ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.12.2019Справа № 910/15228/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Енергорезерв»
до Приватного підприємства «А.Т.Н.»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в розмірі 6 300,00 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Енергорезерв» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного підприємства «А.Т.Н.» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в розмірі 6 300,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до ПП «А.Т.Н.», цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15228/19, залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
12.11.2019 представником третьої особи подано письмові пояснення.
12.11.2019 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
20.11.2019 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи та відповідь на пояснення третьої особи.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.10.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана представником відповідача 06.11.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення № 0103052607403.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
22.10.2015 між Приватним акціонерним товариством страхова компанія «Енергорезерв» (далі - страховик, позивач) та ТОВ «Ксантіс Фарма» (страхувальник) укладено Договір страхування наземного транспорту СА № 2314, за яким, зокрема, страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 .
За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути зокрема майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Як встановлено в ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
05.12.2018 у м. Києві, по вул. Кільцева Дорога, 11 км. (в бік станції метро «Академмістечко»), ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , не переконався в безпечності свого маневру, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 10.01.2019 у справі №759/200019/18 встановлено порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 14.12.2018 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок ДТП складає 35 966,53 грн.
Згідно з Рахунком-фактурою № 0002 від 19.12.2018, виставленим станцією технічного обслуговування ФОП Тезік С.А., вартість транспортного засобу марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 27 955,00 грн.
Позивач з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту, склав страховий акт № 54 від 19.12.2018, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 27 955,00 грн.
На підставі складеного страхового акту № 54 від 19.12.2018 Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Енергорезерв, виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 27 955,00 грн. на рахунок СТО (платіжні доручення № 480 від 19.12.2018 на суму 20 000,00 грн. та № 13 від 14.01.2019 на суму 7 955,00 грн.).
За результатами виконаного ремонту транспортного засобу марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 складено Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3-0000004 від 31.01.2019 на суму 27 955,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - третя особа), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/7618182.
Позивач звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» та ПП «А.Т.Н.» із Заявою від 21.02.2019 № 24 про виплату страхового відшкодування у розмірі 27 955,00 грн., яка отримана відповідачем 27.02.2019.
17.04.2019 третьою особою сплачено на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 21 655,00 грн.
Листом вих. № 40 від 22.04.2019 позивач звернувся до третьої особи із проханням роз'яснити виплату страхового відшкодування у меншій сумі, аніж зазначена у Заяві про виплату страхового відшкодування.
У відповідь на позначений Лист, третя особа Листом № 09-06-16/4708 від 21.05.2019 повідомила, що сума страхового відшкодування була визначена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який складає 42%, та додано відповідний розрахунок.
18.07.2019 позивач звернувся до Відповідача із Претензією № 49 від 11.06.2019 про відшкодування шкоди, завданої ДТП в розмірі 6 300,00 грн., яка отримана відповідачем 29.07.2019, однак залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з Рахунком-фактурою № 0002 від 19.12.2018, виставленим станцією технічного обслуговування ФОП Тезік С.А., вартість транспортного засобу марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 27 955,00 грн.
Позивач з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту, склав страховий акт № 54 від 19.12.2018, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 27 955,00 грн.
На підставі складеного страхового акту № 54 від 19.12.2018 Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Енергорезерв, виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 27 955,00 грн. на рахунок СТО (платіжні доручення № 480 від 19.12.2018 на суму 20 000,00 грн. та № 13 від 14.01.2019 на суму 7 955,00 грн.).
За результатами виконаного ремонту транспортного засобу марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 складено Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3-0000004 від 31.01.2019 на суму 27 955,00 грн.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
З урахуванням наведеного, Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Енергорезерв» виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.
В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, належить Приватному підприємству «А.Т.Н.» та на час скоєння ДТП знаходився під керуванням працівника відповідача - ОСОБА_1 , згідно Подорожнього листа № 390726.
Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/7618182.
Позивач звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» та ПП «А.Т.Н.» із Заявою від 21.02.2019 № 24 про виплату страхового відшкодування у розмірі 27 955,00 грн., яка отримана відповідачем 27.02.2019.
17.04.2019 третьою особою сплачено на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 21 655,00 грн.
Листом вих. № 40 від 22.04.2019 позивач звернувся до третьої особи із проханням роз'яснити виплату страхового відшкодування у меншій сумі, аніж зазначена у Заяві про виплату страхового відшкодування.
У відповідь на позначений Лист, третя особа Листом № 09-06-16/4708 від 21.05.2019 повідомила, що сума страхового відшкодування була визначена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який складає 42%, та додано відповідний розрахунок.
18.07.2019 позивач звернувся до Відповідача із Претензією № 49 від 11.06.2019 про відшкодування шкоди, завданої ДТП в розмірі 6 300,00 грн., яка отримана відповідачем 29.07.2019, однак залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".
Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. (ст. 1188 ЦК України)
При цьому, спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16 та 910/32969/15.
При цьому, як передбачено в п. 1.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3. Методики).
Пунктом 4.3 Методики передбачено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ.
При цьому за приписами Методики, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту фізичного зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля про встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Так, згідно з п. 7.38. Методики значення Е3 (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Відповідно до п. 7.39 Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Як зазначає третя особа, та не заперечується учасниками справи, автомобіль марки «Skoda» д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 року виписку, станом на момент ДТП, мав пошкодження у вигляді деформації, а відтак третьою особою зменшено суму страхового відшкодування на коефіцієнт фізичного зносу.
З огляду на викладене, різниця між виплаченою третьою особою сумою та фактичним розміром шкоди, складає 6 300,00 грн.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.
Таким чином, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, третя особа як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, на підставі ст. 1172 ЦК України особою, відповідальною за завдану під час ДТП шкоду може бути у тому числі і відповідач, як роботодавець винної у ДТП особи, у разі якщо вказана шкода була завдана таким працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 911/2589/17 та від 27.04.2018 у справі № 910/9029/17.
Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Дана позиція закріплена також в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", у відповідності до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Таким чином, частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:
а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"),
б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 04.04.2017 у справі № 904/8646/16 та від 16.02.2016 у справі № 910/13767/15
Відтак, оскільки транспортний засіб - автомобіль марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, належить ПП «А.Т.Н.» та на час скоєння ДТП знаходився під керуванням працівника відповідача - ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи, на ПП «А.Т.Н.» покладається обов'язок з відшкодування різниці між сумою фактичних витрат, тобто вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу без урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та сплаченим третьою особою страховим відшкодування з урахуванням зносу та сумою франшизи, передбаченої полісом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «А.Т.Н.» (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 2-А, кімната 500; ідентифікаційний код: 24584810) на користь Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Енергорезерв» (04070, м. Київ, вул. Братська, 4, к. 1; ідентифікаційний код: 22910777) шкоду в розмірі 6 300 (шість тисяч триста) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено: 26.12.2019
Суддя О.А. Грєхова