Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3189/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
секретар судового засідання Казмерчук М.Т.
за участю представників:
позивача - Чарнецька О.А., довіреність б/н від 04.11.2019 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП № 2883 від 11.02.2015 року
відповідача - не з'явився
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення "Інструмент-Центр", м. Дніпро
до фізичної особи - підприємця Коробки Романа Васильовича, м. Харків
про стягнення коштів у розмірі 208 897,28 грн.,-
здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/3189/18.
Позивач, Приватне спеціалізоване підприємство технічного забезпечення «Інструмент Центр», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця Коробка Романа Васильовича, про стягнення 140 649,05 грн. суми основного боргу, 49 901,51 грн. пені, 14 064,90 грн. штрафу та 4 277,27 грн. 3% річних за договором поставки № ІЦВ1223 від 15 серпня 2017 року. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у розмірі 3 133,40 грн. (сплачений судовий збір).
04 жовтня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, позовну заяву позивача залишено без руху, з наданням строку на усунення недоліків до 15 жовтня 2019 року. 15 жовтня 2019 року, на виконання вимог ухвали суду від 04 жовтня 2019 року, позивачем направлено через засоби поштового зв'язку до суду заяву про усунення недоліків (вх. № 24822). Крім того, позивач, разом із заявою про усунення недоліків, збільшив предмет позову та просить суд стягнути з відповідача заборгованості за договором поставки № ІЦВ1223 від 15 серпня 2017 року у розмірі 208 897,28 грн., з яких 140 652,19 грн. - борг, 49 902,52 грн. - пеня, 14 065,21 грн. - штраф, 4 277,36 грн. - 3% річних. Ухвалами господарського суду Харківської області від 18 та від 21 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення «Інструмент Центр» до розгляду та відкрито провадження у справі; справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження; почато у справі № 922/3189/19 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 11 листопада 2019 року; прийнято до розгляду позовну заяву позивача (вх. 24822, заяву про збільшення предмета позову до 208 897,28 грн.). Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 листопада 2019 року відмовлено позивачу в задоволенні заяви (вх. № 26931 від 08 листопада 2019 року), поданої в порядку ст. 197 ГПК України. 11 листопада 2019 року, протокольною ухвалою суду, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183, ст. 232 ГПК України, відкладено підготовче засідання на 25 листопада 2019 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 листопада 2019 року заяву Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення "Інструмент-Центр" (вх. № 27627 від 14 листопада 2019 року) задоволено, ухвалено провести підготовче засідання 25 листопада 2019 року в режимі відеоконференції. 25 листопада 2019 року, протокольною ухвалою суду, на підставі ст. 177, 181, 182, п. 3 ч. 2 ст. 183, ст. 232 ГПК України, відкладено підготовче засідання на 09 грудня 2019 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 листопада 2019 року заяву Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення "Інструмент-Центр" (вх. № 27627 від 14 листопада 2019 року) задоволено, ухвалено провести підготовче засідання 09 грудня 2019 року в режимі відеоконференції. 27 листопада 2019 року судом, з метою отримання інформації щодо поштових відправлень з трек-номером № 6102229958347 та № 6102230012074, був здійснений запит до Відділення поштового зв'язку № 58 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» листом за № 030870. У відповідь, АТ «Укрпошта» скерувало на адресу суду відповідь на запит від 04 грудня 2019 року № 01-20/461 (вх. № 29728 від 06 грудня 2019 року), в якій зазначила про те, що поштові відправлення з трек-номером № 6102229958347 та № 6102230012074 не були вручені, оскільки двері квартири під час доставки вище вказаних поштових відправлень, не були відчинені. 09 грудня 2019 року протокольною ухвалою суду, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185, ст. 232 ГПК України, ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 16 грудня 2019 року. 16 грудня 2019 року суд розпочав рхгляд справи по суті. 16 грудня 2019 року, протокольною ухвалою суду, відкладено підготовче засідання на 23 грудня 2019 року. 19 грудня 2019 року до матеріалів справи представником позивача скеровано пояснення щодо розрахунку заборгованості, яка зазначена у позові (вх. № 31019), в якій останній фактично змінив предмет позову, шляхом зменшення розміру основної заборгованості та збільшення розміру заявлених до стягнення похідних вимог. При цьому, на момент подання позивачем вище вказаних пояснень (19 грудня 2019 року) стадія провадження - розгляд справи по суті.
В системному тлумаченні статей 46 та 207 Господарського процесуального кодекс України, через не вмотивованість звернення позивача з вище зазначеними поясненнями на стадії розгляду справи по суті, суд залишає без розгляду пояснення останнього на підставі пункту 2 статті 207 ГПК України та розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог, з урахуванням заяви про усунення недоліків, в якій позивач збільшив розмір позовні вимог, про що вище зазначено судом.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідач свого представника не направив, процесуальні документи по даній справі направлялись останньому за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Втім, процесуальні документи повертались на адресу суду з відміткою відділення пошти «інші причини, що не дали змогу виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».
Судом, з метою дотримання принципів судочинства та реалізацією відповідачем прав пов'язаних обґрунтування свої позиції по даній справі, здійснено всі можливі дій, направлені на повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Враховуючи той факт, що відповідач зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою, на яку судом завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року № 958, направлялися ухвали, то суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.
23 грудня 2019 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.
15 серпня 2017 року між Приватним спеціалізованим підприємством технічного забезпечення "Інструмент-Центр" (постачальник, позивач у справі) та фізичною особою - підприємцем Коробкою Романом Васильовичем (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 1223 за умовами якого постачальник зобов'язується поставити інструмент, далі - товар, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у виставлених рахунках за заявками покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Постачання товару може здійснюватися партіями на підставі заявок покупця, які надійшли постачальнику та погоджені сторонами, в яких зазначається повне найменування товару, одиниці виміру, кількість, загальна вартість товару, термін, умови поставки та інших відомостей, за якими сторони досягли згоди (пункт 1.1. договору).
Пунктом 2.2. договору встановлено, що передача (здача-приймання) товару здійснюється згідно з накладною, в термін, погоджений між сторонами в заявках (пункт 1.2. договору).
Відповідно до пункту 3.1. договору, загальна сума договору визначається як вартість усього товару, що поставляється за цим договором, з урахуванням ПДВ. Покупець здійснює повну оплату заявленого товару згідно з виставленими постачальником рахунками протягом 21 календарних днів від дати виписки видаткових накладних. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на рахунок постачальника ( пункт 3.2, 3.3. договору).
При цьому, пункт 3.4 договору визначає, що всі платежі, що надійшли від покупця на рахунок постачальника у якості оплати придбаного на підставі цього договору товару, незалежно від зазначення їх призначення у платіжному дорученні, приймаються в рахунок оплати боргів покупця, у хронологічному порядку.
Розділом 6 окреслена відповідальність у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Так, у разі порушення покупцем строків оплати поставленого товару, передбачених пунктом 3.2 цього договору, покупець оплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день. У разі несплати поставленого товару в строк більш як 28 календарних днів від дати виписки видаткових накладних, покупець оплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. (пункт 6.3 та 6.4 договору).
За пунктом 10.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року, включно, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем прийнятих на себе зобов'язань.
21 травня 2018 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений товар на загальну суму 100 278,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ИЦ-104707 від 21 травня 2018 року. Крім того, 21 травня 2018 року був складений акт приймання-передачі товару за кількістю та за зовнішніми характеристиками.
02 липня 2018 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений товар на загальну суму 68 009,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № ИЦ-105611 від 02 липня 2018 року. Крім того, 02 липня 2018 року був складений акт приймання-передачі товару за кількістю та за зовнішніми характеристиками.
13 серпня 2018 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений товар на загальну суму 63 140,05 грн., що підтверджується видатковою накладною № ИЦ-1069599 від 13 серпня 2018 року. Крім того, 13 серпня 2018 року був складений акт приймання-передачі товару за кількістю та за зовнішніми характеристиками.
Як зазначає позивач, відповідачем оплата за товар була здійснена з порушенням обумовлених сторонами у договорі строків, через що позивач просить суд стягнути з відповідача 208 897,28 грн., з яких 140 652,19 грн. - борг, 49 902,52 грн. - пеня, 14 065,21 грн. - штраф та 4 277,36 грн. - 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Господарського кодексу України, далі по тексту - ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Присутній в судовому засіданні представник позивача зазначив про відсутність інших договірних відносин із відповідачем. Тобто, вище вказаний договір поставки є єдиним документом на підставі якого виникли взаємні права і обов'язки сторін у даній справі.
Згідно положень стаття 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Обов'язок щодо здійснення оплати отриманого товару, відповідно до положень договорів поставки та статей 712, 692 ЦК України, виникає у відповідача, з моменту після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, даний факт підтверджується первинним бухгалтерським документом, яким в цих правовідносинах є видаткова накладна, відповідно до положень статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 910/5226/17, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Пунктом 2.2. договору встановлено, що передача (здача-приймання) товару здійснюється згідно з накладною, в термін, погоджений між сторонами в заявках (пункт 1.2. договору).
Відповідно до стаття 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України)
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, належне виконання зобов'язання є виконання зобов'язань, з додержанням вимог і принципів виконання зобов'язання встановленими умовами договору та приписами чинного законодавства.
Як встановлено з матеріалів справи, в рамках укладеного договору між зобов'язаними контрагентами були здійсненні визначені господарські операції, а саме:
- 21 травня 2018 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений товар на загальну суму 100 278,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ИЦ-104707 від 21 травня 2018 року. Крім того, 21 травня 2018 року був складений акт приймання-передачі товару за кількістю та за зовнішніми характеристиками.
- 02 липня 2018 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений товар на загальну суму 68 009,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № ИЦ-105611 від 02 липня 2018 року. Крім того, 02 липня 2018 року був складений акт приймання-передачі товару за кількістю та за зовнішніми характеристиками.
- 13 серпня 2018 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений товар на загальну суму 63 140,05 грн., що підтверджується видатковою накладною № ИЦ-1069599 від 13 серпня 2018 року. Крім того, 13 серпня 2018 року був складений акт приймання-передачі товару за кількістю та за зовнішніми характеристиками.
Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, а також в них міститься посилання на реквізити договору. Таким чином, вказаними видатковими накладними підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за договором з поставки відповідачу товару на загальну суму 231 427,13 грн.
За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Суд звертає увагу на те, що згідно пункту 3.2. договору покупець здійснює повну оплату заявленого товару згідно з виставленими постачальником рахунками протягом 21 календарних днів від дати виписки видаткових накладних. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на рахунок постачальника.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відтак, перебіг строку на сплату вартості товару за видатковою накладною № ИЦ-104707 від 21 травня 2018 року розпочинається з 22 травня 2018 року, з наступного дня отримання відповідачем обумовленого товару, відтак останній, двадцять перший день строку на оплату, припадає на 11 червня 2018 року, а з 12 червня 2018 року настає прострочення оплати для сторони договору - учасника.
Перебіг строку на сплату вартості товару за видатковою накладною № ИЦ-105611 від 02 липня 2018 року розпочинається з 03 липня 2018 року, з наступного дня отримання відповідачем обумовленого товару, відтак останній, двадцять перший день строку на оплату, припадає на 23 липня 2018 року, а з 24 липня 2018 року настає прострочення оплати для сторони договору - учасника.
Перебіг строку на сплату вартості товару за видатковою накладною № ИЦ-1069599 від 13 серпня 2018 року розпочинається з 14 серпня 2018 року, з наступного дня отримання відповідачем обумовленого товару, відтак останній, двадцять перший день строку на оплату, день строку на оплату припадає на 03 вересня 2018 року, а з 04 вересня 2018 року настає прострочення оплати для сторони договору - учасника.
У своєму позові позивач вказує про часткову оплату відповідачем отриманого товару, у зв'язку з чим останній рахує за відповідачем заборгованість з оплати поставленого товару на загальну суму 140 652,19 грн., в підтвердження чого надає до матеріалів даної господарської справи копії меморіальних в кількості 9 штук на загальну суму 93 000,00 грн.
При цьому, пункт 3.4 договору визначає, що всі платежі, що надійшли від покупця на рахунок постачальника у якості оплати придбаного на підставі цього договору товару, незалежно від зазначення їх призначення у платіжному дорученні, приймаються в рахунок оплати боргів покупця, у хронологічному порядку.
Ретельно проаналізувавши матеріали позовної заяви та докази, якими обґрунтовує позивач вимоги до відповідача, суд встановив відсутність інших господарських операцій, окрім тих, які були здійснені в межах господарських зобов'язань (договору), проведених на підставі видаткової накладної № ИЦ-104707 від 21 травня 2018 року, № ИЦ-105611 від 02 липня 2018, № ИЦ-1069599 від 13 серпня 2018 року. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
При цьому, суд зауважує, що іншої первинної документації, позивачем не надано, а суд відповідно частини 4 статті 74 ГПК України, не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Наданий до матеріалів справи акт звірки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють облік операцій. Сам по собі акт звірки не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Водночас, акт звірки може вважатися доказом у справі, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.
Верховний Суд у постанові по справі № 910/1389/18 від 05 березня 2019 року зазначив, що акт звірки може бути доказом, якщо: інформація, що в ньому відображена, підтверджена первинними документами; містить підписи уповноважених на це осіб.
На противагу цьому, наявний в матеріалах справи акт звірки підписаний лише позивачем, отже, не може бути належним доказом на підтвердження здійснення будь-яких господарських операцій між сторонами у даній справі.
Суд, з метою встановлення загальної суми заборгованості, здійснив власний підрахунку заборгованості, з урахуванням наданих позивачем до матеріалів справи меморіальних ордерів, та встановив, що позивач арифметично не вірно визначив суму основної заборгованості в розмірі 140 652,19 грн., оскільки вірною є сума в розмірі - 138 427,13 грн.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на те, що відповідач прийняв товар, однак в обумовлений договором строк не оплатив його вартість, позовні вимоги щодо стягнення з фізичної особи - підприємця Коробки Романа Васильовича заборгованості за договором поставки № ІЦВ1223 від 15 серпня 2017 року є обґрунтованими та підлягає задоволенню частково, в сумі 138 427,13 грн.
Оскільки оплату за переданий товар відповідач здійснив несвоєчасно, в порушення пункту 3.2 договору, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 49 902,52 грн., штраф, передбачений пунктом 6.4 договору, у розмірі 14 065,21 грн. та 4 277,36 грн. - 3% річних.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до пункту 6.3 договору у разі порушення покупцем строків оплати поставленого товару, передбачених пунктом 3.2 цього договору, покупець оплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день.
За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (пункт 2.9 постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Надаючи оцінку положенням договору суд зазначає, сторони вправі визначати розмір пені у вигляді формули "0,1 % від суми заборгованості за кожний день". Така формула відповідає положенням статті 549 ЦК України. Пеня за цією формулою може бути обчислена у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Суд також ураховує, що облікова ставка НБУ, яка використовується в тому числі як орієнтир для обрахунку максимального розміру пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є за своєю природою відсотковою ставкою, що має вираження у вигляді процентів річних. Тому визначення в умовах договору розміру пені "0,1 % від суми заборгованості за кожний день" не суперечить поняттю пені та його нормативному регулюванню.
Судом перевірено та встановлено, що розмір пені погоджений сторонами в пункті 6.3 договору є більшим від подвійної облікової ставки НБУ, що в свою чергу призводить до застосування приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за яким обмеження розміру пені в вигляді подвійної облікової ставки НБУ застосовується лише у випадку нарахуванні пені в більшому розмірі. Таким чином при обрахунку неустойки, суд виходить з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.
За прострочення оплати отриманого товару позивачем заявлена до стягнення пеня у розмірі 49 902,52 грн.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).
Приписом статті 232 Господарського процесуального кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Користуючись процесуальними можливостями, наданими Господарським процесуальним кодексом України, позивач обґрунтовуючи підставу позову, визначив суму боргу з врахуванням здійснених на адресу відповідача трьох поставок за видатковими накладними, а саме від 21 травня 2018 року № ИЦ-104707, від 02 липня 2018 року № ИЦ-105611, від 13 серпня 2018 року № ИЦ-1069599 та зазначив про часткову сплату грошових коштів відповідачем, надаючи до матеріалів справи копії мреморіальних ордерів.
Перевіривши розрахунок пені за порушення грошових зобов'язань відповідача за видатковими накладними від 21 травня 2018 року № ИЦ-104707, від 02 липня 2018 року № ИЦ-105611, від 13 серпня 2018 року № ИЦ-1069599 суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним з огляду на наступне.
З розрахунку пені, наданого позивачем, вбачається, що останній не обмежився шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та не відокремив прострочення відповідачем виконання зобов'язання по кожній видатковій накладній (тобто позивачем здійснений розрахунок штрафних санкцій у сукупності, без відокремлення кожної поставки).
Господарський суд самостійно, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язань, з урахуванням імперативних приписів статті 232 Господарського кодексу України, встановлено, що вірний період нарахування пені:
- за видатковою накладною від 21 травня 2018 року № ИЦ-104707 відраховується з 12 червня 2018 року по 11 грудня 2018 року;
- за видатковою накладною від 02 липня 2018 року № ИЦ-105611 відраховується з 24 липня 2018 року по 23 січня 2019 року;
- за видатковою накладною від 13 серпня 2018 року № ИЦ-1069599 - з 04 вересня 2018 року по 03 березня 2019 року.
Між тим, розмір подвійної облікової ставки НБУ змінювався за весь вище вказаний період нарахування пені, а відтак змінювався і розмір нарахованої пені.
За таких обставин, суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою ліцензійної програми Клієнт система Ліга Закон, щодо кожного простроченого платежу (партії поставки) та в межах вказаного періоду нарахування, з урахуванням коливання розміру подвійної облікової ставки НБУ прийшов до висновку, що правомірним буде стягнення з відповідача пені у розмірі 39 067,33 грн., з огляду на наступне:
за видатковою накладною від 21 травня 2018 року № ИЦ-104707 сума пені складає 15 542,32 грн.;
за видатковою накладною від 02 липня 2018 року № ИЦ-105611 сума пені складає 12 258,40 грн.;
за видатковою накладною від 13 серпня 2018 року № ИЦ-1069599 сума пені складає 11 266,61 грн.
В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмірі 10 835,19 грн. (49 902,52 грн. - 39 067,33 грн.) не підлягає задоволенню, оскільки обрахована невірно у зв'язку з невірним визначенням позивачем дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, та неврахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого товару, сума якого становить 14 065,21 грн. грн.
Пунктом 6.4 договору у разі несплати поставленого товару в строк більш як 28 календарних днів від дати виписки видаткових накладних, покупець оплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
У відносинах, що виникають при виконанні господарських зобов'язань, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань, прямо передбачена частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому, в інших випадках порушення господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Аналогічний правова позиція щодо можливості одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання пені та штрафу, викладена в постанові Верховного Суду України від 09 квітня 2012 року у справі № 20/246-08, прийнятої за наслідками розгляду зави про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Перевіривши розрахунок 10% штрафу, суд встановив, що арифметично вірною сумою до стягнення, з урахуванням суми товару по кожній окремій поставці за вище зазначеними видатковими накладними є сума у розмірі 23 142,71 грн. Зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення 10% штрафу, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 10% штрафу за порушення грошового зобов'язання понад 28 календарних дня по оплаті поставленого товару підлягають задоволенню в сумі 14 065,21 грн., за розрахунком позивача.
Приписами статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача, 3% річних нараховано за аналогічний період та на суму простроченої заборгованості, що й нарахована пеня, які склали 4 277,27 грн.
Перевіривши вказаний розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивачем невірно вказано кількість днів у зазначеному ним періоді, аналогічно як й при нарахуванні пені. Не виходячи за межі визначеного позивачем періоду та не виходячи за межі позовних вимог в частині нарахування 3% річних, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 5 997,18 грн.
Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за порушення грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару підлягають задоволенню в сумі 4 277,36 грн., за розрахунком позивача.
У зв'язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 статті 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Звертаючись до суду із позовом, позивачем зазначено про предмет позову у сумі 208 892,73 грн., та сплачено судовий збір у сумі 3 133,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2016 від 26 вересня 2019 року.
В подальшому, до заяви про усунення недоліків, позивачем додана позовна заява, в якій останній скорегував предмет подову до суми 208 897,28 грн. З огляду на суму, заявлену позивачем до стягнення, судовий збір за подання позову повинен становити 3 133,46 грн. Отже, позивачем за розгляд даної справи не доплачено судовий збір у розмірі 0,06 грн.
У пункті 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу ІV Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 зазначено, що якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема, у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору.
Враховуючи викладене, недоплачений судовий збір у розмірі 0,06 грн. за розгляд позовної заяви підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись статтями 1-5, 10-12, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-197, 207-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи підприємця Коробка Романа Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення "Інструмент-Центр" (49098, м. Дніпро, вул. Артільна-5, ідентифікаційний код юридичної особи 20282472) суму основного боргу за поставлений товар (будівельний інструмент) 138 427,13 грн., 39 067,33 грн. пені, 14 065,21 грн. штрафу, 4 277,36 грн. 3% річних та 2 937,56 грн. судового збору.
Стягнути з Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення "Інструмент-Центр" (49098, м. Дніпро, вул. Артільна-5, ідентифікаційний код юридичної особи 20282472) в дохід Державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок 31215256700001, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030106) 0,06 грн. - недоплаченого судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позивних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "26" грудня 2019 р.
Суддя Н.В. Калініченко
справа № 922/3189/19