вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.12.2019м. ДніпроСправа № 904/5353/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про відшкодування збитків за пошкодження вагонів №№ 54758990, 54754098
Суддя Ярошенко В.І.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків за пошкодження вагону № 54758990 у розмірі 183160 грн.
Ухвалою суду від 19.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/5353/19. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27.11.2019 від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 366320 грн, пов'язані із пошкодження вагонів № 54758990 та № 54754098. По свій суті уточнена позовна заява є заявою про збільшення позовних вимог.
Ухвалою суду від 27.11.2019 вказана заява булла прийнята судом до розгляду.
06.12.2019 позивачем подано заяву про долучення до матеріалів справи докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.
12.12.2019 від відповідача надійшов відзив на позов.
20.12.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
Позивач вказує на те, що за весь час, коли вагони позивача знаходились на шляху прямування залізничними коліями загального користування та перебували у володінні відповідача, внаслідок незабезпечення відповідачем схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, позивачу було завдано збитків, які відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу. Загальна сума понесених позивачем в результаті заміни розукомплектованих деталей (ремонта вагонів) складає 366320 грн.
Оскільки розукомплектація вагонів відбулася на шляху прямування залізничними коліями загального користування та дані вагони перебували у володінні відповідача, тобто у період знаходження вагонів на відповідальності відповідача, позивач вважає, що збитки завдані йому саме з вини відповідача, а тому підлягають відшкодуванню останнім в повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на статті 224, 225 Господарського кодексу України, статті 22, 924, 1166 Цивільного кодексу України, статті 110, 126 Статуту залізниць України, статті 2, 24 Закону України "Про залізничний транспорт", Конвенцію про міжнародні залізничні перевезення від 9 травня 1980 року, Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 1 листопада 1951 року.
Позиція відповідача
Відповідач вказує на те, що у позивача відсутнє право на пред'явлення позову з приводу пошкодження вантажу, відсутні належні докази понесення збитків, не доведено відповідність обсягу та суми фактично наданих послуг з ремонту у виявленому обсязі несправностей.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Позивач здійснює діяльність у сфері транспортного обслуговування, зокрема, з організації перевезень залізничним транспортом, для чого використовує власні та орендовані залізничні вагони (тип вагону - платформа) № 54758990 та № 54754098 на підставі договору оренди №142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2006, укладеного з ДП «Стрийський ВРЗ» (арк. с. 24-31).
Для забезпечення організації курсування власних та орендованих вантажних вагонів на коліях загального користування та надання послуг, пов'язаних із цими перевезеннями, між позивачем та АТ «Укрзалізниця» укладено договір про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування № ПР/М-15103/НЮ від 09.11.2015.
У лютому та червні 2019 року відповідач здійснював перевезення вказаних орендованих позивачем вантажних залізничних вагонів (тип вагону - платформа) № 54758990 та № 54754098, що підтверджується договорами перевезення у вигляді залізничних накладних № 42372615 від 02.06.2019 (арк. с. 36) і № 42035402 від 25.02.2019 (арк. с. 102), відповідно до яких вказані вантажні вагони прямували порожніми під завантаження до пункту призначення.
Відповідно до залізничної накладної № 42372615 та інформаційної довідки - даних ГІВЦ АТ «Укрзалізниця», вагон № 54758990 02.06.2019 року відправився зі станції відправлення - Миколаїв-Вантажний у порожньому стані та направився до пункту навантаження до станції призначення - Кривий Ріг-Головний, але, прибувши 07.06.2019 до станції призначення - Кривий Ріг-Головний, при огляді вагону було встановлено, що на вагоні відсутні два торцеві упори, внаслідок чого було складено Акт загальної форми ГУ-23 від 07.06.2019 (арк. с. 38).
Відповідно до залізничної накладної № 42035402 та інформаційної довідки - даних ГІВЦ АТ «Укрзалізниця», вагон № 54754098 27.02.2019 відправився зі станції відправлення - Миколаїв-Вантажний у порожньому стані та направився до пункту навантаження до станції призначення - Кривий Ріг-Головний, але прибувши 09.03.2019 до станції призначення - Кривий Ріг-Головний при огляді вагону було встановлено, що на вагоні відсутні два торцеві упори, внаслідок чого було складено Акт загальної форми ГУ-23 від 09.03.2019 (арк. с. 104).
Згідно з повідомленнями форми ВУ-36М № 6688 від 27.08.2019 та ВУ-36М № 774 від 05.09.2019, вагони були прийняті структурним підрозділом експлуатаційного вагонного депо Придніпровської регіональної філії АТ «Укрзалізниця» для проведення ремонту та технічного огляду (арк. с. 40, 109).
Роботи з ремонту вагону на замовлення позивача проводились ТОВ «Ремвагонторг» на виконання умов укладеного між ними договору про надання послуг № 49у від 27.06.2019 (арк. с. 42-47), що підтверджується Актом наданих послуг № 02 від 20.09.2019 - Актом приймання-передачі виконаних робіт з ремонту вагону № 54758990 та Актом наданих послуг № 04 від 17.10.2019 - Актом приймання-передачі виконаних робіт з ремонту вагону № 54754098 (арк. с. 48, 110).
Вартість ремонту вагонів № 54758990 та № 54754098 згідно з наведеними вище Актів виконаних робіт № 02 від 20.09.2019 та № 04 від 17.10.2019 та рахунків № 42 від 20.09.2019 та № 52 від 17.10.2019 (арк. с. 49-50, 111-112) склала 366320 грн.
Згідно з платіжним дорученням № 10458 від 24.09.2019, платіжним дорученням № 10481 від 26.09.2019 та листом № 16754 від 26.09.2019 про зміну призначення платежу, платіжним дорученням № 10685 від 07.11.2019 та платіжним дорученням № 10798 від 25.11.2019, позивачем в цілому сплачено ТОВ «Ремвагонторг» вартість ремонту вагонів № 54758990 та № 54754098 у розмірі 366320 грн (арк. с. 51-53, 113-114).
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо знаходження вагону під відповідальністю відповідача (перевізника, підприємства залізничного транспорту) під час здійснення залізничних перевезень.
Статтею 908 Цивільного кодексу України встановлено, що:
- перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (частина 1);
- загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (частина 2);
- Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (частина 3).
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Обов'язок збереження вагонів у технічному стані, придатному для використання покладається на відповідача на підставі такого.
Відповідач випускає вагони на колії загального призначення лише у випадку, коли їх технічний стан відповідає вимогам.
Згідно з положеннями статті 8 Статуту, перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
Відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.
Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказ Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача.
Дослідивши відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України залізничні накладі № 42372615 і № 42035402, господарським судом встановлено, що вони оформлені відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138), Правил користування вагонами і контейнерами (ст. ст. 119-126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.
Надані позивачем копії залізничних накладних № 42372615 від 02.06.2019 і № 42035402 від 25.02.2019 підтверджують ту обставину, що вагони № 54758990 та № 54754098 були передані відповідачу під відповідальність для здійснення перевезень залізничними коліями, внаслідок чого відповідач отримав можливість їх фізично утримувати, а отже відповідно до вимог чинного законодавства має нести відповідальність за пошкодження вагона або його допоміжного обладнання, з огляду на таке.
Як вбачається з аналізу законодавства у сфері залізничних перевезень, та підтверджується залізничними накладними № 42372615 від 02.06.2019 і № 42035402 від 25.02.2019, а також іншими матеріалами справи, здійснення залізничних перевезень на підставі залізничних накладних проходить такі основні етапи.
1. Позивач, як експедитор здійснює транспортно-експедиторське обслуговування своїх замовників, в рамках якого експедитор надає замовникам за плату транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів замовника в залізничному рухомому складі.
2. Згідно з умовами договорів про надання транспортно-експедиторських послуг замовники надають заявки щодо організації перевезення вантажів (порожніх вагонів.
3. В кожному окремому випадку експедитор письмово узгоджує з перевізником організацію перевезення вантажів (порожніх вагонів) по вказаним станціям.
4. В кожному окремому випадку експедитор у електронній програмі АС «Месплан», яка відноситься до відання АТ «Укрзалізниця» (https://www.uz.gov.ua/cargo_transportation/electronic_transportation/as_mesplan/) розміщує план перевезень по вказаним станціям. План перевезень у електронному вигляді шляхом простановки підтвердження у відповідні поля програми підтверджує перевізник, а також оператор вагонів - позивач.
5. Позивач організовував відправки силами відповідача вагонів на адресу одержувача (відровідно до залізничних накладних - ПАТ "АрселорМіталл Криви Ріг"). Відповідач (робітники станції) взяли вагони в перевезення.
При цьому, позивачем і відповідачем оформлюються відомості по формі ГУ-45, в залізничному перевізному документі в електронному вигляді проставляються дані про приймання вагону вантажоодержувачем.
Вказане регулюється Правилами користування вагонами і контейнерами (статті 119-126 Статуту залізниць України), які затверджені наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999.
Зокрема, пунктом 3 цих Правил встановлено, що "облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги".
Абзацами шостим-сьомим пункту 4 цих Правил встановлено, що "час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. Пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника".
З аналізу Додатку 2 до Правил користування вагонами і контейнерами (форма № 45 "Пам'ятка про подавання/забирання вагонів") вбачається, що саме цим документом фіксується момент передачі вагона від відправника відповідачу, та навпаки (форма передбачає наявність підпису відповідальної особи відповідача із зазначенням "вагони здав/прийняв").
6. Відправник після підготовки вагону для перевезення оформлює в електронному вигляді залізничний перевізний документ (залізничну накладну) у відповідній електронній програмі, де заповнює обов'язкові графи (що передбачені Правилами оформлення перевізних документів), та накладає електронний цифровий підпис (графа 55).
Оформлення залізничних перевізних документів (залізничних накладних) здійснюється в порядку, визначеному Правилами оформлення перевізних документів, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138).
Згідно з цими правилами:
"заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил" (абз. 6 пункту 1.2);
"Станція відправлення заповнює накладну згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі оформлення накладної в електронному вигляді відомості зазначаються в ній відповідними текстами та кодами. Механізм кодування інформації в накладній та присвоєння номера відправки встановлюються Укрзалізницею" (пункт 3.1);
"Станція відправлення зазначає у графі 54 "Ідентифікація відправки" код залізниці та станції відправлення, номер накладної (відправки)" (п.3.2).
Додатком № 3 до Правил оформлення перевізних документів чітко встановлені номери та найменування граф накладної; відомості, що вказуються в кожній окремій графі; ким заповнюється певна графа накладної.
7. Далі вагон в порожньому (навантаженому) стані передислокується локомотивом відповідача або відправника на колії станції. На коліях станції відповідача вагони приймаються відповідачем та знову оформлюються "Пам'ятка про подавання/забирання вагонів" по формі ГУ-45.
В цей час фіксується передача вагона відповідачу під його відповідальність для здійснення перевезення.
Робітниками станції відповідача вноситься інформація в інформаційну базу відповідача, що вагони прийняті залізницею від відправника (операція "ОКОТ").
Електронний перевізний документ заповнюється робітником відповідача та проставляються передбачені Правилами коди та тексти (графа 54). Та накладається електронний підпис робітника залізниці (графа 38)
Далі відповідач відправляє вагон у складі сформованого поїзду на адресу вантажоодержувача.
При відправленні вагону в інформаційній системі Укрзалізниці формується операція "ВІДПР", а в залізничному перевізному документі проставляється календарний штемпель станції відправлення (графа 56).
Наявність зазначеної інформації в залізничних накладних, свідчить про те, що саме відповідач, взявши в перевезення визначені в позовній заяві вагони, які під час перевезення були разукомплектовані, має нести відповідальність за збитки, які понесені позивачем в результаті неправомірних дій відповідача, які полягають у незабезпеченні збереження транспортних засобів (вагонів) позивача під час здійснення відповідачем перевезень.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» від 28.01.2013 № 24-150/0/4-13 під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей.
З правової позиції, визначеної в постанові Вищого господарського суду України від 11.01.2017 у справі № 904/4232/16, вбачається, що вагон перебуває у фактичному володінні Укрзалізниці, яка правомірно володіє ним, якщо цей вагон у складі поїзду здійснює відповідно до Статуту залізниць України перевезення, оскільки, відповідно до частини першої статті 397 Цивільного кодексу України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе, а статтею 398 Цивільного кодексу України передбачено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 у справі № 653/1096/16-ц, цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 Цивільного кодексу України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння.
За правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, залізничні накладні підтверджують ту обставину, що спірні напіввагони були передані відповідачу для здійснення перевезень залізничними коліями, внаслідок чого відповідач отримав можливість їх фізично утримувати, тобто володіти ними, а отже до нього перейшла відповідальність за втрату, пошкодження вагона або його допоміжного обладнання.
З огляду на те, що Відповідач прийняв напіввагони до перевезення, він, як виконавець послуг у сфері залізничних перевезень ("перевізник" в розумінні законодавства, що регулює цей вид перевезень), мав вжити всіх належних заходів щодо їхнього збереження, а також зберігання всіх комплектуючих, іншого обладнання. Прийнявши вагони до перевезення - Відповідач несе відповідальність за їх збереження перед власником, в протилежному випадку права власника будуть порушені.
Щодо відповідальності відповідача (перевізника, підприємства залізничних перевезень) за пошкодження вагона або його допоміжного обладнання.
Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до абзацу одинадцятого статті 1 Закону України "Про залізничний транспорт", транспортні засоби - залізничний рухомий склад (вагони всіх видів, локомотиви, моторейковий транспорт) і контейнери.
Згідно з частиною першою статті 12 цього Закону підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Статтею 24 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що відправники, одержувачі вантажів та власники під'їзних колій несуть матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством України за пошкодження контейнерів і рухомого складу перевізників, а перевізники - за втрату і пошкодження транспортних засобів, що їм не належать, у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Згідно з пунктом 2 статті 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
За приписами пункту 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до пункту 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Прийняття відповідачем до перевезення зазначених позивачем вагонів № 54758990 та № 54754098, що підтверджується заповненими у встановленому порядку залізничними накладними № 42372615 від 02.06.2019 і № 42035402 від 25.02.2019, свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані на станції відправлення і були пошкоджені під час прямування на коліях загального призначення, що було виявлено лише по їх прибуттю до станції призначення.
Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, 22, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Надані позивачем докази по справі доводять факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Суд дійшов висновку, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди є всі підстави, які документально підтверджені та існує наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Протиправна дія чи бездіяльність особи, яка заподіяла збитки є причиною, а самі збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-469св10 від 02.06.2010).
Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Таким чином, відповідальність за пошкодження вагонів під час їх перебування на залізничній колії несе саме відповідач, а тому, відповідно до норм чинного законодавства України,- саме на відповідача покладається обов'язок відшкодування збитків, завданих позивачу за час, коли вагони знаходились на залізничних коліях відповідача.
Окрім того, суд зазначає, що АТ «Укрзалізниця» як перевізник, має нести відповідальність за втрату, пошкодження вагонів з моменту прийняття їх до перевезення до моменту видачі, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Щодо застосування аналогії закону.
Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Водночас, суд бере до уваги, обставини, викладені у наданому позивачем Висновку науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України від 31 травня 2018 № 126/116-е щодо застосування аналогії закону, який надано відповідно до пункту 1 частини 1 статті 108 Господарського процесуального кодексу України.
У наданому висновку зазначається, що, ані Цивільним кодексом України, ані Господарським кодексом України, ані Законом України «Про залізничний транспорт», а також іншими нормами національного законодавства у сфері перевезень, не врегульовано питання відповідальності залізниці у випадку втрати вагона, переданого залізниці власником (орендатором/оператором) для організації курсування на коліях загального користування. Вказане дає підстави для застосування аналогії закону, зокрема, норм Конвенції про міжнародні залізничні перевезення від 9 травня 1980 (згідно з текстом Протоколу змін від 3 червня 1999) із додатками (далі - КОТІФ). Так, Додатком D до КОТІФ є Єдині правила до договорів про використання вагонів в міжнародному залізничному сполученні (далі - Єдині правила).
Параграфи 1-4 статті 4 Єдиних правил визначають, що підприємство залізничних перевезень, якому було довірено вагон для використання як транспортного засобу, відповідає за втрату або пошкодження вагона або його допоміжного обладнання, якщо воно не доведе, що це сталося не з його вини.
Законом України «Про приєднання України до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ)» 5 червня 2003 року № 943-IV Україна приєдналась до КОТІФ із наступними застереженнями:
1) посилаючись на параграф 3 статті 12 Конвенції, Україна не вважає себе зв'язаною положеннями параграфа 1 і параграфа 2 цієї статті;
2) Україна залишає за собою право відповідно до параграфа 1 статті 3 додатка А до Конвенції (994_291 ) (Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів і багажу (ЦІВ) не застосовувати положення цієї Конвенції до пасажирів, які постраждали у нещасних випадках, що сталися на території України, якщо ці пасажири є громадянами України або мають звичайне місце проживання в Україні.
Додатку D (Єдиних правил) серед даних застережень немає, відтак Єдині правила до договорів про використання вагонів в міжнародному залізничному сполученні (Додаток D до КОТІФ) є складовою частиною національного законодавства.
Також зазначені питання врегульовані нормами Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) (російською мовою - Соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС)), яка діє з 01.11.1951, перевидана і набула чинності для України з 01.01.1998, із останніми змінами та доповненнями, що набули чинності для України 01.07.2017 (далі - УМВС). Дану угоду було укладено між міністерствами, які відають залізничним транспортом, з метою організації перевезень вантажів в прямому міжнародному залізничному сполученні .
Так, стаття 51 УМВС визначає, що перевізник несе відповідальність за втрату, пошкодження вагона з моменту прийняття до перевезення до моменту видачі, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з положеннями статті 10 Цивільного кодексу України, чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Частиною першої статті 8 ЦК України встановлено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
КОТІФ і УМВС врегульовують питання міжнародних перевезень, відтак в якості прямої норми використовуються для вирішення спорів у цій сфері.
Проте, виходячи із частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України і в умовах законодавчої і договірної неврегульованості питання відповідальності залізниці у випадку втрати вагона, переданого залізниці власником (орендатором/оператором) для організації курсування на коліях загального користування, - застосування норм вищезгаданих конвенцій можливе і до внутрішніх залізничних перевезень - як елемент застування аналогії закону (частина 1 статті 8 Цивільного кодексу України).
Таким чином з наведеного вбачається, що за аналогією закону, застосовуючи норми параграфів 1-4 статті 4 Єдиних правил до договорів про використання вагонів в міжнародному залізничному сполученні (Додаток D до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення) та статті 51 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, саме на відповідача покладається відповідальність за збереження вагонів (та встановленого на них обладнання), зазначених у залізничних накладних № 42372615 від 02.06.2019 і № 42035402 від 25.02.2019.
Відповідно до частини другої статті 109 ГПК України, суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 366320 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).
У позовні заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 32 400 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем надано договір про надання правової допомоги № 01/08/19 від 01.08.2019 (далі - договір про надання правової допомоги, арк. с. 74-78), укладений між ним та Адвокатським об'єднанням «Снарк» в особі Керуючого партнера Федорова Олега Миколайовича (далі - Адвокатське об'єднання).
Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги, Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Юридична допомога надається в усній або письмовій формі на підставі усних або письмових звернень Клієнта.
Право на заняття адвокатською діяльністю Федоровим Олегом Миколайовичем підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1321 від 09.11.2004 (арк. с. 84).
Відповідно до пункту 4.1 договору про надання правової допомоги, загальний розмір гонорару, який підлягає до виплати Адвокатському об'єднанню за надання юридичної допомоги за цим договором, визначається виходячи з умов обчислення гонорару, встановлених договором.
Гонорар буде виплачуватись за всі види юридичної допомоги, наданої Клієнту за цим Договором (пункт 4.2 договору про надання правової допомоги).
Пунктом 4.3 договору про надання правової допомоги встановлено, що кожен партнер та адвокат, працівник Адвокатського об'єднання має свою погодинну ставку гонорару. Клієнт проводить виплату гонорару за ставками, що встановлені в Адвокатському об'єднанні на час надання відповідної юридичної допомоги. На дату підписання цього Договору сторонами встановлюється наступний розмір погодинного тарифу оплати юридичної допомоги, що надається Адвокатським об'єднанням: старші партнери - 1200 грн; партнери - 1000 грн; адвокати - 900 грн; помічники адвокатів - 700 грн.
10.10.2019 між позивачем та Адвокатським об'єднанням було укладено додаткову угоду № 10 до договору про надання правової допомоги № 01/08/19, відповідно до якої Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання з надання Клієнту юридичної допомоги, пов'язаної із стягненням в судовому порядку на користь Клієнта понесених останнім збитків з Акціонерного товариства «Українська залізниця», спричинених розу комплектацією вантажного залізничного вагону (тип вагону - платформа) № 54758990 (арк. с. 79-80).
Відповідно до пункту 5 додаткової угоди № 10 від 10.10.2019 до договору про надання правової допомоги № 01/08/19, оформлення результатів надання правової допомоги проводиться сторонами шляхом підписання Актів приймання-передачі.
Згідно наказу № 1010/19-3 від 10.10.2019 Керуючого партнера Адвокатського об'єднання «СНАРК» - О.М. Федорова, для надання правової допомоги по договору про надання правової допомоги № 01/08/19 від 01.08.2019 та додаткової угоди № 10 від 10.10.2019 створена робоча група у складі Старшого партнера, адвоката Федорова О.М. та Старшого партнера, адвоката Первун Т.І.
Право на заняття адвокатською діяльністю Первун Тетяною Іванівною підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1362 від 08.02.2005 (арк. с. 83).
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 24.10.2019 до договору про надання правової допомоги, Адвокатське об'єднання з 10.10.2019 по 24.10.2019 надало Клієнту юридичну допомогу на загальну суму 18000 грн, так із зазначенням обсягу затраченого часу на кожну юридичну послугу:
- аналіз правничої документації щодо договірних взаємовідносин Боржника та Клієнта, правовідносин, які склались між сторонами та фактичних обставин справи - старший партнер - 2 години;
- вивчення судової практики в правовідносинах, подібних по тих, що склались між клієнтом та Боржником - старший партнер - 1,5 години;
- опрацювання нормативно-правових актів, що регулюють спірні відносини. Формування попередньої правової позиції в справі - старший партнер - 2 години;
- консультування Клієнта з питань стягнення збитків з Боржника та підготовки пакету процесуальних документів для подання позовної заяви - старший партнер - 1 година;
- підготовка процесуальних документів по справі - позовної заяви про стягнення з Боржника збитків, розрахунку суму заборгованості, попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат - старший партнер - 6,5 годин;
- узгодження пакету підготовлених процесуальних документів з Клієнтом, формування пакету документів для подачі до суду - старший партнер - 2 години (арк. с. 81).
24.10.2019 Адвокатське об'єднання виставило позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000115 на оплату юридичної допомоги у жовтні 2019 року згідно договору про надання правової допомоги № 01/08/196 від 01.08.2019 і додаткової угоди № 10 від 10.10.2019 на загальну суму 18000 грн (арк. с. 85).
05.11.2019 позивач здійснено оплату Адвокатському об'єднанню вартості наданих юридичних послуг за рахунком № СФ-0000115 від 24.10.2019 на суму 18000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 05.11.2019 № 45684 (арк. с. 17).
22.11.2019 сторонами було підписано угоду № 1 про зміну додаткової угоди № 10 до договору про надання правової допомоги № 01/08/19, якою сторони погодили викласти пункт 1 додаткової угоди в наступній редакції: «Відповідно до умов договору клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання з надання Клієнту юридичної допомоги, пов'язаної із стягненням в судовому порядку на користь Клієнта понесених останнім збитків в Акціонерного товариства «Українська залізниця», спричинених розу комплектацією вантажних залізничних вагонів №№ 54758990, 54754098» (арк. с. 115).
26.11.2019 між сторонами було підписано Акт № 2 приймання-передачі наданих послуг згідно із додаткової угодою № 10 до договору про надання правової допомоги на загальну суму 14400 грн так із зазначенням обсягу затраченого часу на кожну юридичну послугу:
- аналіз правничої документації щодо договірних взаємовідносин Боржника та Клієнта в частині розу комплектації вантажного залізничного вагону № 54754098, правовідносин, які склались між сторонами та фактичних обставин справи - старший партнер - 2 години;
- консультування Клієнта з питань стягнення збитків з Боржника та підготовки пакету процесуальних документів для збільшення позовних вимог і розгляду позовної заяви в суді - старший партнер - 2 години;
- підготовка процесуальних документів по справі - зміненої позовної заяви про стягнення з Боржника збитків зі збільшенням позовних вимог, розрахунку суму заборгованості, попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат - старший партнер - 6 годин;
- узгодження пакету підготовлених процесуальних документів з Клієнтом, формування пакету документів для подачі до суду - старший партнер - 2 години (арк. с. 116).
26.11.2019 Адвокатським об'єднанням було виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000132 на суму 14400 грн (арк. с. 117).
05.11.2019 позивач здійснено оплату Адвокатському об'єднанню вартості наданих юридичних послуг за рахунком № СФ-0000132 від 26.11.2019 на суму 14400 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29.11.2019 № 45838 (арк. с. 131).
Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Таких доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, позивач не надав. Між тим, суд дослідив додані до заяви про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу докази (рахунки, детальний опис виконаних робіт, акти виконаних робіт) та не встановив недотримання відповідачем (його представником) вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідач не звертався до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене, за відсутності клопотання відповідача про зменшення таких витрат, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32400 грн підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 5494, 80 грн.
Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", з 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921 грн.
Зі змісту позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 366320 грн.
Отже позивач мав сплатити судовий збір за розгляд даної справи у розмірі 5494, 80 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5459, 80 грн, що підтверджується платіжними дорученням від 21.10.2019 № 45586 (арк. с. 14) та від 26.11.2019 № 45804 (арк. с. 118).
Тобто, позивачем здійснено сплату судового збору у розмірі меншому ніж встановлено чинним законодавством на 35 грн.
А тому, судовий збір у розмірі 35 грн підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 73, 74-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, буд. 1, к. 524; ідентифікаційний код 33074226) збитки у розмірі 366320 грн, 5494, 80 грн витрат зі сплати судового збору та 32400 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, буд. 1, к. 524; ідентифікаційний код 33074226) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 35 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України.
Повне рішення складено 26.12.2019
Суддя В.І. Ярошенко