вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" грудня 2019 р. Справа№ 910/12695/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Яковлєва М.Л.
при секретарі Даниленко Т.О.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 24.12.2019.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСО-АВТОТЕХНІКС"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 15.11.2019
у справі № 910/12695/19 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСО-АВТОТЕХНІКС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОФАРБ"
про стягнення 87608,77 грн.,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСО-АВТОТЕХНІКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОФАРБ" про стягнення 87608,77 грн. залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСО-АВТОТЕХНІКС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2019, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу № 910/12695/19 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зазначаючи при цьому, що у поясненнях до позовної заяви, позивач зазначав про розгляд справи на підставі тих документів, що є у матеріалах справи, але суд всупереч заяві позивача вирішив залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСО-АВТОТЕХНІКС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 у справі № 910/12695/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСО-АВТОТЕХНІКС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 у справі № 910/12695/19.
Відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕСО-АВТОТЕХНІКС" строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 у справі № 910/12695/19.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСО-АВТОТЕХНІКС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 у справі № 910/12695/19. Призначено справу до розгляду на 24.12.2019.
Позивач, відповідач в судове засідання 24.12.2019 не з'явилися. Про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача, відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності позивача, відповідача та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСО-АВТОТЕХНІКС" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОФАРБ" (відповідач) про стягнення 87608,77 грн. на підставі Договору оренди нерухомого майна № 36 від 31.12.2018 (далі - Договір), з яких: 63063,11 грн. заборгованості за оренду нерухомого майна, 4309,02 грн. пені, 20226,64 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання за спірним договором щодо сплати орендної плати.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що оскільки ним не була підписана додаткова угода про підвищення розміру орендної плати (щодо підвищення розміру орендної плати позивач направив відповідачу лист № 36 від 26.02.2019, отриманий відповідачем 26.02.2019), то, відповідно до п. 5.16 Договору, цей Договір був розірваний з 12.03.2019, а тому нарахування відповідачем заборгованості з орендної плати за квітень - червень 2019 відповідач вважає неправомірним.
Відповідач також зазначив про відсутність у нього оригіналу Додатку № 2 до Договору, копія якого надана позивачем до матеріалів справи, вказав, що про існування цього Додатку № 2 відповідач дізнався з позовної заяви. Відповідач ставить під сумнів існування такого документу, а тому зазначив про необхідність в огляді оригіналу Додатку № 2 до Договору. Крім того, на думку відповідача, копія Додатку № 2 до Договору не є додатковою угодою про підвищення розміру орендної плати у розумінні пункту 5.16 Договору.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції керувався тим, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 4 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСО-АВТОТЕХНІКС", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне
Згідно Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 суд першої інстанції витребував у позивача та відповідача:
- оригінали всіх документів, доданих ними в якості додатків до заяв по суті справи, в тому числі: оригінал Додатку № 2 до Договору оренди нерухомого майна № 36 від 31.12.2018, копію якого додано до позовної заяви; оригінал листа позивача № 36 від 26.02.2019, на який відповідач посилався у відзиві на позовну заяву;
- докази на підтвердження сплати відповідачем орендної плати з моменту передачі орендованих приміщень відповідачу за Актом прийому-передачі від 01.01.2019, а також докази оплати відповідачем гарантійного платежу в сумі 13290,00 грн., передбаченого Додатком № 1 до вказаного договору;
- письмові пояснення щодо дати звільнення відповідачем орендованих приміщень (з наданням відповідних доказів);
- письмові пояснення стосовно підписання/ не підписання сторонами Акту повернення орендованих приміщень, передбаченого п. 3.3 Договору оренди нерухомого майна № 36 від 31.12.2018.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 відповідач у додаткових поясненнях, поданих 13.11.2019 через відділ діловодства суду, зазначив, що надає на виконання Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 оригінали документів (наказ про відсторонення Рогачової Т.С., доповідні записки технолога відповідача від 02.04.2019, від 24.04.2019, квитанцію поштового відділення № 03110, документи на підтвердження сплати відповідачем орендної плати з моменту передачі орендованих приміщень відповідачу за Актом прийому-передачі від 01.01.2019), які просив повернути відповідачу після їх огляду судом. Також відповідач надав пояснення щодо дати звільнення орендованих приміщень, зазначивши, що оскільки в силу п. 5.16 Договору оренди він був автоматично розірваний з 12.03.2019, то саме з цієї дати орендовані приміщення фактично не орендувались та були звільнені відповідачем, Акту повернення сторони не підписували.
Водночас, на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 позивач у письмових поясненнях, повідомив, зокрема, про обставини звільнення відповідачем орендованих приміщень без підписання акту прийому-передачі приміщення, шляхом залишення ключів від орендованих приміщень на посту охорони. Позивач звернув увагу суду, що зазначив у позовній заяві про те, що до неї додано копії документів, оригінали яких знаходяться у позивача та можуть бути пред'явлені суду для ознайомлення у судовому засіданні на вимогу суду. В якості додатків до письмових пояснень позивач додав: копію додатку № 2 до Договору оренди нежитлових приміщень № 36 від 31.12.2018, копію листа № 36 від 26.02.2019; докази направлення копії пояснень з додатками відповідачу.
Отже, зі змісту письмових пояснень та додатків до них, поданих позивачем, вбачається, що позивач не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, а саме:
- не подав оригінали всіх документів, доданих ним в якості додатків до заяв по суті справи, в тому числі: оригінал Додатку № 2 до Договору оренди нерухомого майна № 36 від 31.12.2018, копію якого додано до позовної заяви;
- не подав докази на підтвердження сплати відповідачем орендної плати з моменту передачі орендованих приміщень відповідачу за Актом прийому-передачі від 01.01.2019, а також докази оплати відповідачем гарантійного платежу в сумі 13290,00 грн., передбаченого Додатком № 1 до вказаного договору.
При цьому подані позивачем письмові пояснення не містять зазначення поважних причин, які б перешкоджали позивачу подати витребувані судом докази, зокрема, оригінали документів, необхідні для вирішення спору. Саме лише зазначення позивачем у позовній заяві про те, що до позовної заяви додано копії документів, оригінали яких знаходяться у позивача та можуть бути пред'явлені суду для ознайомлення у судовому засіданні на вимогу суду, не є поважною причину для неподання оригіналів документів на вимогу ухвали суду.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме з письмових пояснень, подані 12.11.2019, останні містять клопотання позивача або призначити судове засідання (в якому позивачем будуть пред'явлені суду оригінали всіх документів, долучених до матеріалів справи) або розглянути позов на підставі документів, які є в матеріалах справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач разом з позовом не подавав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а також, позивач не подавав таке клопотання протягом п'яти днів з дня отримання ним відзиву, а саме до 20.10.2019, враховуючи при цьому, що матеріали справи містять докази направлення позивачу відзиву згідно поштового відправлення 0100107653540 від 10.10.2019, яке було отримане позивачем 15.10.2019, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту АТ "УКРПОШТА" в розділі щодо відстеження статусу поштових відправлень.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про призначення судового засідання, оскільки таке клопотання подане позивачем з порушенням строку, встановленого приписами ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Суд звертає увагу, що неподання позивачем усіх наявних у нього доказів в порядку та строки, встановлені судом, перешкоджає з'ясуванню судом всіх обставин справи, всебічному і об'єктивному дослідженню правомірності позовних вимог по справі та прийняттю правильного і обґрунтованого рішення в межах встановлених процесуальних строків, а тому у разі неподання позивачем без поважних причин витребуваних судом доказів, необхідні для вирішення спору, суддя вправі залишити позов без розгляду.
Застосовуючи положення ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судова колегія зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до ч. 2 ст. 92 Господарського процесуального кодексу України за заявою особи, яка надала суду оригінал письмового доказу, суд повертає оригінал доказу цій особі після його дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили. У матеріалах справи залишається засвідчена суддею копія письмового доказу або витяг з нього.
З огляду на вищевикладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідач ставить під сумнів існування Додатку № 2 до Договору, судова колегія дійшла до переконання, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу скаржника на те, що відповідно до ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 у справі №910/12695/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСО-АВТОТЕХНІКС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 у справі №910/12695/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСО-АВТОТЕХНІКС" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 у справі №910/12695/19 - залишити без змін.
Матеріали справи №910/12695/19 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст складено 24.12.2019.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді Є.Ю. Шаптала
М.Л. Яковлєв