19.12.2019 Справа № 920/1128/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1128/19 у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аметрін ФК» (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 27, кв. 26, ідентифікаційний код 38218086),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «СТАРА АПТЕКА» (40030, м. Суми, вул. Троїцька, буд. 28А, ідентифікаційний код 23822986),
про стягнення 68898,36 грн на підставі договору купівлі-продажу № 32042/м-ос від 02.01.2019, укладеного між сторонами.
за участю представників учасників справи:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився.
До господарського суду звернувся позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аметрін ФК» (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 27, кв. 26, ідентифікаційний код 38218086) з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «СТАРА АПТЕКА» (40030, м. Суми, вул. Троїцька, буд. 28А, ідентифікаційний код 23822986), у якому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу № 32042/м-ос від 02.012019 в сумі 68898,36 грн, з них: основний борг в сумі 52998,74 грн та штраф в сумі 15899,62 грн.; а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором купівлі-продажу, що укладений між сторонами щодо оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим відповідачу нараховано штраф у відповідному розмірі.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.11.2019 у справі № 920/1128/19 позовну заяву б/н від 05.11.2019 (вх. № 3456 від 08.11.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю «Аметрін ФК» (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 27, кв. 26, ідентифікаційний код 38218086) залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання суду: доказів на підтвердження повноважень представника за довіреністю Іванова К.В.; доказів надсилання копії позовної заяви разом з доданими до неї документами на адресу відповідача (опису вкладення до цінного листа ф. 107 із зазначенням про надсилання позовної заяви та доданих до неї матеріалів).
18.11.2019 на виконання вимог зазначеної ухвали суду представник позивача надав заяву б/н від 14.11.2019 (вх. № 9392 від 18.11.2019) про усунення недоліків, до якої додано довіреність на підтвердження повноважень представника позивача Іванова К.В. та докази надсилання копії позовної заяви разом з доданими до неї документами на адресу відповідача.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.11.2019 відкрито провадження у справі № 920/1128/19 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.12.2019, 11:30; запропоновано відповідачу надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу у строк до 16.12.2019 подати відповідь на відзив.
Копію вищезазначеної ухвали судом направлено на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та зазначена відповідачем у договорі поставки 32042/м-ос від 02.01.2019.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку, копію вищезазначеної ухвали отримано уповноваженим представником відповідача 26.11.2019.
Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
Станом на 19.12.2019 від відповідача на адресу суду не надходило заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.
Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
01.01.2018 між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу № 32042/м-ос, відповідно до пункту 1.1. якого позивач як продавець передає, а відповідач як покупець приймає окремими партіями і оплачує лікарські препарати, хімічні реактиви, дезінфекційні засоби, вироби медичного призначення та витратні матеріали, що іменуються надалі «Товар», номенклатура, кількість і ціна якого визначаються на підставі письмової заявки або заявки по телефону покупця на кожну конкретну партію товару і відображаються в накладній на дану партію.
Згідно з умовами п. 2.1 договору загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, типами остаточно узгоджуються у видатково-прибуткових накладних, складених та підписаних уповноваженими представниками сторін на підтвердження факту приймання-передачі товарів, та скріплених печатками сторін. Сторони розглядають зазначені накладні, як невід'ємну частину цього договору.
У розділі 3 договору сторони погодили ціну товару і суму договору. Ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у накладній на поставку партії товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки покупцю не допускається. Ціна, вказана в накладній на конкретну партію товару, є твердою для даної партії і не розповсюджується на подальші партії товару, що постачається. Загальна сума договору складає сумарну вартість всіх партій товару, поставленого позивачем і прийнятого відповідачем протягом терміну дії цього договору, на підставі накладних відповідно до п. 2.1 цього договору. ПДВ визначається по ставці, що діє на момент виникнення податкових зобов'язань.
Обов'язки сторін і штрафні санкції передбачені умовами розділу 4 договору купівлі-продажу. Позивач зобов'язується поставляти товар покупцю в терміни, обумовлені цим договором (пункт 4.1 договору). Відповідач зобов'язується своєчасно приймати і оплачувати товар відповідно до термінів, вказаних в пункті 5.1 цього договору (пункт 4.2 договору). У разі порушення відповідачем термінів розрахунку за поставлений позивачем товар відповідно до пункту 5.1 цього договору відповідач сплачує позивачу відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань. У випадку прострочення оплати партії товару більше ніж на 30 календарних днів, відповідач крім відсотків за користування чужими грошовими коштами згідно пунктом 4.4 зобов'язаний сплатити позивачеві штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості (пункти 4.4, 4.5 договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору відповідач проводить оплату кожної партії товару на розрахунковий рахунок продавця у строк тридцять календарних днів з моменту постачання товару, який вказується у накладній та визначається відповідно до пункту 6.6 договору.
Відповідно до умов пункту 5.5 договору при виникненні у відповідача заборгованості за товар по декільком накладним, одержані від відповідача грошові кошти зараховуватимуться як погашення заборгованості за раніше одержаний ним товар, незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні (у призначенні платежу вказувати номер договору і дату його підписання).
Пунктом 11.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2020 року, за винятком випадку, якщо до моменту закінчення дії договору не проведений остаточний взаєморозрахунок сторін. В цьому випадку дія договору продовжується до остаточного взаєморозрахунку сторін.
Пунктом 11.2 договору передбачено, що у випадку, якщо жодна зі сторін не заперечує умовам договору, він вважається продовженим ще на один рік.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 02.01.2019 № 32042/м-ос позивачем у період з 08.06.2019 по 10.09.2019 за відповідними видатковими накладними, складеними за відповідний період, передано відповідачу товар, обумовлений договором, на загальну суму 236906,60 грн.
Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме:
- № 00308423 від 08.06.2019 на суму 1500,23 грн строком оплати до 08.07.2019;
- № 00312360 від 11.06.2019 на суму 3426,12 грн строком оплати до 11.07.2019;
- № 00328809 від 19.06.2019 на суму 1740,89 грн строком оплати до 19.07.2019;
- № 00328847 від 19.06.2019 на суму 1910,15 грн строком оплати до 19.07.2019;
- № 00328869 від 19.06.2019 на суму 1804,53 грн строком оплати до 19.07.2019;
- № 00328997 від 19.06.2019 на суму 1002,47 грн строком оплати до 19.07.2019;
- № 00335352 від 21.06.2019 на суму 1407,96 грн строком оплати до 21.07.2019;
- № 00345385 від 26.06.2019 на суму 864,98 грн строком оплати до 26.07.2019;
- № 00345386 від 26.06.2019 на суму 197,78 грн строком оплати до 26.07.2019;
- № 00345387 від 26.06.2019 на суму 2225,44 грн строком оплати до 26.07.2019;
- № 00345393 від 26.06.2019 на суму 1455,82 грн строком оплати до 26.07.2019;
- № 00358417 від 03.07.2019 на суму 2877,07 грн строком оплати до 02.08.2019;
- № 00358418 від 03.07.2019 на суму 48,41 грн строком оплати до 02.08.2019;
- № 00358419 від 03.07.2019 на суму 5485,54 грн строком оплати до 02.08.2019;
- № 00358420 від 03.07.2019 на суму 652,94 грн строком оплати до 02.08.2019;
- № 00370812 від 09.07.2019 на суму 1992,79 грн строком оплати до 08.08.2019;
- № 00370812 від 09.07.2019 на суму 1992,79 грн строком оплати до 08.08.2019;
- № 00370840 від 09.07.2019 на суму 3252,31 грн строком оплати до 08.08.2019;
- № 00385602 від 16.07.2019 на суму 1278,93 грн строком оплати до 15.08.2019;
- № 00401036 від 23.07.2019 на суму 4096,93 грн строком оплати до 22.08.2019;
- № 00401037 від 23.07.2019 на суму 203,14 грн строком оплати до 22.08.2019;
- № 00423793 від 02.08.2019 на суму 4224,88 грн строком оплати до 01.09.2019;
- № 00423794 від 02.08.2019 на суму 236,08 грн строком оплати до 01.09.2019;
- № 00462391 від 20.08.2019 на суму 4960,38 грн строком оплати до 19.09.2019;
- № 00462392 від 20.08.2019 на суму 132,90 грн строком оплати до 19.09.2019;
- № 00462393 від 20.08.2019 на суму 1758,53 грн строком оплати до 19.09.2019;
- № 00462394 від 20.08.2019 на суму 132,70 грн строком оплати до 19.09.2019;
- № 00502844 від 05.09.2019 на суму 2062,54 грн строком оплати до 05.10.2019;
- № 00502845 від 20.08.2019 на суму 150,95 грн строком оплати до 05.10.2019;
- № 00510242 від 10.09.2019 на суму 1915,35 грн строком оплати до 10.10.2019.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем частково оплачено отриманий товар в сумі 183907,86 грн, і станом на 17.09.2019 заборгованість відповідача за отриманий товар складає 52998,74 грн.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 ЦК України).
Згідно зі статтею 692 цього ж Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 частини першої статті 530 названого Кодексу визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього ж Кодексу).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання зобов'язання.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.09.2018 у справі № 908/24/18.
Факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару на суму 52998,74 грн за вищезгаданим договором купівлі-продажу підтверджується копіями вищенаведених видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, містять назву товару, його кількість та вартість.
Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати товару, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача 52998,74 грн. заборгованості за поставлений товар.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до частини другої статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до статті 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно статей 546, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 4.5 договору, за прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання, обумовленого в пункті 4.4 даного договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу, а також суму боргу з урахуванням індексу інфляції, згідно статті 625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення та 30 % річних від простроченої суми.
Позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 15899,62 грн, виходячи з суми заборгованості отриманого товару, за яким допущено прострочення платежу.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, а також те, що право позивача щодо стягнення з відповідача штрафу передбачене діючим законодавством України та умовами договору, суд вважає обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 15899,62 грн.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги те, що відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву та заперечень по суті позовних вимог, а також обґрунтованість та правомірність вимог позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 185, 233, 236-238, 248, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «СТАРА АПТЕКА» (вул. Троїцька, буд. 28А, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 23822986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аметрін ФК» (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 27, кв. 26, ідентифікаційний код 38218086) заборгованість за поставлений товар в сумі 52998,74 грн, штраф в сумі 15899,62 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повне рішення складено 24 грудня 2019 року.
Суддя Ю.А. Джепа