79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.12.2019 справа № 914/1987/19
За позовом: Приватного підприємства «Галенерго», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест», с. Бердихів, Яворівський район, Львівської області
про стягнення заборгованості в сумі 130 227,44 грн
Суддя Коссак С.М.
за участю секретаря Дубенюк Н.А.
Представники:
від позивача: Гірник О.О.;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Галенерго» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» про стягнення заборгованості за Договором підряду від 29.04.2019 № 40/19 у розмірі 130 227,44 грн, з яких: 102 767,50 грн основного боргу, 23 076,00 грн пені, 2837,28 грн 3% річних та 1 546,60 грн інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 30.09.2019 позов залишено без руху, позивачу встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.
17.10.2019 до суду надійшло заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.11.2019, сторонам у справі встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Ухвала про відкриття провадження отримана позивачем (23.10.2019, 30.10.2019 - його представником) та відповідачем (24.10.2019), що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення.
08.11.2019 відповідачем на адресу суду надіслано відзив на позовну заяву (вх. №46803/19 від 12.11.2019) з доказами надіслання його позивачу. Також надано докази сплати за Договором № 40/19 на суму 130 000,00 грн.
У зв'язку з неявкою позивача у судове засідання 21.11.2019, суд відклав розгляд справи по суті на 12.12.2019 (пункт 18 протоколу судового засідання від 21.11.2019).
Позивач ухвалу суду від 21.11.2019 про виклик у судове засідання на 12.12.2019 отримав 25.11.2019, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення.
06.12.2019 відповідачем на адресу суду надіслано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій (вх.№ 51914/19 від 10.12.2019) та котррозрахунок нарахування пені та інфляційних втрат (вх.№ 51925/19 від 10.12.2019), з доказами надіслання позивачу.
12.12.2019 позивачем подано відповідь на відзив (вх.№ 52385/19) та заява про зменшення позовних вимог (вх.№ 3446/19), в якій просить стягнути 77 767,50 грн основного боргу, 23 076,00 грн пені, 2837,28 грн 3% річних та 1 546,60 грн інфляційних втрат, з доказами надіслання відповідачу.
У судовому засіданні 12.12.2019, суд відклав розгляд справи по суті на 23.12.2019 (пункт 38 протоколу судового засідання від 12.12.2019).
23.12.2019 відповідачем подано клопотання (вх. № 54139/19), в якому просить справу слухати у відсутності представника відповідача та подано клопотання (вх. № 54140/19) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокати.
В судовому засіданні 23.12.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно ч. 1 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі (ч. 5 ст. 46 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ч. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Суд має перевірити доводи, викладені у клопотанні та оцінити докази, надані заявником на підтвердження об'єктивної неможливості своєчасного вчинення таких процесуальних дій, і, з урахуванням обставин пропуску строку, зробити мотивований висновок стосовно наявності або відсутності правових підстав для його відновлення.
Доказів не можливості подання заяви про зменшення розміру позовних вимог у строк встановлений законом та неможливості подання письмово повідомлення в суд позивачем не подано.
При цьому, суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності і сторони повинні очікувати їх застосування.
Заяви про поновлення процесуального строку на подання заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем не подано.
З врахуванням вище наведеного суд залишає без розгляду заяву про зменшення позовних вимог, про що повідомлено позивача в судовому засіданні.
При цьому суд констатує, що ГПК України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справи і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлений чіткий порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, запроваджено розумні обмеження, в тому числі щодо збільшення чи зменшення розміру позовних вимог. Саме всі процесуальні дії учасників справи повинні вчинятися своєчасно для того, щоб в подальшому не залишалося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи.
У судовому засіданні 23.12.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Аргументи сторін
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним - підрядником на виконання Договору підряду №40/19 від 29.04.2019 виконано усі роботи, що підтверджується Актом приймання виконаних робіт від 17.06.2019. Однак відповідачем-замовником не здійснено своєчасної та повної оплати виконаних робіт, внаслідок чого станом на 20.09.2019 існує заборгованість в розмірі 102 767,50 грн основного боргу. Крім того, за неналежне виконання умов Договору підряду відповідачу нараховано 23 076,06 грн пені, 2 837,28 грн 3% річних та 1 546,60 грн інфляційних втрат.
У відповіді на відзив позивач, зазначає, що позивачем визначено основну суму заборгованості за договором з урахуванням оплати 13.09.2019 року. Однак, відповідачем 19.09.2019 року та 22.10.2019 року здійснено оплати на суму 15 000,00 грн і 10 000,00 грн. відповідно для часткового погашення заборгованості за Договором підряду №40/19 від 29.04.2019. У зв'язку із цим, сума заборгованості за вказаним Договором станом становить 77 767,50 грн. Щодо неправильного розрахунку пені, то відповідач покликається на неправильну дату початку обчислення відповідної пені. Однак, відповідна обставина не свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні вимог щодо стягнення. Щодо нарахування інфляційних втрат, то такі здійсненні згідно вимог законодавства.
Разом з позовною заявою позивачем подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які складаються 9 571,00 грн, а саме:
- 1 921,00 грн сплаченого судового збору;
- 7 650,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В судовому засіданні просить стягнути тільки судовий збір.
Позиція відповідача.
Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому не погоджується із позовною заявою. Зазначає, що на виконання Договору підряду було здійснено оплату в сумі 130 000,00 грн. З огляду на це заборгованість становить за договором становить 77 767,50 грн, що підтверджується доданими до відзиву копіями платіжних доручень. Крім того зазначає, що позивачем невірно проведені розрахунок пені, інфляційних втрат (подано контррозрахунок).
Також зазначає, що до матеріалів справи позивачем не долучено жодного документу, яким можна було б підтвердити розмір витрат позивача та таку професійну правничу допомогу, з огляду на це попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що позивач поніс не відповідає дійсності.
У зв'язку з цим, просить врахувати дійсну основну суму заборгованість та відмовити у стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до наданого позивачем розрахунку.
Крім цього, відповідач просить зменшити належний до сплати розмір штрафних санкцій пені до 10 000,00 грн у зв'язку з тим, що нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов'язання, враховуючи відсутність доказів завдання позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язання, враховуючи нарахування позивачем 3% річних, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора.
Фактичні обставини справи.
24.04.2019 сторони у справі уклали Договір підряду №40/19 на електромонтажні роботи (далі - Договір).
За умовами пункту 1.1 цього Договору підрядник (позивач у справі) зобов'язується своїми силами виконати роботи по об'єкту: «Електропостачання виробничих приміщень ТзОВ «Розточчя Інвест» за адресою: Яворівський р-н, с.Бердихів, вул.Промислова,8 (перша черга будівництва)», а замовник (відповідач у справі ) зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.
Відповідно до п. 2.1. Договору сторони узгодили, що попередня вартість робіт та матеріалів, відповідно до умов цього договору складає: 207 767,50 грн (додаток №1 до Договору - договірна ціна)
Остаточна вартість робіт та матеріалів по даному договору визначається на підставі поданих підрядником та прийнятих замовником Актів прийому-передачі виконаних робіт (п. 2.3. Договору).
Відповідну п. 2.4. Договору на виконання умов даного Договору сторони дійшли згоди про наступний порядок розрахунків:
- авансовий платіж - 100% ціни Договору, відповідно до п.2.1. даного Договору, протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання договору.
У п. 3.4. Договору передбачено, що виконані роботи приймаються комісією у складі уповноважених представників сторін, та оформлюються Актом приймання- передачі виконаних робіт.
Підписаний сторонами акт приймання-передачі результатів роботи, є підставою для остаточного розрахунку між сторонами (п.6.2. Договору).
На виконання умов Договору підрядником- позивачем своєчасно виконано усі роботи, передбачені Договором, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт та згідно Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2019 року від 17.06.2019 для відповідача вартість виконаних робіт за Договором підряду №40/19 від 26.04.2019 становить 207 767,50 грн.
15.07.2019 позивач направив відповідачу претензію від 10.07.2019 щодо сплати заборгованості за виконані роботи згідно Договору №40/19 від 29.04.2019. Претензію відповідач отримав 20.07.2019, що підтверджується повідомленням про вручення, однак свої зобов'язання за вказаним договором у повному обсязі не виконав.
Відповідачем частково здійснено оплату вартості виконаних робіт, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями в сумі 130 000,00 грн, що визнається сторонами.
Відповідачем оплачено позивачу: 15 000,00 грн - платіжне доручення № 1276 від 11.07.2019; 10 000,00 грн - платіжне доручення № 1375 від 23.07.2019; 10 000,00 грн - платіжне доручення № 1549 від 06.08.2019; 20 000,00 грн - платіжне доручення № 810 від 14.08.2019; 20 000,00 грн - платіжне доручення № 1678 від 16.08.2019; 20 000,00 грн -платіжне доручення № 1894 від 10.09.2019; 10 000,00 грн - платіжне доручення № 1952 від 13.09.2019.
Крім цього, відповідачем оплачено 15 000,00 грн - платіжне доручення № 2002 від 19.09.2019 (до подання позивачем позовної заяви). Отже, на момент звернення позивачем до суду (позовна заява датована 20.09.2019 та надіслана відповідачу 21.09.2019) у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за договором в сумі 87 767,50 грн.
Також, після відкриття провадження у справі (21.10.2019 - ухвала суду про відкриття провадження) відповідач сплатив 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1659 від 22.10.2019 .
Позивачем підтримується, що заборгованості за вказаним Договором станом становить 77 767,50 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної оплати вартості виконаних робіт позивач просить стягнути з відповідача 23 076,06 грн пені, 2 837,28 грн 3% річних та 1 546,60 грн інфляційних втрат.
Норми права та висновки суду.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі Договору підряду в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України. Згідно зі статтею 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (п. 1 ст. 843 ЦК України).
Відповідно до п. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зважаючи на зазначене, вимоги позивача про стягнення 102 767,50 грн заборгованості за Договором є обґрунтованими в частині стягнення 77 767,50 грн.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Разом з тим, виходячи із приписів ст.5 ГПК України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Таким чином, встановивши те, що відповідачем сплачено 15 000,00 грн до відкриття провадження по справі, суд відмовляє в частині стягнення 15 000,00 грн, у зв'язку з відсутністю порушеного права позивача відповідачем на момент відкриття провадження у справі.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
В частині стягнення 10 000,00 грн заборгованості суд закриває провадження у справі, у зв'язку з сплатою відповідачам після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо стягнення пені.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно п. 7.1. Договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору у відповідності до законодавства України.
У випадку прострочення строків сплати авансового платежу чи інших належних підрядникові платежів більш, ніж на 5 (п'ять) банківських днів, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми коштів, що підлягають оплаті (п. 7.3. Договору).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням оплати відповідачем 19.09.2019 - 15 000,00 грн, що неврахована позивачем при розрахунку та з врахуванням Розпорядження КМУ від 10.01.2019 № 7-р «Про перенесення робочих днів у 2019 році», ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, Календар робочих днів банківської системи 2019, затверджений рішенням Правління НБУ від 04.04.2019 № 249, встановив, що можливість нарахування пені починається з 16.05.2019.
Розрахунок суми пені
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
207767.5016.05.2019 - 06.06.20192217.5000 %0.096 %*4383.04
207767.5007.06.2019 - 10.07.20193417.5000 %0.096 %*6773.79
192767.5011.07.2019 - 18.07.2019817.5000 %0.096 %*1478.76
192767.5019.07.2019 - 22.07.2019417.0000 %0.093 %*718.26
182767.5023.07.2019 - 05.08.20191417.0000 %0.093 %*2383.49
172767.5006.08.2019 - 13.08.2019817.0000 %0.093 %*1287.47
152767.5014.08.2019 - 15.08.2019217.0000 %0.093 %*284.61
132767.5016.08.2019 - 05.09.20192117.0000 %0.093 %*2597.15
132767.5006.09.2019 - 09.09.2019416.5000 %0.090 %*480.15
112767.5010.09.2019 - 12.09.2019316.5000 %0.090 %*305.86
102767.5013.09.2019 - 18.09.2019616.5000 %0.090 %*557.48
87767.5019.09.2019 - 20.09.2019216.5000 %0.090 %*158.70
Всього21 408,76 грн
Суд прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 21 408,76 грн, в частині стягнення 1 667,30 грн пені слід відмовити.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічне положення міститься й у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Суд враховає правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відповідач не надав суду жодних доказів свого складного матеріального стану, збитковості діяльності тощо. Не навів відповідач інших власних інтересів, які варто було узяти до уваги при можливому зменшенні належної до сплати неустойки.
Крім того, відповідь на надіслану з метою досудового врегулювання спору позивачем претензію відповідачем не було надано та в матеріалах справи відсутні й сторонами не подано доказів вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт до моменту звернення позивачем до суду.
Також, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які б унеможливлювали чи ускладнювали для відповідача виконання його обов'язку за Договором. Також, відсутність в матеріалах справи, а також те, що сторонами не подано будь-яких доказів наявності причини (причин) неналежного виконання та невиконання відповідачем, передбачених умовами Договору, зобов'язань.
Щодо твердження відповідача про відсутність збитків у позивача, то суд звертає увагу, що сам факт невиконання відповідачем зобов'язання у визначений договором строк позбавляє можливості використання позивачем недоотриманих грошових коштів у своїй господарській діяльності. Більше того, відповідач, уклавши Договір, погодився на умови Договору про нарахування пені.
При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.18 постанови від 19.03.2019р. у справі № 910/3652/18).
Крім того, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Застосований позивачем за неналежне виконання відповідачем умов Договору розмір штрафних санкцій, а саме пеня у розмірі облікової ставки НБУ, погоджений сторонами при укладенні Договору. Вказаний договір на момент розгляду справи не визнаний судом недійсним, зокрема в частині відповідальності сторін за неналежне виконання його умов, а також відсутні докази внесення змін до нього сторонами.
Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, враховуючи зазначене вище, а також те, що відповідачем жодним чином не підтверджено наявність підстав для зменшення розміру неустойки, а в матеріалах справи такі докази відсутні, даний випадок не є винятковим, а тому, зважаючи на інтереси обох сторін, а також те, що норми чинного законодавства про зменшення розміру штрафних санкцій не є імперативними та застосовуються за визначених вище умов на розсуд суду, підстави для зменшення розміру неустойки відсутні.
З огляду на вищевказане в сукупності, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.
Щодо стягнення інфляційних втрат та процентів річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо стягнення 3% річних
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням оплати відповідачем 19.09.2019 - 15 000,00 грн, що неврахована позивачем при розрахунку та з врахуванням Розпорядження КМУ від 10.01.2019 № 7-р «Про перенесення робочих днів у 2019 році», ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, Календар робочих днів банківської системи 2019, затверджений рішенням Правління НБУ від 04.04.2019 № 249) встановив, що прострочення виконання Договору наступило з 09.05.2019) приходить до висновку що стягненню підлягає 3% річних в сумі 1 980,72 грн, в частині стягнення 856,56 грн 3% річних слід відмовити.
Розрахунок процентів
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
207767.5009.05.2019 - 10.07.2019633 %1075.84
192767.5011.07.2019 - 22.07.2019123 %190.13
182767.5023.07.2019 - 05.08.2019143 %210.31
172767.5006.08.2019 - 13.08.201983 %113.60
152767.5014.08.2019 - 15.08.201923 %25.11
132767.5016.08.2019 - 09.09.2019253 %272.81
112767.5010.09.2019 - 12.09.201933 %27.81
102767.5013.09.2019 - 18.09.201963 %50.68
87767.5019.09.2019 - 20.09.201923 %14.43
Всього1 980,72 грн
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Пленум Вищого господарського суду у своїй постанові № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат з врахуванням вище наведеного, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений помноженої на індекс інфляції починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.
Розрахунок суми інфляційних втрат.
Сума боргу* індекс інфляції (%) - сума боргу = інфляційне збільшення
Сума боргу, що існувала на останній день місяцяСума боргуІндекс інфляціїІнфляційне збільшення
31.05.2019207767,50 грн99,5 % червень 2019- 1038,84 грн
30.06.2019207767,50 грн99,4 % липень 2019- 1246,61 грн
31.07.2019182767,50 грн99,7 % серпень 2019- 548,30 грн
31.08.2019132767,50 грн100,7 % вересень 2019 929,37
Отже в стягненні 1 546,60 грн інфляційних втрат, слід відмовити.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 1 953,41 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1 667,35 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» (81064, Львівська область, Яворівський район, село Бердихів, вулиця Промислова, будинок 8; ідентифікаційний код 38380596) на користь Приватного підприємства «Галенерго» (79020, місто Львів, проспект Чорновола, будинок 73;, ідентифікаційний код 34462266) 77 767,50 грн заборгованості, 21 408,76 грн пені, 1 980,72 грн 3% річних та 1 667,35 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
3. В частині стягнення основного боргу в сумі 10 000,00 грн провадження у справі закрити.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 26.12.2019
Суддя Коссак С.М.