26.12.2019 року Справа № 904/3634/19
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів: Орєшкіної Е.В., Кузнецової І.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2019 у справі №904/3634/19 (суддя Кеся Н.Б., повне рішення складено 01.10.2019)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРО ЛТД", м. Дніпро
про стягнення 27214,77 грн
У серпні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРО ЛТД" (надалі відповідач) та просила стягнути борг у загальній сумі 27214,77 грн, у тому числі: основний борг - 19976,91 грн, пеню -4189,99 грн, 3% річних - 790,71 грн, інфляційні - 2257,15 грн, посилаючись на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором №3274/1718-КП-4 постачання природного газу від 28.09.2017р. в частині оплати природного газу.
Відповідач позов не визнав, обгрунтовуючи тим, що між сторонами наявний графік погашення заборгованості, погоджений з Дніпропетровською обласною радою, який ним виконується та в погашення боргу сплачено 11565,84 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2019 у справі №904/3634/19 (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРО ЛТД" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню - 4189,99 грн, 3% річних - 790,71 грн, інфляційні - 2257,15 грн, судовий збір - 510,90 грн. В решті позову відмовлено.
Відмовляючи в стягненні боргу суд вказав, що позов про стягнення спірної заборгованості суперечить тому способу забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, який був застосований Урядом відповідно до Закону України "Про ринок природного газу". Дотримання виробником теплової енергії вищевказаного Положення про умови отримання природного газу надають йому законне право сподіватися на те, що заходи примусового стягнення заборгованості поза графіком погашення заборгованості до нього не будуть застосовані.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив його скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення боргу в сумі 4189,99 грн, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
В обгрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд невірно застосував норми Закону України "Про ринок природного газу" та Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867. Вказані вимоги передбачені саме для надання споживачу газу номінації щодо отримання газу на наступний період, але ніяким чином не впливають на строки та порядок оплати за вже спожитий природний газ, що визначені договором, та який є обов'язковим до виконання.
Суд вважає, що це технічна опечатка позивача, оскільки по суті апеляційної скарги оскаржується рішення в частині відмови в стягненні боргу 19976,91 грн, а зазначена сума 4189,99 грн відповідає сумі пені.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу апеляційної скарги для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач, суддів Орєшкіної Е.В., Кузнецової І.Л. та ухвалою від 04.11.2019 означеною колегією відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву до 25.11.2019.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник з матеріалами справи ознайомлювався 15.11.2019.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про часткову обгрунтованість апеляційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами, між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРО ЛТД", як Споживачем, було укладено Договір №3274/1718-КП-4 від 28.09.2017 року постачання природного газу (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (п. 1.2 Договору).
У п. 2.1, 5.2 Договору сторони визначили помісячні обсяги постачання природного газу на період з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. (включно) та ціну на газ.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).
У разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 8.2 Договору).
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років (п. 10.3 Договору).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017р. до 31 березня 2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 Договору).
На виконання умов договору Позивач в період з листопада 2017 року по березень 2018 року поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 35990,41 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (а.с. 25-29) та вказаний факт визнається сторонами.
Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого природного газу виконав частково, а саме сплатив 07.12.2017 - 2 865,56 грн, 16.01.2018 - 5 788,07 грн та починаючи з 17 січня 2019 року по 22 липня 2019 року здійснив 11 оплат по 1 051,41 грн кожна на загальну суму 11 565,51 грн. Заборгованість становить 15 771,27 грн. Вказане підтверджено копіями платіжних доручень про оплату, розрахунком позивача.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору щодо оплати поставленого газу, позивач звернувся з цим позовом про стягнення боргу - 19976,91 грн, пені - 4189,99 грн, 3% річних - 790,71 грн, інфляційних - 2257,15 грн, що і є предметом спору.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
З аналізу спірних правовідносин, що склалися між сторонами, суд доходить висновку, про наявність правовідносин з постачання природного газу.
Так, згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Судом встановлено та не оспорюється сторонами факт постачання газу на загальну суму 35990,41 грн, а також сплата 20 219,14 грн, яка здійснена з порушенням строків, визначених договором. Заборгованість становить 15 771,27 грн.
При здійсненні розрахунку заборгованості позивач не врахував чотири оплати, здійснені 17.05., 18.06, 27.06. та 22.07.2019 року на загальну суму 4 205,64 грн (до суду позивач звернувся 15.08.2019, оплати враховані на 25.04.2019). Вказані докази були надані відповідачем до суду першої інстанції. Суд першої інстанції вказаного не з'ясував та безпідставно визнав заборгованість на час розгляду справи в сумі 19976,91 грн.
Відтак, в задоволенні вимог щодо стягнення боргу 4 205,64 грн слід відмовити.
За розрахунком Позивача пеня складає 4189,99 грн, яка нарахована за загальний період прострочення з 27.02.2018р. по 26.08.2018р., з 27.03.2018р. по 26.09.2018р., з 26.04.2018р. по 25.10.2018р. в межах шестимісячного строку відповідно до положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора також повинен сплатити 3% річних за весь період прострочення платежу та інфляційні втрати, 3% річних за період прострочення платежів з 27.02.2018р. по 10.05.2019р. складають 790,71грн, інфляційні втрати за період з березня 2018 року по квітень 2019р. - 2257,15 грн
Суд першої вірно визнав розрахунки позивача правильними та задовольнив повністю вимоги про стянення пені, 3% річних та інфляційних втрат в повному обсязі.
Втім, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у стягненні основного боргу.
Відповідно до наведеної судом першої інстанції Постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867, якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, виробник теплової енергії має право з 1 листопада 2018р. по 1 травня 2020р. придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК Нафтогаз України у разі виконання таких умов, зокрема:
- укладення виробником теплової енергії договору постачання природного газу з НАК Нафтогаз України відповідно до законодавства;
- подання виробником теплової енергії до НАК «Нафтогаз України» погодженого НАК «Нафтогаз України» та виконавчим органом відповідної місцевої ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021р. щодо всіх договорів з НАК «Нафтогаз України»), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, виданої НАК «Нафтогаз України», та виконання такого графіка, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядку розрахунків, установленого між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) - п. 11 Положення.
Як вірно зазначає апелянт, вказаною нормою установлені підстави саме для подальшого отримання природного газу споживачами, які мають заборгованості за попередні періоди. Втім, не змінюється порядок розрахунків, визначений у відповідних договорах.
Надісланий відповідачем Графік погашення заборгованості був підписаний лише зі сторони відповідача та погоджений з Дніпропетровською обласною радою. Доказів погодження такого Графіку зі сторони позивача матеріали справи не містять, тому не відбулося внесення змін до договору чи новація зобов'язання.
У листі позивача від 05.11.2018 "Щодо газопостачання", в якому зроблено посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867, цитуються пункти Положення, які затверджені цією постановою, зазначається про те, що для отримання природного газу у листопаді 2018 року виробникам теплової енергії необхідно виконати дві умови пункту 11 Положення: мати чинні договори постачання природного газу з Компанією, а також забезпечити хоча б одну з передбачених Положенням обов'язкових умов щодо розрахунків за природний газ (а.с.57). Втім, в ньому немає жодного посилання на спірний договір та пропозиції щодо зміни його умов. Тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про зміну строків виконання зобов'язання щодо оплати природного газу внаслідок такого листування сторін.
Крім того, місцевий господарський суд прийшовши до висновку про відсутність порушення зобов'язання в частині сплати основного боргу, зробив висновок про наявність підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних, що є взаємовиключними висновками, оскільки за відсутності порушення зобов'язання відсутні підстави для відповідальності.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні боргу є незаконним та підлягає скасуванню, а доводи апеляційної скарги є обгрунтованими.
Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи (ст. 277 ГПК України).
З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - як ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права, підлягає скасуванню в частині відмови в позові з прийняттям нового рішення в цій частині про часткове задоволення вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 277, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2019 у справі №904/3634/19 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2019 у справі №904/3634/19 скасувати в частині відмови в позові.
В цій частині прийняти нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРО ЛТД" (49044, м.Дніпро, вул. Гоголя, 15-А, оф. 3, код ЄДРПОУ 20297290) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) борг - 15 771,27 грн (п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят одну грн 27 коп), судовий збір - 1121,95 грн (одну тисячу сто двадцять одну грн 95 коп), про що видати наказ.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРО ЛТД" (49044, м.Дніпро, вул. Гоголя, 15-А, оф. 3, код ЄДРПОУ 20297290) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги - 1682,92 грн (одну тисячу шістсот вісімдесят дві грн 92 коп), про що видати наказ.
Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженнню не підлягає.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя І.Л. Кузнецова