Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3560/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" м. Харків
про стягнення 52651,07 грн.
за участю представників учасників справи:
позивача - Єфременко О.О.
відповідача - не з'явився,
Позивач, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг в загальній сумі 52651,07 грн., з яких: пеня у сумі 49290,36 грн., три проценти річних у сумі 3360,17 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №34/16-ТЕ(Т)-32 від 19.01.2016 щодо повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.
Ухвалою суду від 07.11.2019 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 28.11.2019 о 10:30.
20.11.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що останній є державною, бюджетною та неприбутковою установою, яка повністю фінансується з Державного бюджету України, а тому розрахунок за зобов'язаннями останньої здійснюється виключно Державною казначейською службою. Відповідач зазначає, що затримки щодо здійснення оплати за поставлений газ відбувались виключно з вини позивача по справі, який не своєчасно оформлював акти приймання-передачі газу, у зв'язку з чим, на думку відповідача, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Ухвалою суду від 28.11.2019, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання було відкладено на 24.12.2019 о 10:00.
02.12.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує заявлені вимоги, та зазначає, що умовами договору передбачено порядок та строки здійснення розрахунків за поставлений газ, а тому твердження відповідача, що останній ніби то невчасно отримував акти від позивача на оплату газу є необґрунтованим, та не звільняє відповідача від обов'язку виконувати умови договору. Підписання актів є за своєю природою документальним оформленням (п. 3.3 договору) юридичного факту приймання-передачі природного газу. Обов'язок відповідача оплатити поставлений природний газ виникає з юридичного факту - факту здійснення приймання-передачі природного газу у відповідному місяці, який посвідчується відповідним актом, а не з факту повернення підписаного акту.
У судовому засіданні 24.12.2019 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Отже, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач, Постачальник) та Національним аерокосмічним університетом ім. М. Є. Жуковського (далі - Відповідач, Споживач) 19.01.2016 укладено договір №34/16-ТЕ(Т)-32 постачання природного газу.
Відповідно до умов п. 1.1. договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору, газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно п. 2.1 договору, Постачальник передає Споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 1202,572 тис. куб. метрів.
Згідно із п. 3.4. договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Як вбачається з актів приймання передачі природного газу від 31.01.2016, від 29.02.2016, від 31.03.2016, на виконання умов договору, Позивач поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 2250925,91 грн.:
- у січні 2016 року 310,335 тис.куб.м. з урахуванням витрат на транспортування та ПДВ на суму 845143,99 грн.;
- у лютому 2016 року 269,876 тис.куб.м. з урахуванням витрат на транспортування та ПДВ на суму 734960,87 грн.;
- у березні 2016 року 246,324 тис.куб.м. з урахуванням витрат на транспортування та ПДВ на суму 670821,05 грн.
Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, наголошує на тому, що відповідач за переданий йому природній газ оплату здійснював несвоєчасно, не у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 6.1 договору.
Відповідно до п.8.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
Згідно із п.8.2. договору у разі невиконання покупцем п.6.1. умов договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Як стверджує позивач, у зв'язку із порушенням відповідачем умов пункту 6.1 договору, а саме строку щодо здійснення розрахунку за поставлений газ, останнім було нараховано відповідачу пеню у розмірі 49290,36 грн., 3 % річних у розмірі 3360,71 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов спірного договору позивач протягом січня-березня 2016 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2250925,91 грн., яка була сплачена позивачем з порушенням вимог п.6.1 договору, тобто несвоєчасно. Зазначена обставина також підтверджується розрахунком, наданим позивачем, актами приймання-передачі природного газу та Сальдовою відомістю по підприємству. Водночас, станом на момент подання позову, відповідач за поставлений природний газ розрахувався у повному обсязі, що підтверджується складеною позивачем довідкою по операціях відповідача за договором, а також розрахунком позовних вимог. Проте, відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1. договору.
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, не надані докази, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений природний газ у строки визначені договором, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення пені та 3 % річних за несвоєчасне здійснення розрахунків за поставлений газ з позивачем згідно умов договору за, січень, лютий, березень 2016 року, підлягають задоволенню.
При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про те, що затримки здійснення оплати за поставлений газ відбувались виключно з вини позивача по справі, який не своєчасно оформлював акти приймання-передачі газу, у зв'язку з чим, на думку відповідача, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Пункт 6.1. договору не пов'язує обов'язок відповідача сплачувати помісячно за отриманий газ до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, з датою оформлення відповідного акту приймання-передачі природного газу. Тобто, прострочка грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язана з часом підписання відповідного акту. Таким чином, умовами договору встановлено як заплановані обсяги постачання природного газу у щомісячні періоди, його ціну, так і обов'язок саме покупця розраховувати кількість отриманого газу виходячи з показників лічильника. Відтак, відповідач мав усі фактичні дані щодо обсягів отриманого природного газу для проведення відповідних розрахунків. Акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу та відповідно до п. 3.4. договору є підставою саме для остаточних розрахунків між сторонами. Таким чином, умовами договору жодним чином не пов'язуються дата підписання акту приймання-передачі природного газу з датою розрахунку по кожному з періодів постачання.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено про можливість зменшення розміру штрафних санкцій, проте, відповідного клопотання не суду не заявлено. Щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає, що таке зменшення є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд наголошує, що відповідно до статті 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, укладаючи з позивачем договір постачання природного газу №34/16-ТЕ(Т)-32 від 19.01.2016 на постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. Тяжкий фінансовий стан підприємства чи його фінансування за рахунок державного бюджету України не може бути підставою для звільнення повністю чи частково відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання та не є винятковим випадком, який є підставою для зменшення розміру пені та штрафу. При цьому, обставини щодо того, що відповідач є неприбутковою організацією та фінансується виключно за кошти державного бюджету, не можуть бути підставою для порушення умов договору щодо своєчасної оплати вартості поставленого газу.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Пунктом 8.2. договору визначено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1. договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки позивача щодо 3% річних за користування коштами в сумі 3360,71 грн., суд провівши власні розрахунки встановив, що вони є обґрунтованими та вірно розрахованими, а тому в підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 49290,36 грн. на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, як обґрунтованого та не спростованого відповідачем.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (61070, м. Харків, вул. Чкалова, 17, код ЄДРПОУ 02066769) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 49290,36 грн. пені, 3360,71 грн. три проценти річних та 1921,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720).
Відповідач - Національний університет ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (61070, м. Харків, вул. Чкалова, 17, код ЄДРПОУ 02066769).
Повне рішення підписано 26 грудня 2019 року.
Суддя О.В. Погорелова