79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.12.2019 справа № 914/1164/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Волинь-Бетон"
до відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів в розмірі 17024,30 грн.
за участю представників:
від позивача Гуль Н . В . , Гоменюк І.С.
від відповідача Кобко О.Л.
Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Волинь-Бетон" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про стягнення 15298,70 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажів.
Відповідно до заяви (вх.№2309/19 від 28.08.2019р.) про збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 17024,30 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажів. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1921,00 грн. судового збору та 5500,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Представники позивача в судовому 12.12.2019р. позовні вимоги підтримали повністю, надали усні пояснення щодо предмета спору.
Представник відповідача в судовому 12.12.2019р. щодо заявлених вимог заперечив з підстав, що викладені відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
Протягом квітня-травня 2019 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця», здійснювало доставку вантажів на станцію призначення - Здолбунів, Дубно, Сарни, Радивилів, Рафалівка, одержувачем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Волинь-Бетон» за наступними залізничними накладними: №38182309 від 06.04.2019р., №38182358 від 06.04.2019р., №38184800 від 07.04.2019р., №38184818 від 07.04.2019р., №38772927 від 10.05.2019р., №38906129 від 17.05.2019р., №38906137 від 17.05.2019р., №38900429 від 17.05.2019р., №39045851 від 25.05.2019р., №39045869 від 25.05.2019р., №39045885 від 25.05.2019р., №39045927 від 25.05.2019р., №39045943 від 25.05.2019р. та №39046008 від 25.05.2019р.
Посилаючись на Статут залізниць України та Правила обчислення термінів доставки вантажів, позивач стверджує, що відповідач відповідно до перелічених вище залізничних накладних здійснив перевезення вантажу із порушенням визначених строків доставки.
Зокрема згідно з поданим позивачем розрахунком позовних вимог (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог), кількість діб прострочення та розмір штрафу становить:
- залізнична накладна №38182309: 5 днів прострочення - штраф у розмірі 1801,20 грн.;
- залізнична накладна №38182358: 1 день прострочення - штраф у розмірі 0,00 грн.;
- залізнична накладна №38184800: 5 днів прострочення - штраф у 1801,20 грн.;
- залізнична накладна №38184818: 4 дні прострочення - штраф у розмірі 1780,80 грн.;
- залізнична накладна №38772927: 3 дні прострочення - штраф у розмірі 1394,00 грн.;
- залізнична накладна №38906129: 2 дні прострочення - штраф у розмірі 600,40 грн.;
- залізнична накладна №38906137: 3 дні прострочення - штраф у розмірі 1069,60 грн.;
- залізнична накладна №38900429: 2 дні прострочення - штраф у розмірі 600,40 грн ;
- залізнична накладна №39045851: 5 днів прострочення - штраф у розмірі 1442,70 грн.;
- залізнична накладна №39045869: 3 дні прострочення - штраф у розмірі 1187,20 грн.;
- залізнична накладна №39045885: 3 дні прострочення - штраф у розмірі 1187,20 грн.;
- залізнична накладна №39045927: 3 дні прострочення - штраф у розмірі 1200,80 грн.
- залізнична накладна №39045943: 3 дні прострочення - штраф у розмірі 1410,60 грн.;
- залізнична накладна №39046008: 3 дні прострочення - штраф у розмірі 1548,20 грн.
Враховуючи наведене позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажів в розмірі 17024,30 грн.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зокрема відповідач зазначає про те, що позивачем невірно здійснено підрахунок кількості прострочених діб, оскільки обчислення терміну доставки вантажів починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах, а терміни доставки збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Також відповідач зазначає про наявність обставин, які на його думку звільняють залізницю від сплати штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, посилаючись при цьому на абзац 2 статті 116 Статуту залізниць України, де зазначено, що зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Як зазначає відповідач, посилаючись на контррозрахунок розміру позовних вимог, хоча з боку залізниці і було допущено порушення термінів доставки вантажів, однак в силу абзацу 2 статті 116 Статуту залізниць України, на думку відповідача, у залізниці відсутній обов?язок зі сплати штрафу з тих підстав, що одержувач вантажу впродовж доби після одержання від залізниці повідомлення про прибуття вантажу не вивіз вантаж із станції.
Із поданого контррозрахунку вбачається, що відповідач не заперечує проти нарахування штрафу лише по залізничній накладній № 38182309 в розмірі 1801,20 грн. (4 доби протермінування) та по залізничній накладній №38906137 в розмірі 534,80 грн. (2 доби протермінування), оскільки згідно з даними, відповідно до вказаних накладних, позивач вивіз вантаж зі станції протягом доби з моменту повідомлення про його прибуття.
Також відповідач заперечив щодо стягнення 5500,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Частинами 1 та 2 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, що затверджений постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1998р. №457, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з статтею 22 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Статтею 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Абзацами 1-3 статті 41 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Відповідно до пункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст.41, 116 Статуту), що затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням у наступні терміни, зокрема, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах у термін 1 доба на кожні повні та неповні 200 км.
Згідно з абзацом 1 пункту 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів, обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Пунктом 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Як встановлено судом, перевезення вантажів відбулось відповідно до таких залізничних накладних: №38182309 від 06.04.2019р., №38182358 від 06.04.2019р., №38184800 від 07.04.2019р., №38184818 від 07.04.2019р., №38772927 від 10.05.2019р., №38906129 від 17.05.2019р., №38906137 від 17.05.2019р., №38900429 від 17.05.2019р., №39045851 від 25.05.2019р., №39045869 від 25.05.2019р., №39045885 від 25.05.2019р., №39045927 від 25.05.2019р., №39045943 від 25.05.2019р. та №39046008 від 25.05.2019р.
Абзацом 1 статті 116 Статуту залізниць передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Відповідно до Інформаційного листа №01-06/420/2012 від 04.04.2012р. Вищого господарського суду України «Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів», згідно з частинами другою і третьою статті 41 Статуту залізниць України (далі - Статут) терміни доставки вантажів та правила обчислення термінів їх доставки встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644. За приписами пунктів 2.1, 2.4 названих Правил обчислення відповідних термінів починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Розміри штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, які залізниця сплачує одержувачу вантажу, встановлені статтею 116 Статуту у відсотках від провізної плати залежно від кількості прострочених діб. Таким чином, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено терміни доставки вантажів, а саме:
1) відповідно до залізничної накладної №38182309 прострочено 4 доби - штраф у розмірі 30% провізної плати;
2) відповідно до залізничної накладної №38182358 прострочено 1 добу - штраф у розмірі 0% провізної плати;
3) відповідно до залізничної накладної №38184800 прострочено 3 доби - штраф у розмірі 20% провізної плати;
4) відповідно до залізничної накладної №38184818 прострочено 3 доби - штраф у розмірі 20% провізної плати;
5) відповідно до залізничної накладної №38772927 прострочено 3 доби - штраф у розмірі 20% провізної плати;
6) відповідно до залізничної накладної №38900429 прострочено 2 доби - штраф у розмірі 10% провізної плати;
7) відповідно до залізничної накладної №38906129 прострочено 2 доби - штраф у розмірі 10% провізної плати;
8) відповідно до залізничної накладної №38906137 прострочено 2 доби - штраф у розмірі 10% провізної плати;
9) відповідно до залізничної накладної №39045851 прострочено 5 діб - штраф у розмірі 30% провізної плати;
10) відповідно до залізничної накладної №39045869 прострочено 2 доби - штраф у розмірі 10% провізної плати;
11) відповідно до залізничної накладної №39045885 прострочено 2 доби - штраф у розмірі 10% провізної плати;
12) відповідно до залізничної накладної №39045927 прострочено 2 доби - штраф у розмірі 10% провізної плати;
13) відповідно до залізничної накладної №39045943 прострочено 2 доби - штраф у розмірі 10% провізної плати;
14) відповідно до залізничної накладної №39046008 прострочено 3 доби - штраф у розмірі 20% провізної плати.
Як вбачається із поданного відповідачем контррозрахунку, що долучений ним до відзиву на позовну заяву, вказана кількість діб прострочення доставки вантажів, відповідно до перелічених вище залізничних накладних, відповідачем не заперечується.
Абзацом 4 статті 41 Статуту залізниць України встановлено, що вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до пункту 2.10. Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Однак відповідач стверджує, що по відправках №38184800, №38184818, №38772927, №38900429, №38906129, №39045851, №39045869, №39045885, №39045927, №39045943 та №39046008 залізниця звільняється від сплати штрафу за порушення термінів доставки вантажів, оскільки у відповідності до статті 116 Статуту залізниць України вантаж одержувачем не було вивезено зі станції впродовж доби після повідомлення про прибуття.
Так, абзацом 2 статті 116 Статуту залізниць України передбачено, що зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено
одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до абзацу 2 пункту 8 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), що затверджені Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Перш за все, беручи до уваги абзац 2 пункту 8 Правил видачі вантажів, визначальною обставиною є встановлення способу видачі вантажу.
Тобто в даному випадку слід встановити:
- чи вантаж було вивезено з території станції засобами залізниці;
- чи вагони було подано під вивантаження на місця загального або незагального користування, якщо таке вивантаження здійснювалося одержувачем.
Як стверджував представник позивача та зазначив представник відповідача в судовому засіданні, вагони було подано під вивантаження на місця загального користування, оскільки вантаж вивозився з території станції не засобами залізниці, а засобами одержувача.
Вказана обставина підтверджується поданим відповідачем контррозрахунком, що долучений ним до відзиву на позовну заяву. В поданому контррозрахунку міститься інформація щодо дати (часу) подачі вагона під вивантаження, що в свою чергу підтверджує той факт, що вантаж не вивозився зі станції призначення засобами залізниці.
Разом з тим, суд вважає, що у даній справі важливо встановити дату (час) одержання позивачем повідомлення про прибуття вантажу і дату (час) подачі залізницею вагонів під вивантаження.
З частини 4 статті 612 ЦК України вбачається, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
З урахуванням вищенаведеної норми законодавства, суд вважає, що у даному випадку для встановлення спливу однієї доби, впродовж якої позивач мав вивезти вантаж зі станції, належить керуватись датою (часом) подачі залізницею вагонів під вивантаження, якщо така подія відбулась після одержання повідомлення про прибуття вантажу або датою (часом) одержання повідомлення про прибуття вантажу, якщо така подія відбулась після подачі вагонів під вивантаження.
З поданого відповідачем контррозрахунку вбачається, що подача залізницею вагонів під вивантаження відбулась або у час повідомлення про прибуття вантажу або після такого повідомлення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що для правильного, справедливого та об'єктивного вирішення даного спору, для встановлення факту настання чи ненастання моменту спливу однієї доби, коли одержувач втрачає право для нарахування залізниці штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, слід керуватися даними про дату (час) подачі вагонів під вивантаження.
Абзацом 2 статті 116 Статуту залізниць України передбачено, що зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено
одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу.
Проте, відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Аналізуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України, беручи до уваги зроблений вище висновок про те, що у даному спорі для встановлення спливу однієї доби, коли одержувач втрачає право для нарахування залізниці штрафу, слід керуватися даними про дату (час) подачі вагонів під вивантаження, суд дійшов висновку, що позивачем не було порушено строку на вивезення вантажу зі станції впродовж доби.
Тобто, наприклад, з урахуванням положень ст. 253 ЦК України, перебіг строку впродовж якого позивач мав вивезти зі станції вантаж по накладній № 38184800 починається з 24-ї години 15.04.2019р., оскільки вагон було подано під вивантаження 15.04.2019р. Вантаж по вказаній накладній було вивезено наступного дня 16.04.2019р.
Дослідивши подані позивачем залізничні накладні (графи 46, 49, 52, 53), суд дійшов висновку, що розкредитування одержувачем перевізних документів на вантаж також відбулись впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу.
Враховуючи наведене, залізниця не звільняється від сплати штрафу за порушення термінів доставки вантажів по відправках №38184800, №38184818, №38772927, №38900429, №38906129, №39045851, №39045869, №39045885, №39045927, №39045943 та №39046008.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено терміни доставки вантажів у зв'язку з чим нарахування штрафу є правомірним в таких розмірах:
1) відповідно до залізничної накладної №38182309 прострочено 4 доби - штраф у розмірі 30% провізної плати (1801,20 грн.);
2) відповідно до залізничної накладної №38182358 прострочено 1 добу - штраф у розмірі 0% провізної плати (0,00 грн.);
3) відповідно до залізничної накладної №38184800 прострочено 3 доби - штраф у розмірі 20% провізної плати (1200,80 грн.);
4) відповідно до залізничної накладної №38184818 прострочено 3 доби - штраф у розмірі 20% провізної плати (1187,20 грн.);
5) відповідно до залізничної накладної №38772927 прострочено 3 доби - штраф у розмірі 20% провізної плати (1394,00 грн.);
6) відповідно до залізничної накладної №38900429 прострочено 2 доби - штраф у розмірі 10% провізної плати (600,40 грн.);
7) відповідно до залізничної накладної №38906129 прострочено 2 доби - штраф у розмірі 10% провізної плати (600,40 грн.);
8) відповідно до залізничної накладної №38906137 прострочено 2 доби - штраф у розмірі 10% провізної плати (534,80 грн.);
9) відповідно до залізничної накладної №39045851 прострочено 5 діб - штраф у розмірі 30% провізної плати (1442,70 грн.);
10) відповідно до залізничної накладної №39045869 прострочено 2 доби - штраф у розмірі 10% провізної плати (593,60 грн.);
11) відповідно до залізничної накладної №39045885 прострочено 2 доби - штраф у розмірі 10% провізної плати (593,60 грн.);
12) відповідно до залізничної накладної №39045927 прострочено 2 доби - штраф у розмірі 10% провізної плати (600,40 грн.);
13) відповідно до залізничної накладної №39045943 прострочено 2 доби - штраф у розмірі 10% провізної плати (705,30 грн.);
14) відповідно до залізничної накладної №39046008 прострочено 3 доби - штраф у розмірі 20% провізної плати (1548,20 грн.).
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню частково. Зокрема суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 12802,60 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажів.
При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12593 від 10.06.2019р.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку витрати по сплаті судового збору в розмірі 1444,63 грн. покласти на відповідача, оскільки позов у даній справі слід задовольнити частково.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5500,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, суд зазначає таке.
Згідно з статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 5500,00 грн.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем до матеріалів справи долучено такі докази, що стосуються витрат на правову допомогу адвоката:
- договір про надання правничої допомоги адвокатським об?єднанням №07/06/19 від 07.06.2019р.;
- акт №1 здачі-приймання наданих послуг до договору №07/06/19 від 07.06.2019р. на суму 5500,00 грн.;
- рахунок на оплату послуг №04/08/19 від 04.08.2019р. на суму 5500,00 грн.;
- детальний опис виконаних адвокатом робіт;
- банківську виписку за 05.08.2019р. на суму 5500,00 грн. (призначення платежу: оплата за надану професійну правничу допомогу згідно договору №07/06/19 від 07.06.2019р. та акту №1 від 04.08.2019р. у справі №914/1164/19).
Відповідно до договору №07/06/19 від 07.06.2019р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Волинь-Бетон" (клієнт) доручає, а адвокатське об'єднання «Прищепа і партнери» бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором
Згідно з пунктом 4.1. договору, вартість послуг, що надається адвокатським об'єднанням становить 1000 грн. за 1 годину роботи адвоката, які клієнт оплачує в гривнях шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок адвокатського об'єднання, що фіксується в підписаних актах про надання правничої допомоги та рахунку-фактурі, без ПДВ. Кількість витрачених адвокатським об'єднанням годин та детальний перелік виконаних робіт фіксується сторонами в актах про надання правничої допомоги.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів після підписання сторонами акта надання правничих послуг.
Представник відповідача у запереченні (вх.№35362/19 від 27.08.2019р.) заперечив проти стягнення 5500,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, оскільки на його думку такий розмір витрат є завищеним, адже справа за своєю суттю не є складною, не викликає значного публічного інтересу, ціна позову невелика, а обсяг наданих адвокатом послуг не є значним.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов?язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов?язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При оцінці розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, судом брались до уваги як і кількість поданих позивачем заяв по суті спору, додаткових пояснень (заперечень), кількість проведених судових засідань пов'язаних з розглядом справи, час, витрачений адвокатом на розгляд справи та підготовку матеріалів, так і складність справи, значення справи для позивача, яке на думку суду стосувалось не стільки суми стягнення штрафу, скільки надання принципової та об'єктивної оцінки дій відповідача у зв'язку з простроченням доставки вантажів залізничним транспортом, а тому суд прийшов до висновку, що розмір таких витрат є обґрунтованим. Відтак, суд відхиляє заперечення відповідача щодо розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу адвоката у сумі 5500,00 грн.
Однак, у зв'язку з тим, що позов належить задовольнити частково, відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача 4136,11 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (79007, місто Львів, вулиця Гоголя, будинок 1, ідентифікаційний код ВП 40081195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Волинь-Бетон" (35705, Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця 8-го Березня, будинок 35, ідентифікаційний код 36016172) 12802,60 грн. - штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, 1444,63 грн. - витрат по сплаті судового збору та 4136,11 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 237 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, що визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.12.2019р.
Суддя Петрашко М.М.