ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.12.2019Справа № 910/8081/19
За позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Державного агентства резерву України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
2) Міністерство розвитку, економіки, торгівлі і сільського господарства України
3) Кабінет Міністрів України
про виселення
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Микитин О.В.
Представники учасників сторін:
від позивача Савченко Т.А.
від відповідача Висотенко І.М.
від третьої особи 1 не з'явились
від третьої особи 2 Суховій О.В.
від третьої особи 3 не з'явились
В судовому засіданні 16.12.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.
Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного агентства резерву України про виселення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в зв'язку з припиненням договору оренди, відповідач без достатньої правової підстави користується нерухомим майном. Позивач просить виселити відповідача з займаного приміщення в судовому порядку.
Ухвалою суду від 27.06.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
03.07.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 27.06.2019 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8081/19, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.08.2019 та залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація".
19.07.2019 через канцелярію суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких вона підтримує позовні вимоги, оскільки, строк договору закінчився, проте відповідач не звільняє орендоване приміщення. Додаткову угоду про продовження строку дії договору сторонами не підписано.
31.07.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, позивач не звернувся до нього у визначені законом строки з заявою про припинення договору, а тому договір є поновленим на наступний строк і відсутні підстави для виселення відповідача. Відповідач також зазначає, що ним направлялись документи необхідні для продовження строку дії договору, однак, вони не були розглянуті.
12.08.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України
В підготовчому засіданні 15.08.2019 позивачем було подано відповідь на відзив, в якому зазначив, що договір припинив свою дію, в зв'язку зі спливом строку, на який він був укладений.
15.08.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 29.08.2019.
27.08.2019 відповідачем подано заперечення, в яких зазначено, що договір був поновлений, оскільки, позивач не звернувся до нього щодо припинення дії договору у встановлені законом строки.
Ухвалою суду від 29.08.2019 відкладено підготовче засідання на 26.09.2019, залучено до участі у справі, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Кабінет Міністрів України.
18.09.2019 третьою особою-2 через канцелярію суду подано письмові пояснення, в яких зазначено, що приміщення було надано відповідачу на підставі постанови КМ України. Крім того, позивач не надсилав відповідачу повідомлень про відмову від продовження договору оренди, а тому договір є поновленим на наступний строк, а позов не підлягає задоволенню.
26.09.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 17.10.2019.
Ухвалою суду від 27.09.2019 продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів.
04.10.2019 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення копій позовних заяв третім особам та копію листа Державного агентства резерву України від 20.09.2019.
При вирішенні клопотання позивача щодо долучення листа Державного агентства резерву України від 20.09.2019, відповідач заперечував та вказав, що даний лист не стосується предмету спору, третя особа 2 поклалась на розсуд суду, третя особа 3 підтримала думку відповідача, третя особа 1 вважала за необхідне долучити вказаний лист до матеріалів справи.
Суд протокольною ухвалою від 17.10.2019 долучив лист Державного агентства резерву України від 20.09.2019 до матеріалів справи.
11.10.2019 від третьої особи 3 надійшли пояснення з доказами направлення учасникам справи, в яких вона проти позову заперечує.
Ухвалою суду від 17.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 28.11.2019.
В судовому засіданні третя особа-2 повідомила суд, що нею було змінено найменування.
Суд протокольною ухвалою від 28.11.2019 замінив найменування третьої особи-2 у даній справі з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на Міністерство розвитку, економіки, торгівлі і сільського господарства України.
В судовому засіданні 28.11.2019 оголошено перерву до 16.12.2019.
09.12.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення, в якому зазначено, що на виконання листа третьої особи-1 відповідачем було надано документи.
12.12.2019 через канцелярію суду від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення, в яких вказано, що в листі було повідомлено про строк припинення договору та запропоновано надати документи, необхідні для продовження договору.
В судове засідання 16.12.2019 представники третіх осіб-1, 3 не з'явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.
Представник позивача просив позов задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Представник третьої особи підтримав позовні вимоги, обґрунтовані обставинами, викладеними у заявах по суті спору.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
Представник позивача просив позов задовольнити.
Представник відповідача судових дебатах просив відмовити у позові.
Представник третьої особи підтримав позовні вимоги.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
30.06.2000 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1041 "Про утворення Державного агентства з управління державним матеріальним резервом", якою постановлено взяти до відома, що Агентство розміщується у м. Києві по вулиці Пушкінській, 28. Київській державній адміністрації вирішити питання укладення договору оренди будинку за зазначеною адресою з Агентством.
12.06.2015 Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Державне агентство резерву України (орендар), Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство/балансоутримувач) уклали договір № 385-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору, в оренду Державному агентству резерву України передаються нежилі приміщення загальною площею 2 635,70 кв. м, в т. ч. підвал - 103,10 кв. м, 1 поверх - 441,80 кв. м, 2 поверх - 508,90 кв. м, 3 поверх - 504,70 кв. м, 4 поверх - 529,50 кв. м, 5 поверх - 547,70 кв. м в будинку № 28/9 літер А на вул. Пушкінській у м. Києві (далі - об'єкт оренди).
Згідно з п.п. 3.1, 3.3, 3.6 Договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує на рахунок КП "Київжитлоспецексплуатація" орендну плату, компенсацію витрат підприємства та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою є дата повернення об'єкта оренди за актом приймання-передачі включно.
Відповідно до п. 3.7, 4.2 Договору, відповідач зобов'язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності орендну плату, компенсацію витрат підприємства та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.
Відповідно до п. 9.1 Договору, строк дії договору встановлено з 12.06.2015 по 10.06.2018.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору (9.7 договору).
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
За актом приймання-передачі нерухомого майна від 12.06.2015 орендодавець передав, а орендар отримав об'єкт оренди.
Позивач вважає, що договір № 385-1 від 12.06.2015 припинився 10.06.2018, в зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, а тому просить виселити відповідача, оскільки, він займає орендоване приміщення без правових підстав.
05.02.2018 КП "Київжитлоспецексплуатація" звернулась до відповідача з листом № 062/15/1/05-659, в якому повідомив, що термін дії договору № 385-1 від 12.06.2015 закінчується 10.06.2018, як було передбачено договором і дію його буде припинено. Звернуто увагу відповідача, що питання продовження зазначеного договору оренди вирішується відповідно до вимог Положення з дозволу власника майна - Київської міської ради та уповноваженого розпорядника майна - орендодавця - Департаменту комунальної власності м. Києва. Для підготовки проекту договору про продовження оренди запропоновано надати необхідні для продовження дії договору документи (копія переліку документів додана до листа). Також повідомлено відповідачу, що на підставі заяви відповідача буде підготовлено довідку про об'єкт оренди, стан сплати орендних платежів, наявність страхового полісу і термін страхування та пакет документів для подальшого подання до Департаменту комунальної власності з метою розгляду питання про продовження дії договору оренди на засіданні Постійної комісії Київради з питань власності.
Згідно листа відповідача до третьої особи-1 від 02.05.2018 № 1206/0/4 відповідач просив підготувати проект договору оренди та долучив до листа необхідні документи. Крім того, відповідачем було надано позивачу документи для продовження строку дії договору, що підтверджується листом від 05.06.2018 № 1594/0/4.
12.09.2018 позивач направив відповідачу лист № 062/05/19-8176, в якому зазначив, що документи відповідача були повернуті головою постійної комісії Київської міської ради з питань власності позивачу без розгляду.
Відповідач звернувся до позивача з листом від 25.10.2018 № 3453/0/4, в якому просив укласти договір оренди нерухомого майна строком на 2 роки 364 дні.
Доказів укладення договору оренди на новий строк суду не надано.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до частини 1 статті 777 Цивільного кодексу України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 283 Господарського кодексу України, у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Відповідно до частини 3 статті 283 Господарського кодексу України, об'єктом оренди можуть бути:
- державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;
- нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);
- інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 283 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі: - закінчення строку, на який його було укладено; - викупу (приватизації) об'єкта оренди; - ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; - загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Відповідно до п. 3.1.1. "Положення про оренду комунального майна територіальної громади м. Києва", затвердженого рішенням Київської міської ради 21.04.2015 N 415/1280 орендодавцями є: Департамент - щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств територіальної громади міста Києва, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), а також нерухомого майна, що передається в оренду районним в місті Києві державним адміністраціям.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Чинною редакцією ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Припинення договору оренди у зв'язку з укладенням концесійного договору шляхом проведення прямих переговорів з орендарем державного майна відповідно до Закону України "Про концесію" не тягне за собою обов'язку повернути об'єкт оренди орендодавцю. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Відповідно до статті 17 Закон України "Про оренду державного та комунального майна", термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Вказана позиція викладена в тому числі в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 № 911/2980/17.
Суд розглянув подані до матеріалів справи докази та вважає, що лист від 05.02.2018 № 062/15/1/05-659 за своїм змістом не підтверджує, що він був спрямований на припинення дії договору оренди, навпаки, зміст листа спрямований на продовження договору оренди (надання пакету документів для продовження діючого договору оренди).
Позивачем не надано суду доказів направлення листа від 05.02.2018 № 062/15/1/05-659 під час дії договору та протягом місяця після 10.06.2018. Проте відповідач не заперечував факту отримання вказаного листа.
Відповідно до п. 15 Положення про оренду комунального майна територіальної громади м. Києва внесення змін до договору оренди здійснюється за згодою сторін договору до закінчення терміну його дії. З метою розгляду питання про внесення змін до договору оренди орендар подає орендодавцю заяву, 3 підписані ним та балансоутримувачем примірники додаткової угоди до договору про внесення змін до договору оренди та обґрунтування запропонованих змін. Якщо пропозиція орендаря щодо зміни істотних умов договору оренди стосується продовження договору на новий строк, орендар також подає, не пізніше ніж за 3 місяці до дати закінчення договору, звіт про оцінку об'єкта оренди та клопотання про здійснення його рецензії (крім випадків, коли відповідно до закону дозволяється застосовувати стандартизовану оцінку). Відновлення пропущеного тримісячного строку можливе за рішенням Постійної комісії. Замовником оцінки майна виступає орендар. Якщо пропозиція орендаря стосується зміни істотних умов договору оренди нерухомого майна, яке відповідає ознакам, визначеним у підпунктах 7.10.2 і 7.10.3 цього Положення, то рішення за заявою орендаря приймається Постійною комісією за поданням орендодавця. Якщо пропозиція орендаря стосується зміни істотних умов договору оренди нерухомого майна, яке відповідає ознакам, визначеним у підпункті 7.10.1 цього Положення, то рішення за заявою орендаря приймається орендодавцем. Рішення про внесення змін до строку дії договору оренди, які стосуються збільшення строку договору, приймаються Постійною комісією за поданням орендодавця незалежно від передбачених у підпунктах 7.10.1 - 7.10.3 ознак. 15.4. Для цілей цього Положення істотними умовами договору оренди вважаються такі умови: продовження договору на новий строк; зміна строку дії договору. Орендодавець протягом 10 робочих днів з моменту отримання заяви орендаря про зміну істотних умов договору оренди: - вносить до Системи інформацію про запропоновані зміни до договору; - приймає рішення про задоволення заяви або про відмову у задоволенні заяви за наявності підстав, передбачених цим Положенням, або - направляє програмними засобами Системи пропозицію орендаря на розгляд Постійної комісії, якщо прийняття рішення за такою пропозицією віднесено цим Положенням до компетенції Постійної комісії. Якщо пропозиція орендаря стосується продовження договору на новий строк, орендодавець приймає рішення, передбачене цим пунктом Положення. Орендодавець надсилає орендарю і балансоутримувачу лист про відмову у внесенні змін до договору оренди, якщо: - орендодавець, в межах своєї компетенції, прийняв мотивоване рішення про відмову в задоволенні заяви орендаря про внесення змін до істотних умов договору оренди. В такому разі орендодавець обов'язково включає до листа обґрунтування прийнятого рішення; або - Постійна комісія прийняла рішення про відмову у внесенні змін до істотних умов договору оренди. Протягом 5 робочих днів з дати ухвалення орендодавцем рішення або з дати отримання орендодавцем протоколу засідання (виписки з протоколу засідання) Постійної комісії, уповноважена особа орендодавця підписує три примірники договору про внесення змін до договору оренди і передає орендарю і балансоутримувачу по одному примірнику підписаного договору, а третій примірник залишає собі. Якщо рішення про внесення змін до істотних умов договору оренди прийнято на підставі заяви орендаря, поданої до Постійної комісії безпосередньо в порядку пункту 15.8 цього Положення, орендар передає три підписані ним примірники додаткового договору про внесення змін до договору оренди безпосередньо до орендодавця, який протягом 5 робочих днів з дати отримання протоколу засідання (виписки з протоколу засідання) Постійної комісії забезпечує їх підписання балансоутримувачем і уповноваженою особою орендодавця і розподіляє підписані примірники договору між сторонами в порядку, визначеному попереднім абзацом цього підпункту Положення. Якщо балансоутримувач відмовляється від підписання додаткового договору про внесення змін до договору оренди, то цей договір підписується орендодавцем та орендарем, а орендна плата у повному обсязі сплачується до бюджету міста. Постійна комісія протягом 30 робочих днів з дня внесення до Системи інформації про запропоновані зміни до договору оренди розглядає надані пропозиції та за результатами розгляду погоджує або відмовляє у внесенні змін до істотних умов договору оренди. Постійна комісія може розглянути питання про внесення змін до істотних умов договору оренди будь-якого нерухомого майна на підставі заяви орендаря, яку він надсилає безпосередньо до Постійної комісії, якщо принаймні два депутати - члени Постійної комісії надають Постійній комісії письмове клопотання про підтримку такої заяви. Орендарю може бути відмовлено в продовженні строку договору оренди у випадку, якщо: Орендоване майно необхідне для власних потреб підприємства-балансоутримувача або територіальної громади міста Києва. Прийнято рішення про реконструкцію об'єкта нерухомості, у зв'язку з чим неможливе подальше використання об'єкта оренди. Об'єкт оренди необхідний для розміщення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних або комунальних установ, організацій. Прийнято рішення про включення об'єкта до переліку об'єктів комунальної власності, які не можуть бути об'єктами оренди. Прийнято рішення про приватизацію об'єкта оренди. Орендар не виконував або порушував умови договору оренди, в тому числі, в частині своєчасної сплати орендної плати, цільового використання об'єкта, страхування об'єкта оренди. Орендар пропустив строк подачі звіту про оцінку об'єкта оренди, передбачений пунктом 15.2 цього Положення, і при цьому минуло більше ніж 30 календарних днів після закінчення строку дії договору, але Постійна комісія не ухвалила рішення про відновлення пропущеного строку; і Існують інші підстави, передбачені законом. Договір про внесення змін до істотних умов договору оренди укладається в порядку, визначеному пунктом 12 цього Положення. Зміни до договору оренди набирають чинності з дати їх підписання сторонами.
Вищезазначені дії вчиняються, у разі необхідності внесення змін до вже укладеного договору оренди, в тому числі, в разі внесення змін щодо строку оренди та продовження договору оренди.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач надавав орендодавцю документи, необхідні для внесення змін в договір оренди, однак, вони не були розглянуті, що зумовлює висновок про відсутність у орендодавця бажання на внесення змін до договору.
Отже з наданих суду доказів не вбачається, що договір був припинений в зв'язку з закінченням строку його дії, оскільки, норма ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає поновлення строку дії договору оренди на той самий строк з тими самими умовами, у разі відсутності заперечень з боку сторін договору протягом місяця після закінчення строку на який договір було укладено.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ним протягом місяця з 10.06.2018 направлялась відповідачу заява про припинення дії договору чи про внесення змін до договору.
Суд також відзначає, що відповідачем та третіми особами-2,3 в їх заявах по суті спору, наголошено на тих обставинах, що орендодавець, балансоутримувач не звертався до орендаря з заявою про припинення договору оренди після закінчення строку на який його було укладено.
З вищезазначеного вбачається, що договір оренди № 385-1 від 12.06.2015 був поновлений на той самий строк, в зв'язку з відсутністю ініціативи з боку сторін договору щодо його припинення чи внесення змін до договору.
Оскільки, суду не надано належних та допустимих доказів в підтвердження припинення договору оренду, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо доводів позивача, що в своїх листах, відповідач пропонує укласти договір оренди на новий строк (зокрема лист № 3453/0/4-18 від 25.10.2018), суд відзначає, що наявність чинного договору оренди не впливає на право орендаря ініціювати укладення нового договору оренди чи продовжити дію існуючого. Крім того, ініціатива відповідача укласти новий договір оренди чи продовжити існуючий договір оренди на новий строк (продовжити строк дії договору) не впливає на чинність існуючого договору та не свідчить про припинення договору оренди № 385-1 від 12.06.2015.
Крім того, посилання позивача на не сплату та несвоєчасну сплату орендарем орендної плати не є підставою для визнання припиненим договору оренди № 385-1 від 12.06.2015 в рамках даної справи, оскільки, позивач не заявляв обставини порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати як підставу для позовних вимог в даній справі. Порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати може бути підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою про стягнення, або для розірвання договору з цих підстав в передбаченому законом порядку.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вимоги позивача є не обґрунтованими та не доведеними належним чином, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -
У позові Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10, ідентифікаційний код 19020407) до Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28; ідентифікаційний код 37472392) про виселення - відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 26.12.2019
Суддя І.В.Усатенко