11 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/847/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Ткач І.В., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,
представника відповідача - Будниченко О.В. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Фортуна-Банк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Майданевич А.Г., судді - Ткаченко Б.О., Сулім В.В.)
від 23.09.2019
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Фортуна-Банк"
до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
про визнання протиправними дій та стягнення грошових коштів у розмірі 9 282,99 доларів США.
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
2.1. Публічне акціонерне товариство "Фортуна-Банк", від імені якого діє Уповноавжена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Фортуна-Банк" Федорченко А.В. (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі - відповідач, АТ "Укрексімбанк"), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:
1) визнати протиправним списання АТ "Укрексімбанк" грошових коштів з вкладного (депозитного) рахунку (рахунку гарантійного депозиту) № НОМЕР_1 у розмірі 9282,99 доларів США, відкритого АТ "Фортуна-Банк" відповідно до договору гарантійного депозиту від 04.08.2005 №15-4/23-06 під час здійснення процедури ліквідації АТ "Фортуна-Банк";
2) стягнути з АТ "Укрексімбанк" на користь АТ "Фортуна-Банк" грошові кошти у розмірі 9 282,99 доларів США.
2.2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність у АТ "Укрексімбанк" правових підстав на списання грошових коштів з банку, що знаходиться в процедурі ліквідації, оскільки не було доведено права кредитора АТ "Фортуна-Банк" за зобов'язаннями, що виникають з договорів про проведення операції з платіжними картками у сумі 9 238,34 грн та 13 802,45 доларів США.
2.3. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини стосовно того, що АТ "Укрексімбанк" реалізував свої права як заставодержателя за договором застави майнових прав № 15-5/23-06 від 04.08.2005, встановлені рішенням суду від 30.07.2018 в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді цієї справи.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 у справі № 910/847/19 позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на користь ПАТ "Фортуна-Банк" грошові кошти у розмірі 9 282,99 доларів США, що були списані відповідачем відповідно до договору застави майнових прав від 04.08.2005 № 15-5/23-06.
2.1.1. Суд першої інстанції виходив з того, що кредиторські вимоги відповідача були акцептовані Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фортуна-Банк лише на суму 411 538 846,08 грн, а спірна сума 9 282,99 доларів США, що була списана позивачем 27.12.2017, як заставодержателем за договором застави майнових прав № 15-5/23-06 від 04.08.2005 на задоволення своїх вимог, не була включена до реєстру акцептованих вимог кредиторів у зв'язку з не підтвердженням таких вимог фактичними даними, що містяться в розпорядженні Уповноваженої особи Фонду, про що позивач був повідомлений листом від 29.05.2017 № 349/11 та листом від 05.07.2017 № 657/11.
2.1.2. Суд першої інстанції дійшов висновку, що правові підстави для списання відповідачем грошових коштів з банку, який перебуває на стадії ліквідації були відсутні, оскільки задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно в межах процедури ліквідації банку та в порядку черговості, передбаченої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
2.1.3. У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним списання ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" грошових коштів з вкладного (депозитного) рахунку (рахунку гарантійного депозиту) у розмірі 9 282,99 доларів США, відкритого ПАТ "Фортуна-Банк" відповідно до договору гарантійного депозиту від 04.08.2005 № 15-4/23-06 під час здійснення процедури ліквідації ПАТ "Фортуна-Банк", суд першої інстанції відмовив, оскільки ця вимога фактично є обставиною, якою позивач обґрунтовує свою позовну вимогу про стягнення грошових коштів у розмірі 9 282,99 доларів США. Суд дійшов висновку, що така вимога не зможе забезпечити поновлення порушеного права, оскільки зводиться лише до встановлення судом обставин неправомірності дій АТ " Укрексімбанк" та у будь-якому випадку передбачає необхідність застосування додаткових засобів захисту шляхом звернення до суду з іншими вимогами для реального відновлення порушеного права позивача, а отже, обраний позивачем такий спосіб захисту в будь-якому випадку є неефективним.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 у справі № 910/847/19 скасовано частково; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2.1. Суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 9282,99 доларів США, що були списані з рахунку позивача відповідачем відповідно до договору застави майнових прав від 04.08.2005 № 15-5/23-06, та виходив з того, що:
1) відповідно до загальних норм, що регулюють правовідносини застави (стаття 23 Закону України "Про заставу", частини 1 статті 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"), та спеціальних норм (частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), що регулюють правовідносини застави під час ліквідації банку, а також умов договору застави майнових прав №15-5/23-06 від 04.08.2005, передбачено першочергове звернення стягнення на заставне майно, що не впливає на порушення черговості задоволення вимог інших кредиторів, оскільки вимоги заставодержателя задовольняються виключно за рахунок заставного майна;
2) відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважену особу Фонду не наділено повноваженнями самостійно визначати методи позачергового погашення перед кредиторами заборгованості банку, що ліквідується, а визначений Уповноваженою особою метод погашення заборгованості шляхом витребування заставних коштів у сумі 3332,42 грн. та 9 163,43 дол. США, розміщених згідно з договором гарантійного депозиту №15-4/23-06 від 04.08.2005, суперечитиме приписам частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 20 Закону України "Про заставу" та пунктів 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 договору застави майнових прав №15-5/23-06 від 04.08.2005, і у разі витребування заставних коштів призведе до порушення прав відповідача, як заставодержателя та неможливістю у подальшому поновлення його прав;
3) рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 у справі № 910/22633/17 встановлено, що відсутні правові підстави для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Фортуна-Банк" Федорченка Андрія Володимировича включити кредиторські вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у сумі 3332,42 грн та 9 163,43 дол. США, оскільки ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" реалізувало свої права як заставодержатель за договором застави майнових прав № 15-5/23-06 від 04.08.2005 на задоволення своїх вимог в сумі 3332,42 грн та 9 163,43 дол. США;
4) ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", звертаючись з позовними вимогами про внесення до реєстру акцептованих вимог кредиторів у справі № 910/22633/17, реалізувало своє право як заставодержателя за договором застави майнових прав, що на переконання колегії суддів, що є єдиним ефективним способом захисту його порушених прав.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.
3.1. У касаційній скарзі ПАТ "Фортуна-банк" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 у справі № 910/847/19, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 54 частини 2 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки не враховано, що кредитором є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань, а відповідач не надав докази, які підтверджують заявлену суму заборгованості; а також пункту 8 частини 2 статті 46 цього Закону, який, зокрема передбачає, що з дня початку процедури ліквідації банку забороняється припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання).
3.2. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Укрексімбанк" просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 залишити без змін, як таку, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.
4.1. Суди обох інстанцій встановили, що відповідно до рішення № 89-рш від 21.02.2017 Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 665 від 21 лютого 2017 "Про початок процедури ліквідації АТ "Фортуна-Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
4.2. Згідно з частиною 4 статті 110 Цивільного кодексу України особливість ліквідації банків встановлюється законом про банки і банківську діяльність.
4.3. Зокрема, у частині 6 статті 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
4.4. Відповідно до частини 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
4.5. При цьому, реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними (частини 4, 6 та 8 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
4.6. Отже, після початку процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону.
4.7. За приписами частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.
У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.
У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.
4.8. Отже, особливістю вимог забезпечених кредиторів є те, що їх задоволення реалізується позачергово за рахунок заставного майна банку. Водночас, задоволення цих вимог у будь-якому разі має здійснюватися з дотриманням загальному порядку акцептування, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів (частина 6 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Це означає, що всі вимоги кредиторів, в тому числі ті, що забезпечені заставою, мають бути включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а вимоги, що були відхилені Фондом з підстав їх не підтвердження фактичними даними та відповідно не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними, крім випадків вирішення на користь кредитора спору щодо акцептування вимог у судовому порядку (частини 4 та 8 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
4.9. У справі, що розглядається, суди встановили, що Фонд не визнав у повному обсязі кредиторські вимоги АТ "Укрексімбанк" та відхилив їх частину у зв'язку з не підтвердженням їх фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду (пункт 2 частини 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), тому АТ "Укрексімбанк" звернувся до суду з відповідним позовом для вирішення спору щодо акцептування його вимог на суму 3 332, 42 грн та 9 163, 43 дол. США як такі, що забезпечені заставою майна ПАТ "Фортуна-Банк" згідно з договором гарантійного депозиту від 04.08.2005 №15-5/23-06 (частина 8 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
4.10. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 у справі № 910/22633/17 встановлено, що відсутні правові підстави для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Фортуна-Банк" Федорченка Андрія Володимировича включити кредиторські вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у сумі 3 332,42 грн та 9 163,43 дол. США, оскільки ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" реалізувало свої права як заставодержатель за договором застави майнових прав № 15-5/23-06 від 04.08.2005 на задоволення своїх вимог в сумі 3 332,42 грн та 9 163,43 дол. США.
4.11. Окремо, суд апеляційної інстанції зауважив (дослівно), що: "звертаючись з позовними вимогами про внесення до реєстру акцептованих вимог кредиторів у справі № 910/22633/17, реалізувало своє право як заставодержателя за договором застави майнових прав, про що також було встановлено рішенням суду у вказаній вище справі, що на переконання колегії суддів, є єдиним ефективним способом захисту його порушених прав".
4.12. Водночас, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, безпідставно не брав до уваги те, що спір у справі № 910/22633/17 виник з тих підстав, що Фонд не акцептував частково спірні кредиторські вимоги АТ "Укрексімбанк", оскільки у відповідній частині вони не були підтверджені фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду. Водночас, у рішенні суду обставини щодо незаконності таких дій Фонду не перевірялися та не були встановлені, оскільки банк під час розгляду справи самостійно здійснив списання цих коштів на момент вирішення спору. Суд першої інстанції прямо зазначив, що дійшов висновку про відсутність правових підстав на момент розгляду справи для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Фортуна-Банк" Федорченка Андрія Володимировича включити кредиторські вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в сумі 3332,42 грн та 9 163,43 дол. США, оскільки позивач реалізував свої права як заставодержателя за договором застави майнових прав №15-5/23-06 від 04.08.2005, задовольнивши свої вимоги в сумі 3 332, 42 грн та 9 163,43 дол США.
4.13. У межах справи № 910/22633/17 суд першої інстанції встановив лише те, що різниця між заявленими банком вимогами та розміром вимог кредитора, внесених по реєстру, складає 13 802,45 доларів США та 9 238,34 грн, і що відповідно до наявної в матеріалах справи виписки з рахунку для обліку коштів гарантійного депозиту № 15-4/23-06 від 04.08.2005 позивачем 27.12.2017 було проведено списання грошових коштів у наступних сумах: 99, 88 доларів США (2 791,10 грн); 19,68 дол. США (549,95 грн); 9 163,43 дол. США (256068,08 грн).
4.14. При цьому, Верховний Суд наголошує, що обставини щодо наявності у ПАТ "Фортуна-Банк" перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості в сумі 9163,43 дол. США, обґрунтованості розрахунку цієї заборгованості та правомірності відхилення Фондом цих вимог в межах справи № 910/22633/17 не були встановлені. Судом взагалі не надавалася оцінка відповідним обставинам, а тому при розгляді справи, що розглядається, такі обставини підлягають доказуванню в загальному порядку. Суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки безпідставно звільнив відповідача від доведення цих обставин.
4.15. Окрім того, суд апеляційної інстанції, зазначаючи, що кредитор реалізував своє право як заставодержателя за договором застави майнових прав, що є єдиним ефективним способом захисту його порушених прав, не надав жодної оцінки тим обставинам, чи був кредитором дотриманий порядок заявлення та підтвердження ним своїх вимог після початку процедури ліквідації банку. Встановлення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки фактично спір в цій частині не вирішений між сторонами, хоча Фонд постійно наполягав на необґрунтованості цих вимог, що і стало підставою для прийняття рішення про їх відхилення.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
5.1. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
5.2. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (частина 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
5.3. Відповідно до частини 4 цієї статті справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
5.4. Беручи до уваги те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки безпідставно звільнено відповідача від обов'язку доказування обґрунтованості заявлених ним кредиторських вимог у розмірі 9282,99 доларів США, не перевірено та не досліджено зібрані у справі докази, що підтверджують ці вимоги, не встановлено, з яких розрахунків відповідач виходив, визначаючи цю суму, а відповідно не встановлено правомірність списання банком цих коштів, зважаючи на те, що Фонд відмовив з тих підстав, що у нього відсутні докази, які підтверджують заявлену заборгованість, Верховний Суд дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
5.5. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідити та перевірити обґрунтованість заявлених кредиторських вимог у розмірі 9282,99 доларів США, і в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення.
6. Щодо судових витрат.
6.1. Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинні бути зазначені: новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
6.2. Відповідно до частин 4 та 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
6.3. Отже, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі. У зв'язку із скасуванням постанови суду апеляційної інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 129, 300, пунктом 2 частини 1 статті 308, частиною 3 статті 310, статтями 315- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Фортуна-Банк" задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 910/847/19 скасувати.
Справу № 910/847/19 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді І. Ткач
Л. Стратієнко