Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" грудня 2019 р.Справа № 922/1832/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши заяву адвоката Надьон О.В., представника ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення у справі
за позовом Заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Дергачі
до ОСОБА_1 , м. Харків (перший відповідач), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків (другий відповідач), Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка", с. Вікторівка (третій відповідач)
про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсним, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок
за участю представників учасників справи:
позивача (прокурор) - Клейн Л.В.
першого відповідача - Надьон О.В.
другого відповідача - не з'явився
третього відповідача - Надьон Р.А.,
Позивач, Заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (перший відповідач), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (другий відповідач) та Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка" (третій відповідач), в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1432-СТ від 01.03.2016 "Про надання в оренду земельних ділянок" ОСОБА_1 ;
- визнати недійсними договір оренди землі від 27.04.2016 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759;
- визнати недійсним договір суборенди землі від 23.03.2017 укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Вертіївка" щодо суборенди земельної ділянки площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759;
- скасувати рішення про державну реєстрацію від 14.05.2016 № 29599155, на підставі якого до Державного реєстру речових прав па нерухоме майно внесено запис про право оренди № 14504941 від 14.05.2016 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320887500:02:001:0759) за ОСОБА_1 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію від 23.03.2017 № 34506153, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 19692776 від 23.03.2017 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320887500:02:001:0759) за ФГ "Вертіївка";
- зобов'язати ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) повернути державі земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.12.2019 провадження у справі №922/1832/19 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
11.12.2019 до суду від представника першого відповідача - ОСОБА_1 адвоката Надьон О.В. надійшла заява, в якій останній просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №922/1832/19 про стягнення з прокуратури Харківської області на користь громадянки ОСОБА_1 судових витрат в сумі 51800,00 грн. В обґрунтування заяви заявник вказує на те, що судом при винесенні ухвали про закриття провадження у справі не вирішено питання про судові витрати, які було понесені ОСОБА_1 у зв'язку зі сплатою судових витрат пов'язаних з наданням відповідно до договору професійної правничої допомоги адвоката Надьон О.В. В обґрунтування заяви надав копію акту прийому наданих послуг до договору щодо представництва інтересів та надання правничої допомоги від 06.12.2019 та копію квитанції №455900 від 06.12.2019.
Ухвалою суду від 12.12.2019 заява призначена до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 24.12.2019 о 10:45.
23.12.2019 до суду від прокуратури Харківської області надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких прокурор вказує на необґрунтованість та безпідставність поданої заяви, а викладені у ній доводи юридично неспроможними.
У судовому засіданні 24.12.2019 прокурор проти задоволення заяви заперечував.
Присутній у судовому засіданні адвокат Надьон О.В. підтримав заяву та просив суд її задовольнити.
Розглянувши подану заяву, вислухавши представників учасників справи, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2019 між адвокатом Надьон Оленою В'ячеславівною (виконавець) та громадянкою ОСОБА_1 (замовник) був укладений договір №б/н про представництво інтересів та надання правничої допомоги, відповідно до умов якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати представництво інтересів замовника, а також надавати правничу допомогу в обсягах, визначених цим договором.
Відповідно до пп. а) п. 2.1 договору, виконавець зобов'язаний представляти у встановленому законом порядку інтереси замовника в правоохоронних органах, в органах влади та місцевого самоврядування при вирішенні правових та інших питань, в усіх судах, передбачених законом України "Про судоустрій і статус суддів" та в органах державної виконавчої служби.
Відповідно до п. 4.1 договору, за виконану роботу замовник сплачує готівкою у національній валюті України або перераховує на поточний рахунок виконавця плату, розмір якої обумовлено додатковою угодою, яка становить таємницю і розголошенню не підлягає.
На підтвердження понесених витрат, представником першого відповідача суду надані: заява щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які ОСОБА_1 понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи на суму 38000,00 грн.; копія акту прийому наданих послуг до договору щодо представництва інтересів та надання правничої допомоги від 06.12.2019 на суму 51800,00 грн., копія квитанції №455900 від 06.12.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зі змісту ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 цієї ж статті).
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Разом з тим, у ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 - 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
У відповідності до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Як вже зазначалось, у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Таким чином, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і закриття провадження у справі в подальшому.
Як вказує адвокат Надьон О.В., представник першого відповідача у справі - ОСОБА_1., за наслідками постановлення судом ухвали про закриття провадження у справі №922/1832/19 від 05.12.2019, судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме: витрат першого відповідача на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи. На думку заявника, витрати на професійну правничу допомогу, що виникли у першого відповідача мають бути стягнуті з позивача в межах господарської справи №922/1832/19. При цьому про необґрунтованість дій позивача - Заступника Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, які завдали витрат ОСОБА_1 , у заяві про прийняття додаткового рішення від 11.12.2019, заявник не вказує.
Суд зазначає, що провадження у справі №922/1832/19 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, з огляду на те, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Водночас звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
ОСОБА_1 , згідно з процесуальним обов'язком доказування не довела, які саме необґрунтовані дії позивача були ним - позивачем вчинені, тоді як сам факт подання зазначеного позову, з урахуванням вищенаведеного, суд необґрунтованими діями не вважає, оскільки це його диспозитивне право, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації.
В межах розгляду справи №922/1832/19 судом також не встановлено недобросовісності дій позивача в розумінні ст. 43 ГПК України, а ухвала суду від 05.12.2019 не містить висновків суду про зловживання стороною наданими їй процесуальним законодавством правами.
Тобто, заявником не доведено та не підтверджено доказами те, що дії позивача з пред'явлення позову мали на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів третього відповідача.
Аналогічна правова позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17.
Окрім цього, суд зазначає, що судові витрати на правову допомогу на час звернення з заявою представника громадянки ОСОБА_1 не підтверджені достатніми доказами.
Так, за ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Суд також зауважує, що за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 51800,00 грн. заявником до матеріалів справи надано копію квитанції №455900 від 06.12.2019 за формою ПО-Д2.
Проте, з поданої квитанції не можливо встановити, що вказану суму коштів у розмірі 51800,00 грн. сплачено адвокату Надьон О.В. саме громадянкою ОСОБА_1 за надання послуг правничої допомоги у справі №922/1832/19 за договором №б/н від 01.07.2019.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно Наказу Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення №8 від 29.09.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2996 за № 389/925, про затвердження Форми документів суворої звітності та Інструкції щодо їх використання, затверджені форми документів суворої звітності (форми NN ПОВ1, ПО-Д1, ПО-Д2, ПО-О1, ПО-П1, ПО-П2, ПО-Р1, ПО-Ю1) та Інструкцію по використанню форм документів суворої звітності, що застосовуються для оформлення замовлень та розрахунків із споживачами за побутові послуги, що додаються. Згідно п. 1.2 Інструкції, остання визначає види форм документів суворої звітності, порядок їх використання та заповнення при оформленні замовлень на виконання побутових послуг (робіт) та проведення розрахунків із споживачами (далі - замовники) і господарюючими суб'єктами. Згідно п. 1.4 Інструкції, форми документів суворої звітності складені та мають позначення залежно від видів послуг (робіт). Позначення форм включає: ПО - побутове обслуговування; В, Д, О, П, ПА, Р, Ю - види послуг (робіт) відповідно: В - виготовлення, Д - дрібні та невиробничі послуги, О - оброблення, П - прокат, ПА - паркування автомобілів, Р - ремонт, Ю - ювелірні роботи; 1, 2, 3... - порядковий номер форми вида послуг. Перелік документів суворої звітності, які повинні застосовуватися у процесі розрахунків із споживачами за побутові послуги, наведені в Таблиці 1 (додається). Згідно Додатку до Інструкції, форма № ПО-Д2 - квитанція, на виконання послуг, що надаються в присутності замовника.
Частиною 1 статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.
Повна ухвала підписана 26 грудня 2019 року.
Суддя О.В. Погорелова