господарського суду Донецької області 07.03.2019, тобто з пропуском встановленого вимогами чинного законодавства строку для захисту порушеного права.
Мотивуючи цей висновок суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у справі № 905/3245/16 від 24.04.2019, за якою перебіг шестимісячного строку для пред'явлення позову починається з часу складання комерційного акта.
Відхиляючи посилання позивача на передбачене частиною четвертою статті 315 ГК України право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку для відповіді, суд зазначив, що гіпотеза даної правової норми вказує на конкретну обставину, за якою вона реалізується - якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, натомість позивач правом звернення до відповідача з претензією за спірною відправкою не скористався.
ПрАТ "МК "Азовсталь" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Донецької області від 12.04.2019 у справі № 905/487/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні позову у зв'язку зі спливом у вересні 2018 року строку позовної давності згідно з статтею 136 Статуту залізниць України, оскільки відповідно до статей 253, 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 апеляційну скаргу ПрАТ "МК "Азовсталь" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 12.04.2019 у справі № 905/487/19 - без змін.
Східний апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та застосування до спірних правовідносин строку позовної давності відповідно до статі 315 ГК України і статей 134, 136 Статуту залізниць України.
Посилаючись на частину четверту статті 236 Господарського процесуального кодексу України та статтю 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 905/3245/16, перебіг шестимісячного строку для пред'явлення позову починається з часу складання комерційного акта.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ПрАТ "МК "Азовсталь" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 12.04.2019 у справі № 905/487/19 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог "МК "Азовсталь" до АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення збитків в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилаючись на статті 256-258, 909, 920, 925 ЦК України, статті 307, 315 ГК України та статті 134, 136 Статуту залізниць України, стверджує, що строк позовної давності у спірних правовідносинах на час звернення 07.03.2019 з позовом до суду не сплинув, оскільки його перебіг починається після закінчення строку для пред'явлення претензії та строку її розгляду, отже через дев'ять місяців після складення комерційних актів.
За твердженням скаржника така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 905/729/18 від 11.04.2019.
Надаючи оцінку доводам скаржника колегія суддів у цій справі бере до уваги таке.
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною першою статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а нормами статті 258 ЦК України до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.
Частиною першою статті 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Пунктом 6 частини другої статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).
Частиною п'ятою статті 307 ГК України, яка кореспондується із статтею 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною третьою статті 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Що стосується перевезення вантажів залізницею, то відповідно до статті 136 Статуту залізниць України, позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний строк, що обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і у шестимісячний строк для пред'явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення.
Зокрема, згідно з пунктом "а" частини другої статті 134 Статуту залізниць України цей строк обчислюється з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
Статут залізниць України, що є спеціальним нормативно-правовим актом, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 і останні зміни до статей 134, 136 цього статуту вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 №1973.
Господарський кодекс України, що прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 за № 436-IV та набрав чинності з 01.01.2004, у статті 315 передбачає особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення належить застосовувати до спірних правовідносин з урахуванням ієрархії джерел права та, як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення строків позовної давності.
Відповідно до частин другої, третьої статті 315 ГК України претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.
Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді (частина четверта статті 315 ГК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про застосування положень Статуту залізниць України щодо перебігу строку позовної давності у системному зв'язку з положенням статті 315 ГК України таким чином, що шестимісячний строк позовної давності починає свій перебіг після закінчення строку для пред'явлення претензії або з дня одержання відповіді на претензію позивача чи закінчення строку, встановленого частиною третьою статті 315 ГК України для відповіді на претензію.
У постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 905/729/18, на яку посилається скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги, сформовано висновок про те, що виходячи зі змісту положень статей 134, 136 Статуту залізниць України та статті 315 ГК України у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга, третя статті 315 ГК України) незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Таким чином Верховний Суд у пункті 30 цієї постанови визнав правильними висновки судів попередніх інстанцій, що звернення з позовом до залізниці упродовж шести місяців після спливу шестимісячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та тримісячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію узгоджується з положеннями статті 315 ГК України.
Аналогічний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18.
Такої ж позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі № 905/2303/18, зазначивши, що у розумінні статті 315 ГК України перебіг строку позовної давності починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника. При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Натомість у цій справі, суди першої та апеляційної інстанції дійшли протилежного висновку щодо початку перебігу строку позовної давності, зазначивши, що відповідно до положень статті 315 ГК України, статей 134, 136 Статуту залізниць України перебіг шестимісячного строку для пред'явлення позову до перевізника починається з часу складання комерційного акта, з огляду на те, що докази звернення позивача з претензією до відповідача відсутні. Ці висновки мотивовані з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 905/3245/16.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду за подібних правовідносин у справі № 905/3245/16 дійшов висновку, що положення статті 315 ГК України і статей 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень, а перебіг строку позовної давності за такими вимогами починається з часу складення комерційного акта.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини" (Aksis and Other v. Turkey) зазначено, що очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики стали причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Враховуючи наведене та розглянувши наведені у касаційній скарзі доводи колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати від 24.04.2018 у справі № 905/3245/16, а також для формування за наведених вище обставин єдиної правозастосовчої практики справу № 905/487/19 відповідно до вимог частини другої статті 302 ГПК України передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 302, 303, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Справу № 905/487/19 разом з касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 12.04.2019 передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді Н. М. Губенко
В. П. Селіваненко