Справа № 320/3667/19 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.
17 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., за участі представника позивача Левчука С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта-Віста" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків
11.07.2019 року Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта-Віста", в якому просив підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта-Віста", застосованого рішенням заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області від 02.07.2019.
На обґрунтування своїх позовних вимог податковий орган зазначив, що на підставі наказу про проведення перевірки від 07.06.2019 № 1235 та письмового повідомлення від 07.06.2019 №308 посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було здійснено вихід для проведення планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта-Віста". Однак, до проведення перевірки перевіряючих допущено не було, у зв'язку з чим заступник начальника Головного управління ДФС у Київській області у порядку пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України прийняв рішення від 02.07.2019 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна такого платника податків.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головне управління ДФС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідачем подано додаткові пояснення, якими підтримано висновки суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 313 КАС України справу розглянуто за відсутності інших учасників процесу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, отже задоволенню не підлягає за огляду на таке.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Альта-Віста" є юридичною особою, має статус платника податків.
Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято наказ від 07.06.2019 №1235 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Альта-Віста" тривалістю 10 днів, з 27.06.2019 за період діяльності з 01.04.2016 по 31.03.2019 з метою встановлення дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (том 1, а.с. 9).
На підставі вказаного Наказу видано направлення на перевірку від 27.06.2019 №1789 (том 1, а.с. 10).
Посадовою особою ТОВ "Альта-Віста" 27.06.2019 о 12:50 год. відмовлено у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки, про що складено Акт від 27.06.2019 №545/10-36-14-14/36629685 (том 1, а.с. 11).
В подальшому, в.о. начальника управління аудиту ГУ ДФС у Київській області звернулась до заступника начальника ГУ ДФС у Київській області із зверненням від 02.07.2019 про застосування до ТОВ "Альта-Віста" адміністративного арешту майна платника податків на підставі пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України (том 1, а.с. 7).
Рішенням заступника начальника ГУ ДФС у Київській області застосовано до ТОВ "Альта-Віста" умовний адміністративний арешт майна платника податків (том 1, а.с. 8).
Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Згідно п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
За приписами підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно пп. 94.6.1 та 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Відповідно до вимог п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.
Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Підпунктом 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України визначено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з: відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що для реалізації вказаного повноваження контролюючого органу щодо звернення до суду на предмет перевірки обґрунтованості накладеного арешту на майно протягом 96 годин з часу прийняття рішення про такий арешт п. 2 ч. 1 ст. 283 КАС України передбачено право звернення до суду із відповідним поданням.
Виключно у межах цього провадження суд наділений повноваженнями розглянути подання контролюючого органу у 96 годинний строк.
Таким чином, з огляду на сплив такого строку на дату прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі відсутні підстави для задоволення позову, так як такий арешт є припиненим.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18.04.2019 у справі №820/2522/17, від 27.08.2019 у справі №520/11050/18, від 27.08.2019 у справі №520/9866/18, від 27.08.2019 у справі №520/9858/18.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, слід зазначити, як вбачається з матеріалів справи Головне управління ДФС у Київській області 02.07.2019 зверталось до Київського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просило підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ "Альта-Віста", застосованого рішенням заступника начальника ГУ ДФС у Київській області (справа №320/3345/19).
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.07.2019 у справі №320/3345/19 відмовив у відкритті провадження за заявою Головного управління ДФС у Київській області про підтвердження обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ "Альта-Віста".
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Крім того, надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що всі наведені доводи апелянта є такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції.
Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Повний текст виготовлено 23.12.2019.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 р. - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта-Віста" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
А.Г. Степанюк