"16" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2361/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
Секретар судового засідання Драганова А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29)
до відповідача: Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б)
про стягнення 486 012 034,27 грн
за участю представників:
від позивача: Струкова К.О. - ордер ОД №382121 від 16.10.2019р.
від відповідача: Мельниченко Н.О. - довіреність №41 від 05.12.2019р.
15.08.2019р. Акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси", в якій просить суд стягнути з відповідача 486 012 034,27 грн та витрати зі сплати судового збору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання теплової енергії у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання, надання послуг на підживлення і ХВО від 05.11.2009р. №05-11-09/158/ТГО-577/09 в частині повної та своєчасної оплати послуг з виробництва та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання.
Ухвалою суду від 20.08.2019р. відкрито провадження у справі № 916/2361/19, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 18.09.2019р. об 11 год. 30 хв.
13.09.2019р. КП "Теплопостачання міста Одеси" до суду було подано відзив на позовну заяву (а.с.72-79), відповідно до якого відповідач просив суд позов задовольнити частково, відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних у сумі 564 234,57 грн та інфляційних втрат у сумі 3 466 642,59 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив про те, що сторонами у договорі не було погоджено відповідальності за порушення строків оплати вартості послуг з виробництва та постачання теплової енергії у вигляді пені.
Також відповідач зазначив про невірне врахування позивачем при здійсненні розрахунків 3% річних та інфляційних втрат періодів перерахування коштів на виконання умов договору.
У своєму відзиві відповідач також наголосив, що сума заборгованості з виробництва теплової енергії станом на липень 2019р. становить 327 841 987,22 грн.
У судовому засіданні 18.09.2019р. судом оголошено протокольну ухвалу про перерву до 16.10.2019р. о 12 год. 00 хв.
02.10.2019р. до суду від позивача надійшли заперечення на відзив (а.с.93-95), згідно яких останній зазначив про правомірність вимоги щодо стягнення безспірної заборгованості з виробництва теплової енергії у сумі 397 061 362,22 грн, яка підтверджується, зокрема, підписаним сторонами актом звіряння взаєморозрахунків.
Наявність розбіжностей по періодам оплати, як вказує позивач, виникла внаслідок того, що АТ "Одеська ТЕЦ" грошові кошти обліковувались як погашення заборгованості попередніх періодів відповідно до вимог ст. 534 ЦК України, а відповідачем обліковувались як погашення основного зобов'язання в поточних періодах.
16.10.2019р. від відповідача до суду надійшли заперечення (а.с.99-102), які за змістом відтворюють заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 16.10.2019р. судом протокольною ухвалою продовжено строк підготовчого засідання на 30 календарних днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 06.11.2019р. о 12 год. 00 хв.
У судовому засіданні 06.11.2019р. судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 15.11.2019р. об 11 год. 00 хв., про що відповідача повідомлено ухвалою суду в порядку ст. 120 ГПК України.
У судовому засіданні 15.11.2019р. судом оголошено протокольну ухвалу про перерву при розгляді справи по суті до 09.12.2019р. о 16 год. 00 хв.
У судовому засіданні 09.12.2019р., в якому представник відповідача зазначив про наявність суми основного боргу у визначеному позивачем розмірі, оголошено перерву до 16.12.2019р. о 13 год. 45 хв.
13.12.2019р. від позивача до суду надійшли письмові пояснення (а.с.126-128), відповідно до яких Акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" зазначило, що відповідач, здійснюючи на користь позивача відповідні платежі, у графі "призначення платежу" не зазначав періодів, за які вносились платежі, натомість вказував номер та дату договору, номер та дату постанови Кабінету міністрів України та категорію споживача або номер та дату рішення суду.
Враховуючи відсутність у графі "призначення платежу" інформації щодо періоду оплати, Акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" платежі вірно зараховувались як погашення заборгованості за виробництво теплової енергії.
Крім того, 13.12.2019р. до канцелярії суду також надійшли письмові пояснення Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (а.с.136-138), в яких відповідач зазначив, що визнає в повному обсязі вимоги позивача щодо стягнення основного боргу з постачання теплової енергії у сумі 13 745 694,63 грн, а також нараховані 3 % річних на визначену суму та інфляційні втрати.
Щодо основного боргу з виробництва теплової енергії позивач визнає вимоги на суму 327 952 987,26 грн, зазначивши, що у судовому засіданні представником було помилково визнано заборгованість у сумі 397 061 362,22 грн.
Також відповідач вважає розрахунки 3% річних та інфляційних втрат щодо заборгованості з виробництва теплової енергії некоректними, з огляду на неврахування позивачем платежів у період з 22.02.2019р. по 27.06.2019р. у сумі 112 609 463,65 грн.
Представник позивача у судовому засіданні 16.12.2019р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні 16.12.2019р. проти позову заперечував в частині стягнення заборгованості з виробництва теплової енергії у сумі 69 108 374,96 грн., 3% річних у сумі 564 234,57 грн та інфляційних втрат у сумі 3 466 642,59 грн, а також в частині стягнення пені.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом, 05 листопада 2009р. між ВАТ „Одеська ТЕЦ" (правонаступник ПАТ „Одеська ТЕЦ") (надалі - ТЕЦ) та КП „Теплопостачання міста Одеси" (надалі - ТМО) укладено договір поставки теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання, надання послуг на підживлення і ХВО№ 05-11-09/158/ТГО-577/09 (а.с.14-17), згідно п. 1.1. якого ТЕЦ у відповідності з умовами договору виробляє та постачає у теплові мережі ТМО теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання населення, бюджетних установ та інших організацій, а ТМО приймає теплову енергію та оплачує її.
Теплова енергія у вигляді гарячої води виробляється та передається у кількості та в строки, визначені в додатку №1 до договору (кількість та строки поставки теплової енергії) з параметрами якості відповідно ПТЕ. Якість мережевої та підживленої води по водно-хімічному режиму визначається в додатку №2 до договору (водно-хімічні параметри теплоносія). Кількість теплової енергії, вказана в додатку №1 є орієнтовною та залежить від температури навколишнього повітря в опалюваний період (п. 1.2. договору).
Згідно п.2.1. договору тарифи ТЕЦ на теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання населення, бюджетних установ та інших організацій, затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики. Тарифи розрахунку з ТЕЦ вступають в силу з 1-го числа місяця, який слідує за місяцем, у якому змінилися тарифи ТЕЦ.
В п. 2.2 договору передбачено, що вартість послуг поставки теплової енергії складається з витрат, які не включені у склад тарифу на виробництво теплової енергії, у т.ч. витрати на водопровідну воду для підживлення тепломереж, вартість хімочищення підживлювальної води, визначається у відповідності до узгодженої між сторонами калькуляції (додаток 3), плата за спецводокористування. Зміна вартості хімочищення узгоджується сторонами на підставі наданої калькуляції.
Вартість постачання визначається на підставі узгодженого між сторонами акту про відпуск теплової енергії у кількості підживлювальної води. 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, ТЕЦ направляє ТМО калькуляцію вартості послуг постачання теплової енергії з актом виконаних робіт за надання послуг з виробництва та постачання теплової енергії. Протягом п'яти робочих днів ТМО підписує акт виконаних робіт та повертає ТЕЦ (п. 2.3. договору).
Згідно п. 2.4 договору розрахунки за послуги з виробництва та поставки теплової енергії здійснюються у грошовій формі або за узгодженням сторін, в інших формах, які дозволені діючим законодавством України. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 2.4. договору).
За умовами п. 2.5.1. договору ТМО оплачує ТЕЦ вартість теплової енергії у такому порядку: ТМО надає доручення ТОВ „Герц" про перерахування всіх грошових коштів з транзитних рахунків, які надходять від мешканців на адресу ТМО, які користуються тепловою енергією виробництва ТЕЦ, у рахунок оплати теплової енергії ТЕЦ.
Остаточний розрахунок за спожиті послуги з виробництва та постачання теплової енергії ТМО здійснює до 30-го числа місяця наступного за місяцем, у якому здійснювалась поставка. Підставою для остаточного розрахунку є акт приймання-передачі послуг по виробництву та постачанню теплової енергії, який підписаний сторонами (п. 2.5.2. договору).
У відповідності до п.2.6. договору в платіжних дорученнях ТМО обов'язково мають бути вказані: номер договору, дата його укладання, призначення платежу. Якщо призначення платежу не зазначено, ТЕЦ зараховує платіж як погашення заборгованості за виробництво теплової енергії, що здійснено у попередні періоди.
В п. 2.7 договору передбачено, що звірка взаєморозрахунків здійснюється сторонами протягом 10 робочих днів з моменту вимоги однієї зі сторін. Вказана звірка оформлюється актом звірки.
При цьому за умовами п. 6.1.2. договору ТЕЦ має право вимагати від ТМО оплату за виробництво та передачу ТМО теплової енергії у порядку, який передбачено договором та діючим законодавством України.
ТМО зобов'язано своєчасно здійснювати оплату послуг з виробництва та постачанню теплової енергії у порядку, який передбачено договором (п. 6.4.1. договору).
Згідно п. 10.1 договору останній вступає в силу з дати підписання та діє до 31 грудня 2010 р. у частині виробництва та постачання теплової енергії, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не надійде письмова заява однієї зі сторін про розірвання договору (п. 10.2. Договору).
26.05.2010р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 05.11.2009 р., умовами якої доповнено п. 2 договору „Ціна, порядок та строки розрахунків" наступним: „Орієнтовні об'єми споживання теплової енергії, до кінця дії договору, складають 510000,00 Гкал. Орієнтовна вартість послуг з постачання теплової енергії складає 192342240,00 грн, по діючим тарифам: для населення у розмірі 250,90 грн За 1 Гкал, тарифам для організацій за 1 Гкал у розмірі 489,36 грн".
Згідно з п.2 вказаної додаткової угоди сторонами викладено в новій редакції п. 10.1 договору, у відповідності з якою: „Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 01 липня 2011р. у частині виробництва та постачання теплової енергії, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань".
Також згідно з п. 1. укладеної сторонами додаткової угоди б/н від 31.08.2010р. (а.с.29) до договору від 05.11.2009 р., доповнено п. 6.4. договору пунктами 6.4.2-6.4.4 у наступній редакції: „п. 6.4.2. ТМО повідомляє ТЕЦ про рахунки у банківських закладах, на які надходять грошові кошти за теплову енергію виробництва ТЕЦ від споживачів - фізичних та юридичних осіб, в т.ч. бюджетні та інші організації; п.6.4.3 ТМО надає ТЕЦ щодня інформацію у електронному вигляді о платежах, які надійшли від абонентів, що одержують теплову енергію від ТЕЦ; п. 6.4.4. ТМО інформує ТЕЦ протягом 1-го банківського дня про нарахування з 01.09.2010р. сум пільг, субсидій та інших надходжень з бюджетів усіх рівнів, які одержані ТГО на розрахунковий рахунок щодо споживачів, які забезпечуються тепловою енергією ТЕЦ".
Також згідно додаткової угоди від 31.08.2010р. сторонами доповнено текст договору пунктами 2.5.3. -2.5.5 у наступній редакції: „п.2.5.3. ТГО перераховує ТЕЦ через систему ГЕРЦ у повному обсязі платежі фізичних осіб, які одержують теплову енергію від ТЕЦ, у відповідності з трьохстороннім договором між ТГО, ТЕЦ та ГЕРЦ. На суму надходжень грошових коштів на підставі трьохстороннього акту у кінці місяця провадиться взаємозалік за поставлену теплову енергію у рамках існуючої заборгованості ТГО перед ТЕЦ; п. 2.5.4. ТГО перераховує ТЕЦ у повному обсязі платежі юридичних осіб, які одержують теплову енергію від ТЕЦ, наведені до питомої ваги вартості покупного тепла виробництва ТЕЦ у затвердженому тарифі ТГО, у рахунок оплати за поставлену ТЕЦ теплову енергію".
09.09.2014 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 4 до договору № 05-11-09/158/ТГО-577/09 (а.с.31-32), згідно якої сторонами були внесені зміни до п.2.5. договору щодо порядку оплати за теплову енергію. Так, згідно нової редакції п. 2.5 договору оплата за теплову енергію здійснюється виключно грошовими коштами у наступному порядку:
- у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. № 217, ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Філія Одеського обласного управління ПАТ „Державний ощадний банк України" м. Одеси здійснює перерахування коштів ТЕЦ за вироблену теплову енергію, що надходять на рахунки із спеціальним режимом використання згідно реєстру нормативів перерахування коштів. Кошти, що надходять в поточному місяці за поставлену теплову енергію, зараховуються як оплата за теплову енергію, поставлену в поточному місяці. У випадку надходження коштів в поточному місяці за поставлену теплову енергію за відсутності заборгованості за поточний місяць, ТЕЦ зараховує ці кошти як погашення заборгованості за теплову енергію, поставлену в попередні періоди у порядку календарної черговості виникнення заборгованості. За умови відсутності заборгованості по цьому договору кошти зараховуються як передоплата. При наявності заборгованості за попередні періоди ТМО перераховує грошові кошти з поточного рахунку на рахунок зі спеціальним режимом використання ТЕЦ (п. 2.5.1 договору);
- остаточний розрахунок за фактично поставлену теплову енергію здійснюється до 30-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії шляхом перерахування грошових коштів на рахунок із спеціальним режимом використання. Підставою для остаточного розрахунку є акт прийому-передачі послуг з виробництва та поставки теплової енергії, підписаний сторонами, із зазначенням обсягів виробленої теплової енергії в розрізі категорій споживачів (п. 2.5.2 договору);
- при оплаті заборгованості, яка стягнута на підставі рішення суду, яке вступило в силу. ТМО обов'язково вказує в платіжних дорученнях реквізити рішення суду, по якому погашається стягнута заборгованість. Не підлягає погашенню згідно платіжних доручень без вказівки реквізитів рішення суду, по якому заборгованість стягнута, що вступило в силу (п. 2.5.3 договору).
Також в п. 4. вказаної додаткової угоди № 4 від 09.09.2014 р. сторони домовились виключити п. 2.6 договору.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вказує позивач, на виконання умов вказаного договору у період з 01.11.2018р. по 31.03.2019р. АТ „Одеська ТЕЦ" надавало КП "Теплопостачання міста Одеси" послуги з виробництва та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання, що підтверджується наданими позивачем до суду підписаними та скріпленими печаткам сторін актами приймання-передачі послуг з виробництва та постачання теплової енергії (а.с.46-55).
З вказаних актів приймання-передачі послуг з виробництва та постачання теплової енергії вбачається, що АТ „Одеська ТЕЦ" у період з 01.11.2018р. по 31.03.2019р. надало КП „Теплопостачання міста Одеси" наступні послуги:
- з виробництва теплової енергії на загальну суму 440 562 450,89 грн, у т.ч.: у листопаді 2018 р. - на суму 49 877 858,40 грн; у грудні 2018 р. - на суму 93 662 164,76 грн; у січні 2019 р. - на суму 120 791 400,06 грн; у лютому 2019 р. - на суму 97 934 614,04 грн, у березні 2019 р. - на суму 78 296 413,63 грн.
- з постачання теплової енергії на загальну суму 13 745 694,63 грн, у т.ч.: у листопаді 2018р. - на суму 2 852 660,22 грн.; у грудні 2019 р. - на суму 3 486 486,48 грн; у січні 2019 р. - на суму 2 962 925,72; у лютому 2019 р. - на суму 2 136 786,23 грн, у березні 2019 р. - на суму 2 306 835,98 грн.
Частиною 1 ст. 19-1 Закону України „Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. № 217 був затверджений Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки. Вказаний Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу та теплогенеруючих організацій, якою в даному випадку є АТ "Одеська ТЕЦ".
Отже, позивач вказує, що з урахуванням вказаного Порядку розподілу коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. № 217, та ст. 19-1 Закону України „Про теплопостачання", проведення розрахунку за вироблену ПАТ „Одеська ТЕЦ" теплову енергію здійснюється в наступному порядку: грошові кошти, які надходять від КП „Теплопостачання міста Одеси" за вироблену теплову енергію від його споживачів, зараховуються на рахунки зі спеціальним режимом використання, враховуючи алгоритм розподілу грошових коштів, встановлений НКРЕКП в поточному місяці (в якому вироблялась теплова енергія), уповноважений банк здійснює відповідний розподіл - частину грошових коштів перераховує гарантованому постачальнику природного газу, частину коштів теплогенеруючій організації - ПАТ „Одеська ТЕЦ", а залишок коштів перераховує КП „Теплопостачання міста Одеси".
Водночас, як вказує позивач, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав та не здійснив своєчасно оплату за наді послуги з постачання та виробництва теплової енергії.
Так за підрахунком позивача, станом на 30.06.2019р. у відповідача наявна заборгованість за послуги з виробництва теплової енергії у сумі 397 061 362,22 грн та з постачання теплової енергії у сумі 13 745 694,63 грн.
Наявність заборгованості за послуги з постачання теплової енергії відповідачем було визнано у повному обсязі.
Водночас заборгованість з виробництва теплової енергії відповідачем у відзиві на позовну заяву була визнана лише частково та зазначено, що вірною сумою є 327 841 987,22 грн. Поряд з цим у письмових поясненнях, які надійшли до суду 13.12.2019р., відповідачем була визнана вже інша сума, а саме 327 952 987,26 грн.
Наявність різниці у сумі заборгованості відповідач пов'язує із невірним зарахуванням позивачем здійснених КП "Теплопостачання міста Одеси" платежів.
Суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно положень ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Так у підтвердження наявності заборгованості у заявленому розмірі позивачем надано суду бухгалтерську довідку (а.с.35), згідно якої заборгованість відповідача за послуги з виробництва теплової енергії станом на 30.06.2019р. склала 397 061 362,22 грн, а також акт звірки взаємних розрахунків (а.с.44-45).
Із змісту вказаного акту звірки вбачається, що, підписуючи останній, сторони погодили наявність станом на 30.06.2019р. кінцевого сальдо у сумі 520 552 878,11 грн та визначили заборгованість за поставку тепла на рівні 397 061 362,22 грн. Жодних зауважень з боку відповідача щодо невідповідності такої суми заборгованості у акті не міститься.
В свою чергу відповідачем у підтвердження наявності заборгованості у сумі 327 952 987,26 грн надано суду інший, підписаний в односторонньому порядку, акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2019р. (139-149), а також реєстри платежів.
Водночас, надані відповідачем акт звірки взаємних розрахунків та реєстри платежів судом не приймаються до уваги з огляду на подання їх після початку розгляду справи по суті, без жодного обґрунтування неможливості подання таких доказів у підготовчому засіданні.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що наданий відповідачем акт звірки не може свідчити про наявності заборгованості у визначеному відповідачем розмірі, з огляду на його підписання лише відповідачем, що свідчить про неузгодження такої суми заборгованості з позивачем.
Враховуючи наведене суд зазначає, що подані позивачем у підтвердження наявності заборгованості за послуги з виробництва теплової енергії у сумі 397 061 362,22 грн докази є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на спростування розміру заборгованості.
Отже, враховуючи наведені висновки, часткове визнання відповідачем позовних вимог, а також те, що належних доказів, які б, зокрема, спростовували наявність заборгованості у розмірі 397 061 362,22 грн. відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, а вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" в частині стягнення з відповідача заборгованості з виробництва теплової енергії у сумі 397 061 362,22 грн та з постачання теплової енергії у сумі 13 745 694,63 грн такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недотримання якої тягне нікчемність правочину.
Відповідно до п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність у відповідності з договором та діючим законодавством України.
Водночас суд зазначає, що таке формулювання п.7.1. договору не свідчить про погодження сторонами у письмовій формі такого виду неустойки за невиконання грошових зобов'язань як пеня.
В абзаці 3 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. зазначено, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Так, в обґрунтування підстав для нарахування пені позивач послався на положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При цьому за змістом ст. 1 вказаного Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Тобто у вказаній статті Закону мова йде саме про пеню, яка встановлюється за згодою сторін.
Однак, суд вважає безпідставним здійснення позивачем нарахування відповідачу пені, передбаченої положеннями Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (як зазначено у позовній заяві) за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті послуг з виробництва та постачання теплової енергії за період з 01.11.2018 р. по 31.03.2019 р., оскільки такий закон не встановлює безумовного обов'язку боржника, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у будь-якому випадку прострочення сплачувати пеню.
Відтак, оскільки при укладенні договору № 05-11-09/158/ТГО-577/09 від 05.11.2009 р. сторони спору в письмовій формі не досягли згоди щодо способу забезпечення виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг з виробництва та постачання теплової енергії у вигляді нарахування пені, її розміру та бази нарахування, суд доходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у загальній сумі 4 957 813,99 грн та інфляційних втрат у сумі 11 933 893,46 грн, суд вказує наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З урахуванням наведеного, враховуючи визнання відповідачем в повному обсязі вимог позивача щодо стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, а також нарахованих 3% річних у сумі 176 161,99 грн та інфляційних втрат у сумі 287 983,87 грн, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с.59), сума яких склала 4 781 652 грн, суд вважає його вірним а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно інфляційних нарахувань, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, суд вказує, що такі нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Саме такі рекомендації судам щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладені у розділі 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат (а.с.58), судом встановлено його помилковість, з огляду на неврахування від'ємного значення індексу інфляції за червень 2019р. Так позивачем було помилково додано до загальної суми інфляційних втрат від'ємне значення індексу інфляції за червень 2019р. у сумі 2 006 258,17 грн.
З урахуванням викладеного загальна сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за послуги з виробництва теплової енергії, становить 7 633 393,25 грн, з огляду на що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги визнання відповідачем частини позовних вимог, а також те, що судовий збір сплачено позивачем у максимальному розмірі, суд, керуючись положеннями ст. 130 ГПК України, покладає на відповідача судовий збір у сумі 336 175 грн.
Керуючись ст.ст. 129,130, 232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) на користь Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05471158) заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у сумі 13 745 694 /тринадцять мільйонів сімсот сорок п'ять тисяч шістсот дев'яносто чотири/ грн 63 коп., інфляційні втрати у сумі 287 983 /двісті вісімдесят сім тисяч дев'ятсот вісімдесят три/ грн 87 коп., 3% річних у сумі 176 161 /сто сімдесят шість тисяч сто шістдесят одна/ грн 99 коп.; заборгованість за послуги з виробництва теплової енергії у сумі 397 061 362 /триста дев'яносто сім мільйонів шістдесят одна тисяча триста шістдесят дві/ грн 22 коп., інфляційні втрати у сумі 7 633 393 /сім мільйонів шістсот тридцять три тисячі триста дев'яносто три/ грн 25 коп., 3% річних у сумі 4 781 652 /чотири мільйони сімсот вісімдесят одна тисяча шістсот п'ятдесят дві/ грн, а також судовий збір у сумі 336 175 /триста тридцять шість тисяч сто сімдесят п'ять /грн.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26 грудня 2019 р.
Суддя Ю.М. Щавинська