79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.12.2019 справа № 914/1814/19
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Хороз І. Б., розглянув по суті у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Харвест Агрохім Україна», м. Боярка Київської області,
до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю «Калуш Бровар Дистриб'юшен», м. Львів,
про: стягнення 4'452'511,00 грн (з яких: 2'877'410,00 грн - основний борг, 263'830,02 грн - інфляційні втрати, 89'016,15 грн - три відсотки річних та 1'222'254,83 грн - пеня).
За участю представників сторін:
позивача:не з'явився,
відповідача:не з'явився.
1. Судові процедури
1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю «Харвест Агрохім Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Калуш Бровар Дистриб'юшен» про стягнення стягнення 4'796'511,00 грн (з яких: 3'157'410,00 грн - основний борг, 263'830,02 грн - інфляційні втрати, 89'016,15 грн - три відсотки річних та 1'286'254,83 грн - пеня).
1.2. Ухвалою суду від 09.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.10.2019. Розгляд справи у підготовчому засідання відкладався на 24.10.2019, на 18.11.2019 та на 02.12.2019. Крім того, ухвалою суду від 24.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
1.3. 18 листопада 2019 року позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою останній просить стягнути з відповідача 4'452'511,00 грн (з яких: 2'877'410,00 грн - основний борг, 263'830,02 грн - інфляційні втрати, 89'016,15 грн - три відсотки річних та 1'222'254,83 грн - пеня) (а.с. 144-145). Протокольною ухвалою суд 18.11.2019 прийняв подану заяву до розгляду.
1.4. Ухвалою суду від 02.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2019. У судовому засіданні 16.12.2019 оголошено перерву до 23.12.2019.
Рух справи відображено в попередніх ухвалах та протоколах суду.
23 грудня 2019 року позивачем подано до суду заяву в якій просить розглядати справу без участі уповноваженого представника та зазначає, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
1.5. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи. Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
1.6. Відтак, суд виконавши передбачені законом завдання господарського судочинства, надавши відповідачу можливість реалізувати своє право на захист, яким останній так і не скористався, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті у даному судовому засіданні. У судовому засіданні 23.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
2. АРГУМЕНТИ СТОРІН
2.1. У позовній заяві позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем умов договору поставки № 10/08-18 від 10.08.2018. Як вказує позивач - ТзОВ «Харвест Агрохім Україна» передав відповідачу - ТзОВ «Калуш Бровар Дистриб'юшен» товар на загальну суму 7'769'225,00 грн. Відповідач оплатив отриманий товар лише частково в загальному розмірі 4'611'815,00 грн, а з урахуванням наданих до заяви про зменшення позовних вимог доказів, у загальному розмірі 4'891'815,00 грн. Так, позивач з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути 2'877'410,00 грн - основного боргу, 263'830,02 грн - інфляційних втрат, 89'016,15 грн - три відсотки річних та 1'222'254,83 грн - пені.
2.2. Відзив на позов відповідачем не подано, лише у клопотанні (а.с. 141) відповідач повідомляв, що між сторонами ведуться переговори щодо врегулювання спору, які ще не завершені. Також, 16 грудня 2019 року відповідачем долучено до матеріалів справи докази оплати боргу на загальну суму 70'000,00 грн та штрафних санкцій на суму 32'000,00 грн.
3. Обставини справи
3.1. 10 серпня 2018 року товариством з обмеженою відповідальністю «Харвест Агрохім Україна» (Постачальник за Договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Калуш Бровар Дистриб'юшен»» (Покупець за Договором) укладено Договір поставки № 10/08-18 (надалі - Договір) (а.с. 24-27). За умовами цього Договору, предметом даного Договору є придбання Покупцем у Постачальника на умовах зазначених даним Договором (додатковими угодами, додатками) ячмінного солоду (в подальшому - «Товар»), згідно ДСТУ 4282-2004. Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в термін і в розмірі, що передбачені цим Договором (п. 1.1., 1.2. Договору).
Пунктом 1.5. Договору встановлено, що загальна кількість Товар, що поставляється за цим Договором 500 (п'ятсот) тон.
Ціна Товару зазначається в додатковій угоді, що є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна Товару може змінюватись впродовж дії договору відповідно до кон'юнктури ринку шляхом підписання Сторонами відповідної Додаткової угоди (п. 3.1. Договору). Загальна вартість товару, що постачається по даному Договору складає - суму всіх поставок здійснених по даному Договору згідно підписаних сторонами документів на відпуск товарів, які з моменту підписання їх повноважними представниками стають невід'ємною частиною Договору (п. 3.2. Договору). Покупець зобов'язаний сплатити рахунки Постачальника протягом п'яти банківських днів після поставки товару (п. 3.4. Договору).
Відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. Договору, приймання-передача Товару здійснюється за участю уповноважених на те представників Сторін при наявності належним чином оформлених документів згідно цього Договору. Приймання - передача Товару здійснюється:
- по кількості - згідно даних, вказаних у видатковій накладній:
- по якості - згідно з посвідченням якості.
Додатковою угодою № 1 до Договору (а.с. 28) встановлено ціну за одну тонну в розмірі 13'500,00 грн. Додатковою угодою № 2 до Договору закріплено параметри якості Товару.
Додатковою угодою № 3 від 29.12.2018 до Договору сторони передбачили наступне: У випадку порушення термінів оплати Товару (проти термінів встановлених у Графіку вказаному у пункті 5 цієї угоди) Покупець сплачує Постачальнику неустойку (пеню) у розмірі 0,135 % (нуль цілих сто тридцять п'ять сотих відсотка) від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу до повного погашення заборгованості (п. 2); Графік поставки солоду та розрахунків за нього (п. 5); Сторони погодили ціну за 1 тону Товару (солод ячмінний пивоварний) - 14'500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн з ПДВ (п. 6). Викласти п. 1.5 в наступній редакції: «Загальна кількість Товару, що поставляється, за цим Договором - 900 (дев'ятсот) тон (п. 7). Пролонгувати термін дії Договору №10/08-18 від 10 серпня 2018 року до 31 грудня 2019 року (п. 8). Дана Додаткова угода вступає в силу з 01 січня 2019 року (п. 9).
3.2. На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 7'769'225,00 грн, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 32-36, 38-50, 52-64): № 3641 від 21.08.2018 на суму 324'000,00 грн, № 3661 від 22.08.2018 на суму 324'000,00 грн, № 3671 від 23.08.2018 на суму 324'000,00 грн, № 3771 від 30.08.2018 на суму 324'000,00 грн, № 3781 від 31.08.2018 на суму 324'000,00 грн, № 426 від 17.09.2018 на суму 135'000,00 грн, № 427 від 17.09.2018 на суму 135'000,00 грн, № 428 від 18.09.2018 на суму 135'000,00 грн, № 429 від 19.09.2018 на суму 135'000,00 грн, № 430 від 19.09.2018 на суму 135'000,00 грн, № 431 від 20.09.20018 на суму 135'000,00 грн, № 32 від 20.09.2018 на суму 135'000,00 грн, № 433 від 21.09.2018 на суму 135'000,00 грн, № 434 від 24.09.2018 на суму 135'000,00 грн, № 435 від 25.09.2018 на суму 135'000,00 грн, № 436 від 26.09.2018 на суму 135'000,00 грн, № 437 від 27.09.2018 на суму 135'000,00 грн, № 438 від 28.09.2018 на суму 135'000,00 грн, № 123 від 18.09.2019 на суму 348'000,00 грн, № 124 від 19.03.2019 на суму 348'000,00 грн, № 125 від 20.03.2019 на суму 348'000,00 грн, № 115 від 25.03.2019 на суму 262'015,00 грн, № 116 від 26.03.2019 на суму 452'690,00 грн, № 126 від 26.03.2019 на суму 348'000,00 грн, № 117 від 27.03.2019 на суму 449'355,00 грн, № 127 від 27.03.2019 на суму 348'000,00 грн, № 119 від 28.03.2019 на суму 456'170,00 грн, № 128 від 28.03.2019 на суму 348'000,00 грн, № 121 від 29.03.2019 на суму 454'285,00 грн, № 129 від 29.03.2019 на суму 87'000,00 грн, № 148 від 10.04.2019 на суму 144'710,00 грн та довіреностями на отримання Товару (а.с. 37, 51, 65).
3.3. Відповідач оплатив отриманий Товар частково: станом на 04.09.2019 у загальному розмірі 4'611'815,00 грн, станом на 18.11.2019 - додатково оплачено 280'000,00 грн заборгованості та 64'000 грн штрафних санкцій та станом на 16.12.2019 сплачено ще 70'000,00 грн заборгованості та 32'000,00 грн штрафних санкцій.
Зазначені обставини підтверджуються платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи (а.с. 66-109, 146-155, 172-174): № 4436 від 27.09.2018 на суму 297'000,00 грн, № 4486 від 10.10.2018 на суму 50'000,00 грн, № 4495 від 12.10.2018 на суму 30'000,00 грн, № 4497 від 16.10.2018 на суму 20'000,00 грн, № 4501 від 17.10.2018 на суму 100'000,00 грн, № 4522 від 18.10.2018 на суму 20'000,00 грн, № 4532 від 22.10.2018 на суму 20'000,00 грн, № 4588 від 02.11.2018 на суму 57'000,00 грн, № 4603 від 12.11.2018 на суму 20'000,00 грн, № 4629 від 16.11.2018 на суму 30'000,00 грн, № 4648 від 22.11.2018 на суму 50'000.00 грн, № 4676 від 30.11.2018 на суму 80'000,00 грн, № 4691 від 10.12.2018 на суму 50'000,00 грн, № 4704 від 17.12.2018 на суму 20'000,00 грн, № 4738 від 28.12.2018 на суму 20'000,00 грн, № 4746 від 04.01.2019 на суму 257'240,00 грн, № 4756 від 10.01.2019 на суму 143'575,00 грн, № 4792 від 24.01.2019 на суму 200'000,00 грн, № 4856 від 21.02.2019 на суму 400'000,00 грн, № 4872 від 25.02.2019 на суму 200'000,00 грн, № 4880 від 26.02.2019 на суму 150'000,00 грн, № 4919 від 13.03.2019 на суму 400'000,00 грн, № 4932 від 19.03.2019 на суму 30'000,00 грн, № 4935 від 21.03.2019 на суму 100'000,00 грн, № 4936 від 25.03.2019 на суму 100'000,00 грн, № 4989 від 12.04.2019 на суму 100'000,00 грн, № 5015 від 25.04.2019 на суму 30'000,00 грн, № 5035 від 16.05.2019 на суму 100'000,00 грн, № 5094 від 30.05.2019 на суму 300'000,00 грн, № 5131 від 13.06.2019 на суму 50'000,00 грн, № 5158 від 21.06.2019 на суму 100'000,00 грн, № 13 від 26.06.2019 на суму 319'000,00 грн, № 10 від 01.07.2019 на суму 319'000,00 грн, № 5207 від 15.07.2019 на суму 49'000,00 грн, № 5216 від 23.07.2019 на суму 100'000,00 грн, № 5241 від 02.08.2019 на суму 150'000,00 грн, № 5253 від 08.08.2019 на суму 80'000,00 грн, № 5255 від 09.08.2019 на суму 39'000,00 грн, № 5256 від 09.08.2019 на суму 6'000,00 грн, № 5262 від 15.08.2019 на суму 25'000,00 грн, № 5029 від 08.05.2019 на суму 5'872,00 грн, № 5058 від 23.05.2019 на суму 11'745,00 грн, № 5093 від 30.05.2019 на суму 10'395,00 грн, № 5141 від 14.06.2019 на суму 18'049,50 грн, № 5299 від 06.09.2019 на суму 30'000,00 грн, № 25331 від 01.10.2019 на суму 50'000,00 грн, № 25344 від 11.10.2019 на суму 50'000,00 грн, № UA4336682 від 25.10.2019 на суму 50'000,00 грн, № UA4336683 на суму 16'000,00 грн (штрафні санкції за Договором), № UA4336697 від 01.11.2019 на суму 16'000,00 грн (штрафні санкції за Договором), № UA4336698 від 01.11.2019 на суму 50'000,00 грн, № UA4336709 на суму 16'000,00 грн (штрафні санкції за Договором), № UA4336710 на суму 50'000,00 грн, № UA4336721 від 14.11.2019 на суму 16'000,00 грн (штрафні санкції за Договором).
А також, платіжними дорученнями № UA4336742 від 09.12.2019 на суму 10'000,00 грн, № UA4336729 від 22.11.2019 на суму 45'000,00 грн, № UA4336723 від 15'000,00 грн відповідачем оплачено заборгованість за договором. Платіжними дорученнями № UA4336741 від 09.12.2019 на суму 16'000,00 грн та № 37 від 09.12.2019 на суму 16'000,00 грн сплачено штрафні санкції за Договором.
3.4. Листом повідомленням (претензійна вимога) № 23-07/19 від 16.03.2018 позивач просив оплатити відповідача заборгованість за отриманий Товар, яка станом на 23.07.2019 становила 3'557'410,00 грн.
3.5. Відповідач листом від 02.08.2019 гарантував позивачу погасити заборгованість відповідно до такого графіку: по 150'000,00 грн до 02.08.2019, до 09.08.2019, до 16.08.2019 та до 30.08.2019.
4. Позиція суду
4.1. Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 3.4. Договору покупець зобов'язаний сплатити рахунки Постачальника протягом п'яти банківських днів після поставки товару.
4.2. Як встановлено з матеріалів справи Позивач передав, а Відповідач прийняв Товар на загальну суму 7'769'225,00 грн, що підтверджується видатковими накладними підписаними сторонами.
Кореспондуючий обов'язок з оплати відповідач виконав частково, а саме:
- станом на час звернення з даним позовом до суду сплатив - 4'611'815,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи;
- станом на 18.11.2019 - сплатив ще 280'000,00 грн заборгованості та 64'000,00 грн штрафних санкцій за Договором, у результаті чого позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, яку судом прийнято до розгляду та на підставі якої розглядаються заявлені позовні вимоги;
- окрім того, 16.12.2019 відповідачем сплачено 70'000,00 грн заборгованості та 32'000,00 грн штрафних санкції. Вказані обставини щодо оплати встановлено судом у п. 3.3. рішення.
4.3. Відтак, розглянувши позовні вимоги про стягнення 2'877'410,00 грн - основного боргу, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги у загальному розмірі 2'807'410,00 грн - основного боргу.
В частині стягнення 70'000,00 грн основного боргу провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.
4.4. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
4.4.1. Суд, розглянувши вимоги позивача про стягнення 89'016,15 грн - трьох відсотків річних зазначає, що такий здійснено частково правильно, адже: у розрахунку нарахування здійснюються на загальну суму боргу, а не на кожну окрему суму поставки, як передбачено законом; не правильно визначено початок виникнення заборгованості, не враховано положення п. 3.4. Договору, згідно з яким оплата проводиться протягом п'яти банківських днів; окрім того не враховано положень ч. 5 ст. 254 ЦК України. Відтак, суд здійснивши власний розрахунок трьох відсотків річних, вказує, що правильним є нарахування в загальному розмірі 151'113,32 грн. Проте, суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог та вважає за необхідне задовольнити заявлені вимоги у розмірі 89'016,15 грн - трьох відсотків річних. Розрахунок трьох відсотків річних здійснений судом долучається до матеріалів справи.
4.4.2. Що стосується заявлених до стягнення 263'830,02 грн - інфляційних втрат, суд перевіривши наданий розрахунок, встановив, що такий є частково правильним, адже позивач допустив недоліки при здійсненні розрахунку вказані у п. 4.4.1. рішення, а також не врахував наступного.
Як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18. Також, відповідної позиції дотримується Верховний Суд у постанові № 913/159/18 від 30.07.2019.
Відтак, здійснивши власний розрахунок за наведеними вище правилами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення в розмірі 204'926,96 грн. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції здійсненим судом додається до матеріалів справи.
4.5. Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до умов пункту 5.3. Договору, у випадку невиконання зобов'язань по оплаті за Товар, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов'язання за цим Договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Окрім того, у пункті 2 Додаткової угоди № 3 від 29.12.2018 до Договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів оплати Товару (проти термінів встановлених у Графіку вказаному у пункті 5 цієї угоди) Покупець сплачує Постачальнику неустойку (пеню) у розмірі 0,135 % (нуль цілих сто тридцять п'ять сотих відсотка) від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу до повного погашення заборгованості.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» у статті 1 передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вказаного вище закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 2.9. постанови Вищого Господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Відтак, суд розглянувши позовні вимоги про стягнення 1'222'254,83 грн - пені, встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є неправильним, зокрема, позивачем допущено недоліки вказані у п. 4.4.1. рішення, не враховано положень ч. 6 ст. 232 ГК України для нарахування пені за період дії Договору до 31.12.2018, неправомірно нараховано пеню з 01.01.2019 в розмірі передбаченому п. 2 Додаткової угоди № 3 у розмірі більшому ніж подвійна облікова ставка НБУ. Так, суд здійснивши власний розрахунок за обраний позивачем період, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими частково в розмірі 1'009'267,43 грн, а з врахуванням сплати під час розгляду справи по суті 32'000,00 грн штрафних санкцій, що встановлено у п. 3.3. рішення, суд дійшов висновку про необхідні стягнення з відповідача 977'267,43 грн пені. В частині стягнення 32'000,00 грн пені - провадження у справі закрити.
4.6. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
5. Судові витрати
5.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає стягненню 61'195,94 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Окрім того, суд роз'яснює позивачу можливість повернення 1'512,00 грн сплаченого судового збору за заявою останнього в порядку передбаченому статтею 7 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 126, 129, 180, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 70'000,00 грн - основного боргу та 32'000,00 грн - пені.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Калуш Бровар Дистриб'юшен» (79034, місто Львів, вулиця Угорська, будинок 22; ідентифікаційний код 39806821) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Харвест Агрохім Україна» (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Матросова, будинок 11; ідентифікаційний код 37505710) 2'807'410,00 грн - основного боргу, 89'016,15 грн - трьох відсотків річних, 204'926,96 грн - інфляційних втрат, 977'267,43 грн - пені та 61'195,94 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26.12.2019.
Суддя Трускавецький В.П.