Справа № 620/2178/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Лобан Д.В.
Іменем України
23 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Єгорової Н.М.,
Федотова І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови позивачу в обчисленні, нарахуванні та виплаті пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, з дня звернення за призначенням пенсії за віком - 31.07.2018 року, а з 01.03.2019 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,17 %, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році"; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести позивачу обчислення, нарахування та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, з дня звернення за призначенням пенсії за віком - 31.07.2018 року, а з 01.03.2019 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,17 %, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", з дня звернення за призначенням пенсії за віком - 31.07.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року зверненню з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови позивачу в обчисленні, нарахуванні та виплаті пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, з дня звернення за призначенням пенсії за віком - 31.07.2018 року, а з 01.03.2019 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,17 %, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році"; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести позивачу обчислення, нарахування та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, з дня звернення за призначенням пенсії за віком - 31.07.2018 року, а з 01.03.2019 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,17 %, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", з дня звернення за призначенням пенсії за віком - 31.07.2018 року.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернулась до відповідача за призначенням пенсії за віком вперше, а тому відповідач мав керуватися у даному випадку положеннями частини 2 статті 40 та пунктом 4-4 розділу XV Закону №1058, тобто застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислену як середній показник за 2016-2017 роки.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. Апелянт зазначає, що позивач не зверталася до відповідача із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що з 29.01.2008 року позивач перебуває на обліку у Чернігівському об'єднаному управління Пенсійного фонду України та отримувала пенсію за вислугу років по 30.07.2018 року.
З 31.07.2018 року по досягненню 58 років 6 місяців, за заявою позивача їй була призначена пенсія за віком. Страховий стаж складав 41 рік 8 місяців 9 днів (станом на 31.05.2018 року).
При призначенні позивачу пенсії за віком, відповідач невірно застосував норми чинного пенсійного законодавства України та застосував під час обрахунку пенсії показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, а саме пенсії за вислугу років, призначеної у січні 2008 року.
Позивач звернулась до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії за віком з липня 2018 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки, з дня звернення за призначенням пенсії за віком 31.07.2018 року.
Листом від 14.05.2019 року відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії за віком, з підстав, що ним здійснено переведення з одного виду пенсії на інший, а не її призначення, а тому норми пункту 4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон - №1058) не застосовуються щодо позивача.
Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача та з метою захисту своїх соціальних прав та гарантій, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність відмови відповідача, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - в редакції, станом на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно з абзацом 2 пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Частиною 1 статті 5 Закону №1058 (далі - в редакції, станом на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії за віком) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною 1 статті 9 цього ж Закону передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
В силу частини 3 статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 вищевказаного Закону регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулась вперше.
Таким чином, в даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, оскільки пенсія за вислугу років не передбачена Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та не віднесена до видів пенсії, які призначаються згідно цього Закону.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 20.09.2018 року у справі № 2-а/317/79/2016, від 13.11.2018 року у справі №359/4777/17, від 27.11.2018 року у справі № 514/1529/16-а. Таку ж позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2019 року по справі №647/1699/16-а.
Як встановлено судом першої інстанції, та не заперечується сторонами, позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 31.07.2018 року.
Згідно із Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (набрав чинності 11.10.2017) розділ XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 4-4, згідно якого з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач звернулась до відповідача за призначенням пенсії за віком вперше, а тому відповідач мав керуватися у даному випадку положеннями частини 2 статті 40 та пунктом 4-4 розділу XV Закону №1058, тобто застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислену як середній показник за 2016-2017 роки, тому відповідачем при розрахунку пенсії позивача неправомірно застосовано розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.
Доводи відповідача, що позивач не зверталася до відповідача із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії не заслуговують на увагу, оскільки в листі відповідача від 14.05.2019 року, підставою для відмови зазначено, що ним здійснено переведення з одного виду пенсії на інший, а не її призначення, а тому норми пункту 4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 року№ 1058-ІV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон - №1058) не застосовуються щодо позивача, а не подання позивачем заяви невстановленого зразка.
Водночас, суд першої інстанції прийняв помилкове рішення щодо застосування з 01.03.2019 величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,17 %, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році".
Так, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Згідно ч. 5 вказаної постанови Кабінету Міністрів України перерахунок пенсій, зазначених у пункті 2 цієї постанови, забезпечено з 01 березня 2019 року.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що коефіцієнт 1,17 (17 %) є коефіцієнтом, на який збільшується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та не стосується величини оцінки одного року страхового стажу.
Як вбачається зі спірної відповіді відповідача, при перерахунку пенсії відповідач врахував зазначений коефіцієнт, збільшивши показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у 1,17 тобто на 17 %.
Таким чином, права позивача в цій частині позовних вимог не є порушеними, а отже позов щодо застосування з 01.03.2019 величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,17 %, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" не підлягає задоволенню.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково.
Скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року в частині:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в обчисленні, нарахуванні та виплаті пенсії за віком з 01.03.2019 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,17 %, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році";
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 обчислення, нарахування та виплату пенсії за віком з 01.03.2019 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,17 %, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році".
У скасованій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Єгорова
Суддя І.В. Федотов