Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" грудня 2019 р.Справа № 922/3745/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-гарант", м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - Власенко О.О.
До Господарського суду Харківської області звернулося Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-гарант" та просить суд стягнути з останнього 19419,81 грн. заборгованості, яка, згідно розрахунків позивача, складається зі страхового відшкодування (18300,00 грн.), інфляційних втрат (128,10 грн.) і пені (907,48 грн.).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати страхового відшкодування відповідно до Полісу №АК/8985995, право на вимогу якого виникло у позивача у зв'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної ОСОБА_1 в результаті ДТП, що мало місце 22.12.2018 р. за участю транспортних засобів Mitsubishi LANCER НОМЕР_2 та AUDI A6 НОМЕР_1.
Ухвалою від 18.11.2019 р. було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи та призначено судове засідання на 02.12.2019 р. о 10:00.
Ухвалою від 02.12.2019 р. розгляд справи було відкладено на 10:00 23.12.2019 р.
20.12.2019 р. від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо нормативних підстав нарахування пені (вх. 31090).
У призначене на 23.12.2019 р. судове засідання представник позивача не з'явився.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача висловив заперечення на заявлені позивачем вимоги та надав письмові пояснення (вх.31195), в яких відповідач зазначає, що відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особами, відповідальність яких застрахована, вважаються страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Однак, ч.5 ст. 380 Митного кодексу України встановлено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. З листа т.в.о. першого заступника начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби України № 29-08/7 від 29.08.2019 року щодо перетину митного кордону України транспортним засобом "AUDI А6", д.н.з. НОМЕР_1 встановлено, що транспортний засіб "AUDI А6", д.н.з. НОМЕР_1 WIN НОМЕР_4 ввезений 02.02.2017 на митну територію України у митному режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» особою іншою, ніж зазначений у листі ОСОБА_1 . Крім того, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК/8985995 від 11.05.2018 року відповідно до якого застрахований транспортний засіб марки "AUDI А6", д.н.з. НОМЕР_1 укладений з О . Жилиховським.
Таким чином, відповідач вказував, що особи які ввезли на митну територію України транспортний засіб і застрахували його, не мають права передавати його у користування іншим особам. В протилежному випадку - коли автомобіль, що знаходиться в митному режимі тимчасового ввезення був переданий страхувальником у користування іншій особі - така особа вважається такою, що використовує його протиправно. Відповідно, в розумінні п.1.4. ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" така особа не може вважатися такою, відповідальність якої застрахована. З огляду на фактичні обставини справи та системний аналіз і взаємозв'язок п.1.4 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч.5 ст.380 Митного кодексу України, на думку відповідача, свідчить, що водій ОСОБА_1 на час ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу "AUDI А6", д.н.з. НОМЕР_1 , у зв'язку із чим не може вважатися такою особою, відповідальність, якої застрахована, згідно Полісу № АК/8985995 від 11.05.2018 року. Відповідач вважає, що позивачу було обґрунтовано відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з відсутністю підстав для визнання події страховим випадком, так як водій ОСОБА_1 на час настання ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу.
Окрім того, відповідач зазначає, що позивач при здійсненні страхового відшкодування мав дотримуватися положень Договору 06-GR\18-798-003222 від 02.05.2018 р. (надалі - Договір), зокрема в частині визначення розміру матеріального збитку. Так, п. 17.5 Договору встановлюється, що відшкодування розміру збитку проводиться на підставі документів рекомендованої СТО. Документом, на підставі якого здійснюється розрахунок страхового відшкодування є, за рішення Страховика, деталізована калькуляція щодо вартості відновлювального ремонту ТЗ, складена на рекомендованій СТО, або акт автотоварознавчого дослідження, проведеного експертом, погодженим зі Страховиком. Виплата страхового відшкодування здійснюється на рахунок рекомендованої СТО, якщо інше не узгоджено із Страховиком. Як вбачається із документів, які додані до позовної заяви, розрахунок суми був проведений Позивачем самостійно на основі комп'ютерної програми Audatex. Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно з п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003 р. вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Відповідно до Розрахунку страхового відшкодування який є додатком до Страхового акту №СТ/18/0361 від 28.05.2019 р., Позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування не було враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу. В той же час, із наявної копії Свідоцтва №САР 069175 про реєстрацію автомобіля марки "MITSUBISHI LANCER" д.н.з. НОМЕР_2 вбачається, що вказаний транспортний засіб випущено у 2007 році, а відтак, станом на дату скоєння розглядуваної ДТП, строк експлуатації пошкодженого автомобіля складав більше 11 років.
З огляду на викладене, враховуючи положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідач стверджує, що позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування мав бути застосований коефіцієнт фізичного зносу з огляду на те, що строк експлуатації пошкодженого транспортного засобу перевищував 7 років. Проте додатки до позовної заяви не містять висновків товарознавчої експертизи стосовно визначення вартості матеріального збитку та відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, а відтак, враховуючи відсутність доказів врахування позивачем коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу при розрахунку суми відшкодування, Відповідач вважає, що Позивачем не доведено обґрунтованості заявленої до стягнення з відповідача суми.
АТ "Страхова компанія "Мега-Гарант" вважає, що обов'язок щодо виплати страхового відшкодування за Полісом №АК/8985995 відсутній оскільки: водій ОСОБА_1 на час настання ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу "AUDI А6", д.н.з. НОМЕР_1, у зв'язку з чим не є особою, відповідальність якої застрахована, а отже автомобіль "AUDI А6", д.н.з. НОМЕР_1 , не був забезпеченим у розумінні ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; відсутні правові підстави вважати ДТП, що трапилася 11.05.2018 за участю транспортного засобу "AUDI А6", д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , є страховим випадком; позивачем, для правильного розрахунку розміру страхового відшкодування, що має бути виплачене за Договором не було проведено експертизу для визначення розміру заподіяного матеріального збитку за наслідками ДТП, оскільки при розрахунку суми страхового відшкодування мав бути застосований коефіцієнт фізичного зносу з огляду на те, що строк експлуатації пошкодженого транспортного засобу перевищував 7 років.
Надані пояснення були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
В силу приписів ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 42 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
З огляду на наведене, керуючись принципом змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, з метою створення сторонам умов для ознайомлення з наданими запереченнями та надання своїх пояснень і обґрунтувань, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи.
Керуючись ст. ст. 42, 202, 216, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Розгляд справи відкласти на "15" січня 2020 р. об 11:00
Встановити позивачу строк для подання письмових пояснень з приводу викладених відповідачем заперечень до 10.01.2020 р.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Л.С. Лаврова