Справа № 456/4323/19
Провадження № 3/456/1806/2019
Іменем України
18 грудня 2019 року Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Шрамко Р. Т. , розглянувши матеріали, які надійшли від УПП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
З протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що 28.10.2019 о 06:15 год. на автодорозі Київ-Чоп 610км+300м., водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «Skoda Octavia» номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп?яніння, а саме: запах з порожнини рота, не стійка хода, почервоніння обличчя, тремтіння рук. Водій відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР. Такі дії ОСОБА_1 , кваліфіковано за ч.1ст. 130 КУпАП.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення дійшов висновку про таке.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зі змісту обставин, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення суд встановив, що ОСОБА_1 , обвинувачується в керуванні транспортним засобам в стані алкогольного сп'яніння.
На підтвердження вказаних обставин, до протоколу про адміністративне правопорушення було додано пояснення двох свідків, рапорт та відеозапис.
Процедура направлення та проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного спяніння та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння (далі -Інструкція), яка 09.11.2015 року затверджена Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду від 17 грудня 2008 р. N 1103.
За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан спяніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (пункт 1 Розділ ІІ Інструкції).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266Кодексу Українипро адміністративніправопорушення (далі - заклад охорони здоров'я) (п.7 Розділ І Інструкції).
Відповідно до п.8, 13 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.
Згідно з ч. 5ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Наведене свідчить, що законодавцем чітко визначена процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного чи наркотичного спяніння та оформлення результатів такого огляду.
Аналізуючи зібрані у справі докази судом встановлено, що до матеріалів справи додано пояснення двох. Суд викликав даних свідків у судове засідання, однак свідки не з?явились. Допитаний в судовому засіданні інспектор ОСОБА_2 , пояснив, що ОСОБА_1 , був зупинений іншим екіпажем поліції, а в подальшому ним було здійснено освідчення ОСОБА_1 ОСОБА_1 , в судовому засіданні пояснив, що не керував транспортним засобом, а перебував в автомобілі який не рухався, автомобілем керував його знайомий. З долученого відеозапису не вбачається, що саме ОСОБА_1 , керував транспортним засобом.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Суд, керуючись принципом "поза розумним сумнівом" вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, за відсутності інших допустимих доказів щодо обставин правопорушення, є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За правилами ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення стягнення на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1ст.130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначенийч.2ст. 52 КК України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
Відповідно до загальних положень КУпАП, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(даліКонвенція).
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади їх посадові особи повинні діяти у точній відповідності із законом.
Аналізуючи зібрані судом докази, суд дійшов висновку, що висунуте ОСОБА_1 , обвинувачення згідно протоколу про адміністративне правопорушення не доведене належними та допустимими доказами.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 7, 130,247ч.1п.1, 284 КУпАП, суд, -
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАПу зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Cуддя Р. Т. Шрамко