ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.12.2019Справа № 910/11152/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Дочірнього підприємства "Умань-Агро" (20356, обл. Черкаська, р-н Уманський, с. Гереженівка, вул. Грушевського, 61; ідентифікаційний код 34571712)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 7; ідентифікаційний код 32736177)
про стягнення 1 261 525, 49 грн.
Представники сторін:
від позивача: Яцкевіч Т.Л.
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду міста Києва звернулось Дочірнє підприємство "Умань-Агро" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" про стягнення 997 000, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем порушені зобов'язання обумовлені умовами договору оренди транспортних засобів та самохідних машин і механізмів (з екіпажем) № 532 від 22.07.2017, зокрема щодо здійснення орендної плати за користування технікою, внаслідок чого в Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" й утворилась заборгованість, а отже, й виникла необхідність звернення до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 18.09.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 судом оголошено перерву до 16.10.2019.
15.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У підготовчому засіданні 16.10.2019 судом оголошено перерву до 30.10.2019 у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.
30.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, якою позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг - 997 000, 00 грн, пеню - 178 640,55 грн, 3 % річних - 28 844, 71 грн, інфляційні втрати - 57 040, 23 грн.
У підготовчому засіданні 30.10.2019 представник позивача надав пояснення по суті поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача не заперечував щодо подачі такої заяви.
Суд, дослідивши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, дійшов висновку, що остання відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому приймається судом до розгляду, подальший розгляд справи здійснюватиметься з її урахування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2019.
Ухвалою Господарського суду від 27.11.2019 судове відкладено на 18.12.2019.
18.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 18.12.2019 суд повідомив про наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а також доказів сплати заборгованості - платіжного доручення на суму 15 205, 00 грн.
Представник позивача щодо вирішення даного клопотання поклався на розсуд суду.
За наслідками розгляду клопотання відповідача, суд ухвалив відмовити в його задоволенні.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд про їх задоволення.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 13.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
22.07.2017 між Дочірнім підприємством "Умань-Агро" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" (далі - орендар) був укладений договір оренди транспортних засобів та самохідних машин і механізмів (з екіпажем) № 532 за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми разом із обслуговуючим персоналом, а орендар зобов'язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцеві орендну плату за її використання.
Відповідно до п. 1.2. договору ідентифікаційні ознаки техніки та персональні дані екіпажу, в розрізі кожної одиниці техніки, відображаються в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.
Додатком № 1 до договору визначено перелік техніки, що надається в оренду згідно договору оренди транспортних засобів та самохідних машин і механізмів (з екіпажем) № 532 від 22.07.2017, найменування сільськогосподарської техніки: комбайн CASE Axial Flow 5130 (серійний номер НОМЕР_4), державний номерний знак НОМЕР_1 , та комбайн CASE Axial Flow 5130 (серійний номер НОМЕР_2 ), державний номерний знак НОМЕР_3 .
За умовами розділу 2 договору техніка використовується орендарем для збирання врожаю (сільськогосподарська діяльність).
За умовами розділу 3 договору техніка передається орендодавцем і приймається орендарем в термін до 22.07.2017, якщо інший строк не обумовлений сторонами, за місцезнаходженням орендаря (п. 3.1. договору). Строк оренди за договором встановлюється до 31.07.2017 (п. 3.6. договору), передача техніки в оренду здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками, (п. 3.2. договору). Пунктом 3.5. договору передбачено, що техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі.
Розділом 4 договору закріплено, що орендна плата розраховується, виходячи з 29 000 (двадцять дев'ять тисяч) гривень, у тому числі ПДВ, за одну добу оренди однієї одиниці техніки. Виплата орендної плати проводиться протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний протягом трьох календарних днів повернути техніку орендодавцю за актом приймання-передачі.
Так, суд вказує, що 24.07.2017 уповноваженими представниками сторін підписано та скріпленого печатками Акт приймання-передачі техніки за договором, відповідно до якого позивач надав відповідачу в оренду обумовлену договором техніку, чим зі свого боку виконав умови договору.
В порядку та на умовах, визначених договором, 19.08.2017 відповідач повернув техніку позивачу за Актом приймання-передачі.
Як про це вказує позивач, сума орендної плати за користування технікою відповідно до умов договору становить 1 566 000, 00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо здійснення сплати орендної плати за договором, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість в розмірі 997 000, 00 грн.
Із поданого відповідачем відзиву вбачається що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи, що станом на 16.09.2019 заборгованість відповідача за договором оренди № 532 становить 584 205, 00 грн. Що підтверджують платіжні банківські доручення, завірені банком (додані відповідачем до відзиву) про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" частини коштів в розмірі 569 000, 00 грн.
Як про це зазначає відповідач, позивачем було надано до суду підписані сторонами акти виконаних робіт № 84 від 31.07.2017 на суму 21 097, 50 грн та № 100 від 05.09.2017 на суму 457 620, 00 грн. В той час, акт № 9 від 31.01.2018 на суму 981 795, 00 грн відповідачем підписаний та погоджений не був. Відтак, відповідач вказує, що позивачем не надавалися послуги за актом № 9 від 31.01.2018.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вказує наступне.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 532 від 22.07.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4.1. орендна плата за договором становить загальну вартість наданих послуг з оренди сплачених орендарем орендодавцеві протягом дії договору на підставі актів приймання-передачі наданих послу, та розраховується, виходячи з 29 000, 00 грн, у тому числі ПДВ, за одну добу оренди однієї одиниці техніки.
Орендна плата визначається в акті приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами протягом 5 (п'яти) робочих днів після обробки кожних 200 Га (п. 4.2. договору).
Згідно п. 4.4. договору виплата орендної плати проводиться протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право достроково сплатити орендну плату на користь орендодавця. Орендар має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється на підставі виставленого орендодавцем рахунку. Орендар має здійснити попередню оплату, в розмірі 174 000, 00 грн на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту надходження техніки, на підставі виставленого орендодавцем рахунку.
Положеннями п. 4.9. договору закріплено, що остаточний розрахунок за чим договором здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих послуг, що оформляється протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту закінчення строку оренди.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний протягом трьох календарних днів повернути техніку орендодавцю за актом приймання-передачі.
Строк оренди за цим договором встановлюється до 21.08.2017.
Як встановлено судом вище 24.07.2017 уповноваженими представниками сторін підписано та скріпленого печатками Акт приймання-передачі техніки за договором, відповідно до якого позивач надав відповідачу в оренду обумовлену договором техніку, чим зі свого боку виконав умови договору.
В порядку та на умовах, визначених договором, 19.08.2017 відповідач повернув техніку позивачу за Актом приймання-передачі.
Відтак, суд погоджується з твердженням позивача, що загальний строк оренди техніки склав 27 (двадцять сім) календарних днів (з 24.07.2017 по 19.08.2017).
Таким чином, сума орендної плати за користування технікою відповідно до умов договору становить 1 566 000, 00 грн.
Судом встановлено, що відповідачем були підписані акти виконаних робіт (наданих послуг) № 84 від 31.07.2017 та № 100 від 05.09.2017 на загальну суму 584 205, 00 грн, які є підставою для сплати орендної плати відповідно до п. 4.4. договору.
Так, із наявних в матеріалах справи виписок по рахунку Дочірнього підприємства "Умань-Агро" вбачається, що відповідачем сплачено на користь позивача орендну плату за договором в сумі 174 000, 00 грн, згідно платіжних поручень: № 7831723 від 03.08.2017 на суму 100 000, 00 грн та № 7831884 від 11.08.2017 на суму 74 000, 00 грн.
Як про це вказує позивач та що у свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з огляду на часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати за користування технікою в порядку та на умов передбачених договором, а саме, в сумі 174 000, 00 грн., з метою досудового врегулювання спору, 27.02.2018 Дочірнім підприємством "Умань-Агро" було направлено на адресу відповідача повідомлення-вимогу № 140, в якому товариство просило погасити грошову заборгованість на суму 1 392 000, 00 грн та підписати акт виконаних робіт (надання послуг) № 9 від 31.01.2018 на суму 981 795, 00 грн.
Отримання відповідачем означеної вимоги про сплату орендної плати підтверджується відміткою про отримання та штампом відділення поштового зв'язку в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 12.03.2018. В той час, акт виконаних робіт (надання послуг) № 9 від 31.01.2018 відповідачем не підписаний. Письмової відмови від підписання даного акту позивачем не отримано.
Зобов'язання з погашення заборгованості зі сплати орендної плати за договором виконані частково на суму 365 000, 00 грн. Що підтверджується платіжними дорученнями: № 78338338 від 07.02.2018 на суму 5 000, 00 грн, № 7833925 від 15.02.2018 на суму 10 000, 00 грн, № 258609 від 14.03.2018 на суму 10 000, 00 грн, № 258691 від 15.03.2018 на суму 10 000, 00 грн, № 258715 від 16.03.2018 на суму 10 000, 00 грн, № 7834117 від 23.03.2018 на суму 10 000, 00 грн, № 7834180 від 29.03.2018 на мусу 10 000, 00 грн, № 258926 від 13.04.2018 на суму 10 000, 00 грн, № 7834326 від 17.04.2018 на 20 000, 00 грн, № 5846686 від 20.04.2018 на суму 40 000, 00 грн, № 7834397 від 24.04.2018 на суму 20 000, 00 грн, № 7834489 від 03.05.2018 на суму 30 000, 00 грн, № 7834546 від 04.05.2018 на суму 100 000, 00 грн, № 7834606 від 05.05.2018 на суму 30 000, 00 грн, № 7834705 від 23.05.2018 на суму 25 000, 00 грн, № 6029698 від 25.05.2018 на суму 25 000, 00 грн.
У зв'язку з неотриманням позивачем ані підписаного відповідачем Акту виконання робіт (надання послуг) № 9 від 31 січня 2018 року, ані письмової вмотивованої відмови від підписання зазначеного акту, а також часткове погашення заборгованості зі сплати орендної плати, 30.10.2018 Дочірнім підприємством "Умань-Агро" було повторно направлено на адресу відповідача повідомлення-вимогу № 377, якій позивач просив погасити грошову заборгованість зі сплати орендної плати на суму 1 027 000, 00 грн та підписати Акт виконання робіт (надання послуг) № 9 від 31 січня 2018 року на суму 981 795,00 грн. направленої вимоги щодо погашення заборгованості зі сплати орендної плати підтверджується відміткою про отримання та штампом відділення поштового зв'язку в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 01.07.2018.
Знову ж таки, Акт виконання робіт (надання послуг) № 9 від 31 січня 2018 року відповідачем не був підписаний, письмова вмотивована відмова від підписання зазначеного акту позивачем не отримана.
Зобов'язання з погашення заборгованості зі сплати орендної плати за договором виконані частково на суму 30 000, 00 грн. Підтвердженням чого є платіжні доручення № 6030240 від 21.11.2018 на суму 10 000, 00 грн, № 6030286 від 27.11.2018 на суму 10 000, 00 грн та № 6030343 від 30.11.2018 на суму 10 000, 00 грн.
Так, суд наголошує на тому, що вмотивованої письмової відмови від підписання Акту виконання робіт (надання послуг) № 9 від 31 січня 2018 року на суму 981 795,00 грн. станом на час розгляду справи в її матеріалах не міститься.
Крім того суд вказує, що будь яких пояснень щоб зумовили неможливість підписання такого акту та/або зауваження до щодо акту виконання робіт (надання послуг) № 9 від 31 січня 2018 в матеріалах справи також відсутні.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
В той час суд вказує, що посилання відповідача на те, що оскільки, акт № 9 від 31.01.2018 на суму 981 795, 00 грн відповідачем не був підписаний та погоджений, у зв'язку з чим на переконання відповідача послуги на даним актом йому не надавалися, визнаються судом безпідставними на необґрунтованими. Адже, як вже було встановлено судом акт № 9 від 31.01.2018 на суму 981 795, 00 грн двічі направлявся позивачем відповідачу для його підписання.
Вказаного факту відповідачем не спростовується та не заперечується.
Однак, відповідачем означений акт підписаний не був, письмової відмови від його підписання надано не було. Будь яких зауважень щодо акту № 9 від 31.01.2018 та наданих послуг відповідачем не висловлено.
За таких підстав, суд вважає погодженими надання послуг за актом акт № 9 від 31.01.2018 на суму 981 795, 00 грн, та відповідно даний акт вважається підписаним.
Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором оренди № 532 від 22.07.2017 належним чином, передав в оренду сільськогосподарську техніку, доказом чого є підписаний сторонами та скріплений печатками 24.07.2017 акта приймання-передачі.
Проте, відповідач в порушення зобов'язань передбачених договором орендну плату орендарю послуг оренди за фактичний строк оренди об'єкта оренди здійснив лише частково, внаслідок чого в останнього й утворилася заборгованість в розмірі 997 000, 00 грн.
При тому суд зазначає, що під час розгляду справи, 18.12.2019 разом із клопотанням відповідачем було надано докази часткового погашення заборгованості, а саме платіжне доручення № 604902472 від 17.12.2019 на суму 15 205, 00 грн. з призначенням платежу - оплата за послуги оренди техніки згідно договору № 532 від 22.07.2017.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи, що предмет спору (стягнення в сумі 15 205, 00 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 15 205, 00 грн.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди № 532 від 22.07.2017 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості (за вирахуванням сплаченої на суму 15 205, 00 грн) є обґрунтованою. Відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 981 795, 00 грн.
Разом з тим суд зазначає, що оскільки, розгляд справи здійснюється з урахуванням поданої позивачем та відповідно прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 178 640, 55 грн, 3 % річних в розмірі 28 844, 71 грн та інфляційні втрати в розмірі 57 040, 23 грн, то щодо заявлених вимог, суд вказує слідуюче.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.
Позивач вказує про те, що з огляду на надіслання повідомлення-вимоги № 337, строк виконання зобов'язання настав 07.11.2019.
Однак, суд з такими твердженнями позивача не погоджується, оскільки, повідомлення-вимоги № 337 від 29.10.2018 була направлена на адресу відповідача 30.10.2018. Із наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що означене повідомлення-вимога була отримана відповідачем 01.11.2018.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, з огляду на те, що вимога була пред'явлена 01.11.2018, то відповідач зобов'язаний був здійснити оплату у семиденний строк, тобто, до 08.11.2018 включно. А отже, початок прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання слід вважати з 09.11.2018.
Так, судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені та встановлено, що останнім невірно визначено перебіг прострочення грошового зобов'язання та відповідно суму пені, що підлягає стягненню. У зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню.
За розрахунком суду обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 178 585, 92 грн (період нарахування з 09.11.2018).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд здійснивши перерахунок інфляційних витрат за повні місяці, виходячи із суми боргу в період з 01.12.2018 по 30.09.2019 дійшов висновку, що обґрунтованою сумою, яка підлягає стягненню з відповідача є 42 487, 40 грн. Відтак вимога в частині стягнення інфляційних втрат відлягає частковому задоволенню.
Також суд перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних, встановив, що останнім невірно визначено перебіг прострочення грошового зобов'язання та відповідно суму 3% річних, що підлягає стягненню. У зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню.
За розрахунком суду обґрунтованою сумою 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 28 680, 82 грн (період нарахування з 09.11.2018 по 24.10.2019).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись 74, 76-80, 129, 231, 232, 233 та 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 15 205, 00 грн.
2. Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Умань-Агро" - задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 7; ідентифікаційний код 32736177) на користь Дочірнього підприємства "Умань-Агро" (20356, обл. Черкаська, р-н Уманський, с. Гереженівка, вул. Грушевського, 61; ідентифікаційний код 34571712) суму основного боргу в розмірі 981 795 (дев'ятсот вісімдесят одну тисячу сімсот дев'яносто п'ять) грн 00 коп., пеню в розмірі 178 585 (сто сімдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 92 коп., інфляційні втрати в розмірі 42 487 (сорок дві тисячі чотириста вісімдесят сім) грн 40 коп., 3% річних в розмірі 28 680 (двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят) грн 82 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 18 473 (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн 23 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 26.12.2019
Суддя Д.О. Баранов