23 грудня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/685/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
за участі секретаря судового засідання Бега В.М.
розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістр - Д", вул. Острозького, 47а, м. Тернопіль, 46006
до відповідача Приватного підприємства "Захід - Агроінвест", вул. Богданівська, 15А, м. Львів, 79067
про стягнення 84 632 грн 30 коп.
За участі представників:
Позивача: Шкварка Т. Р. - адвоката
Відповідача: Вавріва В. Б. - адвоката
В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістр - Д", надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Захід - Агроінвест", надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 84 632 грн 30 коп., з яких: 63760 грн 00 коп. - основний борг, 9 794 грн 58 коп. - пеня, 10 392 грн 88 коп. - проценти та 684 грн 84 коп. - інфляційні втрати.
Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу нафтопродуктів №42 від 02.01.2019.
В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено належати чином засвідчені копії: Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №42 від 02.01.2019; видаткової накладної за №1219 від 07.05.2019 на суму 517 163,40 грн, товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів за №190504/1 від 07.05.2019, розрахунок заявлених до стягнення сум, а також інші документи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 29.10.2019, головуючим суддею для розгляду справи №921/685/19 визначено суддю Гирилу І.М.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №921/685/19; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 09:40 год. 27.11.2019 та запропоновано сторонам у справі надати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
20.11.2019 позивач звернувся до суду із заявою б/н від 20.11.2019 (вх. №21227) про долучення до матеріалів справи документів. Зокрема, просив долучити до матеріалів справи видаткові накладні, які підтверджують факт поставки товару згідно Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №42 на загальну суму 3 391 790,52 грн та платіжні доручення, які свідчать про перерахування відповідачем грошових коштів за поставлений товар на загальну суму 3 328 030,52 грн. При цьому зазначив, що частина коштів в сумі 139 058,60 грн, сплачених відповідачем згідно платіжного доручення №229 від 25.02.2019, спрямована позивачем на погашення боргу по поставках, здійснених до 02.01.2019. Окрім того, просив долучити до матеріалів справи докази повторного відправлення позовної заяви та доданих до неї документів за місцем нової реєстрації відповідача. Зазначив, що надіслані ним 28.10.2019 на адресу відповідача (вул. Загребельна, 5, м. Ланівці, Тернопільська область) позовна заява та долучені до неї документи були повернуті за закінчення терміну зберігання.
В судовому засіданні 27.11.2019, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, за клопотанням представника відповідача, було оголошено перерву до 12:20 год. 23.12.2019. Окрім того, задоволено клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву, про що без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено та занесено до протоколу судового засідання відповідні ухвали, а присутніх учасників справи про судове засідання 23.12.2019 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).
10.12.2019 відповідачем через відділ діловодства господарського суду долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву б/н від 09.12.2019 (вх. №22525) з доказами його направлення на адресу позивача.
Згідно наданого суду відзиву на позовну заяву ПП "Захід-Агроінвест" факт поставки позивачем нафтопродуктів, зокрема, дизельного палива в кількості 20 850 літрів, згідно накладної №1219 від 07.05.2019 на суму 517 163,40 грн, на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів №42 від 02.01.2019, його часткової оплати та наявності боргу в сумі 63 760 грн визнав в повному обсязі.
Поряд із цим, стверджує, що заявлені позивачем до стягнення проценти за своєю правовою природою, враховуючи передбачений п. 7.3 Договору спосіб їх обчислення, є пенею, яка також нарахована позивачем. Відтак вважає, що стягнення процентів понад суму пені призведе до подвійної відповідальності за одне і теж правопорушення. В обґрунтування даної позиції посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові №927/1091/17 від 10.07.2018 та Верховного суду України, викладену у постанові №3-37гс13 від 24.12.2013.
Щодо заявлених позивачем до стягнення інфляційних збитків зауважує, що за офіційними даними Держстату України за період прострочення (з 16.05.2019 по 25.10.2019) в Україні мала місце дефляція, а тому сума нарахованих позивачем інфляційних збитків є помилковою, через неправильно застосовану методику обрахунку.
Заявлену позивачем до стягнення суму пені просить зменшити на 90% на підставі приписів ст. 551 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 233 Господарського кодексу України (надалі - ГК України). Вважає, що відносно суми заборгованості розмір заявленої позивачем до стягнення неустойки є надміру високим. Також, просить врахувати відсутність у позивача збитків спричинених попередню тривалу співпрацю сторін, тимчасові фінансові труднощі відповідача та не передання новому керівнику у встановленому порядку справ попереднім керівництвом.
20.12.2019 позивачем через відділ діловодства господарського суду долучено до матеріалів справи відповідь на відзив б/н від 19.12.2019 (вх. №23262) з доказами його направлення на адресу відповідача. Згідно зазначеної відповіді на відзив ТзОВ "Магістр-Д" не погоджується із зазначеними у відзиві запереченнями та вважає їх необґрунтованими. Зокрема, зазначає, що у розумінні ЦК України та ГК України пеня є засобом забезпечення зобов'язання, стягується незалежно від наявності у кредитора збитків завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Розмір пені визначений Договором та не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня і не є значним у порівнянні із сумою боргу. Сплата відсотків за користування чужими грошовими коштами обумовлена сторонами в Договорі та визначена ст. ст. 694, 536 ЦК України.
В судове засідання 23.12.2019 повноважний представник відповідача прибув. Позовні вимоги визнав лише в частині заявленої до стягнення суми основного боргу з підстав, викладених у відзиві на позов. Окрім того, зауважив, що відповідно до умов Договору строк оплати за домовленістю сторін був відтермінований на сім банківських днів, а тому оплата по накладній №1219 від 07.05.2019 мала бути проведена до 15.05.2019 включно.
Повноважний представник позивача в судове засідання 23.12.2019 прибув. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи. Твердження представника позивача про те, що строком оплати по накладній №1219 від 07.05.2019 є 15.07.2019 включно вважає безпідставними. Зауважує, що умовами укладеного правочину встановлений строк оплати - сім календарних, а не банківських днів, відповідно, останнім днем оплати є не 15.05.2019, як зазначає відповідач, а 14.05.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заяві по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК України).
За загальним правилом та приписами ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Долучений позивачем до позовної заяви безкоштовний витяг з сайту Міністерства юстиції України від 27.10.2019 та сформований судом 04.11.2019 витяг з ЄДРЮО ФОП та ГФ за №1005918301 свідчать про те, що станом 27.10.2019 (дата підписання позовної заяви) та станом на 04.11.2019 (дата відкриття провадження у даній справі) місцезнаходженням Приватного підприємства "Захід-Агроінвест" (код ЄДРПОУ 32865702) було: вул. Загребельна, буд. 5, м. Ланівці, 47400.
Дана адреса була вказана і позивачем у позовній заяві.
Згідно сформованого на запит суду від 27.11.2019 витягу з ЄДРЮО ФОП та ГФ за №1006018345, станом на 27.11.2019, місцезнаходженням Приватного підприємства "Захід-Агроінвест" (код ЄДРПОУ 32865702) є: вул. Богданівська, буд. 15А, м. Львів, 79067.
Разом із тим, в силу приписів ч. 2 ст. 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
За даних обставин, зважаючи на те, що справа №921/685/19 була прийнята Господарським судом Тернопільської області до провадження з додержанням правил підсудності, а зміна територіальної підсудності спору мала місце в процесі її розгляду, суд прийшов до висновку, що даний спір повинен бути розглянутий по суті Господарським судом Тернопільської області.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:
02.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д", як Продавцем, з однієї сторони, та ПП "Захід-Агроінвест", як Покупцем, з іншої сторони, укладено Договір купівлі-продажу №42 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 р. 1 Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупця нафтопродукти (бензин, дизельне паливо, та інші нафтопродукти), мастила (надалі - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього Договору.
П. 1.2 Договору сторони визначили, що Продавець передає Покупцю Товар на підставі накладної на відпуск товару. Після підписання такої накладної представником Покупця до нього переходить право власності на переданий Товар.
Відповідно до пп 2.1.1 п. 2.1, пп. 2.2.1 п. 2.2 Договору Продавець зобов'язується передати Покупцю Товар відповідно на умовах визначених даним Договором. Покупець зобов'язується вчасно і в повному обсязі здійснити оплату Товару Продавця, а також відшкодувати транспортні видатки (витрати) пов'язані з транспортуванням Товару.
Кількість Товару, що постачається по Договору, визначається сторонами у накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 4.1 Договору).
Згідно з п. 4.1 Договору поставка нафтопродукту здійснюється партіями на умовах EXW або СРТ згідно з домовленістю з Покупцем, на конкретну партію Товару. У випадку, якщо на момент отримання вантажу Покупцем встановлено, що фактична кількість поставленого Товару не відповідає кількості, зазначеній у видаткових накладних, претензії пред'являються вантажовідправнику-продавцю (п. 4.3 Договору).
Р. 5 Договору сторони погодили ціну та порядок розрахунків. Зокрема, загальна сума Договору дорівнює сумарній вартості отриманого Покупцем згідно накладних. Покупець перераховує грошові кошти, що підлягають оплаті на розрахунковий рахунок Продавця, а у випадку готівкового розрахунку - шляхом внесення готівки через касу АЗС підприємства. Сторони погодили, що оплата здійснюється з відстроченням платежу, на підставі видаткової накладної, протягом семи календарних днів з дати отримання Товару. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок або в касу Продавця. За узгодженням Сторін, оплата Товару за даним Договором може бути зроблена у будь-якій формі розрахунків, що не суперечать чинному законодавству України. Ціна Товару є договірною й вказується з урахуванням ПДВ в рахунках чи накладних виписаних Продавцем.
Згідно з п. 6.1 Договору Покупець здійснює приймання Товару по кількості та якості відповідно до інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України Міністерством економіки України, Міністерством транспорту та зв'язку України Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578155, відповідно до діючого законодавства України, а також умовами даного договору й додаткових угод до нього.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання. Закінчення терміну дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання (п. 4.1 Договору).
В силу приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору на купівлю-продаж нафтопродуктів № 42 від 02.01.2019.
Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК України).
Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 689 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов укладеного правочину позивач протягом січня-травня місяця 2019 року передав, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 3 391 790,52 грн, зокрема:
- 15.01.2019 згідно видаткової накладної №107 на суму 322 962,72 грн;
- 28.01.2019 згідно видаткових накладних №211 на суму 302 272,56 грн та № 212 на суму 221 271,12 грн;
- 13.02.2019 згідно видаткової накладної №358 на суму 401 962,08 грн;
- 04.03.2019 згідно видаткових накладних № 523 на суму 289 121,40 грн, №524 на суму 48 543,84 грн та №527 на суму 144 000 грн;
- 19.03.2019 згідно видаткової накладної №676 на суму 495 840 грн;
- 22.03.2016 згідно видаткової накладної №717 на суму 144 000 грн;
- 22.04.2019 згідно видаткових накладних №1050 на суму 120 051,84 грн та №1051 на суму 384 601,56 грн;
- 07.05.2019 згідно видаткової накладної №1219 на суму 517 163,40 грн (належним чином засвідчені копії видаткових накладних - в матеріалах справи).
Як вже зазначалось вище, умовами укладеного правочину (п. 5.2) сторони погодили, що оплата здійснюється з відстроченням платежу, на підставі видаткової накладної, протягом семи календарних днів з дати отримання товару.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, як стверджує позивач, відповідач зобов'язання по оплаті вартості отриманого протягом січня-травня місяця 2019 року Товару виконав неналежним чином. Вартість товару оплатив частково, - на суму 3 328 030,52 грн, внаслідок чого станом на 25.10.2019 заборгованість ПП "Захід-Агроінвест" перед ТзОВ "Магістр-Д" за Товар отриманий згідно видаткової накладної №1219 від 07.05.2019 становить 63 760 грн.
Наведені обставини і слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Ст. 83 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором №42 від 02.01.2019 та передачі відповідачу протягом січня-травня місяця 2019 року Товару на загальну суму 3 391 790,52 грн та його часткової (на суму 3 328 030,52 грн) оплати підтверджено наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 09.12.2019, підтриманому його повноважним представником в судовому засіданні 23.12.2019, заборгованість перед позивачем в сумі 63 760 грн за поставлений згідно накладної №1219 від 07.05.2019 Товар визнав в повному обсязі. Доказів своєчасної, добровільної та повної оплати боргу не надав.
П. 1 ч. 2 ст. 46, ч. 1 ст.191 ГПК України передбачено право відповідача визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 2 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є зокрема відзив на позовну заяву.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 191 ГПК України).
Згідно сформованого судом витягу з ЄДРЮО ФОП та ГФ особою, уповноваженою представляти юридичну особу - ПП "Захід-Агроінвест" у правовідносинах з третіми особами, особою яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, є керівник - Каб'юк Ю.В.
Як вже зазначалось вище, визнання позовних вимог в частині заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу викладено відповідачем у відзиві на позовну заяву. Зазначений відзив підписано директором ПП "Захід-Агроінвест" Каб'юк Ю.В.
За даних обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТзОВ "Магістр-Д" про стягнення з ПП "Захід-Агроінвест" 63 760 грн 68 коп. основного боргу є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з вимогами ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Ст. ст. 546-551 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
В силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
П.7.3 Договору сторони передбачили, що у разі якщо Покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу Продавця, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення прострочення платежу, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день такого прострочення, а також проценти нараховані на суму простроченого платежу, з розрахунку 0,1% за кожний день такого прострочення.
На підставі наведених норм чинного законодавства, зважаючи на допущене відповідачем порушення щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого, зокрема згідно видаткової накладної №1219 від 07.05.2019, Товару, з врахуванням встановленого умовами Договору терміну здійснення розрахунків, проведених відповідачем оплат, позивачем за період з 15.05.2019 по 25.10.2019 нараховано та заявлено до стягнення 9 794,58 грн пені та 10 392,88 грн процентів. А також позивачем за травень місяць 2019 року та вересень місяць 2019 року нараховано та заявлено до стягнення 684,44 грн інфляційних втрат.
В п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з наступними змінами і доповненнями (надалі - Постанова №14), зазначено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначеного позивачем періоду, з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем згідно видаткової накладної №1219 від 07.05.2019 Товару, визначеного умовами укладеного правочину строку здійснення розрахунків - сім календарних днів з дати отримання Товару, здійснених відповідачем оплат, провів перерахунок заявленої до стягнення суми пені, згідно якого в межах визначеного позивачем періоду правомірним є нарахування останньої в загальній сумі 9 766 грн 63 коп.
Пеня в сумі 27,95 грн нарахована позивачем та заявлена до стягнення безпідставно (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).
Щодо заявлених позивачем до стягнення сум процентів, суд відзначає наступне:
Правовою підставою позовної вимоги про стягнення 10 392,88 грн процентів позивач визначив норми ст. 694 та ст. 536 ЦК України.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Правовий аналіз зазначеної вище норми права свідчить про те, що зазначені у ст. 536 ЦК України проценти є платою за користування чужими грошовими коштами. Підставами для застосування до правовідносин сторін приписів ст. 536 ЦК України є факт користування чужими коштами і встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.
Згідно з ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Зазначена норма права є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно з чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.
Ч. 5 ст. 694 ЦК України конкретизовано визначений ст. 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене ст. 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником. При цьому, договором може бути встановлений лише розмір такої плати, а не інший спосіб її обчислення.
Як вже зазначалось вище, п. 7.3 Договору сторони передбачили обов'язок Покупця у випадку прострочки виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу Продавця, зокрема, проценти нараховані на суму простроченого платежу з розрахунку 0,1% за кожний день такого прострочення.
Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання є пеня.
Аналізуючи приписи чинного законодавства та положення укладеного між сторонами у справі Договору купівлі-продажу нафтопродуктів, суд прийшов до висновку, що визначена у п. 7.3 Договору відповідальність Покупця, зокрема, щодо обов'язку сплатити у випадку прострочки виконання грошового зобов'язання на вимогу Продавця проценти, нараховані на суму простроченого платежу, з розрахунку 0,1% за кожний день такого прострочення, за своєю правовою природою, враховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені, яка також нарахована позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.
Поряд із цим, ст. 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За даних обставин, в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 10 392,88 грн процентів за користування чужими грошовими коштами суд відмовляє.
Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Верховного Суду №927/1091/17 від 10.07.2018 та постановах Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі № 5010/1575/2012-20/83 та № 11/5026/1925/2012.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 684,84 грн інфляційних втрат, суд відзначає наступне:
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі від 03.04.1997 №62-97р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції (тобто помісячно на суму боргу, яка існувала у відповідний місяць), а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд дослідив проведений позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановив, що інфляція нарахована позивачем за травень та вересень місяць 2019 року - місяці, в яких індекс інфляції становив більше одиниці. Поряд із цим, місяці, в яких мала місце дефляція - червень, липень та серпень 2019 року, позивачем до розрахунку не включено.
Враховуючи наведені вище обставини, суд здійснив власний арифметичний перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та встановив, що в межах визначеного позивачем періоду, з врахуванням місяців в яких мала місце дефляція, сума інфляції дорівнює 0,00 грн.
Таким чином, інфляційні втрати в сумі 684,84 грн нараховані позивачем та заявлені до стягнення безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає.
Окрім того, відповідач у відзиві на позов, підтриманому його повноважним представником в судовому засіданні 23.12.2019, заявив клопотання про зменшення на 90% розміру нарахованої позивачем суми пені. Вказане клопотання обґрунтоване відсутністю у кредитора збитків внаслідок затримки платежу боржником, тривалою співпрацею сторін, тимчасовими фінансовими труднощами відповідача, зумовленими не преданням попереднім керівництвом новому керівнику справ.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17.
Розглянувши вказане вище клопотання відповідача, дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що: прострочка виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого позивачем Товару має місце з травня місяця 2019 року, що з моменту порушення провадження у даній справі та станом на день проведення даного судового засідання відповідачем не здійснено жодного платежу в рахунок погашення існуючої заборгованості; матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності поважних причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення; належні до сплати штрафні санкції не є надмірно великими, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 668 грн 92 коп. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Окрім того, предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 2 700 грн витрат на правову допомогу адвоката.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) за №01/19 від 02.01.2019; розрахунку вартості правничої допомоги (адвокатських послуг) б/н від 25.10.2019; акту приймання-передачі наданих послуг б/н від 25.10.2019, платіжного доручення за №2878 від 25.10.2019 на суму 2 700 грн, свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю та ордер серії ТР №050476 про надання правової допомоги від 25.10.2019
Зазначені вище докази подані в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Ч. 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2019 між адвокатом Шкварок Т.Р. та ТзОВ "Магістр-Д" укладено Договір про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) за №01/19 (надалі - Договір №01/19).
Згідно з п. 1.1. Договору №01/19 Виконавець взяв на себе зобов'язання по наданню Замовнику на строковій платній основі комплексу адвокатських послуг (правничої допомоги) консультаційно-правового характеру у відповідності з умовами цього договору та наступними додатковими письмовими угодами, а Замовник зобов'язався здійснити оплату таких послуг.
П. 1.2 Договору №01/19 сторони погодили перелік комплексу послуг консультаційно-правового характеру.
Відповідно до п. 2.1 Договору №01/19 оплата виконаних робіт і наданих послуг здійснюється на підставі Актів прийому-передачі наданих послуг, які по мірі виконання оформляються Сторонами та є невід'ємними додатками до цього Договору.
Вартість наданих послуг становить 450 грн за одну годину роботи Виконавця, затрачену на виконання завдання Замовника та може змінюватись за домовленістю сторін в залежності від складності та характеру робіт, що погоджується сторонами (п. 2.2 Договору №01/09).
Згідно з п. 2.3 Договору №01/09 Замовник оплачує отримані роботи та послуги, а також відшкодовує витрати протягом п'яти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг.
У випадку необхідності отримання послуг правового характеру Замовник повідомляє Виконавця про перелік необхідних робіт, бажаний термін виконання робіт, надає всі необхідні документи та інформацію стосовно виконаної роботи. Сторони домовляються про те, що звернення Замовника з заявкою про надання юридичних послуг може здійснюватись у будь-якій формі, з якої Виконавцеві буде зрозуміла суть замовлення: шляхом звернення в усній формі, звернення з письмовими запитами, з використанням факсимільного зв'язку, електронної пошти тощо (п. 3.1 Договору №01/09).
Відповідно до п. 5.1 Договору №01/09, останній набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань, визначених додатковими письмовими угодами.
25.10.2019 ТзОВ "Магістр-Д" та адвокатом Шкварок Т.Р. підписано розрахунок вартості правничої допомоги (адвокатських послуг), з якого вбачається, що в період з 24.10.2019 по 25.10.2019 адвокатом надано Замовнику послуги пов'язані з підготовкою та написанням позову ТзОВ "Магістр-Д" до ПП "Захід-Агроінвест" про стягнення коштів. У вказаному розрахунку наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема: 24.10.2019 адвокатом витрачено 2 години на вивчення та аналіз матеріалів, що стосуються виконання доручення Замовника, вартість однієї години - 450 грн, всього - 900 грн; 24.10.2019 адвокатом витрачено 1 годину на збір та систематизацію доказів по справі, вартість однієї години - 450 грн, всього - 450 грн; 25.10.2019 адвокатом витрачено 3 години на підготовку та написання позовної заяви, оформлення копій документів, вартість однієї години - 450 грн, всього - 1 350 грн.
Зазначений розрахунок сторонами оформлено як Додаток №11 до Договору №01/19 про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) від 02.01.2019 та погоджено, що він є невід'ємною частиною вказаного правочину.
Також, 25.10.2019 між ТзОВ "Магістр-Д" та адвокатом Шкварок Т.Р. підписано Акт приймання-передачі наданих послуг, яким підтверджено факт надання адвокатом замовнику в період з 24.10.2019 по 25.10.2019 послуг пов'язаних з підготовкою та написанням позову ТзОВ "Магістр-Д" до ПП "Захід-Агроінвест" про стягнення коштів вартістю 2 700 грн, з розрахунку 450 грн за одну годину.
Долучена до матеріалів справи належним чином засвідчена копія платіжного доручення за №2878 від 25.10.2019 підтверджує факт перерахування позивачем на рахунок адвоката Шкварок Т.Р. грошових коштів в сумі 2 700 грн за адвокатські послуги згідно з договором.
Слід зазначити, що надання правової допомоги у даній справі не було обмежено лише ознайомленням з обставинами справи і написанням позовної заяви. Адвокат брав участь у судових засіданнях. Після відкриття провадження у даній справі, до проведення першого судового засідання, зважаючи на виявлені обставини щодо зміни місяця реєстрації відповідача, адвокатом надіслано позовні матеріали за належною адресою місцезнаходження відповідача та завчасно повідомлено про дані обставини суд. Після отримання відзиву на позов адвокатом підготовлено та надано суду відповідь на відзив. Наведене, в свою чергу, свідчить про добросовісне відношення до справи.
Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, господарський суд вважає заявлену до стягнення ТзОВ "Магістр-Д" суму понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 2 700 грн доведеною, розумною та обґрунтованою.
Поряд із цим, відповідно до приписів п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягають витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2 345 грн 70 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 73-74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232-233, 236, 238, 240, 241, 247, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Захід - Агроінвест", вул. Богданівська, 15А, м. Львів, 79067, ідентифікаційний код 32865702, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістр - Д", вул. Острозького, 47а, м. Тернопіль, 46006, ідентифікаційний код 21141124:
- 63 760 грн 00 коп. - боргу;
- 9 766 грн 63 коп. - пені;
- 1 668 грн 92 коп.- в повернення сплаченого позивачем судового збору;
- 2 345 грн 70 коп. витрат на правову допомогу адвоката.
3. В задоволенні решти частини позову - відмовити.
4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.12.2019
Суддя І.М. Гирила