79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.12.2019 справа № 914/1875/19
м.Львів
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрзооветпромпостач", с.Плахтянка Макарівського району Київської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Д.С. АГРО", с.Завидче Радехівського району Львівської області
про стягнення заборгованості. Ціна позову 42690,63 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
При секретарі Зарицькій О.Р.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Суть спору: на розгляд Господарському суді Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрзооветпромпостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Д.С. АГРО" про стягнення заборгованості в сумі 227370,63грн, з якої: 184680,00грн. основної суми заборгованості, 16841,52грн. пені, 24386,40грн. штрафу, 1462.71грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 16.09.2019р. позов залишено без руху та надано позивачу строк у десять календарних днів на усунення недоліків.
02.10.2019р. за вх.№40683/19 в документообігу суду зареєстровано подану позивачем заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 07.10.2019р. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 06.11.2019р.
02.10.2019р. за вх.№2682/19 в документообігу суду зареєстровано подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог з долученими до неї документами та доказами скерування її примірника відповідачу.
05.11.2019р. за вх.№45879/19 в документообігу суду зареєстровано поданий відповідачем відзив на позовну заяву, у якому відповідач повідомляє про сплату суми основного боргу в повному обсязі та просить суд відмовити в решті позовних вимог.
Ухвалами суду від 06.11.2019 прийнято заяву позивача від 30.09.2019 про зменшення розміру позовних вимог та підготовче засідання відкладено на 25.11.2019.
14.11.2019р. за вх.№3101/19 в документообігу суду зареєстровано подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог з долученими до неї документами.
14.11.2019р. за вх.№47331/19 в документообігу суду зареєстровано подану позивачем відповідь на відзив з долученими доказами та доказами скерування заяви про зменшення розміру позовних вимог та відповіді на відзив відповідачу.
14.11.2019р. за вх.№47335/19 в документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в задоволенні якого ухвалою суду від 19.11.2019 відмовлено з підстав викладених в ній.
Ухвалою суду від 25.11.2019 прийнято до розгляду заяву позивача від 11.11.2019 вих.№11/11-19 (вх.№3101/19 від 14.11.2019) про зменшення розміру позовних вимог, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.12.2019.
Ухвалою суду від 11.12.2019 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи на 24.12.2019.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання 24.12.2019р. не забезпечив, подав клопотання за вх.№51825/19 від 10.12.2019, у якому позовні вимоги, з врахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог підтримав та просить суд проводити розгляд справи без участі представника позивача.
В судове засідання по розгляду справи по суті 24.12.2019 р., відповідач явку представника не забезпечив.
Відповідно до ч.3 ст.202 ГПК України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання та не з'явилися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що відповідач належним чином були повідомлений про дату, час та місце слухання справи, у відзиві на позовну заяву відповідач висловив свою позицію щодо позовних вимог, беручи до уваги заяву позивача про розгляд справи без його участі, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомлених позивача та відповідача про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає вирішенню спору, оскільки дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позиція позивача.
15 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково- виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. АГРО» було укладено договір № 47/19 від 15 квітня 2019 року (надалі - Договір). У відповідності до умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач», Продавець (в подальшому - Позивач), зобов'язується продати та відвантажити погодженими партіями Продукцію (надалі - Товар) у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. АГРО», Покупець (в подальшому - Відповідач), а Покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати за нього визначену грошову суму (ціну товару). Найменування Товару, його кількість і ціна вказуються в додатках, специфікаціях, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору постачання Товару за даним Договором здійснюється на умовах і з застосуванням офіційних правил інтерпретації торговельних термінів МТП «Інкотермс», які діють на момент укладання Договору. Постачання товару здійснюється на умовах EXW Франко-склад Продавця або за погодженням сторін на умовах DАР поставка в пункт визначений Покупцем.
Відповідно до п. 2.2. Договору кількість, найменування (асортимент) і ціна кожної партії товару фіксуються у відповідній видатковій накладній, що видана на підставі додатку, специфікації або без неї.
Відповідно до п. 7.4. та п. 7.5. право власності на Товар і ризик випадкової загибелі чи псування Товару переходить від Продавця до Покупця у момент отримання, прийому Товару Покупцем.
Відповідно до п. 2.5. Договору Товар вважається доставленим з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на відповідну партію товару. Відповідно до п. 10.3 Договору Товар вважається переданим Покупцю при підписанні його представником видаткової або товарно-транспортної накладної Покупцем про отримання Товару. Відповідно до п 10.4. Договору Датою отримання Товару Покупцем вважається дата підписання видаткової або товарно-транспортної накладної.
Позивач свої зобов'язання по Договору виконав в повному обсязі і поставив Відповідачу Товар за видатковою накладною №985 від 23.04.2019, в якій зазначено найменування, асортимент, кількість та ціна Товару.
Відповідач порушив вимоги Договору в частині оплати за отриманий ним Товар у встановлені строки. За поставлені товари Відповідач розрахувався не в повному обсязі.
Відповідно до п. 3.2. Договору, оплата товару проводиться на умовах відстрочки платежу не більше 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати поставки.
Відповідно до п. 3.3. Договору у випадку коли Продавець поставив декілька партій Товару Покупцю, котрі мають бути оплачені з відстроченням платежу, грошові кошти, що надходять від Покупця на рахунок Продавця вважаються такими, що призначаються за оплату першої за часом неоплаченої партії товару (відповідної видаткової накладної).
Відповідно до п. 3.4. Договору Сторони погодили та підтверджують, що будь-яка оплата, що надходить від Покупця на рахунок Продавця вважається здійсненою на підставі цього Договору, також сторони погодили та підтверджують, що будь-яка поставка товару від Продавця Покупцю відбувається виключно на підставі та в порядку визначеному цим Договором, якщо навіть про це не буде зазначено у видатковій накладній.
В порушення договірних зобов'язань, Відповідач станом на день подання позовної заяви не виконав взятих на себе зобов'язань з розрахунку за поставлений товар та надані послуги.
Позивач зазначає, що станом на 07 червня 2019 року (кінцева дата оплати) заборгованість Відповідача складала 243 864,00 грн. 26 червня 2019 року Відповідач направив Позивачу лист із пропозицією повернути залишок придбаного товару, а саме Премікс 5% «Зоовіт Бройлер» для бройлерів Фініш - 1400 кг на загальну суму 44 184,00 грн. та з гарантуванням оплати залишку заборгованості у розмірі 199 680,00 грн. до 31 липня 2019 року.
Так, дійсно, 11 липня 2019 року Відповідач згідно накладної на повернення товару № 1 від 11.07.2019 р. повернув Позивачу частину товару на суму 44 184,00 грн., однак розрахунки за отриманий товар здійснив лише частково, а саме 02 серпня 2019 року - Відповідачем було здійснено плату на суму 15 000,00 грн.
Додатково, 05 липня 2019 року Відповідачу було направлено Лист-вимогу вих. № 59 від 05.07.2019 р. з вимогою до 26 липня 2019 року погасити існуючу прострочену заборгованість.
На думку позивача, граничний термін оплати даної заборгованості сплинув 07 червня 2019 року.
В процесі розгляду справи, у зв'язку із оплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 184680,00 грн., позивачем подано заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача лише 16841,52грн. пені, 24386,40 грн. штрафу, відповідно до п.4.6. Договору, 1462,71грн. 3% річних, відповідно до ст.625 ЦК України.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що суму основного боргу ним сплачено в повному обсязі, щодо заявлених вимог про стягнення пені, штрафу та 3% річних, то такі на думку відповідача не підлягають стягненню, оскільки затримка оплати була пов'язана виключно з неналежною якістю товару, що поставлявся позивачем..
У Відповіді на відзив Позивач зазначає наступне.
Згідно Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, за яким відбувалася поставка товару, цей товар повинен відповідати стандартам України та технічним умовам і підтверджуватися сертифікатом якості або іншими документами, які необхідні для Товару даного виду згідно з чинними правилами торгівлі, санітарно-епідеміологічного законодавства України, законодавства про захист споживачів тощо.
Згідно п. 8.2. Договору якість товару повинна бути перевірена Покупцем протягом 14-х календарних днів з моменту прийняття товару. У разі виявлення недоліків товару по якості, Покупець протягом 5-ти календарних днів зобов'язаний у письмовій формі повідомити Продавця про недоліки товару, приклавши до повідомлення відповідні документи (зокрема висновок сертифікованої лабораторії), що підтверджують неналежну якість товару. Протягом 3-х днів після отримання Продавцем даного повідомлення Покупець повинен забезпечити належне складання Акту про приховані дефекти товару у присутності представника Продавця, відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, що затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. № П-7 (зі змінами та доповненнями). Акт складається з обов'язковою участю трьох сторін, а саме: представника Продавця, представника Покупця та представника Торговельно-Промислової Палати України.
При поставці товару відповідачу разом з товаром були передані документи, що підтверджують якість товару, а саме; сертифікат якості комбікорму від 23.04.2019 р. (Додаток № 1) та сертифікат якості преміксу від 23.04.2019 р.
З моменту поставки Товару, ані протягом 14-ти календарних днів, ані протягом іншого терміну від Відповідача жодних ані письмових, ані усних повідомлень, що стосувалися б претензії щодо якості поставленого Товару не надходило, жодних викликів представників Продавця для складання актів не було.
На думку позивача, у відзиві на позовну заяву Відповідачем не вказано жодного посилання на факт підтвердження неякісності товару та не надано жодного доказу. Цим самим Відповідач, який хоч і виконав свої зобов'язання з оплати вартості товару, намагається уникнути відповідальності за прострочення своїх зобов'язань з оплати згідно умов Договору.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Договір №16870 від 06.03.2017 року на підставі якого заявлено позовні вимоги, за своєю правовою природою є договором поставки.
За договором поставки, відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч.1 ст.549 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання ( ч.1 ст.549 ЦК України). Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання ( ч.2 ст.549 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.4.6 Договору, у випадку порушення строків поставки товару чи його оплати, встановлених у Договорі, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов'язання за цим договором , а також штраф у розмірі 10 % від вартості поставленої продукції
Перевірка розрахунку пені, штрафу, 3% річних здійснена судом за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" (аналогічна правова позиція відображена у Постанові Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі № 917/1622/16).
Здійснивши перерахунок пені за допомогою програми "ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА: ЗАКОН", 2019", за визначені позивачем періоди, суд встановив, що:
за період з 08.06.2019 по 10.07.2019 від суми боргу 243864,00 грн. розмір пені становить 7716,79 грн.;
за період з 11.07.2019 по 18.07.2019 від суми боргу 199680,00 грн. розмір пені становить 1531,79 грн.;
за період з 19.07.2019 по 01.08.2019 від суми боргу 199680,00 грн. розмір пені становить 2604,05 грн;
за період з 02.08.2019 по 30.08.2019 від суми боргу 184680,00 грн розмір пені становить 4988,89 грн.
Загальна сума пені 16841,52 грн.
Відтак суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення пені підлягає до задоволення повністю і до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 16841,52 грн.
Здійснивши перерахунок штрафу за допомогою програми "ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА: ЗАКОН", 2019", суд встановив, що штраф становить 243864,00 грн. (243864,00х 10 %). Відтак суд приходить до висновку, що стягнення з відповідача підлягає штраф, заявлений позивачем у розмірі 24386,40 грн.
Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.
Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою програми "ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА: ЗАКОН", 2019" за визначені позивачем періоди, суд встановив, що:
за період з 08.06.2019 по 10.07.2019 від суми боргу 243864,00 грн. розмір 3 % річних становить 661,44 грн.;
за період з 11.07.2019 по 18.07.2019 від суми боргу 199680,00 грн. розмір 3 % річних становить 131,30 грн.
за період з 02.08.2019 по 30.08.2019 від суми боргу 184680,00 грн. розмір 3 % річних становить 440,20 грн.
Загальна сума 3% річних становить 1232,94 грн.
Відтак суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає до задоволення частково і стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 1232,94 грн. В задоволенні решти вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги з підлягають до задоволення частково і до стягнення з відповідача належить: 16841,52 грн. пені, 24386,40 грн. штрафу, 1232,94 грн. 3% річних.
Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Відтак, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача у розмірі 1910,66 грн.
Окрім того, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем заявлено вимогу майнового характеру: про стягнення 227370,63 грн. та сплачено судовий збір в сумі 3410,56 грн.(1,5 % від ціни позову), згідно платіжного доручення №10693 від 02.09.2019.
В процесі розгляду справи позивачем зменшено розмір позовних вимог до 42690,63 грн., а тому відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір щодо визначеної позивачем ціни позову (42690,63 грн.) становить 1921,00 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Відтак, сума сплаченого судового збору (у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог) у розмірі 1489,56 грн. може бути повернута позивачу, за наявності відповідного клопотанням останнього.
Керуючись статтями 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 123, 129, 221, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Д.С. АГРО" (79066, м.Львів, вул.Центральна, буд.99, ідентифікаційний код 34677826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрзооветпромпостач" (08233, Київська область, Макарівський район, с.Плахтянка, вул.Кавказька, буд.4, ідентифікаційний код 37051349) 16841,52 грн. пені, 24386,40 грн. штрафу, 1232,94 грн. 3% річних і 1910,66 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В задоволенні решти позовних вимоги відмовити.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення виготовлено 26.12.2019р.
Суддя Кітаєва С.Б.