ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.12.2019Справа № 910/11242/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Чернівецької міської ради
до 1) Чернівецької обласної ради
2) Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Максимчук Анжели Вікторівни
3) Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Тодосюк Анастасії Григорівни
4) Державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Ткач Олександра Васильовича
5) Державного реєстратора прав реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Пожога Крістіни Георгіївни
6) Державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Якименко Тетяни Віталіївни
7) Державного реєстратора відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Товарницької Аліси Аурелівни
8) Державного реєстратора відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Мар'ян Тетяни Ярославівни
9) Державного реєстратора відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Гайдей Тетяни Анатолівни
третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Відділ з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради
третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Обласне комунальне підприємство "Центр комунального майна"
про визнання незаконним та скасування рішень обласної ради та державних реєстраторів,-
за участю представників:
від позивача: Баланецький О.Д.
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
від відповідача 3: не з'явився
від відповідача 4: не з'явився
від відповідача 5: не з'явився
від відповідача 6: не з'явився
від відповідача 7: не з'явився
від відповідача 8: не з'явився
від відповідача 9: не з'явився
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2: не з'явився
Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Чернівецької обласної ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Максимчук Анжели Вікторівни, Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Тодосюк Анастасії Григорівни, Державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Ткача Олександра Васильовича, Державного реєстратора прав реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Пожоги Крістіни Георгіївни, Державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Якименко Тетяни Віталіївни, Державного реєстратора відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Товарницької Аліси Аурелівни, Державного реєстратора відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Мар'ян Тетяни Ярославівни, Державного реєстратора відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Гайдей Тетяни Анатолівни про:
- визнання незаконним рішення державного реєстратора реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Максимчук Анжели Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 11246533 від 27.02.2014;
- визнання незаконним рішення Чернівецької обласної ради "Про надання дозволу обласному комунальному підприємству "Центр комунального майна" на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки" від 18.12.2014 №172-30/14;
- визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Тодосюк Анастасії Григорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 21876515 від 08.06.2015 та запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №9942378 від 03.06.2015;
- визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Ткача Олександра Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28294396 від 17.02.2016;
- визнання незаконними дії державного реєстратора реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Пожоги Крістіни Георгіївни та скасувати запис про право власності № 13501215 від 04.11.2015 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- визнання незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Якименко Тетяни Віталіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №27848864 від 18.01.2016;
- визнання незаконними дії державного реєстратора реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Пожоги Крістіни Георгіївни та скасувати запис про право власності № 13500780 від 03.11.2015 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- визнання незаконним та скасувати пункти 4.7. та 4.8. рішення Чернівецької обласної ради "Про передачу права постійного користування земельними ділянками які є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області" від 21.09.2016 №187-7/16;
- визнання незаконними та скасувати рішення державного реєстратора відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Товарницької Аліси Аурелівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33545303 від 24.01.2017 та запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 18687209 від 18.01.2017;
- визнання незаконними та скасувати рішення державного реєстратора відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Мар'ян Тетяни Ярославівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33546401 від 24.01.2017 та запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №18688181 від 18.01.2017;
- визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Гайдей Тетяни Анатолівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33545918 від 24.01.2017 та запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №18687579 від 18.01.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, вказані рішення є незаконними, що в свою чергу потягнуло за собою позбавлення територіальної громади міста Чернівців в особі Чернівецької міської ради права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою м. Чернівці, провулок Текстильників, 1 загальною площею 1, 5540 га., у зв'язку з протиправним набуттям права протиправного набуття права власності на землю Чернівецькою обласною радою та протиправним набуттям права постійного користування землею Обласним комунальним підприємством "Центр комунального майна".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 у справі № 910/11242/19 позовну заяву Чернівецької міської ради залишено без руху.
04.09.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/11242/19, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.09.2019, залучено до участі у справі третю особу 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Відділ з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради та третю особу 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Обласне комунальне підприємство "Центр комунального майна".
20.09.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення щодо залучення до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Вуличного комітету "Червона Калина".
23.09.2019 через відділ діловодства суду від відповідача-4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-4 проти позову заперечує, посилаючись на те, що рішення №28294396 від 17.02.2016 прийняте на підставі документів, поданих в межах чинного законодавства та підстав для відмови у державній реєстрації не було.
У підготовчому засіданні 25.09.2019 відкладено розгляд справи на 29.10.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Відповідачам 2-9 направлено ухвалу про виклик в судове засідання 29.10.2019, третім особам 1, 2 направлено ухвалу повідомлення про судове засідання 29.10.2019 .
07.10.2019 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 проти позову заперечив, посилаючись на те, що в результаті набуття Чернівецькою обласною радою права власності на об'єкти розташовані на земельній ділянці, зазначеній у рішенні Чернівецької обласної ради, до останньої перейшло право власності на відповідну земельну ділянку. Відповідач-1 зазначає, що прийняття рішення про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень є виключною компетенцією державного реєстратора. Відповідачем - 1 заявлено про застосування строків позовної давності.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.10.2019, у зв'язку із проходженням суддею Гулевець О.В. підготовки у Національній школі суддів України, призначив підготовче засідання по справі № 910/11242/19 на 05.11.2019.
У судовому засіданні 05.11.2019, розглянувши заяву Вуличного комітету "Червона Калина" про вступ в справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, суд відмовив у задоволенні вказаної заяви з огляду на наступне.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що Вуличний комітет "Червона Калина" разом із мешканцями будинків по вул. Текстильників, пров. Текстильників, вул. Кармелюка звернувся 02.05.2018 до позивача з приводу незаконних дій Чернівецької обласної ради щодо забудови багатоповерхівками земельної ділянки по провулку Текстильників, 1. На думку, Вуличного комітету "Червона Калина" рішення у вказаній справі може вплинути на права та обов'язку мешканців будинків по вул. Текстильників, пров. Текстильників, вул. Кармелюка, а оскільки Вуличний комітет "Червона Калина" є представником відповідних жителів у вирішенні питань місцевого значення, то останній має взяти участь у розгляді справи.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Обставин, з яких вбачається, що внаслідок прийняття судового рішення у справі буде безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків Вуличного комітету "Червона Калина" та на Вуличний комітет "Червона Калина" буде покладено нові обов'язки та виникнуть нові права, судом не встановлено.
Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про залучення Вуличного комітету "Червона Калина" як третьої особи, без самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки рішення суду у справі не вплине на права та обов'язки вказаної особи.
З наведених вище підстав суд залишив без задоволення клопотання позивача в частині залучення до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Вуличного комітету "Червона Калина".
У судовому засіданні 05.11.2019 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/11242/19 до судового розгляду по суті на 03.12.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
02.12.2019 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
02.12.2019 через канцелярію суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради.
У судовому засіданні 03.12.2019 відкладено розгляд справи по суті на 17.12.2019.
Представники відповідачів 1-9 у судове засідання 17.12.2019 не з'явилися.
Представники третіх осіб у судове засідання 17.12.2019 також не з'явивлися.
Про розгляд справи відповідачі та треті особи були належним чином повідомлені, ухвалою суду від 03.12.2019.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Представник позивача у судове засідання 17.12.2019 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.
У судовому засіданні 17.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Відповідно до п. 9 додатку 2 до рішення Чернівецької міської ради від 02.04.2009 №887 "Про надання юридичним особам в постійне користування земельних ділянок та внесення змін в раніше прийняті рішення", Чернівецькій обласній раді надано в постійне користування земельну ділянку на провулку Текстильників, 1 у місті Чернівці, загальною площею 1,5540 га. для обслуговування будівель.
20 липня 2010 року, на підставі рішення Чернівецької міської ради №887 від 02.04.2009 Чернівецькій обласній раді видано Державний акт серія ЯЯ №350826 на право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: провулок Текстильників, м. Чернівці, загальною площею 1,5540 га.
24.02.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Максимчук Анжелою Вікторівною (відповідач-2) на підставі рішення №11246533 від 27.02.2014 вчинено запис про право власності №4811194 від 24.02.2014, згідно якого право власності на земельну ділянку загальною площею 1,554 га за адресою: провулок Текстильників, 1 м. Чернівці зареєстровано за територіальною громадою сіл, селищ, мст Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради.
18.12.2014 Чернівецька обласна рада прийняла рішення №172-30/14 "Про дозволу Обласному комунальному підприємству "Центр комунального майна" на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки".
Згідно із пунктом 1 вказаного рішення, Чернівецькою обласною радою вирішено надати згоду Обласному комунальному підприємству "Центр комунального майна" на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки площею 1,554 га кадастровий номер 7310136600:36:001:0150 що розташована за адресою: м. Чернівці, провулок Текстильників, 1, для обслуговування будівель з подальшою реєстрацією права постійного користування на земельні ділянки орієнтовною площею 0,854 га для обслуговування будівель та 0,7 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (02.03).
03.06.2015 державним реєстратором реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Тодосюк Анастасією Григорівною (відповідачем-3) прийнято рішення №21876515 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 7310136600:36:001:012 за Чернівецькою обласною радою.
Згідно з матеріалами справи, на підставі виготовленої технічної документації, сформовано дві земельні ділянки за адресою: провулок Текстильників, 1, м. Чернівці з кадастровими номерами №7310136600:36:001:1079 загальною площею 0,9684 га та №7310136600:36:001:1080 загальною площею 0,5856 га.
04.11.2015 державним реєстратором реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Пожогою Крістіною Георгіївною (відповідачем-5) в державному реєстрі прав на нерухоме майно вчинено запис про право власності за №13501215 від 04.11.2015.
17.02.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Ткачем Олександром Васильовичем (відповідач-4) прийнято рішення №28294396 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером №7310136600:36:001:1079 за Чернівецькою обласною радою.
18.01.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Якименко Тетяною Віталіївною (відповідач-6) прийнято рішення №27848864 про реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером №7310136600:36:001:1080 за Чернівецькою обласною радою. Запис про право власності в державному реєстрі прав на нерухоме майно вчинено за №1350780.
21.09.2016 року на 7-й сесії Чернівецької обласної ради VII скликання прийнято рішення №187-7/16 відповідно до пунктів 4.7, 4.8, 4.9 якого, земельні ділянки, які розташовані за адресою: м. Чернівці, провулок Текстильників, 1, кадастрові номера №7310136600:36:001:1079, №7310136600:36:001:0112, №7310136600:36:001:1080 надані в постійне користування Обласному комунальному підприємству "Центр комунального майна".
На підставі зазначеного рішення Чернівецької обласної ради, державним реєстратором відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Товарницькою Алісою Аурелівною (відповідач-7) прийнято рішення №33545303 від 24.01.2017 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер №7310136600:36:001:1080 за третьою особою-1 (Відділом з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради).
24.01.2017 державним реєстратором відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Мар'ян Тетяною Ярославівною (відповідач-8) прийнято рішення №33546401 від 24.01.2017 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер №7310136600:36:001:1079 за третьою особою-1.
24.01.2017 державним реєстратором відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Гайдей Тетяною Анатолівною (відповідач-9) прийнято рішення №33545918 від 24.01.2017 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер №7310136600:36:001:0112 за третьою особою-1.
Позивач вважає, що внаслідок прийняття відповідачем-2 рішення №11246533 від 27.02.2014 та реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем-1, позивача було протиправно позбавлено права власності на земельну ділянку загальною площею 1,5540 га., яка розташована за адресою: м. Чернівці, провул. Текстильників, 1 , оскільки вказана земельна ділянка розташована у межах населеного пункту м. Чернівці, та в силу п.б п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності" є власністю територіальної громади міста Чернівців в особі Чернівецької міської ради.
У зв'язку із наведеним, позивач стверджує, що рішення державного реєстратора реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Максимчук Анжели Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 11246533 від 27.02.2014 підлягає визнанню незаконним у судовому порядку.
Посилаючись на незаконну реєстрацію за Чернівецькою обласною радою права власності на земельну ділянку, площею 1,5540 га, яка розташована за адресою: м. Чернівці, провул. Текстильників, 1, позивачем заявлено вимоги про визнання незаконним рішення Чернівецької обласної ради №172-30/14 від 18.12.2014, визнання незаконним та скасування пунктів 4.7. та 4.8. рішення Чернівецької обласної ради " №187-7/16 від 21.09.2016, визнання незаконними та скасування рішень відповідачів 2-9, та скасування записів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 Цивільного кодексу України, суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 ст. 327 Цивільного кодексу України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Згідно з ч. 2 ст. 327 ЦК України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
У відповідності до п.10 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", із набранням чинності цим Законом, майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.
Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким, відповідно до Конституції України, здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.
За змістом ст.172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
За приписами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади села, селища, міста, від імені та в інтересах яких діють сільські, селищні, міські ради. Водночас, відповідно до Закону органами, уповноваженими управляти об'єктами комунальної власності, є як органи місцевого самоврядування, створені сільськими, селищними, міськими територіальними громадами, так і районні та обласні ради. Районні та обласні ради - це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами
Відповідно до ч. 4 і ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Суд зазначає, що з предмета та підстав позову, викладених у позовній заяві, вбачається, що позивач звернувся до суду з цим позовом на захист порушеного (на його думку) права власності на земельну ділянку загальною площею 1,5540 га., яка розташована за адресою: м. Чернівці, провул. Текстильників , 1, до відповідача-1 як особи, за якою зареєстровано право власності на відповідну земельну ділянку, тобто, спір, який виник із майнових відносин приватноправового характеру, та існування якого не залежить від додержання вимог законодавства при здійсненні запису про реєстрацію права суб'єктом державної реєстрації прав.
Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі №911/488/18 (провадження №12-207гс18).
Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
При цьому, Положеннями ст. 12 Земельного кодексу України (у чинній станом на момент надання відповідачу-1 у постійне користування спірної земельної ділянки) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент передачі надання відповідачу-1 у постійне користування спірної земельної ділянки) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ч.1 ст.126 Земельного кодексу України).
Відповідно до п. 9 додатку 2 до рішення Чернівецької міської ради від 02.04.2009 №887 "Про надання юридичним особам в постійне користування земельних ділянок та внесення змін в раніше прийняті рішення", Чернівецькій обласній раді надано в постійне користування земельну ділянку на провулку Текстильників, 1 у місті Чернівці, загальною площею 1,5540 га. для обслуговування будівель.
У Державному акті серія ЯЯ №350826 на право постійного користування земельною ділянкою від 20.07.2010, виданого на підставі рішення Чернівецької міської ради від 02.04.2009 №887, визначено, що відповідач-1 є постійним користувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: провулок Текстильників, м. Чернівці, загальною площею 1,5540 га. Інформація про те, що вказана земельна ділянка належать на праві власності будь-який особі - вказані державний акт не містить.
На момент передачі відповідачу у постійне користування земельної ділянки, реєстраційна дія щодо якої оскаржуються позивачем в межах даної справи, землі державної та комунальної власності на законодавчому рівні не були остаточно розмежовані.
24.02.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Максимчук Анжелою Вікторівною (відповідач-2) на підставі рішення №11246533 від 27.02.2014 вчинено запис про право власності №4811194 від 24.02.2014, згідно якого право власності на земельну ділянку загальною площею 1,554 га за адресою: провулок Текстильників, 1 м. Чернівці зареєстровано за відповідачем-1. Підставою виникнення права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно визначено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", серія та номер: №5245-VI, виданий 06.09.2012.
Статтею 8 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад.
За змістом ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
У відповідності до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності", який набрав чинності із 01.01.2013, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими (п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності").
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Частиною 2 ст. 182 ЦК України встановлено, що державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У відповідності до з ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній станом на момент здійснення спірної реєстрації №11246533 від 27.02.2014) державний реєстратор 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.
Стаття 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у наведеній вище редакції) визначає, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно із наданого відповідачем-1 у матеріали справи Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.10.2009, виданого на підставі рішення Чернівецької обласної ради №259-15/07 від 11.10.2009, №254 - 32/09 від 07.10.2009, нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: провулок Текстильників, 1, м. Чернівці являються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі обласної ради.
Сторонами не заперечується, що зазначене майно знаходиться на земельній ділянці, реєстраційні дії щодо якої оскаржуються позивачем в межах даної справи.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що право власності відповідача-1 на земельну ділянку, рішення державного реєстратора щодо якої оскаржуються позивачем в межах даної справи, виникло у відповідача-1 з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", тобто з 01.01.2013, оскільки на земельній ділянці загальною площею 1,554 га за адресою: провулок Текстильників, 1 м. Чернівці розташовані об'єкти нерухомого майна комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради, які належать останній згідно із Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.10.2009.
Рішення про передачу у постійне користування відповідачу-1 земельної ділянки за адресою: провулок Текстильників, 1 м. Чернівці, рішення державного реєстратора щодо якої оскаржуються в межах даної справи, прийнято позивачем до остаточного розмежування земель державної та комунальної власності, які відбулись з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" відповідно до якого, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, який і зазначено, як підставу набуття відповідачем-1 права власності на відповідну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Вказане спростовує твердження позивача про протиправність рішення державного реєстратора реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Максимчук Анжели Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 11246533 від 27.02.2014.
При цьому позивання позивача на постанову Вищого господарського суду України від 15.08.2017 у справі №910/19213/16 суд вважає помилковим, оскільки предметом спору, обставини справи є іншими, ніж у даній справі.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за статтею 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
З урахуванням положень Закону України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", а також того, що на земельній ділянці, реєстраційні дії щодо якої оскаржуються знаходиться нерухоме майно власником якого є територіальні громади сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі відповідача-1, оспорюване рішення державного реєстратора про реєстрацію за територіальною громадою сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради прав власності на земельну ділянку загальною площею 1,554 га за адресою: провулок Текстильників, 1 м. Чернівці, прав територіальної громади м. Чернівці в особі позивача не порушує.
Приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 цього Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням встановлених судом обставин, оскільки позивачем не підтверджено порушення відповідачем-2 вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 11246533 від 27.02.2014, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги позивача про визнання незаконним рішення державного реєстратора реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Максимчук Анжели Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 11246533 від 27.02.2014.
Позивачем не доведено та судом не встановлено порушень державними реєстраторами вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 21876515 від 08.06.2015, №28294396 від 17.02.2016, №27848864 від 18.01.2016, № 33545303 від 24.01.2017, №33546401 від 24.01.2017 та наявності підстав для скасування записів в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №9942378 від 03.06.2015, № 13501215 від 04.11.2015, №13500780 від 03.11.2015, № 18687209 від 18.01.2017, №18688181 від 18.01.2017, №18687579 від 18.01.2017, у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.
Суд, також вважає за необхідне зазначити щодо вимог про скасування рішень про державну реєстрацію, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц та постанові Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі №915/127/18.
Згідно з п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на приписи Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання незаконним рішення Чернівецької обласної ради "Про надання дозволу обласному комунальному підприємству "Центр комунального майна" на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки" від 18.12.2014 №172-30/14 та - визнання незаконним та скасування пунктів 4.7. та 4.8. рішення Чернівецької обласної ради "Про передачу права постійного користування земельними ділянками які є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області" від 21.09.2016 №187-7/16, недійсним, повинно бути доведено невідповідність таких актів нормам чинного на момент їх видання законодавства та порушення внаслідок їх прийняття прав заявника.
У відповідності до ч.3 ст.86 Земельного кодексу України, суб'єктами права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад можуть бути районні та обласні ради.
У відповідності до ч.2 ст. 122 Земельного кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
З огляду на встановлені судом обставини, оскільки власником земельної ділянки загальною площею 1,554 га за адресою: провулок Текстильників, 1 м. Чернівці є територіальна громада сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради (відповідача-1), враховуючи встановлену судом відсутність підстав для скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача про визнання незаконним рішення Чернівецької обласної ради "Про надання дозволу обласному комунальному підприємству "Центр комунального майна" на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки" від 18.12.2014 №172-30/14 та визнання незаконним та скасування пунктів 4.7. та 4.8. рішення Чернівецької обласної ради "Про передачу права постійного користування земельними ділянками які є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області" від 21.09.2016 №187-7/16.
Водночас, відповідачем-1 у відзиві на позов заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача.
Позивач у свою чергу, посилається на те, що про оскаржувані рішення відповідачів 1-7 позивач дізнався у травні 2018 року за наслідками розгляду колективного звернення мешканців міста від 02.05.2018.
Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Позивач звернувся до суду з даним позовом 16.08.2019 (дата поштового штемпеля), а отже вимоги про визнання незаконним рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 11246533 від 27.02.2014; визнання незаконним рішення Чернівецької обласної ради від 18.12.2014 №172-30/14; визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора № 21876515 від 08.06.2015 та запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №9942378 від 03.06.2015; визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора № 28294396 від 17.02.2016; визнання незаконними дій державного реєстратора та скасування запису про право власності № 13501215 від 04.11.2015; визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора №27848864 від 18.01.2016; визнання незаконним та скасування запису про право власності № 13500780 від 03.11.2015, заявлені позивачем з порушення строку позовної давності.
Європейським судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"). Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом України у постанові від 16.11.2016 по справі № 6-2469цс16.
За приписами п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі № 922/1425/17.
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
При цьому, за змістом зазначеної норми (ст. 261 ЦК України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
В постанові від 22.06.2017 у справі №6-1047цс17 (про витребування майна) Верховний Суд України зазначив, що до позовних вимог про витребування майна на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки. При цьому за вимогами ст. 261 цього Кодексу початок перебігу строку позовної давності пов'язується не лише з моментом, коли особі, яка звертається за захистом свого права або інтересу, стало відомо про порушення свого права чи про особу, яка його порушила, а також з моментом, коли така особа могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Така ж правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 916/2073/17 та у справі № 916/2403/16.
Враховуючи те, що державна реєстрація прав є публічною, а до відання виконавчих органів міських рад в силу приписів ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" належить здійснення контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням і охороною земель, то суд вважає, що позивачу не було відомо про порушення його права до травня 2018 року.
Однак, враховуючи, що у задоволенні зазначених вище позовних вимог про визнання судом відмовлено з підстав їх необґрунтованості, суд не застосовує при цьому позовну давність та наслідки її спливу, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи.
Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позову Чернівецької міської ради.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 26.12.2019.
Суддя О.В. Гулевець