79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.12.2019 справа №914/1632/19
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Сало О.А., розглянувши справу
за позовом: Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК»
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДПОСТАЧ»
відповідача 2: ОСОБА_1
відповідача 3: ОСОБА_2
про: стягнення 10628721,60грн.,
Представники
позивача: Гончарова У.І. (довіреність №3095 від 03.04.2019р.);
відповідача 1: Посікіра Р.Р. (ордер серії ЛВ №173734 від 27.09.2019р.);
відповідача 2: не з'явився;
відповідача 3: не з'явився,
13.08.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДПОСТАЧ», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 10628721,60грн.
Оскільки відповідачами у позовній заяві зазначено фізичні особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд, відповідно до вимог ст.176 ГПК України, звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) таких фізичних осіб.
27.08.2019р. на адресу суду у відповідь на вищевказане звернення надійшла інформація про те, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 .
З підстави перебування судді Король М.Р. у відпустці в період з 27.08.2019р. по 13.09.2019р., а також, враховуючи те, що 14.09.2019р. та 15.09.2019р. - вихідні дні, судом розглянуто вищевказані матеріали 17.09.2019р.
Враховуючи наведене, 17.09.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 07.10.2019р.
01.10.2019р. на адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№40410/19.
03.10.2019р. позивачем подано до суду відповідь на відзив, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№40842/19.
У підготовче засідання 07.10.2019р. з'явилися представники позивача та відповідача 1. Відповідач 2 та відповідач 3 участь повноважних представників у підготовчому засіданні 07.10.2019р. не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 07.10.2019р. підготовче засідання відкладено на 28.10.2019р.
Крім того, ухвалами від 08.10.2019р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача 2, відповідача 3 та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
21.10.2019р. представником позивача подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№2843/19.
24.10.2019р. на адресу суду від відповідача 1 надійшли додаткові пояснення, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№43888/19.
У підготовче засідання 28.10.2019р. з'явився представник позивача. Відповідачі участь повноважних представників у підготовчому засіданні 28.10.2019р. не забезпечили, при цьому, 28.10.2019р. на електронну адресу суду від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№44258/19.
Протокольною ухвалою від 28.10.2019р. підготовче засідання відкладено на 11.11.2019р.
Крім того, ухвалами від 29.10.2019р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідачів та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
08.11.2019р. на адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№46301/19.
У підготовче засідання 11.11.2019р. з'явилися представники позивача та відповідача 1. Відповідач 2 та відповідач 3 участь повноважних представників у підготовчому засіданні 11.11.2019р. не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
11.11.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: відмовити у прийнятті заяви (вх.№2843/19 від 21.10.2019р.) Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» про збільшення розміру позовних вимог; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 04.12.2019р.
Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
У судове засідання 04.12.2019р. сторони участь повноважних представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи наведене, 04.12.2019р. фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося.
Протокольною ухвалою від 04.12.2019р. судове засідання відкладено на 11.12.2019р.
Крім того, ухвалами від 04.12.2019р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав сторін та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання.
У судове засідання 11.12.2019р. з'явилися представники позивача та відповідача 1. Відповідач 2 та відповідач 3 участь повноважних представників у судовому засіданні 11.12.2019р. не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
11.12.2019р. у судовому засіданні оголошено перерву до 16.12.2019р.
Після закінчення перерви, у судове засідання 16.12.2019р. з'явилися представники позивача та відповідача 1. Відповідач 2 та відповідач 3 участь повноважних представників у судовому засіданні 16.12.2019р. не забезпечили.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Згідно п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 ГПК України, надання відповідачам 2, 3 можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача 2, 3 за наявними у справі матеріалами.
Позиція позивача:
Позивач з підстав неналежного виконання відповідачем 1 кредитних зобов'язань, що виникли на підставі генерального договору про здійснення кредитування №60/17-гд від 23.10.2017р., враховуючи забезпечення вимог позивача, як кредитора, за таким договором, порукою, на підставі укладених між позивачем та відповідачами 2, 3 договорів поруки, просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі 10628721,60грн., з яких: 7909991,98грн. - неповернута сума кредиту; 2059468,66грн. - прострочені відсотки; 52000,00грн. - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту; 607260,95грн. - пеня.
Позиція відповідача 1
Відповідач 1 проти позову заперечив частково, зазначивши про те, що після надіслання позивачем відповідачу 1 вимоги про повернення заборгованості за кредитним договором, право на здійснення нарахування процентів та комісії у позивача припинилося, а тому, безпідставним є здійснене позивачем нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 1267877,95грн. та 36903,23грн. - комісії за адміністрування кредиту.
Крім того, відповідач 1 просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення пені по простроченій основній сумі боргу, нарахованої в період з 22.05.2018р. по 30.07.2019р., пені по прострочених відсотках, нарахованої з 03.05.2018р. по 30.07.2019р., пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту, нарахованої за період з 02.07.2018р. по 30.07.2019р.
За результатами дослідження наданих сторонами доказів та матеріалів справи, пояснень представників позивача та відповідача 1, суд встановив таке:
23.10.2017р. між Акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» (надалі по тексту - «Банк», «позивач») та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДПОСТАЧ» (надалі по тексту - «Позичальник», «відповідач 1») укладено генеральний договір про здійснення кредитування №60/17-гд (надалі по тексту - «Договір»), відповідно до п. 1.1. якого, Банк в межах встановленого ліміту кредитування надає Позичальнику кредити (одноразові кредити, кредитні лінії, овердрафт, гарантії виконання зобов'язань Позичальника, авалювання векселя/векселів Позичальника) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором та додатковими договорами до цього договору, а Позичальник зобов'язується повертати кредити, сплачувати проценти й комісії за користування ними, а також інші платежі, передбачені цим договором та додатковими договорами.
Відповідно до п.11. Договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.
Згідно з п. 2.1.1. Договору, ліміт кредитування у базовій валюті кредитування становить 8000000,00грн.
Пунктом 2.1.3.1. Договору передбачено, що розмір фіксованої процентної ставки на момент укладення цього договору становить 22,5% річних для кредитів у грн.
Згідно з п.2.1.3.3. Договору, конкретний тип та розмір процентної ставки, розмір маржі, період дії змінюваної процентної ставки для кредитів, що видаються в межах цього договору, зазначаються в додаткових договорах до цього договору.
Усі додаткові договори і додатки до цього договору є його невід'ємними частинами (п.12.2. Договору).
Так, 23.10.2017р. між Банком та Позичальником укладено додатковий договір про надання кредитної лінії відповідно до Договору (надалі по тексту - «Додатковий договір»), відповідно до положень п.п.1, 2.1.1. якого, Банк в межах ліміту кредитування, а саме - 8000000,00грн., зобов'язується відкрити Позичальнику кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити в розмірі та на умовах, обумовлених цим додатковим договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредити і сплатити проценти за користування ними, а також інші платежі, передбачені цим додатковим договором.
Цей додатковий договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (п.11. Додаткового договору).
Відповідно до п.4. Додаткового договору, датою видачі кредиту вважається день перерахування кредитних коштів (в повній або частковій сумі) з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника.
На виконання умов Договору та Додаткового договору, Банк надав Позичальнику грошові кошти у загальному розмірі 8000000,00грн., що підтверджується меморіальними ордерами №62659338 від 24.10.2017р. на суму 3787580,00грн. та №62988400 від 25.10.2017р. на суму 4212420,00грн., копії яких міститься в матеріалах справи.
Згідно з п.8. Додаткового договору, Позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит/кредити у повному обсязі, сплатити комісії, проценти та інші платежі за цим додатковим договором шляхом перерахування у безготівковій формі та/або внесення готівки в касу Банку на рахунок, зазначений в п.2.7. Додаткового договору, в порядку і терміни, передбачені Додатковим договором, але не пізніше строку дії кредитної лінії, вказаного у п.2.5. Додаткового договору та максимального ліміту заборгованості, який буде діяти в цей час.
Розмір фіксованої процентної ставки, згідно з п.2.3. Додаткового договору, становить 18% річних.
Пунктом 2.4. Додаткового договору, Банк та Позичальник погодили наступні комісії за надання кредиту (встановлені тарифами Банку): за відкриття кредитної лінії - 80000,00грн. (1% від максимального ліміту заборгованості), сплачується до видачі кредитних коштів (п.2.4.2. Додаткового договору); за управління кредитною лінією - 4000,00грн. (0,05% ) від максимального ліміту заборгованості), сплачується щомісячно на обумовлену кредитним договором дату (п.2.4.3. Додаткового договору); за дострокове повернення кредиту з одночасним розірванням цього договору (при умові, коли термін між датою дострокового повернення і датою погашення, зазначеною в кредитному договорі перевищує 90 календарних днів) - 0,5% від суми заборгованості, яка повертається достроково (п.2.4.4. Додаткового договору); за невикористання кредитної лінії - 1% річних від щоденного невикористаного залишку коштів по кредитній лінії (п.2.4.5. Додаткового договору); інші комісії - відповідно до діючих тарифів Банку (п.2.4.6. Додаткового договору).
Згідно з п.2.5. Додаткового договору, строк кредитної лінії - включно до 16.10.2018р.
Відповідно до п.9. Додаткового договору, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією зменшується відповідно до наступного графіку:
Дата встановленняМаксимальний ліміт, грн.Сума погашення, грн.
з 23.10.2017р. до 19.04.2018р.8000000,000
з 23.04.2018р. до 19.05.2018р.8000000,001334000,00грн.
з 23.05.2018р. до 19.06.2018р.6666000,001334000,00грн.
з 23.06.2018р. до 19.07.2018р.5332000,001334000,00грн.
з 23.07.2018р. до 19.08.2018р.3998000,001334000,00грн.
з 23.08.2018р. до 19.09.2018р.2664000,001334000,00грн.
з 23.09.2018р. до 16.10.2018р.1330000,001330000,00грн.
Як зазначає позивач, відповідач 1 свої кредитні зобов'язання не виконав належним чином, суму наданого Банком кредиту у розмірі 8000000,00грн. повернув частково, а саме, сплативши 90008,02грн., внаслідок чого виник борг у розмірі 7909991,98грн. Крім того, станом на 31.07.2019р., заборгованість відповідача 1 перед позивачем зі сплати відсотків становить 2059468,66грн., зі сплати комісії за адміністрування кредиту - 52000,00грн.
Відповідно до положень п.п.2.1.8, 7.1. Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором та додатковими договорами) Банк має право стягнути з Позичальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, за який сплачується пеня, від простроченої/несплаченої суми, за кожний календарний день прострочення.
Так, у зв'язку з неналежним виконанням Позичальником грошових зобов'язань зі сплати вищевказаних коштів, Банком нараховано пеню у розмірі 607260,95грн.
Враховуючи допущені відповідачем 1, як Позичальником, порушення умов Договору, з метою досудового врегулювання спору, 07.11.2018р. позивачем на адресу відповідача 1 надіслано досудову вимогу №27-46927/18 від 06.11.2018р. щодо виконання договірних зобов'язань, відповідно до умов якої, позивач вимагав протягом 5 робочих днів з моменту отримання цієї вимоги, але не пізніше 10 днів з моменту її надіслання, повернути наступну наявну станом на 24.10.2018р. заборгованість (надалі по тексту - «Заборгованість станом на 24.10.2018р.»): 7909991,98грн. - прострочена заборгованість по основному боргу, 669507,31грн. - прострочені відсотки, 12002,68грн. - прострочені комісії, 674742,06грн. - пеня, проте, така вимога залишена відповідачем 1 без відповіді та задоволення.
23.10.2017р., з метою забезпечення виконання Позичальником кредитних зобов'язань, між Банком та ОСОБА_1 (надалі по тексту - «Поручитель №1», «відповідач 2») укладено договір поруки (надалі по тексту - «Договір поруки №1»), між Банком та ОСОБА_2 (надалі по тексту - «Поручитель №1», «відповідач 3») укладено договір поруки (надалі по тексту - «Договір поруки №2»), відповідно до положень п.1.1. яких, Поручителі №1, №2 зобов'язуються відповідати перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за Договором.
Відповідно до п.п.4.6., 4.7. Договорів поруки №1, №2, ці договори вступають в дію з моменту підписання сторонами та припиняються зі спливом трирічного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання за Договором.
Згідно з пп.2.6. Договорів поруки №1, №2, Поручителі №1, №2 та Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Банком.
Відповідно до пп.2.2. Договорів поруки №1, №2, Поручителі №1, №2 зобов'язані сплатити Банку заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання Позичальником зобов'язань за Договором.
Враховуючи вказане вище та допущені відповідачем 1, як Позичальником, порушення умов Договору, з метою досудового врегулювання спору, 03.01.2019р. позивачем на адресу відповідачів 2, 3, як Поручителів №1, №2, надіслано досудові вимоги №23-13/19 від 02.01.2019р., №27-18/19 від 02.01.2019р. відповідно, щодо виконання договірних зобов'язань, згідно умов яких, позивач вимагав протягом 7 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги, але не пізніше 10 днів з моменту її надіслання, повернути Заборгованість станом на 24.10.2018р., однак, такі вимоги залишені відповідачами 2, 3 без відповіді та задоволення.
Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості у розмірі 10628721,60грн., з яких: 7909991,98грн. - неповернута сума кредиту; 2059468,66грн. - прострочені відсотки; 52000,00грн. - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту; 607260,95грн. - пеня.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого:
згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено судом, 23.10.2017р. між позивачем (Банком) та відповідачем 1 (Позичальником) укладено Договір та Додатковий договір, який є невід'ємною частиною Договору.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів розірвання Договору, отже, на підставі такого у позивача та відповідача 1 виникли відповідні права та обов'язки.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з п.2.1.1. Додаткового договору, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією (максимальна сума заборгованості Позичальника за отриманими та неповернутими ним Банку кредитами, які надано відповідно до цього додаткового договору) становить 8000000,00грн. В межах ліміту кредитування, визначеного п.2.1.1. додаткового договору, Банк зобов'язується відкрити Позичальнику кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити в розмірі та на умовах, обумовлених цим додатковим договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредити і сплатити проценти за користування ними, а також інші платежі, передбачені цим додатковим договором (п.1. Додаткового договору).
Так, на виконання умов Договору, Банк надав Позичальнику грошові кошти у загальному розмірі 8000000,00грн., що підтверджується меморіальними ордерами №62659338 від 24.10.2017р. на суму 3787580,00грн. та №62988400 від 25.10.2017р. на суму 4212420,00грн., копії яких містяться в матеріалах справи.
Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Згідно з п.п.2.5, 8. Додаткового договору, Позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит/кредити у повному обсязі, сплатити комісії, проценти та інші платежі за цим додатковим договором шляхом перерахування у безготівковій формі та/або внесення готівки в касу Банку на рахунок, зазначений в п.2.7. Додаткового договору, в порядку і терміни, передбачені Додатковим договором, але не пізніше строку дії кредитної лінії, а саме - включно до 16.10.2018р. та максимального ліміту заборгованості, який буде діяти в цей час.
Відповідно до п.9. Додаткового договору, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією зменшується відповідно до наступного графіку:
Дата встановленняМаксимальний ліміт, грн.Сума погашення, грн.
з 23.10.2017р. до 19.04.2018р.8000000,000
з 23.04.2018р. до 19.05.2018р.8000000,001334000,00грн.
з 23.05.2018р. до 19.06.2018р.6666000,001334000,00грн.
з 23.06.2018р. до 19.07.2018р.5332000,001334000,00грн.
з 23.07.2018р. до 19.08.2018р.3998000,001334000,00грн.
з 23.08.2018р. до 19.09.2018р.2664000,001334000,00грн.
з 23.09.2018р. до 16.10.2018р.1330000,001330000,00грн.
Беручи до уваги викладене, Позичальник був зобов'язаний повернути Банку грошові кошти (кредит) у загальному розмірі 8000000,00грн. частинами, а саме: 1334000,00грн. - до 19.05.2018р., 1334000,00грн. - до 19.05.2018р., 1334000,00грн. - до 19.05.2018р., 1334000,00грн. - до 19.05.2018р., 1334000,00грн. - до 19.05.2018р., 1330000,00грн. - не пізніше 16.10.2018р. (враховуючи п.2.5. Додаткового договору).
Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З урахуванням п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з п.8.1 ст.8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Проте, відповідач 1, як Позичальник, у відповідності до умов Договору не повернув позивачу - Банку отримані грошові кошти (кредит) у повному обсязі. Так, як зазначає позивач та не заперечується відповідачем 1, а також підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідачем 1 повернуто кредит лише у розмірі 90008,02грн., внаслідок чого, у відповідача 1 перед позивачем утворився борг у розмірі 7909991,98грн. (8000000,00 - 90008,02 = 7909991,98)
Доказів повернення відповідачем 1 позивачу грошових коштів (кредиту) у повному обсязі сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем 1 виконання передбаченого умовами Кредитного договору грошового зобов'язання з повернення кредиту, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача 7909991,98грн. неповернутої суми кредиту є підставними та обґрунтованими, а відтак, підлягають до задоволення.
Щодо стягнення 2059468,66грн. заборгованості по відсотках, нарахованих за період з травня 2018р. по серпень 2019р., суд зазначає наступне:
як зазначено вище, відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п.4.1. Договору, за надання та користування кредитними коштами Позичальник сплачує Банку проценти та комісії, визначені цим договором та додатковими договорами до цього договору відповідно до діючих тарифів Банку.
Розмір фіксованої процентної ставки, згідно з п.2.3. Додаткового договору, становить 18% річних.
Так, як зазначає позивач та не заперечується відповідачем 1, а також підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідачем 1 у повному обсязі сплачено відсотки за користування кредитом за період з жовтня 2017р. по квітень 2018р.
При цьому, відсотки за користування кредитом у травні 2018р. відповідач 1 оплатив частково, а саме у розмірі 16000,00грн., а починаючи з червня 2018р. по серпень 2019р. відповідачем не здійснено жодних оплат відсотків за кредитом.
Згідно з п.4.2. Договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але, умовно, 360 днів у році) з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього договору.
Водночас, суд звертає увагу на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.5.5. постанови від 28.10.2019р. у справі №911/2558/18, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85393880; у п.56. постанови від 11.09.2019р. у справі №903/908/17, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/84214794; позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у п.54. постанови від 28.03.2019р. у справі №444/9519/12, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/74838904).
Як зазначено вище, нарахування відсотків за Договором позивачем здійснено по серпень 2019р. Проте, згідно з п.2.5. Додаткового договору, строк кредитної лінії - включно до 16.10.2018р.
Враховуючи наведене, а також передбачений п.2.2. Додаткового договору строк кредитної лінії (кредитування), останній день якого - 16.10.2018р., у позивача відсутнє право здійснення нарахувань поза межами такого.
З врахуванням вищевказаного, зокрема, в межах строку кредитування, судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум відсотків за користування кредитом:
Місяць, за який здійснено нарахування відсотківСума відсотків та їх розрахунок Борг зі сплати відсотків
травень123414,95 = (8000000 / 360 * 18 / 100) * 18 + (7909991,98 / 360 * 18 / 100) * 13)107414,95 (123414,95 - 16000 (здійснена відповідачем 1 часткова оплата відсотків за травень 2018))
червень 2018118649,88 = (7909991,98 / 360 * 18 / 100) * 30118649,88
липень 2018122604,88 = (7909991,98 / 360 * 18 / 100) * 31122604,88
серпень 2018122604,88 = (7909991,98 / 360 * 18 / 100) *31122604,88
вересень 2018118649,88 = (7909991,98 / 360 * 18 / 100) * 30118649,88
жовтень 201871189,93 = (7909991,98 / 360 * 18 / 100) * 1671189,93
При цьому, розрахунок суми відсотків, враховуючи досягнуту між позивачем та відповідачем 1 домовленість у п.4.2. Договору, судом здійснено за наступною формулою: « С = К / 360 * П », де: С - сума відсотків; К - сума коштів кредиту; 360 - умовно визначена сторонами кількість днів у році; П - розмір процентної ставки; М - фактична кількість днів у місяці в межах строку кредитування.
Таким чином, загальна сума боргу зі сплати відсотків за Договором становить 677114,40грн. (107414,95 + 118649,88 + 122604,88 + 122604,88 + 118649,88 + 71189,93 = 677114,40), а тому позовні вимоги про стягнення 2059468,66грн. прострочених відсотків підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення 677114,40грн.
Щодо стягнення 52000,00грн. заборгованості зі сплати комісії за адміністрування кредиту, нарахованої за період з липня 2018р. по липень 2019р., суд зазначає наступне:
пунктом 2.4.3. Додаткового договору, Банк та Позичальник погодили комісію за управління кредитною лінією у розмірі 4000,00грн. (0,05%) від максимального ліміту заборгованості, яка сплачується щомісячно на обумовлену кредитним договором дату.
При цьому, суд звертає увагу на те, що сторонами погоджено розмір зазначеної у п.2.4.3. Додаткового договору комісії у твердій сумі, яка не підлягає коригуванню в залежності від кількості днів у місяці, за який така сплачується.
Враховуючи наведене, зокрема, можливість здійснення нарахування відповідної комісії виключно в межах строку кредитування, останнім місяцем, за який позивач вправі здійснювати нарахування зазначеної у п.2.4.3. Додаткового договору комісії був жовтень 2018р., а тому, здійснивши в межах заявленого періоду перерахунок вищевказаної комісії, судом встановлено, що сума такої становила 16000,00грн. (4000 * 4 (кількість місяців протягом яких нараховано комісію) = 16000).
Отже, позовні вимоги про стягнення 52000,00грн. простроченої комісії за адміністрування кредиту підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 16000,00грн.
Щодо стягнення пені, суд зазначає наступне:
Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень п.п.2.1.8, 7.1. Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором та додатковими договорами) Банк має право стягнути з Позичальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, за який сплачується пеня, від простроченої/несплаченої суми, за кожний календарний день прострочення.
Також, судом враховано, що відповідно до положень п.5.7. Договору, погашення заборгованості за цим договором, якщо інша черговість не встановлена додатковим договором про здійснення кредитної операції конкретного виду здійснюється у наступній черговості: прострочені платежі по сплаті комісій за користування кредитом (п.5.7.1.); прострочені платежі по сплаті процентів за користування кредитом (п.5.7.2.); прострочені платежі по поверненні кредиту (основного боргу) (п.5.7.3.); строкові платежі по сплаті нарахованих комісій за користування кредитом, термін сплати яких наступає в поточному місяці (п.5.7.4.); строкові платежі по сплаті нарахованих процентів за користування кредитом, термін сплати яких наступив в момент надходження коштів (п.5.7.5.); строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) за поточний місяць (п.5.7.6.); проценти за користування кредитом, термін сплати яких наступає в поточному місяці (п.5.7.7.); пеня, штрафи та інші види неустойки (п.5.7.8.); строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) на наступний місяць/місяці. Сторони не вправі самостійно змінювати встановлену черговість погашення заборгованості. У випадку надходження від Позичальника коштів з призначенням платежу, яке порушує встановлений вище порядок погашення, Банк проводить погашення заборгованості Позичальника відповідно до положень цього пункту незалежно від вказаного Позичальником призначення платежу.
Беручи до уваги зазначене вище, в межах заявленого позивачем періоду, а саме з 22.05.2018р. по 16.10.2018р., враховуючи положення п.2.5., п.8, п.9 Додаткового договору та здійснені відповідачем часткові оплати, судом здійснено перерахунок сум пені за прострочення повернення основної суми кредиту, за прострочення сплати процентів та за прострочення сплати комісії за адміністрування кредиту, суд зазначає, що такі здійснено позивачем вірно, а тому, позовні вимоги про стягнення 607260,95грн. пені підлягають задоволенню повністю.
Щодо строку позовної давності.
Так, у відзиві на позовну заяву відповідачем 1 зазначено про пропуск строку позовної давності, встановленого для звернення з вимогами про стягнення пені по простроченій основній сумі боргу, нарахованої в період з 22.05.2018р. по 30.07.2019р., пені про прострочених відсотках, нарахованої з 03.05.2018р. по 30.07.2019р., пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту, нарахованої за період з 02.07.2018р. по 30.07.2019р.
Проте, суд зазначає, що такі доводи відповідача 1 є необґрунтованими, оскільки відповідно до п.7.7. Договору, сторони домовились, що строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим договором та додатковими договорами, прирівнюється до строку позовної давності, встановленої законом для основної вимоги за цим договором та додатковими договорами до цього договору.
Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Враховуючи положення ч.1 ст.257 ЦК України, встановлена законом позовнадавність для основної вимоги за Договором становить 3 роки.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Отже, сторони, скориставшись наданим їм відповідно до ст.257 ЦК України правом, у п.7.7. Договору, збільшили позовну давність, зокрема, щодо вимог про стягнення пені за Договором та встановивши, що така становить 3, а не 1 рік (аналогічна позиція Вищого господарського суду України, викладена в постанові від 06.03.2013р. у справі №5008/499/2012, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/29784563).
Враховуючи наведене, підстави для застосування позовної давності відсутні.
Щодо стягнення заборгованості з відповідачів 2 та 3, суд зазначає таке:
відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст.547 ЦК України).
згідно з ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як встановлено судом, 23.10.2017р., з метою забезпечення виконання відповідачем кредитних зобов'язань за Договором, між позивачем та відповідачами 2, 3 укладено Договори поруки №1 та №2, відповідно до положень п.1.1. яких, відповідачі 2 та 3 зобов'язалися відповідати перед позивачем за виконання відповідачем зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за Договором.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст.554 ЦК України).
Враховуючи вказане вище та допущені відповідачем 1 порушення умов Договору, беручи до уваги факт виникнення у відповідачів 2 та 3 обов'язку сплатити наявну у відповідача 1 перед позивачем заборгованість за Договором, у відповідачів виник обов'язок сплатити позивачу таку заборгованість.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі доведеність позовних вимог в частині стягнення заборгованості по Договору у розмірі 9210367,33грн. (з яких: 7909991,98грн. - неповернута сума кредиту; 677114,40грн. - прострочені відсотки; 16000,00грн. - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту; 607260,95 - пеня), відсутність заперечень відповідачів 1 та 2 як проти самого факту забезпечення відповідачам 1 та 2 порукою виконання зобов'язань відповідача 1 за Договором, позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 1, 2 та 3 на користь позивача заборгованості у вищевказаному розмірі є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст.193 ГК України.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 2 та 3 вищевказаної заборгованості, є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст.13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачами не спростовано доводів позовної заяви, хоч їм було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
З урахуванням наведеного, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 05.06.2019р. у справі №922/928/18, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82528154).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту «Конвенція»). У пункті 145 рішення від 15.11.1996р. у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (надалі по тексту «ЄСПЛ») зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені у правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині таку міру правового захисту на національному рівні, що дозволило б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Отже, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Враховуючи наведене, а також те, що виконання відповідачем 1 зобов'язань за Договором, відповідно до укладених між позивачем та відповідачами 2, 3 Договорів поруки №1, №2, було забезпечено порукою, позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 1, 2 та 3 на користь позивача заборгованості за Договором є ефективним способом захисту і призводить до реального відновлення порушеного права позивача.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивачем за подання позову у цій справі, сплачено судовий збір у розмірі 159430,82грн., що підтверджується платіжним дорученням №44783341 від 01.08.2019р. на суму 159430,82грн.
Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору станом на момент прийняття рішення позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки спір виник з вини відповідачів, судові витрати по розгляду справи, а саме, 138155,51грн. (9210367,33 / 10628721,59 = 138155,5066 ? 138155,51) судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, необхідно покласти на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДПОСТАЧ» (місцезнаходження: 81600, Львівська обл., Миколаївський район, місто Миколаїв, вулиця Привокзальна, будинок 6; ідентифікаційний код: 30568491), ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (місцезнаходження: 79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Сахарова, будинок 78; ідентифікаційний код: 09807862) заборгованість по Генеральному Договору №60/17-гд від 23 жовтня 2017 року у розмірі 9210367,33грн., з яких: 7909991,98грн. - неповернута сума кредиту; 677114,40грн. - прострочені відсотки; 16000,00грн. - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту; 607260,95 - пеня, а також 138155,51грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2019р.
Суддя Король М.Р.