Справа № 620/2127/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Лобан Д.В.
Іменем України
23 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
суддя-доповідач Сорочка Є.О.,
суддів Єгорової Н.М.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати незаконним рішення Бобровицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 4/06/Ш-7 від 08.04.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду здоров'ю у розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- здійснити призначення, нараховувати та проводити виплати, доплати до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 50 гривень відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1 Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни";
- здійснити призначення, нараховувати та проводити виплати підвищення до пенсії інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи, ОСОБА_1 у розмірі відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
В подальшому, позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, до якої було долучено уточнений адміністративний позов, у якому заявник просив:
- визнати незаконним рішення Бобровицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 4/06/Ш-7 від 08.04.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду здоров'ю у розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з винесення рішення Краснолуцького міського суду по справі № 2-3535/10 від 10 серпня 2010 року по теперішній час;
- здійснити призначення, нараховувати та проводити виплати, доплати до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 50 гривень відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1 Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни";
- здійснити призначення, нараховувати та проводити виплати підвищення до пенсії інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи, ОСОБА_1 у розмірі відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним рішення Бобровицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 4/06/Ш-7 від 08.04.2019;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду здоров'ю у розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплати доплати до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 50 гривень відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1 Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни".
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплати підвищення до пенсії інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи, ОСОБА_1 у розмірі відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду здоров'ю у розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги в цій частині за період з 20.08.2019, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач має право на отримання спірної пенсії з 20.08.2019.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для нарахування та виплати позивачу основної, додаткової пенсії, доплат до пенсії у спірному розмірі, відсутні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що … ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, перебував на обліку в Бобровицькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію по ІІ групі інвалідності.
Також, позивач перебував на військовій службі, що підтверджується копією військового білету НОМЕР_1.
В інтересах позивача, його дружина ОСОБА_2 звернулась з заявою до Бобровицького об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України про: 1) донарахування і виплату державної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком; 2) додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 3) нараховування та виплату доплати до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 50 гривень відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1 Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни"; 4) нараховування та виплату підвищення до пенсії інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи, ОСОБА_1 у розмірі відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Бобровицьке об'єднане управлінні Пенсійного фонду України, листом № 4/06/Ш-7 від 08.04.2019 повідомив позивачу, що розмір його пенсії обчислено відповідно до діючого законодавства та з 01.03.2019 становить 9734,22 грн, а саме: основний розмір пенсії, обчислений в розмірі відшкодування фактичних збитків - 8705,82 (1107,76*75%) грн, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю як інваліду II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи - 379,60 грн, цільова допомога інвалідам війни ІІ групи - 50 грн, підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни ІІ групи - (40% від 1497 грн) - 598,80 грн (а.с. 17-19).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2014 не проведений з вини державних органів, на яких покладено обов'язок щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу, тому право позивача на перерахунок пенсії з вказаного періоду є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком. Суд вказав, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач повинен був нараховувати та виплачувати пенсію позивачу в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а позивач має право на пільги, передбачені частиною 4 статі 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в тому числі на отримання цільової грошової допомоги в розмірі 50,00 гривень, визначеної абзацом 3 статті 1 Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни".
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Щодо державної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, позивачу виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 379,6 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із пунктом 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 9 липня 2007 року. згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Частиною 1 статті 50 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам ІІ групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
При цьому, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 були визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 4 червня 2011 року № 3491-VI, який набрав чинності 19 червня 2011 року, зокрема пунктом 7 частиною 1 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частиною 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Також, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 3 серпня 2014 року, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 67, якими встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
Крім того, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, який набув чинності 1 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (в редакції, чинній до 3 серпня 2014 року) не передбачалось обмежень щодо застосування статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, з 1 січня 2014 по 2 серпня 2014 року включно під час визначення розміру пенсії позивачу застосуванню підлягали положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.
У відповідності до пункту 3 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.
Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Із набуттям чинності Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи вищевикладене, виплачуючи позивачу з 1 листопада 2011 по 31 грудня 2013 року та з 3 серпня 2014 року пенсію та доплати у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач діяв правомірно.
Щодо посилання на постанову Краснолуцького міського суду від 10 серпня 2010 року по справі № 2-3535/10, то колегія суддів зазначає, що після ухвалення цього рішення правове регулювання спірних правовідносин суттєво змінилося, оскільки визначення не лише порядку, а й розмірів спірних виплат було делеговано Кабінету Міністрів України.
Європейський суд з прав людини зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (рішення у справах «Аррас та інші проти Італії» (Arras and Others v. Italy), заява № 17972/07, п. 42, від 14 лютого 2012 року, та «Сухобоков проти Росії» (Sukhobokov v. Russia), заява № 75470/01, п. 26, від 13 квітня 2006 року). Європейський суд з прав людини констатує, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни (ухвала у справі «Валентина Ніканорівна ВЕЛИКОДА проти України», заява № 43331/12 від 03.06.2014).
Таким чином, рішення суду про нарахування регулярних виплат та яким вирішено спір у правовідносинах, правове регулювання яких суттєво змінилося, втрачає свою актуальність у випадку внесення певних змін у законодавство щодо пенсійного забезпечення.
Отже, посилання на рішення судів у справі № 2-3535/10 колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки після набрання цими рішеннями законної сили правове регулювання розміру відповідних виплат суттєво змінилося, що не дозволяє застосовувати ці рішення до спірних правовідносин, які є актуальними на даний час.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач направив позов до суду лише 15.07.2019, при цьому, у заяві про уточнення позовних вимог звертав увагу на те, що просить задовольнити позов за період з 10.08.2010.
Відповідно до частин першої-другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів наголошує на тому, що спірні пенсійні виплати є постійними, виплачуються щомісячно і правовідносини закінчуються на день проведення таких виплат. Тобто про своє порушене право позивач дізнався після отримання неповних сум виплат, які виплачувались згідно постанов Кабінету Міністрів України у менших розмірах ніж визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щодо частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то колегія суддів наголошує на тому, що вона регулює питання виплати вже нарахованої, але не виплаченої пенсії, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки позивачу за відповідний період пенсія у спірному розмірі не нараховувалася.
Таким чином, при зверненні до суду з позовом про зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії з 10 серпня 2010 року позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною 2 статті 122 КАС, а тому позовні вимоги за період з 10 серпня 2010 року по 15 січня 2019 року підлягають залишенню без розгляду.
В решті позовних вимог за період, починаючи з 15 жовтня 2017 року слід відмовити з підстав, наведених вище.
Аналогічну позицію в подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 344/14522/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Щодо вимог про виплату цільової грошової допомоги на прожиття та підвищення інвалідам армії, прирівняним до інвалідів війни, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» Кабінету Міністрів України, починаючи з 01.05.2004, доручено передбачати щомісячну виплату цільової грошової допомоги на прожиття: <…> особам з інвалідністю внаслідок війни II та III груп у розмірі 50 гривень, <…>.
Згідно частини четвертої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: особам з інвалідністю <…> II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, <…>.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу у складі пенсії здійснюється виплата 50 гривень цільової грошової допомоги на прожиття як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи, а також підвищення інвалідам армії, прирівняним до інвалідів війни у розмірі 40 % прожиткового мінімуму (а.с. 17-19). Доказів протилежного позивачем надано не було.
Отже, підстав для зобов'язання відповідача донараховувати позивачу цільову грошову допомогу на прожиття та підвищення інвалідам армії, прирівняним до інвалідів війни, немає підстав, позаяк такі допомога та підвищення останньому вже виплачуються у встановленому законом порядку.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу (пункт 8 частини першої статті 240 КАС).
Згідно частини третьої статті 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без розгляду в частині позовних вимог з 10 серпня 2010 року по 15 січня 2019 року, а в іншій частині - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково.
Скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року.
Позовні вимоги за період з 10 серпня 2010 року по 15 січня 2019 року залишити без розгляду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Єгорова
Суддя І.В. Федотов