16 грудня 2019 року Справа № 926/1734/19
За позовом ОСОБА_1 , м. Вінниця
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Раделія", м. Чернівці,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
на стороні позивача - 1) ОСОБА_2 , м. Запоріжжя
на стороні відповідача - 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4 , м. Чернівці
про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства
Суддя О.В. Гончарук
Секретар судового засідання - Балух-Бзовик М.В.
Представники:
від позивача - Загарія О.Д., ордер ЧЦ № 17327;
від відповідача - Волошина О.М. - керівник;
від третіх осіб - Єфтемій Р.Ф. - представник ОСОБА_3 , Волкова Н.О., ордер серії ЧЦ № 20113 від 11.01.2019 - представник ОСОБА_4
СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Раделія" про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Раделія", яке оформлено протоколом №1 від 15.01.2018.
Позивач обґрунтовує свій позов обставинами, пов'язаними з прийняттям 16.02.2018 загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Раделія" рішення про заміну керівника цього Товариства з ОСОБА_4 на ОСОБА_1
В подальшому, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 30.11.2018 у справі №926/1469/18, зазначене рішення товариства визнано недійсним, однак, позивач зазначає, що йому стало відомо про існування рішення загальних позачергових зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Раделія", оформленого протоколом №1 від 15.01.2018, яким, з поміж іншого, на думку позивача, нібито вирішено звільнити діючого директора - ОСОБА_4 з 15.02.2018 та прийняти на посаду нового директора - ОСОБА_7 , тобто позивача - з 16.02.2018.
Зазначене рішення позивач вважає незаконним, оскільки, на його думку, збори загальні збори товариства, по-перше, взагалі не проводилися. А, по-друге, навіть у випадку їх проведення, рішення прийнято всупереч вимог, діючого на той час законодавства: 1) в строк не менше як за 30 днів до скликання зборів чи і інший строк, жодних повідомлень про їх проведення 15.01.2018 позивач не отримував; 15.01.2018 не відбулось реєстрації учасників зборів. 2) відсутній кворум, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які в сукупності володіють 66,66% статутного капіталу, не брали у зборах участі.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.07.2019 відкрито провадження у справі №926/1734/19 (суддя О.Г. Проскурняк) та призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 25.07.2019; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ; третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 25.07.2019 призначено проведення процедури врегулювання спору за участю судді у справі №926/1734/19 та зупинено провадження у даній справі на період проведення процедури врегулювання спору за участю судді.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.09.2019 припинено процедуру врегулювання спору за участю судді та поновлено провадження у справі, а справу №926/1734/19 передано на розгляд іншому складу суду, визначеному в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №926/1734/19 передано до провадження судді Гончарука О.В.
Ухвалою суду від 16.09.2019 справу №926/1734/19 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 09.10.2019.
04 жовтня 2019 року на адресу Господарського суду Чернівецької області від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3230), в якому вона просить повністю відхилити вимоги позивача та зазначає, що, з урахуванням суб'єктного складу сторін, даний спір не є корпоративним та не підвідомчий господарським судам у розумінні вимог Господарського процесуального кодексу України, оскільки спори про визнання недійсним рішення загальних зборів, які порушують права осіб, які не є учасниками товариства, не розглядаються за правилами господарського судочинства, а захист прав найманих працівників можливий лише у цивільному процесі, який передбачає необхідність застосування Кодексу законів про працю України.
Ухвалою суду від 09.10.2019 підготовче засідання відкладено на 05.11.2019.
Ухвалою від 05.11.2019 у задоволенні усного клопотання представника ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду відмовлено, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.11.2019.
15 листопада 2019 року від ОСОБА_3 надійшло клопотання за вх.№2573, в якому він просить перевести розгляд справи в Шевченківський районний суд м. Чернівці, оскільки позивач вибув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Раделія» та також він позбавлений можливості управляти подальшою господарською діяльністю товариства, а спір не пов'язаний з частками, виключення з товариства, тобто не є корпоративним.
У свою чергу від ОСОБА_4 надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження за вх.№2575 від 15.11.2019, у якому також третя особа зазначає про невідповідність виданого представником позивача - Загарією О.Д. ордеру серії ЧЦ 17327 від 27.08.2018 вимогам Положення про ордер на подання правничої допомоги.
Крім цього, на думку третьої особи адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою та повинен бути зареєстрованим у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Ухвалою суду від 19.11.2019 за заявою представника третьої особи ОСОБА_3 . та у зв'язку з відсутністю, станом на 19.11.2019, відомостей щодо належного повідомлення третьої особи - ОСОБА_2 про час, дату та місце судового засідання, відкладено розгляд справи на 16.12.2019.
На день розгляду справи, 16.12.2019, третя особа ОСОБА_2 або представник цієї третьої особи, у судове засідання не з'явився, що у зв'язку з його належним повідомленням про час, дату та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Ухвалою від 16.12.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 (вх. №2573).
Присутній у судовому засіданні представник позивача Загарія О.Д., діючий на передбачених частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України підставах, посилаючись на обставини та вимоги законодавства, зазначені у позовній заяві, наполягає на задоволенні позову.
Представник відповідача проти позову заперечує, зазначаючи, що на зборах учасників розглянуто і прийнято рішення згідно з питаннями, які сформульовані позивачем у вимозі про скликання загальних зборів, що долучена до матеріалів справи. Власне оскаржуване рішення оформлено належним чином, як того вимагало діюче на той час законодавство України, у відповідності до якого наявна можливість підписання протоколу загальних зборів учасників товариства тільки головою та секретарем загальних зборів, що мало місце у даному випадку.
У судовому засіданні представник відповідача також просить суд при розгляді справи застосувати спеціальну позовну давність тривалістю в один рік, встановлену Цивільним кодексом України до вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів.
Як третя особа, ОСОБА_4 , а також представник цієї третьої особи та представник ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечують, вважаючи його безпідставним.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та третіх осіб, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
Згідно з інформацією, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на день звернення до господарського суду, державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Раделія» (Товариство) здійснено 11.05.2016; статутний капітал Товариства становив 126000,00 грн; учасниками Товариства виступали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; розмір внеску кожного учасника Товариства становить 42000 грн; керівник Товариства - ОСОБА_4 .
В матеріалах справи міститься протокол загальних позачергових зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Раделія" за №1 від 15.01.2018. у якому зафіксовано прийняття зборами цього Товариства таких (оскаржуваних у межах цієї справи) рішень:
- призначити ОСОБА_3 головою зборів, а Волошину О.М. - секретарем Зборів;
- надати дозвіл ОСОБА_4 фіксувати хід зборів та рішення загальних зборів письмово та засобами мобільного зв'язку;
- відхилити пропозицію ОСОБА_2 щодо виключення зі складу засновників Товариства ОСОБА_3 ;
- звільнити діючого директора ОСОБА_4 15 лютого 2018 року та прийняти нового директора ОСОБА_2 16.01.2018;
- обрати ОСОБА_3 відповідальною особою за проведення реєстрації змін ТОВ «Раделія» в органах державної реєстрації.
Основним рішенням, зафіксованим у протоколі від 15.01.2018, яке породило спір у цій справі є рішення звільнити директора Товариства, який залучений у межах цієї справи у правовому статусі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору та рішення призначити директором Товариства позивача.
При цьому судом акцентується увага на тому, що Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час розгляду справи, засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Раделія» є ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , а представник позивача факт вибуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з числа учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Раделія», не заперечує.
Як зазначено у протоколі від 15.01.2018, оскаржуване рішення прийнято саме в такому вигляді (з зазначенням конкретних дат звільнення/призначення) внаслідок пояснень ОСОБА_4 про неможливість її миттєвого звільнення, оскільки триває річна звітність.
Також, згідно з поясненнями, зазначеними у протоколі від 15.01.2018, миттєва передача повноважень новому директору призведе до блокування роботи Товариства, до сплати штрафних санкцій внаслідок несвоєчасної подачі звітів та несплати податків.
За протоколом від 15.01.2018, ОСОБА_4 запропонувала відтермінувати її звільнення з посади директора на 15.02.2018 та прийняття нового директора - 16.02.2018.
Тобто, як вбачається з тексту досліджуваного протоколу (протилежного матеріали справи не містять), безпосередньо рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади директора Товариства та призначення на посаду директора ОСОБА_1 в день складання протоколу - 15.01.2018, не приймалось, а діючим директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Раделія" ОСОБА_4 продовжує бути до теперішнього часу.
В подальшому, 16.02.2018 загальними збори учасників Товариства, прийнято рішення, зокрема, звільнити з посади директора товариства ОСОБА_4 та призначити на посаду директора Товариства ОСОБА_1 .
При цьому, рішенням Господарського суду Чернівецької області 30.11.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Раделія", яке оформлено протоколом №4 від 16.02.2018; скасовано запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, здійснений 20.02.2018 за № 10381070004010233.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частинами 2, 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Відповідно до частини 3 статті 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно з частиною 1 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства.
Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 61 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, станом на 15.01.2018) та п.6.6 Статуту Товариства, про проведення загальних зборів учасники персонально повідомляються головою товариства або директором рекомендованими листами з повідомленням про вручення та факсом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за тридцять днів до скликання загальних зборів учасників.
У відповідності до статті 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.
Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що в сукупності володіють більш як 60% голосів. Учасники товариства, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою зборів та секретарем. Голова зборів організовує ведення протоколу. Книга протоколів має бути у будь-який час надана учасникам товариства (п. 6.5 Статуту Товариства).
Як встановлено судовим слуханням, належними доказами участь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у загальних зборах учасників Товариства 15.01.2018 не підтверджується, оскільки в матеріалах справи відсутній перелік учасників Товариства, які зареєструвались для участі у загальних зборах 15.01.2018, з якого можна було б зробити висновок про склад учасників, присутніх на зборах.
Крім того, суду не надано доказів повідомлення ОСОБА_1 про проведення загальних зборів учасників Товариства 15.01.2018, матеріали справи не містять, відповідачем та третіми особами такі докази суду не надано.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 Господарського процесуального кодексу України відповідач та треті особи належних доказів на спростування викладених обставин не надали.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008 року).
Для констатації факту відсутності кворуму та, у зв'язку з цим, застосування зазначеної обставини у якості безумовної підстави визнання недійсним рішення загальних зборів, необхідно, в першу чергу (і на це посилається позивач у позовній заяві), встановити чи такі збори взагалі відбулись: якщо збори відбулись, то досліджується питання наявності кворуму, якщо ні - то відсутня така необхідність. Однак, за відсутності належних доказів проведення 15.01.2018 загальних позачергових зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Раделія», суд дійшов висновку, що такі збори не проводились.
Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Відтак, позивачу необхідно довести факт порушення цим рішенням його корпоративних прав та законних інтересів на момент прийняття оскаржуваного рішення.
За наслідками розгляду справи, судом встановлено, що на момент прийняття, оскаржуване рішення не порушувало корпоративних прав та законних інтересів позивача, оскільки діючого директора ОСОБА_4 цим рішенням не звільнено, а нового директора - Юсипчука Ю.І. - директором Товариства не призначено.
Власне зміст спірного рішення має відсилочний в часі характер (дослівно): «звільнити… 15 лютого 2018 року та прийняти … 16 лютого 2018 року». У тексті рішення загальних позачергових зборів від 15.01.2018 відсутній прийменник «з», наявність якого свідчила би про однозначну необхідність вчинення певних дій (звільнення/призначення директора) у конкретно визначені дати. Крім цього, слід ураховувати, що й 15-16 лютого 2018 року такі дії не реалізовані, оскільки рішення зборів Товариства від 16.02.2018 визнано недійсними у судовому порядку.
Таким чином, як зазначено вище, оскаржуване рішення не порушувало корпоративних прав та законних інтересів позивача та, за таких обставин, визнання недійсним його недійсним у судовому порядку не відповідатиме завданням господарського судочинства, яке спрямоване на ефективний захист саме порушених прав та законних інтересів позивача.
У зв'язку з наведеним, у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів.
Початок перебігу позовної давності визначено у статті 261 Цивільного кодексу України, згідно із частиною першою якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, питання пропуску позовної давності не досліджується, що і має місце у даному випадку.
Судом не беруться до уваги доводи щодо характеру цього спору як трудового, оскільки звертаючись з цим позовом, ОСОБА_1 посилається на порушення його корпоративних прав; при вирішенні даної справи судом не застосовано правові норми Кодексу законів про працю України.
Інші аргументи учасників справи вищезазначених висновків суду не спростовують.
При цьому, надаючи оцінку доводам учасників справи, судом взято до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у вигляді судового збору, слід залишити за позивачем.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне судове рішення складено 26.12.2019.
Суддя О.В. Гончарук