проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"18" грудня 2019 р. Справа № 922/2046/19
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.
Секретар судового засідання - Соляник Н.В.
За участю представників:
від апелянта - Соколов Л.М.
від позивача - Мастюгін Д.І.
третя особа - не з'явилася
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд", м. Харків (вх.№3126 Х/2)
на рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2019 (суддя Пономаренко Т.О., ухвалене в м. Харків о 12:23 год., повний текст складено 04.09.2019),
у справі №922/2046/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ УКРАЇНА", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд", м.Харків
про: стягнення заборгованості
01 липня 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд", в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд": заборгованість в розмірі 1701500,00 грн., пеню в розмірі 450 491,80 грн., три проценти річних в розмірі 189933,87 грн., інфляційні нарахування в розмірі 762103,46 грн. на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016.
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.08.2019 у справі №922/2046/19 позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" основний борг у сумі 1701500 (один мільйон сімсот одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп., пеню у сумі 450 491 (чотириста п'ятдесят тисяч чотириста дев'яносто одна) грн. 80 коп., три відсотки річних у сумі 189 933 (сто вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 87 коп., інфляційні втрати у сумі 762 103 (сімсот шістдесят чотири тисячі сто три) грн. 46 коп. та судовий збір у розмірі 46 710 (сорок шість тисяч сімсот десять) грн. 45 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2019 у справі №922/2046/19, в якій просить:
- скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2019 у справі № 922/2046/19 в частині стягнення з Відповідача пеню в сумі 450492,80 грн., 3% річних у сумі 189933,87 грн., інфляційних втрат у сумі 762103,46 грн. та судового збору в розмірі 46710,45 грн.
- скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2019 у справі № 922/2046/19 в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу, встановивши його у розмірі 1686500,00 грн., оскільки відповідачем було сплачено 15000,00 грн. основного боргу до відкриття провадження у справі.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, оскільки представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" не був присутнім у судовому засіданні 21.08.2019 у зв'язку із перебуванням директора у відпустці, не був обізнаний про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.08.2019. Ухвала суду першої інстанції від 21.08.2019 була отримана відповідачем 29.08.2019, тобто вже після того, як було ухвалене оскаржуване рішення у справі.
Апелянт посилається на те, що у боржника не виникло зобов'язання з оплати частини боргу за договором відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016 за вимогою позивача, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (відповідач) не отримувало вимоги від позивача про перерахування зазначених у позові коштів на його розрахунковий рахунок.
Зазначає, що матеріали справи не містять доказів надсилання та отримання відповідачем листа (вимоги) від 28.12.2016 за вих. №0020-225/16, на який посилається Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано умови п. 6 договору відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016, яким визначено, що обов'язок сплатити частину боргу, а також пені, 3% річних та інфляційних настає через 7 банківських днів з моменту отримання вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
Позивач вважає, що відсутнє порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки апелянтом не доведено належними доказами причин відсутності у судових засіданнях в суді першої інстанції.
Позивач вважає, що часткове виконання грошового зобов'язання за договором відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016 в загальному розмірі 1298500,00 грн. підтверджує виникнення такого зобов'язання та визнання його боржником. Вищенаведене, відповідно до умов договору відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016, на думку позивача, надає йому право вимагати у відповідача сплати залишкової частини боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ УКРАЇНА") підтримує заперечення позивача щодо змісту і вимог апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Апелянтом до апеляційної скарги додано клопотання про долучення до справи додаткового доказу, в якому скаржник просить суд долучити до матеріалів справи № 922/2046/19 копію виписки по рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «Азотфострейд» за 27.06.2019, що підтверджує сплату відповідачем на рахунок позивача 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень в рахунок погашення заборгованості за Договором цесії від 27.12.2016.
Скаржник посилається на те, що через необізнаність відповідача про час розгляду справи, даний доказ не наданий до суду першої інстанції.
Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина") вважає, що вказаний доказ є неналежним, оскільки відповідач не надав до суду апеляційної інстанції доказів неможливості подання до суду першої інстанції копії Виписки по рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «Азотфострейд» за 27.06.2019 з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" просить не приймати та не враховувати при прийнятті постанови письмові докази - копію Виписки по рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «Азотфострейд» за 27.06.2019.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ УКРАЇНА") підтримує заперечення позивача щодо заяви про прийняття письмових доказів, наданих до апеляційної скарги.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.
У зв'язку з перебуванням у відрядженні судді-члена колегії Шутенко І.А., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" на рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2019 у справі № 922/2046/19, розгляд справи призначено на 27.11.2019.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 27.11.2019 оголошено перерву до 11.12.2019.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у судовому засіданні апеляційної інстанції оголошено перерву до 18.12.2019.
Про дату, час та місце судового засідання учасники провадження повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Фіксація судових засідань апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.
Щодо доводів апелянта про неналежне повідомлення судом першої інстанції про дату, час та місце судового засідання, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Положеннями статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов'язковою. Ухвала господарського суду про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).
У будь-якому випадку, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (стаття 114 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2019 постановлено повідомити відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.08.2019 (т.1, а.с.241).
Відповідно до штемпелю вихідної кореспонденції господарського суду Харківської області, проставленого на зворотньому боці оригіналу ухвали господарського суду Харківської області від 21.08.2019, датою відправки процесуального документа є 21.08.2019; кількість відправлених примірників - 1.
У призначене на 28.08.2019 судове засідання представник відповідача не з'явився.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2019 про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.08.2019, відповідач отримав 29.08.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.259).
На дату ухвалення оскаржуваного рішення матеріали справи не містять доказів з'ясування місцевим господарським судом під час розгляду справи за відсутності представників відповідача чи повідомлений належним чином учасник справи про час і місце вказаного засідання суду, зокрема, таких як: повідомлення про вручення відповідачу рекомендованого листа з ухвалою суду про призначення скарги до розгляду, або у разі неповернення підприємством зв'язку поштового конверту чи повідомлення про вручення поштового відправлення засвідчений судом витяг з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.
Докази повідомлення відповідача про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.08.2019 надійшли до суду першої інстанції 03.09.2019, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення (т.1, а.с.259).
Зважаючи на стислі строки (7 днів, з яких 3 дні - вихідні та святкові), суд першої інстанції повинен був вчинити передбачені Господарським процесуальним кодексом України дії щодо належного та завчасного повідомлення учасників справи про час, дату та місце розгляду скарги.
Зокрема, частиною 6 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд викликає або повідомляє у випадках термінової необхідності учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
З вищенаведеного вбачається, що на дату ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, відповідач у справі №922/2046/19 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та був позбавлений можливості направити своїх представників у судове засідання, призначене на 28.08.2019.
Відповідно до ч. 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що суд першої інстанції не вжив заходів щодо забезпечення учаснику судового процесу (відповідачу) рівних процесуальних прав, позбавив його можливості взяти участь у засіданні, чим порушив принципи змагальності та рівності учасників судового процесу перед законом і судом, що передбачені ст.ст. 7, 13 ГПК України.
Частиною 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Враховуючи, що дану справу було розглянуто господарським судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, що, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, є порушенням норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2019 з прийняттям нового рішення за результатами розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" про стягнення заборгованості.
З матеріалів справи (т.1, а.с.5) вбачається, що 25.06.2019 позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою (вх. №2046/19 від 02.07.2019), в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" заборгованість в розмірі 1701500,00 грн., пеню в розмірі 450 491,80 грн., три проценти річних в розмірі 189933,87 грн., інфляційні нарахування в розмірі 762103,46 грн. на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016.
Позивач посилався на те, що відповідно до умов договору відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" набувало право вимагати від боржника здійснити оплату частини боргу за договором поставки на суму 3 000 000,00 грн. з ПДВ, а також до цесіонарія перейшли всі права цедента за договором поставки в обсязі, пропорційному сумі 3 000 000,00 грн. з ПДВ, і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі права на стягнення відсотків, штрафних санкцій тощо.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 28 грудня 2016 року на виконання пункту 6 договору відступлення права вимоги (цесії) від 27 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" вимогу про сплату грошових коштів в розмірі 3000000,00 грн. (т.1, а.с. 104).
Позивач посилався на те, що відповідач частково сплатив заборгованість, що підтверджує підписаним між сторонами акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 до 11.03.2019. Позивач зазначає, що на дату звернення з позовом за відповідачем обліковується основна заборгованість у сумі 1701500,00 грн. Вищезазначену заборгованість відповідач у строки, встановлені п. 6 договору відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016, не сплатив, що і стало підставою для звернення до суду.
Нормативно позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" обґрунтовує приписами ст.ст. 512, 514, 517, 526, 601, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України, умовами договору поставки № 13/09/15 від 21.01.2015 та умовами договору відступлення права вимоги (цесії) від 27 грудня 2016.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (покупець) було укладено договір поставки № 13/09/15 (т.1, а.с.78-82).
31 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 13/09/15 від 21 січня 2015 року (т.1, а.с.83).
Згідно з пунктом 1 зазначеної Додаткової угоди договір вступає в силу з моменту (дати) його підписання і діє по 31.12.2016 року, а в частині розрахунків - до повного завершення взаємних розрахунків сторін.
24 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" укладено специфікацію № 1/16 до договору поставки № 13/09/15 від 21 січня 2015 року.
Пунктом 4 специфікації № 1/16 до договору поставки № 13/09/15 від 21 січня 2015 року визначено строк поставки товару, а саме: червень-липень 2016 року.
В пункті 5 специфікації № 1/16 до договору поставки № 13/09/15 від 21 січня 2015 року вказано, що покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100 % загальної вартості об'єму товару, що визначено в пункті 2 цієї специфікації, на умовах оплати в строк до 11.07.2016 року включно (т.1, а.с.84).
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не своєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату отриманого за договором поставки товару № 13/09/15 від 21.01.2015, у зв'язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" обліковується заборгованість у сумі 3000000,00 грн.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
27 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (цедент), Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (цесіонарій) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (боржник) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) (т.1, а.с.95-96).
Відповідно до пункту 1 зазначеного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає (передає) цесіонарієві, а цесіонарій набуває права вимоги, що належить цедентові, і стає новим кредитором за зобов'язанням боржника за договором поставки № 13/09/15 від 21.01.2015, укладеним між цедентом і боржником на суму 3 000 000,00 грн. з ПДВ.
27 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (цедент) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (цесіонарій) склали акт приймання-передачі права вимоги (т.1, а.с. 98) та акт приймання-передачі документів (т.1, а.с. 99).
Згідно з платіжними дорученнями на виконання п.5 договору відступлення права вимоги від 27 грудня 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" грошові кошти у розмірі 3 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:
- № 1024 від 29 грудня 2016 року на суму 1000000,00 грн. (т.1, а.с. 100);
- № 26435 від 29 грудня 2016 року на суму 1000000,00 грн. (т.1, а.с. 101,т.1);
- № 1168 від 29 грудня 2016 року на суму 1000000,00 грн. (т.1, а.с. 102).
29 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" лист (вих. №0020-227/16), в якому просило оплати згідно з платіжними дорученнями № 26435 від 29.12.2016, № 1168 від 29.12.2016, № 1024 від 29.12.2016, вважати проведеними з такими призначеннями платежу: "Згідно з договором відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016" (т.1, а.с.103).
За договором відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016 цесіонарій набуває право вимагати від боржника здійснити оплату частини боргу за договором поставки на суму 3 000 000,00 грн. з ПДВ, а також до цесіонарія переходять всі права цедента за договором поставки в обсязі, пропорційному сумі 3 000 000,00 грн. з ПДВ, і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі права на стягнення відсотків, штрафних санкцій тощо (п.2.Договору).
Відповідно до п. 6 договору відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016 боржник зобов'язаний здійснити оплату частини боргу за договором поставки за вимогою цесіонарія в продовж 7 банківських днів з моменту отримання такої вимоги шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок цесіонарія, вказаний в п. 20 цього договору. Сторони мають право на зарахування зустрічних однорідних вимог.
За розрахунками позивача, з урахуванням часткового погашення заборгованості, на дату звернення з позовною заявою (25.06.2019) несплаченою залишилася сума боргу у розмірі 1701500,00 грн.
Як зазначалося вище, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, 28 грудня 2016 року на виконання пункту 6 договору відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" вимогу про сплату грошових коштів в розмірі 3000000,00 грн.(т.1, а.с. 104).
Разом з тим, апелянт посилається на те, що він не отримував від позивача вимогу про сплату грошових коштів в розмірі 3000000,00 грн., як передбачено у п. 6 договору відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016, тому у нього не виникло зобов'язань з оплати заборгованості за договором відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016.
Відповідно до п. 2 договору відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016 цесіонарій набуває право вимагати від боржника здійснити оплату частини боргу за договором поставки на суму 3 000 000,00 грн. з ПДВ, а також до цесіонарія переходять всі права цедента за договором поставки в обсязі, пропорційному сумі 3 000 000,00 грн. з ПДВ, і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі права на стягнення відсотків, штрафних санкцій тощо (п.2.Договору).
Як вже зазначалося вище, у п. 6 договору відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016 сторони погодили, що боржник зобов'язаний здійснити оплату частини боргу за договором поставки за вимогою цесіонарія в продовж 7 банківських днів з моменту отримання такої вимоги шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок цесіонарія, вказаний в п. 20 цього договору. Сторони мають право на зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вищенаведене свідчить, що сторони (ТОВ з іноземними інвестиціями "БНХ Україна", ТОВ "Укравтозапчастина" та ТОВ "Азотфострейд") відповідно до умов договору відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016 у пункті 6 договору власними діями змінили строк оплати частини боргу за договором поставки, встановивши, що оплата здійснюється виключно за вимогою цесіонарія в продовж 7 банківський днів з моменту отримання такої вимоги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія листа за вих. №0020-225/16 від 28.12.2016, адресований керівникові ТОВ "Азотфострейд", в якому зазначено, що на підставі п. 6 договору відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд", висувається вимога про сплату грошових коштів в розмірі 3000000,00 грн.
Лист за вих. №0020-225/16 від 28.12.2016 підписаний генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" Чабан В.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Належним доказом надіслання вимоги є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт направлення вимоги на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд".
Доказів отримання відповідачем вимоги за вих. №0020-225/16 від 28.12.2016 до матеріалів справи не додано.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що у відповідача не виникло обов'язку з оплати боргу за договором відступлення права вимоги (цесії), оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" передбаченої у п. 6 договору та погодженої сторонами вимоги про сплату частини боргу за договором поставки.
Щодо наявних в матеріалах справи доказів часткової оплати боргу за договором відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016, на які посилався позивач як на докази отримання відповідачем вимоги за вих. №0020-225/16 від 28.12.2016, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", відповідно до платіжного доручення №242 від 09.02.2017, грошові кошти у розмірі 300000,00 грн. та 13.07.2017, відповідно до платіжного доручення №938, грошову суму у розмірі 20 000,00 грн. (т.1, а.с. 105-106);
- 100000,00 грн. (платіжне доручення №1129 від 11.08.2017);
-70000,00 грн. (платіжне доручення №1523 від 19.10.2017);
- 60 000,00 грн. (платіжне доручення №1710 від 13 листопада 2017 року);
- 90 000,00 грн. (платіжне доручення №34 від 11 вересня 2018 року);
- 30000,00 грн. (платіжне доручення №39 від 12 вересня 2018 року);
- 80000,00 грн. (платіжне доручення №41 від 12.09.2017) (т.1, а.с.115-120).
- 50000,00 грн. (платіжне доручення №568 від 19 березня 2019 року);
- 10000,00 грн. (платіжне доручення №739 від 08 травня 2019 року);
- 10000,00 грн. (платіжне доручення №14 від 18.06.2019) (т.1, а.с.121-123),
Апелянт (Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд") у судових засіданнях апеляційної інстанції надав пояснення, в яких зазначав, що він в добровільному порядку самостійно частково сплачував позивачу грошові кошти з метою зменшення суми боргу (зафіксовано у судових засіданнях апеляційної інстанції за допомогою звукозаписувального технічного засобу).
Посилання позивача в якості доказу отримання відповідачем вимоги за вих. №0020-225/16 від 28.12.2016 про сплату основного боргу на угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог (т.1, а.с. 107) від 08.08.2017, є необґрунтованими, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (покупець) укладено договір поставки №21/03 з додатком № 1 до договору (т.1, а.с. 110-112).
Пунктом 1.1. зазначеного договору передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у кількості та на умовах визначених даним договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Пунктом 3 додатку № 1 до договору поставки №21/03 від 21 березня 2017 року оплата за товар здійснюється протягом 5 календарних днів включно з дати поставки товару на підставі виставленого рахунку-фактури та видаткових накладних шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до видаткової накладної № РН-0000096 від 04 квітня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" товар (селітра аміачна ДЕСТ 2-2013) на суму 478 500,26 грн. (а.с.113,т.1).
10.04.2017 між ТОВ "Азотфострейд" (кредитор), ТОВ з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (первісний боржник) та ТОВ "Укравтозапчастина" (новий боржник) укладено договір про переведення боргу (а.с.108-109,т.1).
За даним договором (правочином) новий боржник зобов'язується виконати зобов'язання первісного боржника, а саме: провести розрахунки по договору № 21/03 від 2017 року відповідно до п.1.1. даного договору на загальну суму 478 500,00 грн (п.2.1.Договору).
08.08.2017 платіжним дорученням №16073 ТОВ "Укравтозапчастина" на виконання пункту 2.4. договору про переведення боргу від 10 квітня 2017 року перерахувало на рахунок ТОВ з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" грошові кошти у розмірі 478 500,00 грн. (т.1, а.с. 114).
08.08.2017 між ТОВ "Укравтозапчастина" (сторона 1) та ТОВ "Азотфострейд" (сторона 2) укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог (т.1, а.с. 107).
Відповідно до пункту 1 зазначеної угоди сторона 2 має перед стороною 1 непогашене грошове зобов'язання у сумі 2 680 000,00 грн., яке виникло па підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016, укладених між стороною 2, стороною 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна". Строк виконання грошового зобов'язання у сумі 478 500,00 грн. із загальної суми боргу для сторони 2 настав.
Сторона 1 має перед стороною 2 непогашене грошове зобов'язання у сумі 478 500,00 грн., що виникло на підставі договору про переведення боргу від 10.04.2017, укладеного між стороною 1, стороною 2 та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна". Строк виконання грошового зобов'язання у сумі 478 500,00 грн. для сторони 1 настав (п.2.Угоди).
Керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями, зазначеними у п.1 та п.2 цієї угоди, і таким чином з моменту підписання цієї угоди вважатимуть:
- зобов'язання сторони 2 перед стороною 1 (п.1) таким, що припинено частково у розмірі 478 500,00 грн. та становить 2201500,00 грн., строк виконання по ньому для сторони 2 ще не настав;
- зобов'язання сторони 1 перед стороною 2 (п.2) таким, що припинено у повному обсязі, заборгованості сторони 1 перед стороною 2 немає (п.5.Угоди).
Посилання позивача на те, що 11.03.2019 ТОВ "Укравтозапчастина" та ТОВ "Азотфострейд" підписали акт звірки взаємних розрахунків за період з 01 січня 2018 року по 11 березня 2019 року, відповідно до якого станом на дату підписання акту заборгованість відповідача перед позивачем становить 1701500,00 грн., що свідчить про визнання боргу самим відповідачем та є додатковим доказом отримання вимоги, передбаченої у п. 6 договору відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016, є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.
Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.
Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує наявність основної заборгованості за договором поставки, однак обов'язок щодо його сплати в продовж 7 банківських днів з моменту отримання вимоги цесіонарія не настав, оскільки ТОВ "Азотфострейд" не отримувало вимоги про сплату основної частини боргу, як передбачено п. 6 договору відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016.
З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" про стягнення основної заборгованості є передчасними, тому відсутні підстави для їх задоволення.
З матеріалів справи (т.1, а.с. 5) вбачається, що 25.06.2019 позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою про стягнення, зокрема, пені в розмірі 450491,80 грн. за період з 12.07.2016 по 12.01.2017, 3% річних в розмірі 189933,87 грн. за період з 12.07.2016 по 20.04.2019, інфляційних нарахувань в розмірі 762103,46 грн. за період з 12.07.2016 по 20.04.2019.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Враховуючи, що строк виконання зобов'язання за договором відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016 по сплаті основного боргу на дату звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" з позовною заявою не настав, вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних задоволенню не підлягають, як похідні від первісної.
За таких обставин, доводи апелянта про передчасність заявлених позовних вимог у зв'язку з відсутністю доказів надсилання ТОВ «Укравтозапчастина» та отримання відповідачем вимоги про сплату заборгованості є обґрунтованими та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Пунктом 2 частини 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" на рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2019 у справі № 922/2046/19 підлягає задоволенню.
Рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2019 у справі № 922/2046/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються у повному обсязі на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" на рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2019 у справі № 922/2046/19 - задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2019 у справі № 922/2046/19 - скасувати.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (02008, м. Київ, вул. Першого Травня, б. 1-А; код ЄДРПОУ: 30722204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (61057, м. Харків, вул. Римарська, б. 16, кв. 13; код ЄДРПОУ: 35579031) судовий збір за звернення з апеляційною скаргою у сумі 69840,66 грн.
Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.12.2019
Головуючий суддя Т.Д. Геза
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя О.В. Плахов