вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/3122/19
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВГІДРАВЛІКА" від 13.12.2019 вих. № 119 про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ТОРГОВЕЛЬНЕ ОБ'ЄДНАННЯ "БУДІВЕЛЬНИК" заборгованості за договором № 41 оренди спецтехніки від 21.06.2018 на суму 131300,00 грн
16.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗОВГІДРАВЛІКА" подало до Господарського суду Київської області заяву від 13.12.2019 вих. № 119 до боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ТОРГОВЕЛЬНЕ ОБ'ЄДНАННЯ "БУДІВЕЛЬНИК") про видачу судового наказу.
Дослідивши подану Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОВГІДРАВЛІКА" заяву на предмет відповідності її приписам ст. ст. 147, 150 ГПК України, господарський суд встановив, що наявні підстави для відмови заявнику у видачі судового наказу з огляду на таке.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ ГПК України.
Частиною 1 ст. 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 148 ГПК України унормовано, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 147 ГПК України встановлено, що із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ГПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ст. ст. 76 - 78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен дослідити всі докази, яким заявник обгрунтовує обставини, на яких грунтуються його вимоги, та перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.
Із поданої заявником до суду заяви про видачу судового наказу вбачається, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВГІДРАВЛІКА" ґрунтуються на укладеному між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ТОРГОВЕЛЬНЕ ОБ'ЄДНАННЯ "БУДІВЕЛЬНИК" письмовому договорі № 41 оренди спецтехніки від 21.06.2018.
Оскільки боржник неналежним чином виконав умови вищевказаного договору, заявник скористався правом звернення до суду із заявою про видачу наказу на стягнення з боржника 131300,00 грн основного боргу.
В підтвердження обов'язку боржника по сплаті орендної плати за тимчасове платне володіння та користування спецтехнікою, яка належить позивачу, останній подав до суду в якості доказів копію договору № 41 оренди спецтехніки від 21.06.2018, копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 119 від 21.09.2018 на суму 113100,00 грн та копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 122 від 24.09.2018 на суму 18200,00 грн.
Оглянувши подані на розгляд суду документи, суд встановив, що складені між сторонами акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не містять посилання на договір № 41 оренди спецтехніки від 21.06.2018, а ціна, за якою боржнику надавалися послуги оренди спецтехніки, не відповідає тій, що погоджена сторонами в п. 5.1 укладеного між ними договору.
З огляду на викладене, відсутні підстави стверджувати, що акти складені на виконання умов саме договору № 41 оренди спецтехніки від 21.06.2018, а не іншого. Заявник у поданій до суду заяві про видачу судового наказу також не зазначає про відсутність між ним та боржником інших укладених договорів щодо оренди екскаватора гусеничного LIBHERR R934 HDSL, д.н. Т02381 АМ.
Таким чином, суд не приймає як належні, допустимі та достовірні докази підтвердження заборгованості боржника за умовами договору № 41 оренди спецтехніки від 21.06.2018 надані заявником копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 21.09.2018 № 119 та № 122 на загальну суму 131300,00 грн. Інших доказів на підтвердження заборгованості боржника перед заявником у заявленій до стягнення сумі матеріали заяви про видачу судового наказу не містять.
Окрім іншого, суд зважає також і на те, що умовами п. 3.3 договору № 41 оренди спецтехніки від 21.06.2018 передбачено, що передача спецтехніки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, однак цей документ не був наданий заявником до суду в обгрунтування заявлених до боржника грошових вимог в підтвердження факту передачі в користування предмету оренди за умовами укладеного договору.
Водночас, суд зазначає, що оскільки заявник сверджує, що боржник не здійснював по договору оплат в рахунок погашення боргу за оренду спецтехніки, він зобов'язаний був подати до суду банківські виписки чи інші документи в підтвердження факту відсутності оплат, проведених його контрагентом на його банківський рахунок за спірний період.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що заявником, всупереч п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, не подано до суду документи, що підтверджують обставини, якими заявник обгрунтовує свої вимоги, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України є підставою для відмови заявнику у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з боржника 131300,00 грн боргу, що виник у зв'язку з неналежним виконанням ним умов договору № 41 оренди спецтехніки від 21.06.2018, за правилами наказного провадження.
У відповідності до ч. 2 ст. 152 ГПК України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно з приписів ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. 148, 150, 152, 153, 234 ГПК України, господарський суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "АЗОВГІДРАВЛІКА" у задоволенні заяви від 13.12.2019 вих. № 119 про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ТОРГОВЕЛЬНЕ ОБ'ЄДНАННЯ "БУДІВЕЛЬНИК" заборгованості за договором № 41 оренди спецтехніки від 21.06.2018 на суму 131300,00 грн.
Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття та відповідно до ст. 256 ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.М. Антонова