ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
12 грудня 2019 року Справа № 923/625/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за первісним позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570
до Фізичної особи-підприємця Шарко Сергія Станіславовича, с. Чорнянка Каховського району, Херсонської області, ІПН НОМЕР_1 ,
про стягнення 25384,63 грн.
За зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця Шарко Сергія Станіславовича, с. Чорнянка Каховського району Херсонської області,
до: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ,
про визнання договору недійсним.
За участю представників сторін :
від позивача за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом - не з'явився;
від відповідача за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом - адвокат Міхалков В.С., ордер серія ХС № 119656 від 10.09.2019р.
У відповідності до ч.1 п.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
26 липня 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Шарко Сергія Станіславовича про стягнення заборгованості у розмірі 25384,63 грн. за договором банківського обслуговування № б/н від 27.02.2018р., з якої: 16666,64 грн. - заборгованість за кредитом, 1383,33 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 4000,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 3334,66грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору банківського обслуговування № б/н від 27.02.2018.
Ухвалою від 30 липня 2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи 923/625/19 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін.
12 серпня 2019 року до суду від Фізичної особи-підприємця Шарко Сергія Станіславовича надійшла зустрічна позовна заява з позовними вимогами до Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 7220,86 грн.
Ухвалою від 15 серпня 2019 року суд повернув заявнику зустрічну позовну заяву з доданими до неї матеріалами.
20 серпня 2019 року до суду від ФОП Шарко Сергія Станіславовича надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає. Зокрема, зазначає, що проходив військову службу у Збройних Силах України, брав участь в районі проведення операції Об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей.
З урахуванням викладеного вважає, що у відповідно до приписів ст. 14 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей" банкам забороняється нараховувати відсотки за користування кредитом, а також штрафи та пеню за невиконання зобов'язань мобілізованим військовослужбовцям, резервістам та військовозобов'язаним на час особливого періоду, антитерористичної операції. Відповідач просить суд врахувати зазначені обставини та відмовити позивачу у задоволені позову. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Також 20 серпня 2019 року до суду від ФОП Шарко Сергія Станіславовича надійщла зустрічна позовна заява з вимогами до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання кредитного договору б/н від 27.02.2018 року недійсним.
Ухвалою від 23 серпня 2019 суд прийняв зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Шарко Сергія Станіславовича до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання кредитного договору б/н від 27.02.2018р. недійсним (вх. № 1370/19 від 20.08.2019) сумісно до розгляду з первісним позовом у справі №923/625/19. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Визначено подальший розгляд справи 923/625/19 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 10 вересня 2019 року о 10:40 год.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
На виконання вищезазначених приписів ухвали суду у даній справі були направлені на адресу учасників провадження рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.
28 серпня 2019 року на електрону адресу суду надійшов відзив АТ КБ "Приватбанк" на зустрічну позовну заяву про визнання договору недійсним
09 вересня 2019 року на електрону адресу суду надійшло клопотання від АТ КБ "Приватбанк" про перенесення судового засідання.
10 вересня 2019 року через відділ документального забезпечення роботи господарського суду Херсонської області надійшла заява від АТ КБ "Приватбанк" про перенесення розгляду справи;
10 вересня 2019 року через відділ документального забезпечення роботи господарського суду Херсонської області від АТ КБ "Приватбанк" надійшла заява про продовження строку розгляду справи відповідно до Конвенції.
Ухвалою від 10 вересня 2019 року суд залишив без розгляду відзив АТ КБ "Приватбанк" на зустрічну позовну заяву та клопотання від АТ КБ "Приватбанк" про перенесення судового засідання, оскільки відзив АТ КБ "Приватбанк" на зустрічну позовну заяву про визнання договору недійсним та клопотання від АТ КБ "Приватбанк" про перенесення судового засідання, не скріплено електронним цифровим підписом, що підтверджено Довідками Господарського суду Херсонської області, а тому у суду відсутні правові підстави для розгляду вказаних документів, оскільки такі електронні документи не мають юридичної сили і статусу офіційного документа.
Також ухвалою від 10 вересня 2019 року суд відмовив АТ КБ "Приватбанк" у задоволені заяви про продовження строку розгляду справи відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки позивачем заявлено дане клопотання передчасно, на момент розгляду справи зазначений строк не скінчився.
Ухвалою від 10.09.2019 року відклав підготовче провадження у справі.
16 вересня 2019 року до суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому АТ КБ "Приватбанк" просить суд відмовити позивачу за зустрічною позовною заявою у задоволені позову. Зокрема, зазначає, що між АТ КБ "Приватбанк" і ФОП Шарко С.С. був укладений кредитний договір б/н від 27.02.2018, який за своєю природою є договором приєднання та складається з Анкети-заяви та Умов та правил надання послуг "КУБ", відповідач надає докази на підтвердження своєї парової позиції та наводить доводи щодо спростування позиції позивача за зустрічним позовом. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
У зв'язку з необхідністю забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов'язків, з метою повного, об'єктивного, всебічного розгляду справи, суд, ухвалою від 17 жовтня 2019 року продовжив строк проведення підготовчого засідання у справі № 923/625/19 на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі на 19 листопада 2019 року на 16:30 год.
17 жовтня 2019 року на електронну адресу суду надійшло клопотання від АТ КБ "Приватбанк" про перенесення судового засідання. Оскільки зазначене клопотання не було скріплено електронним цифровим підписом, що підтверджено Довідкою Господарського суду Херсонської області, а тому суд залишив його без розгляду.
19 листопада 2019 року до суду від ФОП Шарко С.С. надійшли додаткові пояснення по суті первісного позову. Зокрема, відповідач за первісним позовом зазначає, що в частині стягнення з ФОП Шарко С.С. суми боргу по кредиту у розмірі 16666,64 грн. - провадження підлягає закриттю, так як відсутній предмет спору, оскільки останнім сплачено зазначену суму боргу. Також відповідачем додатково обґрунтовуються підстави для відмови АТ КБ "Приватбанк" у задоволенні іншої частини вимог. Дані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Ухвалою від 19 листопада 2019 року суд закрив підготовче провадження у справі № 923/625/19 та призначив справу до судового розгляду по суті на 12 грудня 2019 року.
За приписами ч.3.ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, ухвала суду від 19 листопада 219 року направлена на адресу учасників провадження рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.
Позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом у судове засідання 12.12.2019р. не з'явився про причини неявки суд не повідомив. Станом на день розгляду справи, відсутні докази вручення ухвали суду від 12.12.2019 адресанту.
У даному випадку судом враховано наступні обставини.
Відповідно до положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвали Господарського суду Херсонської області у справі №923/625/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому АТ КБ "Приватбанк" не був позбавлений права та можливості ознайомитись із відповідними ухвалами у зазначеному Реєстрі.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, враховуючі, що неявка представника АТ КБ "Приватбанк" не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України без участі представника АТ КБ "Приватбанк".
Представник відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 12.12.2019р. позовні вимоги за первісним позовом не визнав та у задоволенні первісного позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які викладені у відзиві на позовну заяву. Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у зустрічній позовній заяві.
У судовому засіданні 12.12.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено присутнього учасника справи про орієнтований час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього учасника справи, суд -
Матеріали справи свідчать, що 27 лютого 2018 року Фізичною особою-підприємцем Шарко Сергієм Станіславовичем (надалі - Відповідач або Клієнт) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ». Згідно вказаної заяви, клієнт приєднався до розділу 3.2.8. "Умов та правил надання банківських послуг", що розміщені в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк» (надалі - Позивач).
За таких обставин, 27.02.2018 між відповідачем і позивачем був укладений кредитний договір №Б/Н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається з вищевказаних Анкети-заяви та Умов.
Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту «Кредит КУБ» для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни. Кредитування Клієнта здійснюється в межах встановленого Банком ліміту кредитування, про який Банк повідомляє Клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги, придбані Клієнтом через Інтернет-платформу ПриватМаркет.
Відповідно до пункту 3.2.8.3. Умов надання кредитів у рамках Послуги здійснюється на наступних умовах: Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту терміновий кредит в обмін на зобов'язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород. Відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, та їх кількість і дати їх здійснення вказуються в Заяві. Заява на приєднання до Послуги в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом підписується електронним підписом, є способом укладання кредитного договору в електронному вигляді.
На підставі укладеного договору, 13.03.2018 позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою, розрахунком заборгованості до укладеного договору та графіком погашення основної суми.
У відповідності до п. 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу тільки 6 останніх місяців користування кредитом. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку Клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.
Згідно п. 3.2.8.5.2. та п. 3.2.8.5.3. Умов, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2, 3.2.8.5.14 та 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.
У відповідності до п.3.2.8.9. Умов, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1., 3.2.8.3., до цього Договору, Клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.
За змістом п. 3.2.8.3.2. Умов, за користування Послугою Клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі, що зазначені в Заяві та Тарифах, а саме 2% від початкової суми кредиту (п.1.4. Анкети-заяви).
Пункт 3.2.8.9.2. Умов передбачає, що сплата процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, передбаченої пунктом 3.2.8.3.2. Умов, здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві, про що зазначено у п. 3.2.8.3.1.Умов.
Згідно п. 1.3. Заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців від дня видачі кредиту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п.1.5. Заяви).
У позовній заяві позивачем зазначено, що відповідачем здійснено часткове погашення комісії, відсотків, пені та основної суми заборгованості по кредитному договору. Однак в порушення умов Договору та приписів законодавства, відповідач у повному обсязі не повернув позивачу кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.
За таких обставин, з а відповідачем рахується заборгованість у розмірі 25384,63 грн., яка складається з 16666,64 грн. - заборгованість за кредитом, 1383,33 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 4000,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 3334,66 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за вказаним договором.
Згідно з п. 3.2.8.9.1. за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно п.п. 3.2.8.1, 3.2.8.3 цього Договору Клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.
У свою чергу п. 3.2.8.3.3. Умов визначено, що при порушені Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому пунктом 1.6. Заяви, відповідно до якого у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 заяви, а саме 2 % в місяць від початкового розміру кредиту ( в т.ч. при достроковому погашенні кредиту) клієнт зобов'язаний додатково сплатити Банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойки в розмірі згідно розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг.
Нарахування прострочених відсотків здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами. виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується (п. 3.2.8.9.7. Умов).
За змістом п. 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбаченої п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1. цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.8.9., 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2. цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривнях.
Відповідно до п. 3.2.8.10.3. Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язання здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, внаслідок неналежного виконанням клієнтом зобов'язань за договором, станом на 02.07.2019 за ФОП Шарко Сергієм Станіславовичем перед Акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» утворилась заборгованість у розмірі 25384,63 грн., з якої: 16666,64 грн. - заборгованість за кредитом; 1383,33 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов; 4000,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії нарахованої згідно пунктів 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов та 3334,66 грн. - пеня, нарахована згідно п. 3.2.8.10.1. Умов.
Враховуючи наведене, у зв'язку з неналежним виконанням клієнтом зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ФОП Шарко С.С. 25384,63 грн. заборгованості за кредитом.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, по первісному позову дійшов до наступних висновків.
Згідно п.1.2. Анкети-заяви зазначено, що розмір кредиту наданого відповідачу становить 50000,00 грн.
Позивачем, на підтвердження видачі кредиту відповідачу у розмірі 50000,00 грн. додано до матеріалів справи виписку по рахунку, згідно якої позивачем було надано відповідачу грошові кошти у розмірі 50000,00 грн.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Водночас, ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Проаналізувавши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з повернення позивачу кредитних коштів у розмірі 16666,64 грн.
Таким чином, звертаючись 22.07.2019р. з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 16666,64 грн. заборгованості за кредитом, вказана вимога була правомірною та обґрунтованою.
Разом з тим, 01.08.2019р. позивачем було списано з рахунку відповідача 23887,50 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується Заключною випискою за період з 01.08.2019 по 06.08.2019 (а.с. 52).
Також матеріали справи містять копію листа АТ КБ "Приватбанк" № 20.1.0.0.0/7 - 191001/2123 від 25.10.2019р. (а.с. 104), з якого слідує, що 01.08.2019р. Банком з рахунку відповідача було списано грошові кошти у розмірі 23887,50 грн., які було розподілено банком наступним чином:
- 3969,80 грн. - сплачена пеня за кредитним договором б/н від 13.03.2018р.;
- 4000,00 грн. - погашення комісії за кредитними договором б/н від 13.03.2018р.;
- 1383,33 грн. - погашення відсотків за кредитним договором б/н від 13.03.2018р.;
- 14534,37 грн. погашення заборгованість за кредитним договором б/н від 13.03.2018р.
Таким чином, 16666,64 грн. позивач отримав ще 01.08.2019р., у зв'язку з чим зобов'язаний був вказану суму зарахувати в рахунок погашення заборгованості за кредитом. З приводу вказаного висновку, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
З матеріалів справи слідує, що Шарко Сергій Станіславович перебував з 06 листопада 2018 року на посаді старшого стрільця мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роди, що підтверджується довідкою Командира частини А4472, витягом з наказу Командира частини А4472 № 310 від 06.11.2018, витягом з наказу Командира частини А4472 № 106 від 16.04.2019. відмітками, що містяться у військовому квитку Шарко С.С. (а.с. 46-50).
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.
Згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався 18.03.2014 року і триває по теперішній час.
За змістом статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.
У частині четвертій статті 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Водночас статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.
Системний аналіз наведених правових норм, а також загальновідомих обставин іноземної агресії щодо України дає суду підстави стверджувати, що у проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Так, в ст.ст. 1, 2 Закону закріплені Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
В ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" зазначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Враховуючи, що п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям та членам їх сімей на певний конкретно визначений період скасовано відповідальність за порушення грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій, цю норму можна вважати такою, що скасовує цивільну відповідальність особи на певний час.
Згідно п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Викладені висновки підтверджені позицією Верховного Суду у справах №496/188/17 (постанова від 15.05.2018 року); №199/8367/16 (постанова від 27.03.2019 року); №327/353/16 (постанова від 10.01.2019 року); №522/12270/15-ц (постанова від 26.12.2018 року).
Враховуючи, набуття з 06.11.2018 Шарко С.С. статусу військовослужбовця, а тому починаючи з цієї дати ПАТ "Приватбанк" неправомірно нараховував та безпідставно заявив до стягнення з відповідача заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 1383,33 грн., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 4000,00 грн. та пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 3334,66 грн.
Отже, починаючи з 06.11.2018р. банк не мав права нараховувати відповідачу відсотки на прострочену заборгованість, відсотки у вигляді щомісячної комісії та пеню, а тому списуючи 01.08.2018р. з рахунку відповідача грошові кошти у розмірі 23887,50 грн., зобов'язаний був зарахувати 16666,64 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитом.
Разом з тим, оскільки відповідачем після звернення позивача з первісним позовом до суду, було сплачено позивачу 16666,64 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитом, а тому суд вважає, що в цій частині спір відсутній, у зв'язку з чим в цій частині позовних вимог провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Щодо іншої частини позовних вимог, то як вже було вищезазначено судом, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії та пеня були нараховані відповідачу всупереч вимог п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей".
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та пені, оскільки вони заявлені позивачем до стягнення безпідставно.
Також щодо неправомірності нарахування пені, суд вважає за необхідне додатково зазначити.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині нарахування та стягнення пені, в тому числі і її розмір та порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.02.2018, посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПРИВАТБАНК": https://privatbank.ua.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПРИВАТБАНК": https://privatbank.ua, що надані Позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (Договір є чинним з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання та перерахування банком кредитних коштів на рахунок клієнта. Строк дії договору встановлюється з дня його укладання і до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (пункт 3.2.8.11 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять доказів, що саме цей Витяг з Умов та Правил розумів Відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання Відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, про що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що зазначено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в своїй постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 про те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПРИВАТБАНК": https://privatbank.ua/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються Відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.02.2018р. шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Крім того, у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасну сплату відсотків та погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вказана обставина є додатковою підставою у визначенні неправомірності нарахування позивачем пені.
Щодо зустрічної позовної заяви про визнання недійсним кредитного договору, укладеного 27.02.2018р. між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і Фізичною особою-підприємцем Шарко Сергієм Станіславовичем, то суд дійшов наступних висновків.
Звертаючись з позовом до суду, позивач, в обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом посилається на ті обставини, що 27.02.2018р. між ним і банком нібито був укладений кредитний договір б/н. Позивач вказує, що такий договір він з відповідачем взагалі не укладав, у зв'язку з чим просить суд визнати недійсним Кредитний договір №б/н про надання банківських послуг від 27.02.2018р..
Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до п.1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України). Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч. 4 ст. 1068 ЦК України). Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1069 ЦК України).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 27.02.2018 між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" і ФОП Шарко С.С. був укладений Кредитний договір "Кредит КУБ" , шляхом приєднання Відповідачем до публічної оферти через підписання Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуги "КУБ" від 13.03.2018 р.
Анкета-Заява підписана ФОП Шарко С.С. шляхом накладання електронного цифрового підпису.
Договір "Кредит КУБ" складається з Анкети-Заяви про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ" від 13.03.2018 р., Умов та Правил надання банківських послуг за послугою "КУБ" та Тарифів Банку, розміщених на сайті www.privatbank.ua.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст.4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Згідно зі ст.6 Закону України "Про електронний цифровий підпис", сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Як на підставу визнання недійсним кредитного договору позивач за зустрічним позовом посилається на те, що він не підписував жодного договору та не був обізнаний про зміст Анкети-заяви про приєднання та Умови та Правили надання послуги "КУБ", а відтак на підставі ст.ст. 229, 215 ЦК України кредитний договір має бути визнаний судом недійсним.
За змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
До матеріалів справи додано файл перевірки електронного цифрового підпису (а.с. 19), що підтверджується особливостями ключа відповідача, а саме: сертифікат виданий: АЦСК ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», реєстраційний номер сертифіката: 0 НОМЕР_2 , дата видачі: 27.02.2018р. та дата закінчення дії: 27.02.2019. Вірність вказаних підписів (ЕЦП та електронної печатки) підтверджено Акредитованим центром сертифікації ключів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (АЦСК АТ КБ «ПРИВАТБАНК»
Крім того, додані до матеріалів справи виписки за рахунку ФОП Шарко С.С. свідчить, що позивач за зустрічним позовом користувався кредитними коштами по рахунку, здійснював погашення і сплачував відсотки за користування кредитним лімітом.
В той же час, позивач за зустрічним позовом кредитні кошти отримав, від кредитного договору не відмовився, здійснював часткове погашення кредиту, що свідчить про фактичне виконання спірного кредитного договору.
Таким чином, позивач за зустрічним позовом не довів в контексті статей 203, 215, 216, 229 ЦК України і статей 73, 74 ГПК України підстав, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ФОП Шарко С.С. про визнаннях кредитного договору б/н від 27.02.2018 недійсним.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 16666,64 грн. - підлягають закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору. В іншій частині позовних вимог первісного позову суд відмовляє у задоволенні.
Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1261,26 грн. підлягає поверненню позивачу.
У відповідності до приписів статі 129 ГПК України, судові витрати пов'язані з розглядом первісно позову покладаються на позивача в частині вимог у задоволенні яких судом відмовлено.
Також у відповідності до приписів статі 129 ГПК України, судові витрати пов'язані з розглядом зустрічного позову покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Закрити провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення 16666,64 грн. заборгованості за кредитом.
2. В іншій частині позовних вимог первісного позову відмовити у задоволенні.
3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
4. Повернути Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) з Державного бюджету України суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1261,26 грн., сплаченого відповідно до платіжного доручення № IHB94B2ESZ від 04.07.2019р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 923/625/19.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.12.2019р.
Суддя С.В. Нікітенко