18.12.2019 Справа № 920/924/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/924/19
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «-ТРЕЙД АГРО-», м. Київ,
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтоп", с. Сад, Сумського району Сумської області,
про стягнення 11 081 499 грн 27 коп,
представники сторін:
від позивача: Кулик В.В. (свідоцтво ПТ 2891від 09.07.2019 № б/н);
від відповідача: не з'явився;
при секретарі судового засідання: Галашан І.В.,
02.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «-ТРЕЙД АГРО-» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення боргу, відповідно до якої просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтоп» на свою користь заборгованість в розмірі 11 081 499 грн 27 коп, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 166 222 грн 49 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн 00 коп.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.11.2019 № 920/924/19 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 920/924/19 на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду Cумської області від 05.12.2019 № 920/924/19 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 18.12.2019.
Представник позивача в судовому засіданні 18.12.2019 позицію, що викладена у позовній заяві підтримував в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.
Враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно з п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до вимог ст. ст. 512-514 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), Товариством з обмеженою відповідальністю "-ТРЕЙД АГРО-" набуто права кредитора у зобов'язанні на підставі Договору від 17.05.2019 № 17/05 про уступку вимоги, укладеного між позивачем та Приватним акціонерним товариством "РАЙЗ-МАКСИМКО".
Відповідно до п.п. 1.1. Договору № 17/05 про уступку вимоги від 17.05.2019 (далі по тексту - Договір про уступку) первісний кредитор уступив, а новий кредитор прийняв право вимоги виконання зобов'язань відповідачем на суму основного боргу у розмірі 11 081 499 грн 27 коп, а також передано та прийнято інші зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, які (зобов'язання) виникли на підставі Договору №14/09/16 поставки цукрових буряків урожаю 2017 року, укладеного 14.09.2016 між ПРАТ "РАЙЗ-МАКСИМКО" та ТОВ "Торгтоп".
Договір про уступку вчинено з дотриманням вимог ст.ст. 512-517 ЦК України, позивачу передано всі документи, що засвідчують права, які йому передані (п.п. 2.1.1. Договору про уступку) та зміст Договору № 14/09/16 поставки цукрових буряків урожаю 2017 від 14.09.2016 (далі по тексту - Договір поставки) не містить умов щодо обмежень передачі прав, відступлення права вимоги.
14.06.2019 позивачем направлено, а 18.06.2019 відповідачем отримано повідомлення про відступлення права вимоги, яке виникло на підставі Договору поставки.
З урахуванням наведених вище обставин та на підставі Договору про уступку, замінено кредитора саме на ТОВ "-ТРЕЙД АГРО-", а тому зобов'язання ТОВ "Торгтоп", що виникли на підставі Договору поставки підлягають виконанню саме на користь позивача.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі. При цьому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Порушення цивільних прав позивача, в даному випадку, вбачається в невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов'язання, що підпадає під правове регулювання ст. 610 ЦК України, а саме в несплаті коштів в розмірах та у строки передбачені договором.
14.09.2016 між ПРАТ "РАЙЗ-МАКСИМКО" та ТОВ "ТОРГТОП" укладено Договір поставки.
Відповідно до п.п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю коренеплоди цукрового буряку у межах квоти "А" урожаю 2017 року (далі по тексту - Товар), що вирощений на земельній ділянці/ділянках Постачальника у кількості 96 000 (дев'яносто шість тисяч) тон + -15% в заліковій вазі, яка визначається згідно видаткових накладних, та відповідає вимогам діючого стандарту ДСТУ 4327-2013 "Корнеплоди цукрових буряків для промислового переробляння. Технічні умови", а покупець зобов'язується приймати і оплачувати його на умовах та в порядку, визначеному цим Договором.
Пунктом 2.3. Договору поставки врегульовано приймання Товару по кількості та визначено умову щодо складання Акту про розходження у випадку виявлення розбіжностей за кількісними показниками.
Позивач стверджує, що не мали місця обставини щодо розбіжностей по кількості переданого товару, акт про розходження жодного разу не складався, що стверджує про відсутність спору по кількості переданого товару.
Розділом 4 Договору поставки встановлено умови поставки товару, де погоджено, що товар по кількості, тобто, фізичній вазі передається на підставі товарно- транспортних накладних (далі по тексту - ТТН), при цьому відмова покупця від приймання Товару належної якості не допускається.
Умовами п.п. 3.1.3. визначено зобов'язання постачальника в частині надання покупцю документів: видаткової накладної - один раз в 10 днів на партії товару, що поставлені згідно ТТН; ТТН- в день відвантаження товару.
Ціна товару встановлюється як розрахункова, становить 950 грн 16грн з ПДВ за одну тону залікової ваги (п. 5.1. Договору поставки).
Остаточний розрахунок проводиться за фактично поставлений товар, на підставі погодженого акту звірки взаєморозрахунків, який складається протягом 10 днів з дати поставки останньої партії товару (п.п. 5.5.3. Договору поставки).
З вищевказаного вбачається, що оплаті підлягає кількість поставленого товару, яка визначається саме в заліковій вазі, що в свою чергу встановлюється видатковими накладними, які оформлені на підставі ТТН.
Оскільки, кількість ТТН становить 5 927 шт., а грошові зобов'язання відповідача підлягають виконанню за кількістю поставленого товару в заліковій вазі за видатковими накладними, які в свою чергу оформляються на підставі ТТН за певний період, при цьому відсутні будь-які претензії щодо кількості переданого відповідачу товару, то позивач надає до суду реєстр ТТН.
Так, на виконання умов договору в період з 16.09.2017 по 19.11.2017 Відповідачу поставлено Товар по кількості залікової ваги у розмірі 73 684 т на загальну суму 70 011 589 грн 44 коп, тобто по ціні 950 грн 16коп за одну т залікової ваги. (73 684 х 950,16 = 70 011 589 грн 44 коп).
Поставка товару підтверджується:
- реєстром ТТН з 16.09.2017 пo 19.11.2017;
- видатковими накладними по заліковій вазі:
№12333 від 30.09.2017 - 14 342,524 т на суму 13 627 692 грн 60коп;
№12929 від 15.10.2017 - 19 462,891 т на суму 18 492 860 грн 51 коп;
№13490 від 31.10.2017 - 19 571,760 т на суму 18 596 303 грн 48коп;
№13912 від 09.11.2017 - 9 762,487 т на суму 9 275 924 грн 65 коп;
№ 14327 від 19.11.2017 - 10 544,338 т на суму 10 018 808 грн 20 коп;
- довіреностями:
№1 від 30.09.2017, №2 від 15.10.2017, №3 від 31.10.2017, №4 від 09.11.2017, №5 від 19.11.2017.
03.11.2017 між постачальником та покупцем укладено Додаткову угоду до Договору поставки, на підставі якої за взаємною згодою вирішили, що після поставки 73 684 т товару в заліковій вазі, в наступному товар постачається за ціною у розмірі 1 050 грн 00 коп за одну тону залікової ваги, з урахуванням ПДВ.
З урахуванням внесених змін, в період з 20.11.2017 по 08.12.2017, відповідачу поставлено Товар по кількості залікової ваги у розмірі 26 987, 691 т на загальну суму 28 337 075 грн 55 коп за ціною у розмірі 1 050 грн 00 коп з ПДВ.
Поставка товару підтверджується:
- реєстром ТТН з 20.11.2017 по 08.12.2017;
- видатковими накладними по заліковій вазі:
№14354 від 30.11.2017 -21 004,825 тон на суму 22 055 066 грн 25 коп;
№15784 від 09.12.2017 - 5 982,866 тон на суму 6 282 009 грн 30 коп;
- довіреностями: №6 від 30.11.2017, №7 від 09.12.2017.
З урахуванням наведеного, Відповідачу в період з 16.09.2017 по 08.12.2017 всього поставлено товар у кількості залікової ваги у розмірі 100 671,691 т на загальну суму 98 348 664 грн 99 коп.
Відповідно до п.п. 3.2.4. Договору поставки покупець зобов'язаний здійснювати оплату Товару, згідно умов розділу 5 даного Договору.
Відповідно до п.п. 5.5. Договору поставки (зі змінами відповідно до укладених 14.02.2017 та 03.11.2017 Додаткових Угод) визначено порядок здійснення покупцем розрахунків за поставлений Товар в наступному порядку:
- перший платіж - 18 000 000 грн 00 з ПДВ, протягом 5 банківських днів з дати підписання Сторонами Договору поставки, але не пізніше до 25.09.2016;
- другий платіж - 30 000 000 грн 00 коп з ПДВ до 22.02.2017 (включно);
- третій платіж - 22 000 000 грн 00 коп з ПДВ, до 03.11.2017 (включно).
Остаточний розрахунок за фактично поставлений товар, на підставі погодженого сторонами Акту звірки взаєморозрахунків. протягом 10 календарних днів з дати поставки останньої партії Товару (п.п. 5.5.3.Договору).
Оскільки, останньою датою поставки товару є 08.12.2017, то останнім днем є 18.12.2017.
Проте, у визначений Договором поставки строк відповідач не здійснив повної оплати за поставлений постачальником товар, здійснивши лише його часткову оплату в сумі 67 592 739 грн 52 коп, а саме:
- 22.09.2016 в сумі 18 000 000 грн 00 коп, 22.02.2017 в сумі 30 000 000 грн 00 коп, 20.10.2017 в сумі 1 700 000 грн 04 коп, 23.10.2017 в сумі 3 400 000 грн 00 коп, 24.10.2017 в сумі 1 350 000 грн 00 коп, 24.10.2017 в сумі 2 349 996 грн 00 коп, 25.10.2017 в сумі 1 000 002 грн 00 коп, 25.10.2017 в сумі 1 600 000 грн 02 коп, 25.10.2017 в сумі 1 100 004 грн 00 коп, 26.10.2017 в сумі 2 000 000 грн 04 коп, 27.10.2017 в сумі 1 492 737 грн 42 коп, 15.11.2017 в сумі 1 000 000 грн 00 коп, 20.11.2017 в сумі 500 000 грн 00 коп, 22.11.2017 в сумі 600 000 грн 00 коп, 23.11.2017 в сумі 500 000 грн 00 коп, 24.11.2017 в сумі 1 000 000 грн 00 коп.
Враховуючи наведене, залишок заборгованості по Договору поставки станом на 25.11.2017 складав 30 755 925 грн 47 коп.
За згодою сторін, в період листопад-грудень 2017 року, в порядку ст. 601 ЦК України, шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, які виникли на підставі Договору поставки та Договорів № 19/11-РМ від 19.11.2017, №20/11/20- 17М.Ж від 20.11.2017, №2811/20-17Ц від 28.11.2017, №2012/20- 17Ц від 20.12.2017 та №14/09/16 від 14.09.2016 та підписаних сторонами Протоколів закриття взаєморозрахунків за №№ ЦРМ00012620, ЦРМ00012621, ЦРМ00012622, заборгованість відповідача частково за Договором поставки погашена в розмірі 19 317 417 грн 79 коп.
Отже, станом на 31.12.2017 заборгованість відповідача становила 11 438 507 грн 68 коп.
Крім того, 02.02.2018 шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, які виникли на підставі Договору поставки та Договорів №20/11/20-17МЖ від 20.11.2017, № 14/09/16 від 14.09.2016 та на підставі укладеного Протоколу закриття взаєморозрахунків № ЦРМ00002209, заборгованість відповідача погашено в розмірі 57 008 грн 41 коп.
Сума боргу відповідача, яка виникла на підставі Договору поставки, складала 11 381 499 грн 27 коп.
З метою досудового врегулювання спору, ПрАТ "РАЙЗ-МАКСИМКО" 29.01.2018 та 08.02.2018 було направлено відповідачу Претензії за №№29/01-18юр, 08/02-18юр відповідно, з вимогою сплатити вказаного вище боргу, проте відповідачем 12.02.2018 лише частково сплачено борг у розмірі 300 000 грн 00 коп.
Станом на 13.02.2018 остаточна сума невиконаних відповідачем зобов'язань, які виникли на підставі Договору поставки становить 11 081 499 грн 27 коп.
Вказану суму боргу визнано відповідачем, що доводиться Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 21.05.2018, проте відповідач не сплатив борг.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі по тексту (ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплати за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший термін оплати товару.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Кожна сторона повинна ужити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими Законами або договором.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 7 статті 193 ГК України та ст. 525 ЦК України передбачено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань крім випадків, передбачених законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відтак, позивач дотримався умов Договору та виконав їх у повному обсязі, проте відповідачем порушено виконання взятих на себе зобов'язань.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
У даному випадку для підтвердження понесених витрат, позивач долучив до справи: копію Договору про надання правової допомоги від 15.01.2019 № AD-15/19; копія Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги від 15.01.2019 № AD-15/19; копія Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги від 15.01.2019 № AD-15/19; копія Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) по Договору про надання правової допомоги від 15.01.2019 № AD-15/19.
Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та Інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні критерії застосовані Європейським судом з прав людини у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 50 000 грн 00 коп не є завищеними, враховуючи обсяг наданих послуг та ціну позову, тому дійшов висновку про наявність підстав стягнути їх з відповідача.
Судовими витратами у даній справі, також є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 166 222 грн 49 коп, які згідно з приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, доведеністю позивачем власних вимог, не спростування їх відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтоп" (42343, с. Сад Сумського району Сумської області, вул. Окружна, буд. 53/1, код ЄДРПОУ: 39203992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «-ТРЕЙД АГРО-» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 20 літера «Л», кабінет № 106, код ЄДРПОУ: 39995033) 11 081 499 грн 27 коп заборгованості, 166 222 грн 49 коп відшкодування витрат зі сплати судового збору та 50 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено 26.12.2019.
Суддя Ю.А. Джепа