ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2019Справа № 910/8124/19
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомФірми "Ван Хеес" ГмбХ
доКиївської митниці ДФС Державної казначейської служби України
провідшкодування шкоди у розмірі 27 965,60 євро
Представники:
від позивача: Тарасюк В.М. - представник за договором
від відповідача-1: Збаржевецький О.Л. - представник за довіреністю
від відповідача-2: не з'явились
21.06.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фірми "Ван Хеес" ГмбХ з вимогами до Київської митниці ДФС та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди у розмірі 27 965,60 євро.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з неправомірними діями Київської митниці ДФС щодо не розмитнення товару, заявленого до митного контролю та оформленого за митною декларацією № UA125250/2017/803719 від 28.03.2017 та щодо неналежного зберігання товару, вилученого Київською митницею ДФС на підставі протоколу про порушення митних правил № 0213/12500/17 від 24.04.2017, позивачу була завдана шкода у розмірі 27 965,60 євро.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2019, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.
11.07.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання з проханням відкрити провадження у справі.
15.07.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8124/19 та призначено підготовче засідання на 15.08.2019.
05.08.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив.
06.08.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли доповнення до відзиву.
У підготовчому засіданні 15.08.2019 судом оголошено перерву до 09.09.2019.
В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 суд викликав відповідача-2 у підготовче засідання на 09.09.2019.
30.08.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
09.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 09.09.2019 судом оголошено перерву до 23.09.2019.
В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 суд викликав позивача та відповідача-2 у підготовче засідання на 23.09.2019.
19.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
23.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 27 965,60 євро збитків, 7 720, 58 євро в рахунок відшкодування витрат, зроблених позивачем для відновлення свого порушеного права та 44 109 євро упущеної вигоди.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Таким чином, суд приймає збільшення розміру позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 965,60 євро збитків, 7 720,58 євро в рахунок відшкодування витрат, зроблених позивачем для відновлення свого порушеного права та 44 109 євро упущеної вигоди.
У підготовчому засіданні 23.09.2019 судом оголошено перерву до 10.10.2019.
08.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог.
У підготовчому засіданні 10.10.2019 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.11.2019.
15.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
11.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшла відповідь на клопотання позивача про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 14.11.2019 судом оголошено перерву до 25.11.2019.
21.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла промова та заява про відшкодування судових витрат.
Представник відповідача-2 у судове засідання 25.11.2019 не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не подав, про час та дату був повідомлений належним чином.
У судове засідання 25.11.2019 з'явились представники позивача та відповідача-1 та надали пояснення по суті спору.
Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача-1 надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі заперечив проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
У судовому засіданні 25.11.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши надані суду докази, суд
25.01.2001 між Фірмою "Ван Хеес" ГмбХ (Німеччина) (постачальник) та Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма "Вікос" (Україна) (покупець) укладено договір поставки № 01/им, відповідно до умов якого постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує добавки і спеції для виробництва м'ясопродуктів і консервів (товар).
21.03.2017 Фірма "Ван Хеес" ГмбХ на підставі заявки Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Вікос" від 06.03.2017 на поставку товару (харчові добавки до ковбасних виробів) загальною кількістю 6 480 кг виставила Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма "Вікос" рахунок (інвойс) № 91595010 на загальну суму 27 965 євро 60 євроцентів. Умови оплати - до 05.05.2017 без відтермінувань.
21.03.2017 позивачем сформовано пакувальний лист до рахунку № 91595010, згідно якого вага товару брутто становить 7 113 кг.
22.03.2017 позивачем заповнена митна декларація країни відправлення №MRN17DE320257057107E9.
23.03.2017 позивачем видано експедиційний лист до рахунку № 91595010, відповідно до якого вага товару становить 7 113 кг.
На підставі вищезазначених документів позивачем на адресу Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Вікос" здійснювалась поставка товару: харчові добавки до ковбасних виробів загальною вагою 6 480 кг (вага брутто 7 113 кг) на загальну суму 27 965 євро 60 євроцентів.
23.03.2017 товар був завантажений у м. Валуф (Німеччина) в автотранспорт перевізника.
28.03.2017 товар був доставлений перевізником на митний пост "Південний термінал" Київської митниці ДФС.
З метою випуску вказаного товару у вільний обіг до Відділу митного оформлення № 1 митного поста "Південний термінал" Київської митниці ДФС 28.03.2017 агентом митного оформлення Руденко Б .А . подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA125250/2017/803719 з доданими до неї документами.
Під час здійснення митного оформлення товарів за електронною митною декларацією № UA125250/2017/803719 від 28.03.2017 головним державним інспектором ВМО № 1 митного поста "Південний термінал" Київської митниці ДФС Денисенко М.А. проведено огляд та взято проби (зразки) заявлених у митній декларації товарів, про що складено акт № 803719 від 28.03.2017. Мета взяття проб (зразків) - встановлення визначальних характеристик для класифікації товарів, встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин та товарів, що містять ГМО, а також визначення повного якісного та хімічного складу товарів.
На запит про проведення дослідження від 28.03.2017 № 803719 (лист від 29.03.2017 № 370/10-70-65-35) Управлінням експертиз та досліджень харчової продукції, напоїв та біологічно-активних речовин Департаменту податкових та митних експертиз Державної фіскальної служби України складено висновок від 14.04.2017 № 142005801-0106, який є чинним для наданих проб товарів.
Вказаним висновком, зокрема, встановлено, що в результаті проведених досліджень у складі наданих проб № № 2, 3, 4 виявлено сафрол, який згідно з Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (зі змінами і доповненнями), віднесений до прекурсорів, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю. Визначення кількісного вмісту сафролу не видається можливим через відсутність хроматографічного стандартного зразка відповідної речовини. При цьому, експертом зазначено, що за даними літературних джерел спеції/екстракти спецій зазначені у складі продуктів № 1-7 містять, зокрема, мускатний горіх, що містить сафрол.
24.04.2017, на підставі висновку Управлінням експертиз та досліджень харчової продукції, напоїв та біологічно-активних речовин Департаменту податкових та митних експертиз Державної фіскальної служби України від 14.04.2017 № 142005801-0106 головним державним інспектором першого відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням Київської митниці ДФС Мельником В.І. відносно директора Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Вікос" Собець В.К. складено протокол № 0213/12500/17 про порушення митних правил на підставі частини 1 статті 483 Митного кодексу України.
На підставі статті 511 Митного кодексу України товар було вилучено та передано на зберігання до митного посту "Південний термінал" Київської митниці ДФС.
Після взяття проб зразків та проведення розфасування проб товару службовими особами митниці були переплутані новоутворені маркувальні етикетки, що потягнуло за собою невідповідність компонентного складу продукції наданим для митного оформлення специфікаціям. Так, специфікації до товарів взятих для проведення експертизи під пробами № 6 та № 12 були переплутані між собою, відтак, продукти "Примал Медитеррано" та "Аромат яловичини" помінялись своїм компонентним складом. У такому вигляді вказані товару були направленні на дослідження, що призвело до неправильних висновків експерта.
У висновку № 142005801-0106 від 14.04.2017, зокрема, зазначено, що товар за пробою № 6 за визначеними показниками якісного складу не відповідає компонентному складу продукції "Примал Медитеррано" зазначеному в специфікації та у гр. 31 Митної декларації, а результати досліджень якісного складу проби № 12 за визначеними показниками якісного складу не відповідають компонентному складу продукту "Аромат яловичини" зазначеному в специфікації та у гр. 31 Митної декларації.
Вказане підтверджується, серед іншого, відповіддю Департаменту податкових та митних експертиз ДФС № 102/6/94-94-58-03-01-12 від 28.04.2017, де зазначено, що невідповідність зовнішнього вигляду проб № 6 та № 12 якісному складу продуктів відповідних найменувань може бути наслідком помилки при маркуванні проб під час їх відбору.
Натомість, на підставі інформації, зазначеній у висновку № 142005801-0106 від 14.04.2017 відділом класифікації товарів Київської митниці ДФС винесено рішення № КТ-UA125000-0063-2017 від 25.04.2017 про визначення коду товару.
Внаслідок прийняття вказаного рішення змінено задекларований Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма "Вікос" код товару «Харчові добавки до ковбасних виробів: арт. 349038013UA Аромат яловичини / Rindfleischaroma» з коду 2106909890, що має нульову ставку мита на код 2103909000, що має ставку мита 10 %.
На підставі протоколу про порушення митних правил № 0213/12500/17 від 24.04.2017 та рішення № КТ-UA125000-0063-2017 від 25.04.2017 головним державним інспектором митного посту "Південний термінал" Київської митниці ДФС складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125250/2017/00023 від 26.04.2017.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.09.2017 у справі № 359/7330/17 провадження по адміністративній справі відносно директора Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Вікос" Собець В .К . за порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 483 МК України, закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Вказаною постановою встановлено, що висновок Управління експертиз та досліджень харчової продукції, напоїв та біологічно-активних речовин Департаменту податкових та митних експертиз Державної фіскальної служби України від 14.04.2017 № 142005801-0106 є необ'єктивним, спотвореним та таким, що складений з порушенням законодавства, оскільки з висновку не зрозуміло, чи являються харчові добавки до варених ковбас, сосисок та сардельок прекурсорами. До того ж, у постанові зазначено, що працівникам митної служби було відомо із доданих до митної декларації та супровідних документів, що харчові добавки містять екстракт спецій мускатного горіха, до складу якого у вигляді природного компоненту входить "сафрол", який є прекурсором, та зазначено, що наявність сафролу є похідною від наявності мускатного горіху. Разом з тим, у постанові зазначено, що нечітка та неконкретна відповідь експертів у висновку № 142005801-0106 від 14.04.2017 на поставлені їм питання (завдання) послужила підставою для зловживань посадовими особами митниці та вільного трактування ними положень законодавства. Також, з постанови вбачається, що Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Вікос" не повинно було вказувати у митній декларації від 28.03.2017 № UA125250/2017/803719 про наявність сафролу у складі мускатного горіху, який є складовою частиною харчової добавки, а отже жодних документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Вікос" до органу доходів і зборів не подавало. Таким чином, постановою встановлено, що будь-яких дій, спрямованих на приховування від митного контролю та утворювали об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, представники Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Вікос" не здійснювали, оскільки в поданій до митного посту "Південний термінал" Київської митниці ДФС митній декларації були заявлені точні відомості про товари, а до митного оформлення були подані документи, які фактично відповідають наявному товару.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі 810/1722/17 за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Вікос" до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про визначення коду товару від 25.04.2017 № КТ-UA125000-0063-2017, протоколу про порушення митних правил № 0213/12500/17 від 24.04.2017, рішення про відмову у митному оформленні товару, що оформлено карткою відмови № UA125250/2017/00023, та зобов'язання Київської митниці ДФС здійснити дії щодо митного оформлення та пропуску товару (харчові добавки до ковбасних виробів) через митний кордон України, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018, позов задоволено у повному обсязі.
У вказаній постанові суд дійшов висновку, що код товару (харчові добавки «Аромат яловичини») за УКТ ЗЕД є 2106909890, що в свою чергу, підтверджує твердження позивача про те, що 28.03.2017 під час взяття головним державним інспектором ВМО № 1 митного поста "Південний термінал" Денисенко М.А. проб (зразків) товарів, які були вказані у відповідній митній декларації, посадовою особою митного органу було переплутано проби № 6 та № 12, і свідчить про те, що позивачем було вірно визначено код товару УКТ ЗЕД у митній декларації від 28.03.2017 № 125250/2017/803719. За таких обставин Київський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що рішення про визначення коду товару від 25.04.2017 № КТ-UA125000-0063-2017 є протиправним та підлягає скасуванню. Стосовно вимоги Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Вікос" про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125250/2017/00023 від 27.04.2017, суд дійшов висновку, що спірна картка відмови була прийнята безпідставно, а тому підлягає скасуванню, оскільки протокол про правопорушення митних правил від 24.04.2017 № 0213/12500/17 містить інформацію, яка спростована постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.09.2017 № 359/7330/17, а також враховуючи скасування судом рішення про визначення коду товару від 25.04.2017 № КТ-UA125000-0063-2017, які були підставою для прийняття картки відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України . обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач звернувся до суду про стягнення з державного бюджету України (Державної казначейської служби України) 27 965,60 євро шкоди, завданої внаслідок неправомірної поведінки Київської митниці ДФС щодо прийняття неправомірного рішення про визначення коду товару від 25.04.2017 № КТ-UA125000-0063-2017, протоколу про порушення митних правил № 0213/12500/17 від 24.04.2017 та рішення про відмову у митному оформленні товару, що оформлено карткою відмови № UA125250/2017/00023.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 7 720, 58 євро в рахунок відшкодування витрат, зроблених позивачем для відновлення свого порушеного права та 44 109 євро упущеної вигоди.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Цивільного кодексу України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Вищевказане положення реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.
Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб'єктом, здійснення ним особливих функцій тощо.
Тобто, суб'єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової та немайнової (моральної) шкоди викладено, у статтях 1166, 1167, 1173 Цивільного кодексу України.
Згідно із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено, необхідність встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
Тобто, для відшкодування шкоди за правилами статті 1173 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1173 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі 810/1722/17 за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Вікос" до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про визначення коду товару від 25.04.2017 № КТ-UA125000-0063-2017, протоколу про порушення митних правил № 0213/12500/17 від 24.04.2017, рішення про відмову у митному оформленні товару, що оформлено карткою відмови № UA125250/2017/00023, та зобов'язання Київської митниці ДФС здійснити дії щодо митного оформлення та пропуску товару (харчові добавки до ковбасних виробів) через митний кордон України. що залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018, позов задоволено у повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України . обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Таким чином, постанова Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі 810/1722/17, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018, має преюдиційне значення, а встановлені ним обставини повторного доказування не потребують.
Приймаючи до уваги факти, встановлені судом адміністративної юрисдикції у межах справи № 810/1722/17, суд дійшов висновку щодо достатньої доказової обґрунтованості такої складової шкоди як протиправна винна поведінка заподіювача - Київської митниці ДФС.
Що стосується завданих збитків та наявності причинно-наслідкового зв'язку слід зазначити наступне.
На підтвердження розміру завданих внаслідок протиправної поведінки відповідача-1 шкоди, позивачем представлено до матеріалів справи висновок експертного дослідження від 11.01.2019 № 19/13-2/2-ЕД/18, складений Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України.
Даним висновком встановлено, що розмір завданого матеріального збитку Фірмі "Ван Хеес" ГмбХ внаслідок вилучення та затримання товару (харчові добавки до ковбасних виробів) загальною вагою 6480 кг (нетто) на загальну суму 27 965,60 євро, що ввозився на митну територію України по ЕМД № UA125250/2017/803719 від 28.03.2017 на адресу Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Вікос" згідно договору поставки від 25.01.2001 № 01/им з урахуванням висновку управління експертиз та досліджень харчової продукції ДПМЕ ДФС № 142005801-0106 від 14.04.2017 документально підтверджується на суму 27 965,60 євро.
Судом відхиляються твердження відповідача-1, викладені у відзиві щодо того, що всі дії вчинені митницею у відповідності до законодавства та є правомірними, з огляду на наступне.
Так, відповідач-1 у відзиві на позовну заяву зазначає, зокрема, про право митниці здійснювати взяття проб (зразків) товару з метою встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин та товарів, передбачене статтею 356 Митного кодексу України. Суд зазначає, що позивачем не заперечувалось право митного органу здійснювати взяття проб (зразків) товару та подальше проведення його дослідження. Позивач зазначає та постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.09.2017 у справі № 359/7330/17 встановлено, що висновок Управління експертиз та досліджень харчової продукції, напоїв та біологічно-активних речовин Департаменту податкових та митних експертиз Державної фіскальної служби України від 14.04.2017 № 142005801-0106 є необ'єктивним, спотвореним та таким, що складений з порушенням законодавства, оскільки з висновку не зрозуміло, чи являються харчові добавки до варених ковбас, сосисок та сардельок прекурсорами. Разом з тим, у постанові зазначено, що нечітка та неконкретна відповідь експертів у висновку № 142005801-0106 від 14.04.2017 на поставлені їм питання (завдання) послужила підставою для зловживань посадовими особами митниці та вільного трактування ними положень законодавства. Враховуючи нечітку та неконкретну відповідь експертів у висновку, митний орган зобов'язаний призначити додаткове або повторне дослідження.
Відповідно до частин 11 та 12 статті 357 Митного кодексу України у разі недостатньої ясності та повноти висновку експерта може бути призначено додаткове дослідження (аналіз, експертиза), яке доручається тому самому або іншому експертові. У разі необґрунтованості висновку або виникнення сумнівів у його правильності може бути призначено повторне дослідження (аналіз, експертиза), проведення якого доручається іншому експерту.
Разом з тим, суд наголошує, що протиправність дій службових осіб Київської митниці ДФС встановлено постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.09.2017 у справі № 359/7330/17 та постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі 810/1722/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018.
Стосовно твердження відповідача-1 щодо неповернення товару позивачу, судом встановлено наступне.
На підставі протоколу про порушення митних правил № 0213/12500/17 від 24.04.2017 товар був вилучений та переданий на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Митний термінал "Калинівка" на підставі укладеної з Київською митницею ДФС угоди від 16.01.2017 № 5. Вказане підтверджується листом Київської митниці ДФС, наявним в матеріалах справи та угодою. Строк дії ДФС угоди від 16.01.2017 № 5 - до 31.12.2017 (п. 7.1 угоди).
Відповідно до частини 4 статті 240 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у пункті 6 частини п'ятої статті 238 цього Кодексу, що підлягають поверненню власнику, можуть зберігатися на складах органів доходів і зборів протягом 90 днів з дня набрання законної сили відповідним рішенням.
Постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.09.2017 у справі № 359/7330/17 набрала законної сили 03.10.2017.
Київська митниця ДФС листом № 14/2/10-70-65-47 від 26.12.2017 з посиланням на статтю 242 Митного кодексу України повідомила, що видача товарів, що зберігаються під митним контролем на складах органів доходів і зборів, здійснюється їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
Відповідно до частини 3 статті 243 Митного кодексу України у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати органу доходів і зборів на зберігання зазначених вище товарів, транспортних засобів власником цих товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються.
Отже, Київська митниця ДФС повинна була повідомити позивача після набрання постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.09.2017 у справі № 359/7330/17 законної сили 03.10.2017 про можливість забрати товар, зазначивши місце зберігання такого товару.
Відповідно до частини 1 статті 243 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах органів доходів і зборів, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, встановлених цим Кодексом, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню, про що відповідний орган доходів і зборів повідомляє власника зазначених товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноважену ним особу не пізніш як за 15 днів до закінчення строків зберігання.
Строк дії угоди від 16.01.2017 № 5 закінчився 31.12.2017, а 90-денний строк зберігання сплив 02.01.2018.
Таким чином, Київська митниця ДФС повинна була повернути товар, або попередити власника - позивача про подальшу його реалізацію.
Більше того, 02.02.2018 на підставі ухвали слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2018 у справі № 362/420/18 в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12017110140001511 проведено огляд складського приміщення, розташованого за адресою: Київська обл., Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Індустріальна , 7 в якому зберігаються харчові добавки до ковбасних виробів вагою 6480 кг, вилучених 24.04.2017 на підставі протоколу про порушення митних правил № 0213/12500/17.
Проведеним оглядом встановлено, що за вказаною адресою в приміщенні склада митниці зберігаються картонні коробки з маркувальними етикетками «VAN HEES». Зазначені коробки зберігаються разом з продукцією невідомого походження, що не відповідає вимогам Санітарних правил і норм по застосуванню харчових добавок, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.07.1996 № 222. Засоби контролю температури та вологості у складському приміщенні відсутні, фіксація параметрів не проводиться, записів про наявність боротьби зі шкідниками не надавалось, медичні книжки працівників складу на момент огляду не надані.
Листом від 14.03.2018 № 1871/1/10-70-03-47 Київська митниця ДФС повідомила позивача, що на складі митниці зберігаються товари, прийняті згідно протоколу про порушення митних правил № 0213/12500/17 від 17.04.2017 (харчові добавки до ковбасних виробів загальною вагою 6580 кг), строк зберігання на складі митниці визначений статтею 240 Митного кодексу України, закінчився, та інформацію про повернення вищевказаного товару позивач може отримати за відповідними телефонами.
На наступний день, на підставі акту про передачу-приймання товарів на відповідальне зберігання від 15.03.2018 згідно договору від 20.03.2018 № 48 Товариством з обмеженою відповідальністю "Юс ВіЧі" прийнято, а головним державним інспектором відділу складського обліку вилученого майна та розпорядження ним управління МЗтаРІ Київської митниці ДФС Король Л.І. передано товари, згідно переліку.
Листом від 25.06.2018 № 21685/6/99-99-20-01-02-15 Державна фіскальна служба України у відповідь на звернення Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Вікос" від 28.02.2018 № 31 щодо правомірності вилучення у 2017 році Київською митницею ДФС товару «харчові добавки до ковбасних виробів…» повідомила, що складські приміщення, в яких був розміщений товар відповідали нормам та вимогам, що встановлені Порядом роботи складу митниці ДФС, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627 та підтверджені висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 30.04.2015 № 05.03.02.-04/18693. У листі також зазначено, що у зв'язку із закінченням строку дії договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Митний термінал "Калинівка" товар передано на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Юс ВіЧі" за адресою: Київська обл., Васильківський район, м. Васильків, провулок Чкалова, 11 відповідно до договору відповідального зберігання товару від 20.03.2018 № 48.
Разом з тим, у відповідь на адвокатський запит позивача від 12.10.2018 № 4709/18 про надання інформації, де знаходиться належний позивачу товар «харчові добавки до ковбасних виробів…» загальною вагою 6 480 кг, який був ввезений на митну територію України за ЕМД № UA 125250/2017/803719 від 28.03.2017 Київська митниця ДФС листом від 25.10.2018 № 8281/3/10-70-03-47 повідомила, що станом на 24.10.2018 тимчасово вилучений товар «харчові добавки до ковбасних виробів…» загальною вагою 6 480 кг за протоколом про порушення митних правил від 17.04.2017 № 0213/12500/17 зберігається в складському приміщенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Юс Вічі" " за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Шевченкове, вул. Київська, 94. Вказаний товар було передано на підставі договору відповідального зберігання товару від 20.03.2018 № 48.
23.01.2019 позивач знову звернувся з адвокатським запитом № 1243/47 до Київської митниці ДФС для з'ясування істотних обставин, що мають значення для встановлення місця знаходження належного позивачу майна, умов його зберігання та можливості подальшого його використання та реалізації. У вказаному запиті зазначено, що згідно інформації, наданою Державною фіскальною службою України товар було передано на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Юс Вісі" за адресою: Київська обл., Васильківський район, м. Васильків, провулок Чкалова, 11. Водночас, згідно інформації Київської митниці ДФС товар передано на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Юс Вісі" за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Шевченкове, вул. Київська, 94. Разом з тим, за адресою: Київська обл., Васильківський район, м. Васильків, провулок Чкалова, 11 знаходиться житловий будинок, який Товариству з обмеженою відповідальністю "Юс Вісі" не належить.
У відповідь на адвокатський запит від 23.01.2019 № 1243/47 Київська митниця ДФС листом від 30.01.2019 № 1021/2/10-70-03-47 повідомила, що тимчасово вилучений товар «харчові добавки до ковбасних виробів…» перебуває на реалізації на підставі договору від 24.04.2018 № 72, який передано згідно акту опису, оцінки та передачі товарів та предметів термін зберігання яких на складі закінчився від 02.10.2018 № 23 та зберігається в складському приміщенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Юс Вічі" " за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Шевченкове, вул. Київська, 94. Станом на 30.01.2019 кошти від реалізації товару на рахунок митниці не надходили.
Таким чином, у зв'язку із неповерненням позивачу вилученого митницею товару, позивач поніс збитки на суму товару у розмірі 27 965 євро 60 євроцентів.
Суд зазначає, що враховуючи положення частину 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального України).
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, виходячи з наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку щодо доведеності обставин заподіяння позивачу шкоди у розмірі 27 965 євро 60 євроцентів через неправомірну поведінку Київської митниці ДФС, що полягала у прийнятті неправомірного рішення про визначення коду товару від 25.04.2017 № КТ-UA125000-0063-2017, протоколу про порушення митних правил від 24.04.2017 № 0213/12500/17, рішення про відмову у митному оформленні товару, що оформлено карткою відмови № UA125250/2017/00023 та неналежному зберіганні його в умовах, які не відповідають нормативним вимогам.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідачів грошових коштів в рахунок відшкодування витрат, зроблених позивачем для відновлення свого порушеного права у розмірі 7 720, 58 євро та грошових коштів в рахунок відшкодування упущеної вигоди у розмірі 44 109 євро суд зазначає наступне.
На підтвердження зроблених позивачем витрат для відновлення свого порушеного права на суму 7 720, 58 євро позивачем долучено до матеріалів справи рахунок від 16.06.2017 № 100217005814 на суму 849,66 євро за проведене дослідження в міжнародній групі лабораторій Eurofins з метою підтвердження відповідності кількісного вмісту сафролу в продукції Фірми "Ван Хеес" ГмбХ нормативам, встановленим документами ЄС; рахунок від 22.05.2017 № 83/17 на суму 538,12 євро за послуги перекладача Єріки Рубінштейн; рахунок від 30.06.2017 № 150/506236 на суму 79,80 євро за послуги компанії "GO! Express & Logistics Mainz" GmbH по доставці міжнародних відправлень від Фірми "Ван Хеес" ГмбХ до ДФС України; витрати на оплату непередбаченого регламентом робочого часу працівників Фірми "Ван Хеес" ГмбХ у розмірі 3600 євро (45 годин часу керівництва, менеджменту експорту, правового відділу), а також 6 годин часу контактної особи (обслуговування клієнтів), що становить 240 євро; 36 робочих годин працівників по збуту, що складає 2160 євро, комісійні витрати вказаних працівників на суму 53 євро та витрати на телефонний зв'язок у сумі 200 євро.
Щодо розміру упущеної вигоди в сумі 44 109 євро, позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій митних органів та їхніх безпідставних претензій до Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Вікос", обсяг поставок товару Фірми "Ван Хеес" ГмбХ в Україну знизився, внаслідок чого за 3 роки (з 2017 по 2019 роки) позивачем було недоотримано дохід в сумі 44 109 євро.
Відповідно до частин 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Згідно з нормами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов'язання), як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками; вини. При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.
Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.
Стосовно стягнення з відповідача 849,66 євро за проведене дослідження в міжнародній групі лабораторій Eurofins з метою підтвердження відповідності кількісного вмісту сафролу в продукції Фірми "Ван Хеес" ГмбХ нормативам, встановленим документами ЄС, суд зазначає, що товар, який був тимчасово вилучений, заявлений до митного оформлення 28.03.2017 (відповідно до митної декларації № UA125250/2017/803719 від 28.03.2017), натомість, вказане дослідження було проведене на підставі замовлення від 24.05.2017, тобто майже через два місяці після того як товар був вилучений. До того ж, в матеріалах справи відсутні докази, що вказане дослідження було проведене щодо тимчасово вилученого товару, відтак, суд не може дійти однозначного висновку, які саме проби були надані для проведення дослідження. Відтак, вказане дослідження та його результати не можуть бути підставою для стягнення з відповідача збитків.
Відповідно до частини 20 статті 356 Митного кодексу України органи доходів і зборів не відшкодовують витрат, здійснених декларантом або уповноваженою ним особою внаслідок взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем.
Щодо стягнення з відповідача 538,12 євро за послуги перекладача Єріки Рубінштейн, які полягали у перекладі листів Фірми "Ван Хеес" ГмбХ до митних органів України, 79,80 євро за послуги компанії "GO! Express & Logistics Mainz" GmbH по доставці міжнародних відправлень від Фірми "Ван Хеес" ГмбХ до ДФС України та 200 євро витрат на телефонний зв'язок, суд не вбачає причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача у вигляді понесених витрат на послуги перекладача, послуги по доставці міжнародних відправлень та витрат на телефонний зв'язок.
Стосовно витрат на оплату непередбаченого регламентом робочого часу працівників Фірми "Ван Хеес" ГмбХ у розмірі 3600 євро (45 годин часу керівництва, менеджменту експорту, правового відділу), а також 6 годин часу контактної особи (обслуговування клієнтів), що становить 240 євро; 36 робочих годин працівників по збуту, що складає 2160 євро, комісійні витрати вказаних працівників на суму 53 євро, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату непередбаченого регламентом робочого часу працівників Фірми "Ван Хеес" ГмбХ у розмірі 3600 євро.
Щодо розміру упущеної вигоди в сумі 44 109 євро, суд також зазначає, що вказаний розмір упущеної вигоди не підтверджений відповідними доказами.
З огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що суду не надано належних доказів наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, не доведено наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) у розмірі 7 720, 58 євро, та упущеної вигоди у розмірі 44 109 євро, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 720, 58 євро реальних збитків та 44 109 євро упущеної вигоди, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 35 Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Дане положення реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.
Зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб'єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.
Суб'єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України шкоди в розмірі 27 965,60 євро заподіяної внаслідок неправомірної поведінки Київської митниці ДФС.
На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України (Державна казначейська служба України) (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37567646) на користь Фірми "Ван Хеес" ГмбХ (Курт-ван-Хеєс-Штрассе, 1, м. Валуф, Німеччина, 65396, реєстраційний номер компанії HRB 17503) шкоду в сумі 27 965 (двадцять сім тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) євро 60 євроцентів.
3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідачів на користь позивача 7 720,58 євро в рахунок відшкодування витрат, зроблених позивачем для відновлення свого порушеного права та 44 109 євро упущеної вигоди відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено: 26.12.2019
Суддя Н.Б. Плотницька