"16" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2589/19
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглядаючи справу за позовом Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" (вул.Пароходна,28,Ізмаїл,Одеська область,68600) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЛ УКРАЇНА" (вул.Дунайська,188-В,Рені,Одеська область,68800) про стягнення 110612,19грн. та виселення
за участю представників:
від позивача: Денисенко В.І. - по довіреності
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЛ УКРАЇНА", в якому просить господарський суд: про стягнення 110612,19грн. та виселення.
Ухвалою суду від 09.09.2019р. прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження
Ухвалою від 30.10.2019р. продовжено строк підготовчого засідання по справі №916/2589/19 до 18.11.2019 року
Ухвалою від 30.10.2019року, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засідання суду на 18.11.2019р.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно, що підтверджується поштовими повідомленнями. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
У судовому засіданні 16.12.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
09 вересня 2014 року між Приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство", (далі - ПрАТ "УДП", Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Україна" (надалі - ТОВ "ДСЛ Україна", Орендар, Відповідач) було
укладено договір оренди нерухомого майна №229 ГУИ (надалі - Договір). Відповідно до умов якого, пунктом 1.1. Договору визначено, що ПрАТ "УДП" передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, (надалі - Майно), металевий склад загальною площею 2 100,47 кв. м, який розташований на території другого вантажного району ДП "Ренійський морський торговельний порт", за адресою: м. Рені, вул. Дунайська, 188, та знаходиться на балансі ПрАТ "УДП". Договір було укладено за погодженням із Міністерством Інфраструктури України, лист від 11.08.2014р. №5159/16/14-14.
Відповідно до п. п.2.1, 2.2 Договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами акту приймання - передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається Орендодавець, а Орендар користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до п.3.1, п.3.3 Договору, орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р., №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку орендної плати - серпень 2014р. - 5009,56 грн. (п'ять тисяч дев'ять грн. 56 коп.), орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
19.09.2014р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору №229ГУИ від 09.09.2014р., відповідно до якої орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку орендної плати 8743,08 грн., а строк дії договору продовжено до 08.07.2020р. Додаткову угоду №1 було укладено за погодженням із Міністерством інфраструктури України, лист від, 29.09.2017р. №9664/16/10-17.
Розділом 5 Договору передбачені обов'язки Орендаря, в тому числі: своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.2. Договору); забезпечувати збереження орендованого майна (п.5.3.); у випадку припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря (п.5.7).
На виконання умов Договору Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" за оренду нерухомого майна виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Україна" рахунок-фактуру №СІ/96 від 26.04,2019р. на суму 12506,93 грн., рахунок-фактуру №0/139 від 30.05.2019р., на суму 12644,28 грн, рахунок-фактуру №0/153 від 27,06.2019р., на суму 10594,28грн., рахунок-фактуру №0/186 від 31.07.2019р., на суму 14583,23грн.,(
У зв'язку з порушенням терміну оплати по вищезазначених рахунках та у відповідності до вимог ч. 1 ст. 216 ГК України та п. 3.6 Договору, Приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" були направлені листи Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Україна" вих. №0-69 від 03.05.2019р; вих. №0-87 від 31.05.2019р; вих. №0-94 від 01.07.2019р; вих. ГІ-115 від 01.08.2019р,, з розрахунком пені за несвоєчасну сплату орендної плати згідно рахунків та рахуноки-фактури.
Згідно п. 3.4. Договору, орендна плата перераховується Орендодавцеві щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним на підставі виставленого рахунку та підписаного акту приймання-передачі наданих послуг.
Пунктом 5.9 Договору передбачено, що Орендар зобов'язується щомісяця до 15 числа місяця надавати Орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати)
Відповідачем, в порушення прийнятих зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна №229ГУИ від 09.09.2014р. протягом 2019 року внесення орендної плати здійснювалось із затримкою за користування майном, яке є предметом названого Договору оренди, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість перед Орендодавцем - Приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" у сумі 50328,72грн.
Відповідно до п. 3.6. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується Орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
З огляду на викладене, у зв'язку із неодноразовим порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Україна" строків оплати орендної плати нарахована пеня у сумі 5725,89 грн.
Також, позивачем Приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 504,67грн. та індекс інфляції у сумі 935,64грн. та відповідно до п.3.9 Договору оренди нерухомого майна №229 ГУИ від 09.09.2014р. позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості, що складає 23950,81грн.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України відповідачу нарахована подвійна плата за користування річчю за час прострочення в розмірі 29166,46грн.
Відповідно до ст.ст. 785, 316, 317, 321, 391 ЦК України позивачем заявлена вимога про виселення відповідача з орендованого приміщення загальною площею 3100,47 кв.м., яке знаходиться за адресою: за адресою: Одеська область, м.Рені, вул.Дунайська,188
Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Україна" суму заборгованості у розмірі 50328 грн. 72 коп., суму пені у розмірі 5725 грн. 89 коп., суму 3% річних у розмірі 504 грн. 67 коп., суму індексу інфляції у розмірі 935 грн. 64 коп., штраф передбачений п. 3.9. Договору оренди нерухомого майна № 229 ГУИ від 09.09. 2014р. у розмірі 23950 грн. 81 коп., подвійну плату за користування річчю за час прострочення в розмірі 29166 грн. 46 коп., судовий збір в сумі 3 842 грн. 00 коп. та виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Україна" з нежитлового приміщення за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, загальною площею 2 100,47 кв. м. шляхом звільнення вказаної частини приміщення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем в порушення прийнятих зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна №229ГУИ від 09.09.2014р. протягом 2019 року внесення орендної плати здійснювалось із затримкою за користування майном, у зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Орендодавцем - Приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" у сумі 50328,72грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п. 3.6. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується Орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
В зв'язку з порушенням строків оплати, на підставі п. 3.6. договору відповідачу позивачем нарахована пеня у розмірі 5725,89 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, позивачем Приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" було нараховано відповідачу 3% річних у сумі 504,67грн. та індекс інфляції у сумі 935,64грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та індекс інфляції, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Що стосується стягнення штрафу який передбачений п. 3.9. Договору оренди нерухомого майна № 229 ГУИ від 09.09. 2014р. у розмірі 23950 грн. 81 коп. суд зазначає наступне.
У зв'язку із неодноразовим порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю ДСЛ Україна строків оплати орендної плати по рахункам-фактури №СІ/166 від 30,07.2018р., на суму 11 507,30 грн., №СІ/194 від 30.08.2018р., на суму 11 346,19 грн., №СІ/226 від28.09.2018р., на суму 11 426,75 грн., №СІ/251 від 30.10.2018p,, на суму 11 860,96 грн., №СІ/289 від 30.11.2018р., на суму 12 039,73 грн., №СІ/308 від 28.12.2018р., на суму 12 173,89 грн., №СІ/20 від 30.01.2019 р. на суму 12 199,69 грн., №СІ/44 від 28.02.2019 р, на суму 12 345,70 грн., №СІ/72 від 29.03.2019 р. на суму 12346,92 грн., ПрАТ "УДП" звернувся до господарського суду Одеської області з позовної заявою про стягнення суми заборгованості. Рішенням господарського суду Одеської області від 25,06.2019р. ця заява була повністю задоволена та було стягнуто сума заборгованості, (додаток №10 до позовної заяви)
Але згідно п.3.9 Договору оренди нерухомого майна №229 ГУИ від 09.09.2014р. ПрАТ "УДП" має право: у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості."
Заборгованість відповідача по сплаті орендної плати на 01 липня 2019р. складає: дванадцять місяців по рахунку фактури №СІ/166 від 30,07.2018р., на суму 11 507,30 грн.; одинадцять місяців по рахунку фактури №СІ/194 від 30.08,2018р., на суму 11 346,19 грн.; десять місяців по рахунку фактури №СІ/226 від 28.09.2018р., на суму 11 426,75 грн.; дев'ять місяців по рахунку фактури №СІ/251 від 30.10.2018р., на суму 11 860,96 грн.; вісім місяців по рахунку фактури №СІ/289 від 30.11.2018р., на суму 12 039,73 грн.; сім місяців по рахунку фактури №СІ/30.8 від 28.12.2018р,, на суму 12 173,89 грн.; шість місяців по рахунку фактури №0/20 від 30.01,2019 р. на суму 12 199,69 грн.; п'ять місяців по рахунку фактури №0/44 від 28.02.2019 р. на суму 12 345,70 грн,; чотири місяців по рахунку фактури №0/72 від 29.03.2019 р. на суму 12346,92 грн,три місяця по рахунку-фактури №0/96 від 26.04.2019р,, на суму 12506,93 грн.;
З урахуванням вищенаведеного штраф передбачений п.3.9 Договору оренди нерухомого майна №229 ГУИ від 09.09.2014р. у розмірі 20% від суми заборгованості, складає 23950,81грн. який підлягає судом задоволенню в повній мірі .
Що стосується стягнення подвійної плати за користування річчю за час прострочення в розмірі 29166 / двадцять дев'ять тисяч сто шістдесят шість/ грн. 46 коп. суд зазначає наступне.
25 червня 2019р., Господарським судом Одеської області прийняте рішення про розірвання договору оренди нерухомого майна № 229 ГУИ від 09.09.2014р., укладеного між Приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул, Пароходна (Краснофлотська), 28; код ЄДРПОУ 01125821) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Україна» (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188В; код ЄДРПОУ 35549599). Це рішення набрало законної сіли 26 липня 2019р.
16 серпня 2019р на адресу ТОВ "ДСЛ УКРАЇНА" був направлений лист-вимога №ЧЗК-117, Згідно цієї вимоги, ПрАТ "УДП" вимагало повернути орендоване майно. Ця вимога не була виконана відповідачем.
Згідно п,2.4. Договору від 09,09.2014р., №229ГУИ оренди нерухомого майна, - "У разі припинення або розірвання цього договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання."
Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до ст, 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 сх 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків*
Згідно Постанови Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі № 40/117: "Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним."
У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого приміщення після припинення договору оренди з нього підлягає стягненню неустойка у розмірі подвійної орендної плати на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України за період із 01.08.2019 р. по 01.09.2019р.
Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня), (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29.05.2012 № 01-06/735/2012).
Неустойка сплачується понад основної плати і є окремим платежем, тобто не пов'язана зі сплатою чи несплатою орендної плати, а сплачена орендна плата не може зменшувати розмір нарахованої неустойки, який встановлено законом. Наявність у договорі п.9.2 яким встановлена відповідальність орендаря у вигляді відшкодування збитків, не перешкоджає нарахуванню та стягненню неустойки, оскільки її нарахування передбачено ст. 785 Цивільного кодексу України, а в силу п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань сторони договору несуть відповідальність у порядку та розмірах, встановлених діючим законодавством України та передбачених умовами договору оренди.
Згідно рахунку фактури №CI/186 від 31.07.2019р., орендна плата за липень 2019р, складає з урахуванням ПДВ 14583,23грн, Тобто подвійна плата за користування річчю за час прострочення становить 14583,23грн.х 2 (згідно ч.2ст.785ГКУ) =29166,46грн. за місяць, яка підлягає судом задоволенню в повній мірі.
Що стосується вимоги про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Україна" з нежитлового приміщення за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, загальною площею 2 100,47 кв. м. шляхом звільнення вказаної частини приміщення, суд зазначає наступне.
Як зазначадось вище, 09 вересня 2014 року між приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство», та товариством з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Україна" було укладено договір оренди нерухомого майна №229 ГУИ.
Факт передачі ПрАТ "УДП" в оренду ТОВ "ДСЛ УКРАЇНА" металевого складу загальної площею 2100,47кв.м,, за адресою: м.Рені, вул.Дунайська,188 за договором оренди нерухомого майна №229ГУИ від 09.09.2004р., підтверджується актом приймання- передавання нерухомого майна, що перебуває на балансі ПрАТ "УДП" від 09.09.2014р.
За своїм правовим змістом договір оренди нерухомого майна №229ГУИ від 09.09.2014 є договором найму (оренди), його положення відповідають вимогам сх 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.
У зв'язку із несплатою орендної плати, ПрАТ 'УДГГ згідно п,8.3. Договору має право вимагати розірвання договору. Тому ПрАТ "УДІЇ" подав до господарського суду Одеської області позовну заяву про розірвання договору оренди нерухомого майна.
25 червня 2019р., Господарським судом Одеської області прийняте рішення про розірвання договору оренди нерухомого майна № 229 ГУИ від 09.09.2014р., укладеного між Приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пароходна (Краснофлотська), 28; код ЄДРПОУ 01125821) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Україна» (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188В; код ЄДРПОУ 35549599). Це рішення набрало законної сіли 26 липня 2019р. (додаток №19 до позовної заяви)
За змістом ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 Цивільного кодексу України).
Аналогічні положення містяться також у п.2.4. Договору, "У разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання.
16 серпня 2019р на адресу ТОВ "ДСЛ УКРАЇНА" був направлений лист-вимога №ЧЗК-117. Згідно цієї вимоги, ПрАТ "УДП" вимагало повернути орендоване майно, (додаток №15 до позовної заяви). Ця вимога не була виконана відповідачем.
За змістом ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), же вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Положеннями ст.317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна буць-жі дії, жі не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст.319 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном.
Вимога про виселення відповідача за своєю правовою природою є вимогою власника про усунення перешкод (негаторного позову).
З огляду на те, що обраний спосіб захисту щодо виселення відповідача є ефективним у разі неможливості власника нерухомого майна здійснювати правомочності користування нерухомим майном, що йому належить, та з огляду на факт фізичного знаходження майна відповідача у нежитловим приміщенні за адресою: Одеська область, м.Рені, вул.Дунайська,188, загальною площею 2100,47кв.м, враховуючи відсутність правових підстав знаходження відповідача у цьому приміщенні, суд вважає позовні вимоги про виселення ТОВ "ДСЛ УКРАЇНА" законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, а також встановлені обставини справи, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, а тому задовольняються господарським судом повністю.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 130, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Україна" про стягнення 110612,19грн. та виселенн- задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Україна" (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188В; код ЄДРПОУ 35549599) на користь Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пароходна (Краснофлотська), 28; код ЄДРПОУ 01125821) суму заборгованості у розмірі 50328 /п'ятдесят тисяч триста двадцять вісім/ грн. 72 коп., суму пені у розмірі 5725 /п'ять тисяч сімсот двадцять п'ять / грн. 89 коп., суму 3% річних у розмірі 504 /п'ятсот чотири/ грн. 67 коп., суму індексу інфляції у розмірі 935 /дев'ятсот тридцять п'ять/ грн. 64 коп., штраф передбачений п. 3.9. Договору оренди нерухомого майна № 229 ГУИ від 09.09. 2014р. у розмірі 23950 / двадцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят/ грн. 81 коп., подвійну плату за користування річчю за час прострочення в розмірі 29166 / двадцять дев'ять тисяч сто шістдесят шість/ грн. 46 коп. та судовий збір в сумі 3 842 /три тисячі вісімсот сорок дві/ грн. 00 коп.
3.Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Україна" (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188В; код ЄДРПОУ 35549599) з нежитлового приміщення за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, загальною площею 2 100,47 кв. м. шляхом звільнення вказаної частини приміщення.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 26 грудня 2019 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов