79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.12.2019 справа № 914/1963/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Дубенюк Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агротехніка", м.Обухів Київської області
до відповідача: Приватної агрофірми "Батько і син", с.Ганнівці Жидачівського району Львівської області
про стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 91375,62грн., пені в розмірі 63670,70грн., 36% річних в розмірі 63796,48грн., індексу інфляції в розмірі 24292,62грн. та штрафу в розмірі 154994,48грн.
Ціна позову - 398129,90грн.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Лемех Роман Ігорович - представник.
Заяв про відвід не поступало.
Розгляд справи судом.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агротехніка" до Приватної агрофірми "Батько і син" про стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 91375,62грн., пені в розмірі 63670,70грн., 36% річних в розмірі 63796,48грн., індексу інфляції в розмірі 24292,62грн. та штрафу в розмірі 154994,48грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської техніки та запчастин №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р. в частині оплати товару у встановлений договором і додатком №1/СТ000000106 від 23.02.2018р. та додатковою угодою від 23.02.2018р. до договору строк.
Ухвалою суду від 26.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 22.10.2019 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.10.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 19.11.2019р. Ухвалами суду від 19.11.2019р., від 10.12.2019р. розгляд справи по суті відкладався на 18.12.2019р. о 11:00год.
09.12.2019р. від позивача подано заяву за вх.№3394/19 від 09.12.2019р. із доданими до неї документами, в якій позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 40000,00грн. у зв'язку із оплатою та просить стягнути відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 51375,62грн., пеню в розмірі 63670,70грн., 36% річних в розмірі 63796,48грн., індекс інфляції в розмірі 24292,62грн., штраф в розмірі 154994,48грн., та судові витрати в сумі 78815,68грн., що складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 5971,95грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 72843,73грн.
Згідно із п.1 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 231 ГПК України, якщо позивач відмовився від позову і його відмову прийнято господарським судом, господарський суд закриває провадження у справі.
Враховуючи вимоги ст.46 ГПК України, з огляду на те, що подана позивачем заява за вх.№3394/19 від 09.12.2019р. не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб дана відмова в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 40000,00грн. прийнята судом та в цій частині позовних вимог провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України.
17.12.2019р. від відповідача через канцелярію суду подано письмові пояснення за вх.№53058/19 від 17.12.2019р.
В судове засідання 18.12.2019р. позивач явки повноважного представника не забезпечив, від позивача подано заяву за вх.№3394/19 від 09.12.2019р., в якій позивач просить розглянути справу №914/1963/19 без участі повноважного представника позивача.
В судове засідання 18.12.2019р. о 11:00год. представник відповідача явку забезпечив, який надав в судовому засіданні пояснення по суті спору, просив відмовити у задоволенні позову повністю та зменшити розмір штрафних санкцій та витрат що підлягають відшкодуванню з правової допомоги з врахуванням письмових пояснень вх.№53058/19 від 17.12.2019р. Обґрунтував надані в судовому засіданні пояснення та клопотання таким. Представник відповідача зазначив, що станом на 18.12.19р. заборгованість із основного боргу складає 10000грн., у зв'язку із оплатою відповідача, також вказав на те, що договір № 1-САТ/ЛВ від 23 лютого 2018 року підписаний не уповноваженою зі сторони відповідача особою у зв'язку з чим 17.12.2019р. Приватна агрофірма «Батько і син» звернулася до Господарського суду Львівської області про визнання договору поставки № 1-САТ/ЛВ від 23 лютого 2018 року недійсним, з огляду на що, відповідач вважає, що даний договір є недійсним. Представник відповідача зазначив, що відповідно до умов договору вказані у підписаних сторонами додатках в гривнях ціни на товар та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані постачальником в залежності від комерційного курсу гривні до іноземної валюти, та в додатку 1 до договору вказано, що комерційний курс гривні до Євро станом на 23.02.2018р. становить 33.3691, однак, після укладення договору - до 29.01.2019 року (дата остаточної сплати вартості товару) курс Євро до гривні був в середньому на 1,5 грн. нижче, ніж на дату укладення договору, проте, постачальник коригування вартості товару не здійснював, а покупець фактично сплатив більшу вартість товару в Євро а ніж визначену на дату укладення договору. Окрім цього, представник відповідача стверджує, що уклавши 29 січня 2019 року додаткову угоду до Договору поставки №-САТ/ЛВ сільськогосподарської техніки та запчастин від 23.02.2018 року, покупець розумів умови даної додаткової угоди таким чином, що відповідальність передбачена пунктом 7.2 може бути застосована лише щодо несплати своєчасно (до 01.09.2019р.) нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, оскільки інша заборгованість покупця станом на дату укладення даної угоди відсутня, а відповідальність за порушення строків оплати вартості товару не застосовується. Представник відповідача також просив врахувати, що вартість товару за договором поставки покупцем сплачена повністю 29.01.2019року; часткове прострочення вартості товару тривало не більше двох місяців; прострочення допущено лише щодо частини вартості, покупець продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом і станом на сьогоднішній день сплачено 90% нарахованої суми та просить зменшити суму нарахованих штрафних санкцій. Щодо витрат на правову допомогу адвоката, представник відповідача пояснив, що вказані в розрахунку види робіт (послуг) дублюються і не є необхідними для даної справи, так зокрема у вартість послуг включено - зустріч з клієнтом з мстою з'ясування обставин справи (1.5 год.), правовий аналіз наданих клієнтом документів (2 год.), пошук та аналіз законодавства (1 год.), при цьому з'ясування обставин справи в господарському спорі можливе лише шляхом аналізу документів та застосування до цих обставин законодавства. Окремо, розділено такі послуги як складання позовної заяви, складання розрахунку позовних вимог, підготовка письмових доказів (це фактично матеріали надані клієнтом щодо виконання умов договору, жодних інших доказів позов не містить), підготовка копії позовної заяви та подання позову. Дані послуги, на думку відповідача, фактично є підготовкою та поданням позовної заяви. Неприйнятним є включення у правову допомогу оплати професійної правничої допомоги за заявлені позовні вимоги - % від заявлених позовних вимог. У зв'язку із чим представник відповідача стверджує, що реальна вартість наданих послуг є суттєво нижчою, справа не є складною, а тому витрати на правничу допомогу не є співрозмірними із наданими послугами, та просить суд зменшити витрати на правову допомогу.
В судовому засіданні 18.12.2019р. о 11:00 год. оголошувалась перерва до 18.12.2019р. 16год. 00хв. Після перерви представники учасників справи не з"явились. Через канцелярію суду від відповідача із клопотанням за вх.№53367/19 від 18.12.2019р. долучено до матеріалів справи платіжні доручення №444 від 08.11.2019р., №456 від 22.11.2019р., №480 від 28.11.2019р., №496 від 06.12.2019р., №510 від 09.12.2019р. Із врахуванням, того що надані докази фактично підтверджують оплату, яка мала місце у процесі розгляду даної справи та мають суттєве значення для повного та всебічного дослідження обставин справи, з метою прийняття вірного та об'єктивного рішення у даній справі, долучені докази приймаються судом до уваги.
Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважного представника відповідача не обов'язковою, та те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.
Обставини, встановлені судом.
23.02.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агротехніка" (постачальник) та Приватною агрофірмою "Батько і син" (покупець) укладено договір №1-САТ/ЛВ поставки сільськогосподарської техніки та запчастин, згідно із п. п. 1.1., 1.2. якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку та/або запасні частини (далі по тексту - товар) на умовах товарного кредиту, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору. Найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна товару в гривнях, строк та місце поставки та строк оплати товару, а також інші умови, визначені крім тексту цього договору також і в додатку, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 2.1. договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р. ціна договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3 договору, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору.
Пунктом 2.2. договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р. сторони визначили, що зважаючи на те, що товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, сторони домовились, що вказані у підписаних сторонами Додатках в гривнях ціни на товар та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані постачальником в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти. Ціна Товару заокруглюється до 0,01 грн. Зважаючи на те, що сторони погодились із тим, що ціна товару за цим Договором є вільною (може визначатися за згодою сторін), то процедуру коригування ціни товару постачальником у порядку, передбаченому п.п. 2.2.1-2.2.3, сторони домовились вважати погодженою на увесь час чинності цього договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов Договору, що потребує окремого погодження сторін. Комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу євро до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http://minfin.com.ua/currency/mb/).
Згідно із пп.пп. 2.2.1.-2.2.5 п.2.2. договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р., на дату оплати авансової частини постачальник має право здійснити коригування ціни товару без додаткового узгодження з покупцем за формулою: Ц = Цдог х (Коп/Кдог), де Цдог - ціна товару на дату складання додатку до Договору; Коп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати; Кдог - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання додатку до договору. Якщо на дату, що передує даті оплати, Коп/Кдог менше 1,01, коригування ціни товару, передбачене даним пунктом Договору, не здійснюється. Обов'язковою передумовою оплати авансової частини є отримання в день оплати покупцем у постачальника рахунку, який є чинним протягом часу, коли Коп/Кдог, менше 1,01 (якщо коригування, передбачене п. 2.2.1 не здійснювалося) або коли Крах/Кдог менше 1,01 (якщо коригування, передбачене п. 2.2.1 здійснювалося), де Крах - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання рахунку. На дату поставки постачальник має право здійснити коригування ціни товару (неоплаченої частини) без додаткового узгодження з покупцем за наступною формулою: Ц - Цдог X (Кпост/Кдог)/ де Цдог - ціна товару на дату складання додатку до Договору; Кпост- комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті постачання; Кдог - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання додатку до Договору. Якщо на дату, що передує даті поставки, Кпост/Кдог менше 1,01, коригування ціни товару, передбачене даним пунктом Договору, не здійснюється. На дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) постачальник має право здійснити коригування ціни товару (відстроченого платежу) без додаткового узгодження з покупцем. У цьому випадку ціна товару підлягає розрахунку за наступною формулою: Цоп = Цпост х (Коп/Кпост); де Цпост - ціна постачання, розрахована з врахуванням п.п. 2.2.1-2.2.2; Коп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати та/або даті звернення до суду. Якщо на дату, що передує даті оплати, Коп/Кпост менше 1,01, коригування ціни товару, передбачене даним пунктом договору, не здійснюється. У зв'язку з тим, що постановою правління Національного Банку України від 23.02.2015 р. № 124 встановлено значні строки для виконання платежів в іноземній валюті при розрахунках з контрагентами-нерезидентами і за цей час курс гривні до іноземної валюти може змінитися. Сторони додатково домовились, що постачальник залишає за собою право на четвертий банківський день після кожної оплати здійснити коригування ціни товару без додаткового узгодження з покупцем за формулою- Ц = Сопл х (Кбан/Копл), де Сопл - сума оплати, що надійшла від покупця; Кбан - комерційний курс гривні до іноземної валюти на третій банківський день після оплати; Копл - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати. Якщо на дату коригування Кбан/Копл менше 1,02, коригування ціни товару, передбачене даним пунктом договору не здійснюється. На вирахувану різницю ціни товару згідно п.п. 2.2.3 та 2:2.4 Договору постачальник складає рахунок та надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов'язується оплатити різницю ціни товару вказану в рахунку не пізніше п'яти банківських днів з дня надіслання рахунку на адресу покупця. Різниця ціни товару оподатковується податком на додану вартість згідно Податкового кодексу України. Ставка ПДВ залежить від товару, ціна на який коригується. Якщо коригування ціни здійснювалося після поставки товару, після оплати різниці ціни товару покупцем постачальник складає протокол зміни ціни товару та податкову накладну датою надходження оплати і надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов'язується підписати вказаний протокол та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний протокол не повертається постачальнику, він вважається схваленим та підписаним покупцем.
За умовами п.п. 2.4., 2.5., 2.6., 2.7., 2.10. договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р. покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок постачальника. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в тексті цього договору. За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов'язковій оплаті покупцем. Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день повного розрахунку покупцем за поставлений товар. Покупець має право провести дострокову оплату вартості (ціни) товару. В цьому випадку, відсотки нараховуються та сплачуються за фактичну кількість днів користування товарним кредитом. Відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником відповідно до п.2.5. договору. Щомісячно постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом. Даний акт надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) товару, і зараховуються постачальником відповідно до вимог п.2.9.
Згідно із п. 3.4. договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р. покупець зобов'язаний провести оплату за товар відповідно до умов договору.
Пунктами п.п. 4.1., 4.2. договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р. приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в день його отримання від постачальника. Для отримання товару покупець зобов'язується до моменту отримання товару надати постачальнику довіреності на уповноважених осіб, оформлені в порядку, передбаченому ст.ст. 244-248 Цивільного кодексу України, які містять найменування та кількість товару, який передається уповноваженим особам покупця, зразки підписів уповноважених осіб на отримання товару. Така довіреність підписується керівником покупця та завіряється його печаткою. Якщо покупець працює без печатки, то довіреності на уповноважених осіб на отримання товару посвідчуються нотаріально. Покупець зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність наявних ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем як належний. Факт передачі товару покупцю підтверджується видатковою накладною на товар та/або, при необхідності, іншими документами, що посвідчують факт передачі товару покупцю.
Відповідно до п. 5.1. договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р. господарські зобов'язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім обов'язків покупця по виконанню грошових зобов'язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання.
За умовами п. 7.2. договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р. покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором та за порушення умов договору покупець: а) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення; б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання; в) сплачує на користь постачальника 36 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
За умовами п. 7.4. договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р. керуючись ст. 259 ЦК України сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов'язанням (сплата заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього договору до 3 років. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).
Додатком №1/СТ000000106 від 23.02.2018р. до договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р. сторони погодили графік оплати товару, що купується покупцем на умовах товарного кредиту: авансова частина 108449,60грн. (10% від ціни товару) строк оплати по 26.02.2018р.; відстрочений платіж 108449,60грн. (10% від ціни товару) строк оплати по 15.03.2018р.; відстрочений платіж 216899,20грн. (20% від ціни товару) строк оплати по 31.08.2018р.; відстрочений платіж 325348,81грн. (30% від ціни товару) строк оплати по 31.10.2018р.; відстрочений платіж 325348,81грн. (30% від ціни товару) строк оплати по 30.11.2018р. У додатку погоджено комерційний курс гривні до Євро в розмірі 33,3691грн. та річну ставку відсотків в розмірі 10%.
29.01.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агротехніка" (постачальник) та Приватною агрофірмою "Батько і син" (покупець) укладено додаткову угоду до договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р., згідно із п.1 якої, сторони дійшли згоди перенести кінцевий розрахунок по договору №1-САТ/ЛВ поставки сільськогосподарської техніки та запчастин від 23 лютого 2018 року (далі - договір) до 1 вересня 2019 року і, відповідно до цього, внести зміни до п. 2.4 договору, доповнивши його абзацом другим в наступній редакції: остаточний розрахунок покупця за придбаний товар відбувається згідно наступного графіка до 1 вересня 2019р. - 91375,62грн. нарахованих відсотків за користування товарним кредитом. Сторони домовились, що у випадку оплати покупцем всієї суми заборгованості в строк до 1 вересня 2019 р., до покупця не буде застосована відповідальність, передбачена п. 7.2 Договору.
Доказів визнання недійсним договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р. із додатком №1/СТ000000106 від 23.02.2018р. до договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р. та додаткової угоди до договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р. станом на момент прийняття даного рішення не представлено.
Згідно із ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На виконання умов договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р., позивач поставив, а відповідач через представника - директора Микитчин Василя Ярославовича на підставі довіреності №14 від 23.02.2018р. прийняв товар на загальну суму 1084496грн. 02коп. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №114 від 23.02.2018р. на суму 1084496,02грн. (з ПДВ), вказана видаткова накладна підписана сторонами та скріплена їх печатками.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем, виконав у повному обсязі, що не заперечується позивачем та підтверджується платіжними дорученнями №1135 від 23.02.2018р. на суму 108449,60грн., №1267 від 12.03.2018р. на суму 108449,60грн., №446 від 29.10.2018р. на суму 184000,00грн., №23 від 10.01.2019р. на суму 83596,00грн., №46 від 29.01.2019р. на суму 600000,82грн. (дані платіжні доручення долучено до матеріалів справи).
Згідно із актом нарахування відсотків за користування товарним кредитом №20 від 29.01.2019р. загальна сума нарахованих відсотків за договором №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р. становить 91375,62грн., який підписано сторонами та скріплено їх печатками. Також у даному акті вказано, що покупець претензій по сумі нарахованих відсотків за користування товарним кредитом не має.
Позивач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар відсутня, а заборгованість по відсоткам за користування товарним кредитом з врахуванням заяви за вх.№3394/19 від 09.12.2019р. складає 51 375,62 грн., яку просить стягнути з відповідача. Оскільки відповідач оплату за товар здійснював несвоєчасно, зобов'язання у строк визначений договором не виконав, а відсотки за користування товарним кредитом в повному обсязі не сплачені, тому відповідно до п.п. 7.2 (а) - 7.2 (в) договору та ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 63670,70грн., штраф в розмірі 154994,48грн., 36 відсотків річних в розмірі 63796,48грн. та інфляційні втрати в розмірі 24292,62грн.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.629 ЦК України що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із ч.ч. 1, 5 ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Судом встановлено, що відповідачем було здійснено оплату, зокрема і у процесі розгляду даного спору, по відсотках за користування товарним кредитом на загальну суму 81375,62грн., що підтверджується платіжними дорученнями №444 від 08.11.2019р. на суму 8800,00грн., №456 від 22.11.2019р. на суму 20000,00грн, №480 від 28.11.2019р. на суму 11200,00грн., №496 від 06.12.2019р. на суму 20000,00грн. та №510 від 09.12.2019р. на суму 21375,62грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем по відсотках за користування товарним кредитом станом на момент прийняття судом рішення становить 10000,00грн.
Враховуючи заяву позивача за вх.№3394/19 від 09.12.2019р. про відмову в частині позовних вимог, щодо стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 40000,00грн., яка прийнята судом, а також здійснені відповідачем оплати в іншій частині на суму 41375,62грн., провадження у справі в частині даних вимог підлягає закриттю на підставі п.2 та п.4 ч.1 ст. 231 ГПК України .
Доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 10000,00грн. не представлено.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).
Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до положень частини 1 статті 216, частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
На підставі п. 7.2. договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р. позивач за період з 01.09.2018р. по 20.09.2019р. нарахував відповідачу за прострочення оплати за отриманий товар по видатковій накладній з врахуванням строків оплати визначених додатком до договору та додатковою угодою до договору, а також на відсотки за користування товарним кредитом пеню у розмірі 63670грн. 70коп. та 20% штрафу в розмірі 154994,48грн. Розрахунки долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, пункту 7.2. договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р. за прострочення виконання зобов'язання по оплаті придбаного товару нараховано за період з вересня 2018р. по січень 2019р. інфляційні втрати у розмірі 24292,62грн. та за прострочення виконання зобов'язання по оплаті придбаного товару та відсотків за період з 01.09.2018р. по 20.09.2019р. нараховано 36% річних в розмірі 63796,48грн. Розрахунки долучені до матеріалів справи.
Виходячи із положень ст.625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. (Постанова Верховного Суду України від 01.03.2017 № 761/1617/15-ц).
Як вбачається із умов договору із додатками, вартість поставленого позивачем товару визначена в еквіваленті до іноземної валюти (договір та додаток №1/СТ000000106 від 23.02.2018р. до договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р.). Відтак, враховуючи дані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 24292,62грн., які нараховані за прострочення оплати придбаного товару задоволенню не підлягають.
Перевіривши проведені позивачем розрахунки, представлені позивачем, встановлено, що позивач припустився помилки в нарахуванні пені, 36% річних включивши в розрахунок день фактичної оплати відповідачем заборгованості. Відтак, в перерахунку, в межах визначеного позивачем періоду розмір пені становить 62777,44грн. та розмір 36% річних становить 62940,77грн. В решті позовних вимог щодо стягнення пені та 36% річних належить відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлення.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 29.01.2019р. до договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р., сторони дійшли згоди перенести кінцевий розрахунок по договору №1-САТ/ЛВ поставки сільськогосподарської техніки та запчастин від 23 лютого 2018 року до 1 вересня 2019 року і відповідно до цього, внести зміни до п. 2.4 договору, доповнивши його абзацом другим в наступній редакції: остаточний розрахунок покупця за придбаний товар відбувається згідно наступного графіка до 1 вересня 2019р. - 91375,62грн. нарахованих відсотків за користування товарним кредитом. Сторони домовились, що у випадку оплати покупцем всієї суми заборгованості в строк до 1 вересня 2019 р., до покупця не буде застосована відповідальність, передбачена п. 7.2 Договору. Пунктом 2 додаткової угоди від 29.01.2019р. до договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р., сторони домовились інші умови договору залишити без змін.
Як вбачається із змісту додаткової угоди, п.2.4 договору доповнено абзацом другим у редакції визначеній вище, при цьому відповідно до п.2 додаткової угоди від 29.01.19р. інші умови договору сторони домовились залишити без змін. Окрім цього, згідно представлених матеріалів справи, станом на 29.01.19р. відповідачем повністю оплачено вартість придбаного товару згідно видаткової накладної №114 від 23.02.18р., та не оплаченою залишились відсотки за користування товарним кредитом згідно із актом №20 від 29.01.19р., строки оплати по яких зокрема і було врегульовано додатковою угодою від 29.01.19р.. Відповідно до п. 7.2. договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018р. покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором. Як вбачається із матеріалів справи заборгованість з оплати відсотків за користування товарним кредитом до 01.09.2019р. відповідачем у повному обсязі не оплачена. Враховуючи дані обставини, підставними є вимоги позивача про стягнення відсотків річних, пені та штрафу.
Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань штрафу, пені, 36% річних, та доказів в спростування наведених обставин суду не надано.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
В обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій представник відповідача зазначив, що оплата товару за договором поставки покупцем проведена в повному обсязі, мало місце прострочення не більше двох місяців та щодо тридцяти відсотків вартості товару та на день прийняття рішення відповідачем сплачено 90% нарахованої суми відсотків. При цьому, представником відповідача не обґрунтовано та не надано жодних доказів наявності обставин, які свідчать про існування підстав для зменшення суми штрафних санкцій, зокрема на підтвердження (обґрунтування, наявності) збиткового фінансового стану відповідача, не обґрунтовано обставин щодо відсутності чи невисокого розміру збитків позивача, не додано доказів в підтвердження майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, оцінку яким відповідно до ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України в сукупності із, названими відповідачем обставинами, має надати суд. Враховуючи зазначені обставини та положення ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, клопотання про зменшення штрафних санкцій є необгрунтованим не підтвердженим доказами, тому за даних умов задоволенню не підлягає.
Враховуючи положення ч.8 ст.129 ГПК України, Верховний Суд у своїх судових рішеннях дотримується висновку, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі (постанова Верховного Суду від 22.03.2018р. у справі №910/9111/17).
Позивач заявив клопотання за вх.№3394 від 09.12.2019р., із додатками в якому просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 72843,73грн. В підтвердження заявлених до відшкодування витрат позивачем долучено : копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 5 від 14 січня 2019 р.; копію додатку № 1 від 14 вересня 2019р., копію акта здачі-приймання наданих правових послуг за договором надання правової (правничої) допомоги № 1 від 19.11.2019р. на суму 27 554,25 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №6846/10 від 05.09.2018, довіреність від 06.09.2018р. акт № 3 здачі-приймання виконаних правових послуг за договором про правничу допомогу, на суму 41 812,99грн. Позивач просить відшкодувати витрати на поїздку адвоката Бохан С.О. до місцезнаходження Господарського суду Львівської області (м. Львів) та сума витрат необхідних для надання правничої допомоги становить 3476,49грн. в підтвердження вказаних витрат долучено: акт №2 здачі-приймання виконаних правових послуг від 20.11.2019р. на суму 3476,49грн., посадочний документ на проїзд 18.11.2019 Київ-Львів на суму 909,07грн., посадочний документ на проїзд 19.11.2019 Львів-Київ на суму 792,82грн., розрахункова квитанція №1798 від 18.11.2019р. на проживання в готелі з 18.11.219р. по 19.11.2019р. на суму 940,00грн. та чек №2353 від 18.11.2019р. на суму 940,00грн., рахунок на оплату №18 від 21.11.2019р. на суму 3476,49грн., платіжне доручення №1441 від 21.11.2019р.на суму 3476,49грн.
Крім того позивач зазначає, що сума фактично понесених судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 72 843,73 грн. є дещо нижчою від суми витрат на професійну правничу допомогу, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат (79 847,99 грн.) з поважних причин та такими поважними причинами є те, що замість трьох засідань по справі (підготовче провадження та розгляд справи по суті), які прогнозував позивач, позивач брав участь лише в одному судовому засіданні; та те, що відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому позивач не подавав відповідь на відзив та, відповідно, не поніс витрати на професійну правничу допомогу за підготовку відповіді на відзив.
14.01.2019р. адвокатом Бохан С.О. та ТОВ "Спектр-Агротехніка" укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №5, згідно до п.1.1 якого, адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
За умовами п. п. 2.1., 3.1. договору про надання правової (правничої) допомоги №5 від 14.01.2019р., договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань. За правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатками до цього договору. 14.09.2019р. ТОВ "Спектр-Агротехніка" та адвокатом Бохан С.О. укладено додаток №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №5 від 14.01.2019р. Розмір та порядок оплати праці адвоката.
За умовами п.п. 3, 4, 8.1. додатку №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №5 від 14.01.2019р. сторони домовились, що розмір оплати професійної правничої допомоги за годину роботи адвоката становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день у кладення даного додатку (2007,00грн. : 2 = 1003,50грн.). Порядок оплати вартості послуг: оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється в наступному порядку: 100 % вартості послуги сплачується замовником адвокату протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції. Замовник також бере на себе зобов'язання по оплаті судових витрат (в тому числі, але не виключно, судового збору, витрат на проведення судових експертиз тощо), а також компенсує витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги (пов'язані зі здійсненням поїздки до місцезнаходження суду, винаймання житла, харчування та ін.). Дані витрати сплачуються замовником адвокату протягом 3-х банківських днів з дня виставлення адвокатом рахунку на сплату вказаних витрат. Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами.
Згідно із актом №1 від 19.11.2019р. здачі-приймання виконаних правових послуг адвокатом надано наступні послуги: зустріч з клієнтом з метою з'ясування обставин справи 2 год. - 2007,00грн.; правовий аналіз наданих клієнтом документів 3год. - 3010,50грн.; пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах 2год. - 2007,00грн.; складання позовної заяви 1 документ - 8000,00грн.; складання розрахунку позовних вимог 4год. - 4014,00грн.; складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат 1год. - 1003,50грн.; підготовка письмових доказів (додатків до позовної заяви) 2год. - 2007,00грн.; підготовка копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу 1год. - 1003,50грн.; складання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції 1 документ - 2000,00грн.; подання позову 0,5год. - 501,75грн.; участь у судовому розгляді справи (участь у судовому засіданні по розгляду справи по суті) 1 судовий розгляд - 2000,00грн. На загальну суму 27554,25грн.
Відповідно до акту №2 від 20.11.2019р. здачі-приймання виконаних правових послуг компенсація адвокату витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги, пов'язаних з поїздкою до м.Львова становить 3476,49грн., з якої квиток Київ-Львів на суму 909,07грн., квиток Львів-Київ на суму 792,82грн., проживання в готелі з 18.11.219р. по 19.11.2019р. на суму 940,00грн., добові (в межах граничних норм, визначених абз.6 пп.170.9.1 ПКУ) на суму 834,60грн..
Згідно із актом №3 від 05.12.2019р. здачі-приймання виконаних правових послуг адвокатом надано наступні послуги: складання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції 1 документа - 2000,00грн.; оплата професійної правничої допомоги за заявлені позовні вимоги 10% від заявлених позовних вимог - 39812,99грн. Всього на загальну суму 41812,99грн.
Таким чином згідно із актами №1 від 19.11.2019р., №2 від 20.11.2019р., №3 від 05.12.2019р. нараховано витрат на загальну суму 72843,73грн.
Згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2019р. у справі №905/1795/18.
За договором про надання послуг виконавець зобов'язаний надати послугу, а замовник - оплатити її. За змістом статей 632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Оплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов'язку з її надання.
Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як вбачається із акта №3 здачі-приймання виконаних правових послуг від 05.12.19р., зокрема визначено найменування послуги - оплата професійної правничої допомоги за заявлені позовні вимоги в розмірі 10 % від заявлених позовних вимог на суму 39812,99грн.
Як вбачається із переліку послуг визначених у додатку № 1 до договору про надання (правничої допомоги №5 від 14.01.19р.), в акті №1 та акті №2 здачі-приймання виконаних правових послуг, сторонами визначено перелік узгоджених та наданих послуг, із визначенням їх вартості, переліку послуг та кількості затрачених годин, які включили надання професійної правничої допомоги з підготовки та заявлення позовних вимог у даній справі.
Вказана у п. 2 акта №3 здачі-приймання виконаних правових послуг від 05.12.19р. «оплата професійної правничої допомоги за заявлені позовні вимоги», не деталізована переліком таких наданих послуг. Також заявником не деталізовано та не обґрунтовано в чому полягає надання професійної правничої допомоги, щодо заявлення позовних вимог, плата за які визначена у п.13 акта №3, які не було включено до актів №1 та №2. Відтак, враховуючи встановлені обставини, заявлена вимога про відшкодування витрат на - оплату професійної допомоги за заявлені позовні вимоги в розмірі 10 % від заявлених позовних вимог на суму 39812,99грн. є безпідставною, не обґрунтованою та не підтвердженою належними та допустимими доказами, тому відшкодуванню не підлягає.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст.126, ст.129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з представництва інтересів позивача, розміру гонорару, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, приймаючи до уваги клопотання про зменшення витрат на послуги адвоката господарський суд дійшов висновку про підставність нарахування витрат на послуги адвоката розмірі 33030,74грн., які підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених позовних вимог .
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 10000,00грн., пені в розмірі 62777,44грн., 36% річних в розмірі 62940,77грн., штрафу в розмірі 154994,48грн. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 40000,00грн. закрити провадження у зв'язку з відмовою на підставі п.4 ч.1 ст. 231 ГПК України. В частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 41375,62грн. закрити провадження у зв'язку з оплатою на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України. В решті позовних вимог належить відмовити у зв'язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно віднести на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Приватної агрофірми "Батько і син" (81770, Львівська область, Жидачівський район, с.Ганнівці, ідентифікаційний код 30772103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агротехніка" (08702, Київська область, м.Обухів, вул.Промислова, 20, ідентифікаційний код 37850706) 10000,00грн. - відсотків за користування товарним кредитом, 62777,44грн.- пені, 62940,77грн. - 36% річних, 154994,48грн.- штрафу, 4981,32грн. - судового збору та 27551,62грн. - витрат на професійну правову допомогу адвоката.
Провадження у справі в частині стягнення 81375,62грн. відсотків за користування товарним кредитом закрити .
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Повне рішення складено 26.12.2019р.
Суддя Іванчук С.В.