вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" грудня 2019 р. Справа№ 911/2760/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Майданевича А.Г.
Руденко М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2019 (повний текст складено - 26.06.2019)
у справі № 911/2760/18 (суддя - Щоткін О.В.)
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
про стягнення 100 000,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог
До господарського суду Київської області звернулось Моторне (транспортне) страхове бюро України з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 100 000,00 грн. сплаченого страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Моторним (транспортним) страховим бюро України внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди було виплачено відшкодування власнику транспортного засобу Toyota RAV4, державний номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 100 000,00 грн., а тому у позивача виникло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, в розмірі виплаченого відшкодування.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2019 позовні вимоги були задоволені повністю.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 100 000 грн. 00 коп. та 1762 грн. 00 коп. судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що враховуючи доведеність вини військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, оскільки станом на час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, підтверджуючих здійснення Моторним (транспортним) страховим бюро України регламентної виплати у сумі 100 000,00 грн., суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми сплаченого відшкодування у розмірі 100000,00 грн. обґрунтованими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2019 у справі №911/2760/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що стягнута судом сума є необґрунтованою, оскільки МТСБУ неправомірно відшкодувало завдану шкоду та в порядку регресу стягує зазначену суму з відповідача, а військова частина НОМЕР_1 НГУ буде змушена звертатися до мене як винуватця ДТП про стягнення, а це в свою чергу призводить до того, що третя особа буде змушена тричі відшкодовувати шкоду за одне і теж правопорушення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи між суддями, справу № 911/2760/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча суддя; судді - Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2019 року у справі № 911/2760/18 залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2760/18 та роз'яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку перебуванням судді Коротун О.М. у відпусті, для розгляду справи № 911/2760/18 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді Майданевич А.Г., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2019 у визначеному складі суду.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не заявлено.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Подільським районним судом міста Києва у справі № 758/4044/15-к встановлено, що ОСОБА_1 20.10.2014 у денний час, приблизно о 14 год. 30 хв., керуючи транспортною машиною - вантажним автомобілем “КРАЗ-5233Н2” в.н.з. НОМЕР_3 , рухаючись по Володимирському узвозі у м. Києві, зі сторони Європейської площі у напрямку метро “Поштова площа”, не врахувавши дорожню обстановку та не дотримавшись безпечної швидкості, не впорався із керуванням, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив наїзд лівою частиною вказаного авто на передню частину автомобіля “Тойота-РАВ4” д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував громадянин ОСОБА_2 .
Вироком Подільського районного суду міста Києва від 30.07.2015 у справі № 758/4044/15-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 Кримінального кодексу України.
Статус ОСОБА_1 , як військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , встановлений у вироку Подільського районного суду міста Києва від 30.07.2015 у справі № 758/4044/15-к.
На момент скоєння зазначеної дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) автомобіль “КРАЗ”, військовий номер НОМЕР_3 , знаходиться на балансі військової частини НОМЕР_1 , на автомобіль “КРАЗ”, військовий номер НОМЕР_3 , страховий поліс відсутній. Наведені обставини встановлені, зокрема, у постанові апеляційного суду Київської області від 16.01.2018 у справі № 363/1545/16-ц, яка набрала законної сили 16.01.2018, та не заперечуються учасниками справи.
Відповідно до ч. 4, 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з Полісом № АІ3061463 цивільно-правова відповідальність потерпілого ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ “СК “Уніка” при використанні транспортного засобу Toyota RAV4, державний номерний знак НОМЕР_2 .
08.09.2015 ОСОБА_2 подано до МТСБУ заяву з проханням здійснити відповідно до ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 20.10.2014. До заяви додано, зокрема, довідку про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді від 04.08.2015, видану КНП “Консультативно-діагностичний центр” Деснянського району м. Києва.
26.02.2016 Моторно (транспортним) страховим бюро України, відповідно до ст. 41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів”, приймаючи до уваги довідку № 1 від 15.02.2016 про розмір відшкодування шкоди, видано наказ № 1441 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 в сумі 29066,27 грн.
28.04.2016 Моторно (транспортним) страховим бюро України, відповідно до ст. 41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів”, приймаючи до уваги довідку № 2 від 08.04.2016 про розмір відшкодування шкоди, видано наказ № 3376 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 в сумі 70933,73 грн.
На підставі зазначених наказів Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату страхових відшкодувань потерпілому ОСОБА_2 в загальному розмірі 100000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1441рв від 26.02.2016 на суму 29 066,27 грн. та № 3376рв від 29.04.2016 на суму 70 933,73 грн.
Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення грошових коштів в порядку регресу з власника автомобіля (відповідача), водій якого визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування потерпілій особі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
За загальними правилом, закріпленим у частині другій статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Згідно з нормою частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття “особа, яка завдала шкоду” та “особа, яка відповідає за шкоду”. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Приписи частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України встановлюють особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, - таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Зазначений висновок узгоджується і з нормою частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України та частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, транспортний засіб “КРАЗ” (8350Ф4) номерний знак, яким керував ОСОБА_1 , з вини якого відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було завдано шкоду ОСОБА_2 , належить військовій частині НОМЕР_1 , страхового полісу вказаний автомобіль не мав.
Згідно з пунктом дев'ятим статті 7 Закону України “Про страхування” страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до видів обов'язкового страхування.
Статтею 23 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:
шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;
шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;
шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;
моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до статті 24 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Згідно з статтею 25 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:
для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;
для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;
для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.
Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.
Відповідно до статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Згідно з ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
Згідно з вимогами статті 33 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
Відповідно до пункту 39.1 статті 39 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту “а” статті 41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Так, вироком у справі № 758/4044/15-к встановлено, що внаслідок ДТП водій автомобіля «Тойота-РАВ4» ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2206/е від 5.12.2014 комплекс ушкоджень потерпілого ОСОБА_2 у клінічному перебігу призвів до розвитку небезпечних для життя явищ (жирової емболії судин головного мозку та легень, гостра дихальна недостатність, кома) та відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя, згідно пункту 2.1.3 «м», «о» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України №6 від 17.01.1995, погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України). Характер та морфологія ушкоджень потерпілого ОСОБА_2 свідчить про те, що вони утворилися внаслідок дії тупих предметів, що могло бути внаслідок транспортної травми.
Позивачем було виплачено потерпілій особі 29 066,27 грн. шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого, та 70 933,73 грн. шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим.
Матеріали справи містять докази, які підтверджують здійснений позивачем розрахунок суми відшкодування шкоди у розмірі 70 933,73 грн., у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності, та шкоди у розмірі 29 066,27 грн., пов'язаної з лікуванням потерпілого.
Таким чином, позивачем було правомірно здійснено виплату сум страхового відшкодування на підставі наданих потерпілим документів.
У відповідності до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Згідно з частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Отже, шкода, заподіяна об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і який був закріплений Міністерством оборони України на праві оперативного управління за військовою частиною, що має статус юридичної особи, відшкодовується цією військовою частиною.
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №243/109820/15.
Правовою підставою для сплати позивачем на користь ОСОБА_2 за рахунок коштів фонду захисту потерпілих страхового відшкодування є приписи статей 38, 41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у зв'язку з участю у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу, власником якого цивільно-правова відповідальність застрахована не була.
З огляду на викладене, враховуючи доведеність вини військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, оскільки станом на час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, підтверджуючих здійснення Моторним (транспортним) страховим бюро України регламентної виплати у сумі 100 000,00 грн., суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми сплаченого відшкодування у розмірі 100 000,00 грн.
В той же час, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача та апелянта стосовно безпідставності позовних вимог про стягнення з відповідача сплаченого страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_1 добровільно сплачує 80 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, виплаченої військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_2 , з огляду на наступне.
Так, постановою апеляційного суду Київської області від 16.01.2018 у справі № 363/1545/16-ц, зокрема, стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок ДТП 80000,00 грн., тоді як позовні вимоги у даній справі стосуються відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням і тимчасовою втратою працездатності потерпілого.
Слід зазначити, що шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності, а також витрати на лікування потерпілого є його майновими втратами, оскільки при відшкодуванні такої шкоди потерпілому відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом здоров'я час втрати працездатності.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” №4 від 31.05.1995р.).
Позивачем при здійсненні спірної виплати страхового відшкодування не оцінювались нанесені моральні (немайнові) збитки потерпілому ОСОБА_2 . Спірна сума сплачена потерпілому внаслідок майнових втрат - не отриманих доходів, пов'язаних з тимчасовою втратою працездатності, а також на відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням.
А тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи доведеність вини військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, оскільки станом на час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, підтверджуючих здійснення Моторним (транспортним) страховим бюро України регламентної виплати у сумі 100 000,00 грн., суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми сплаченого відшкодування у розмірі 100 000,00 грн.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2019 у справі № 911/2760/18.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2019 у справі № 911/2760/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2019 у справі № 911/2760/18 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/2760/18 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді А.Г. Майданевич
М.А. Руденко