Справа № 456/3551/19
Провадження № 1-кс/456/1893/2019
Іменем України
18 грудня 2019 року слідчий суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , ., за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Стрий Львівської області скаргу законного представника ОСОБА_4 у інтересах потерпілого ОСОБА_5 на постанову слідчого Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області та зобов'язання до вчинення дій,-
Законний представник ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 звернулася до суду із скаргою на постанову слідчого СВ Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 від 23.11.2019р. яку просила скасувати та зобов'язати слідчого закрити кримінальне провадження №12019140130001084 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В обґрунтування поданої скарги заявник покликається на те, що вона є законним представником потерпілого ОСОБА_5 .. 08.09.2019 під диктовку слідчої ОСОБА_6 заявник ОСОБА_7 написала заяву про побиття свого онука ОСОБА_8 із спричиненням йому тілесних ушкоджень. Описані у цій заяві дії, слідча ОСОБА_6 кваліфікувала за ч. 1 ст. 125 КК України та незаконно внесла відповідні відомості у ЄРДР розпочавши кримінальне провадження № 12019140130001084, а саме за відсутності заяви самого потерпілого чи його законного представника ОСОБА_4 .. При цьому всі процесуальні дії проведені у ході досудового розслідування цього злочину є такими, що приведені з істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону.
Також зазначила, що нею 10.09.2019 була написана заява про кримінальне правопорушення, у якій вона виклала обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення передбаченого саме ст.ст. 296, 304 КК України, а тому посилання слідчої у оскаржуваній нею постанові від 23.11.2019 на її заяву від 10.09.2019 як на таку, що є заявою про ті самі факти, які викладені у заяві написаної ОСОБА_9 від 08.09.2019 є незаконним, оскільки ці дві заяви про кримінальні правопорушення передбачені різними статтями КК України, та не можуть бути заявами про ті самі факти.
У відповідності до ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальне правопорушення передбачене ст. 125 КК України є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате слідчим тільки на підставі заяви потерпілого. Таким чином відсутність заяви потерпілого чи його законного представника щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України уподібнюється відмові потерпілої або законного представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, що є підставою закриття кримінального провадження за п. 7 ч. 1 ст.284 КПК України.
Заявник в судове засідання не з'явились хоча належним чином була повідомлена судом про час та місце слухання скарги.
Слідчий Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні скарги, оскільки кримінальне провадження №12019140130001084 від 09.09.2019 р. на даний час є закритим. Зазначила, що будь - яких підстав для скасування вказаної постанови та винесення постанови про закриття кримінального провадження згідно п.7 ч. 1 ст. 284 КПК України немає.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги, вказавши що така є безпідставною, оскільки слідчим Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 23.11.2019 була винесена постанова про закриття кримінального провадження. Дана постанова є законною та обґрунтованою.
Дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Статтею 55 Конституції України, кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.3 ст.21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим кодексом.
Главою 26 КПК визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування. Частиною 1 ст. 303 КПК передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким (заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем майна тощо) такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені.
Забезпечуючи принцип доступу до правосуддя, в порядку ст.21 КПК України та ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, слідчим суддею Стрийського міськрайонного суду Львівської області 05.12.2019р. відкрито провадження та призначено скаргу до розгляду.
Слідчим суддею в судовому засіданні встановлено наступні фактичні обставини справи.
Так 08.09.2019 р. до Стрийського ВП ГУНП у Львівській області надійшла заява від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з проханням прийняти міри до її сусіда ОСОБА_10 та його неповнолітнього сина ОСОБА_11 , які 08.09.2019 р. приблизно о 16 год 40 хв. на подвір'ї біля будинку побили її неповнолітнього внука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдали йому тілесних ушкоджень.
За наслідками розгляду заяви, працівниками слідчого відділу Стрийського ВП ГУНП у Львівській області, 09.09.2019 р. внесено відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140130001084, з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст.125 КК України.
У відповідності до норм КК України складом злочину визначається сукупність закріплених у кримінальному законі ознак за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається злочином.
Обов'язковими елементами будь - якого злочину є об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину, суб'єкт злочину та суб'єктивна сторона злочину.
Об'єктом злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України є здоров'я особи.
З об'єктивної сторони злочин характеризується: діянням (дією або бездіяльністю), спрямованим на заподіяння легкого тілесного ушкодження; наслідком у вигляді спричинення легкого тілесного ушкодження; причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідком.
Суб'єктом злочину може бути є осудна особа, якій виповнилося 16 років.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Відповідно до вимог ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Статтею 38 КПК України передбачено, що орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Згідно ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1, 2 ст. 223 КПК України передбачено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Досудове розслідування визнається закінченим, якщо немає необхідності у проведенні ще будь-яких слідчих (розшукових) або негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на збирання, перевірку та оцінку доказів, коли жодна з версій, які виникли, не залишилась неперевіреною, тобто коли виконані вимоги ст. 91 КПК України про встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
23.11.2019 р. слідчим Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному проваджені внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.09.2019 р. №12019140130001084 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України через встановлену відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно змісту оскаржуваної постанови вбачається, що до такого висновку слідча дійшла за наслідками здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження. Зокрема слідчою ОСОБА_6 були здійснені належні процесуальні дії для спрямовані на збирання, перевірку та оцінку доказів з метою встановлення всіх обставин кримінального провадження, а саме: було надано доручення інспекторам ювенальної превенції встановити свідків та очевидців події та забезпечити їх явку у разі встановлення, у результаті чого було допитано як свідка ОСОБА_12 та малолітню ОСОБА_13 .. Також ОСОБА_7 24.09.2019 було надано ухвалу про проведення експертизи, однак до часу винесення постанови про закриття кримінального провадження такий вказану експертизу не пройшов внаслідок чого не можливо було встановити ступінь тілесних ушкоджень завданих останньому. Окрім цього, матері неповнолітнього ОСОБА_14 було направлено повідомлення про те щоб остання з'явилась у Стрийський ВП ГУ НП у Львівській області разом з сином для проведення допиту. На що остання надіслала повідомлення, у якому зазначила, що відповідно до ст. 63 Конституції України вона разом із сином відмовляється від допиту та вказала, що у її сина відсутні тілесні ушкодження.
На підставі вищенаведеного а також зокрема врахувавши відсутність суб'єкту злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, так як малолітні діти штовхались між собою слідча ОСОБА_6 прийшла до переконання про відсутність у даному випадку складу кримінального правопорушення.
Що стосується твердження заявника про те, що у відповідності до ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальне правопорушення передбачене ст. 125 КК України є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате слідчим тільки на
підставі заяви потерпілого чи його законного представника у зв'язку з чим кримінальне провадження повинно бути закрити саме за п. 7 ч. 1 ст.284 КПК України, то слід звернути увагу на наступне.
Так згідно ст. ч.1,2 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Кодексу. (ст. 59 КПК України)
Згідно з положенням ст. 44КПК України якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник. Про залучення законного представника слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд - постановляє ухвалу, копія якої вручається законному представнику.
У відповідності до ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених зокрема ст. 125 КК України.
Однак, у відповідності до вимог ч.1, 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Тобто слідчий орган був зобов'язаний здійснити реєстрацію заяви про злочин, яка була подана ОСОБА_7 у ЄРДР. В подальшому матір неповнолітнього потерпілого ОСОБА_14 на виклик у Стрийський ВП разом з неповнолітнім сином не з'явилась та повідомила, що у такого відсутні тілесні ушкодження. Така процесуальна поведінка матері потерпілого по суті виключила можливість дотримання процедури залучення її у справі як законного представника.
Відповідно до ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 22 КК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Отже доведення перед судом наявності правових підстав для своїх скарг, клопотань та їх заперечення процесуальним законом покладено безпосередньо на сторони кримінального провадження.
Аналізуючи доводи ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 в поданій скарзі, слідчий суддя приходить до висновку, що в постанові слідчого від 23.11.2019 р. надано обґрунтування підстав закриття кримінального провадження №12019140130001084 від
09.09.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України через встановлену відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, а відтак постанова прийнята з врахуванням фактичних обставин кримінального провадження, на підставі діючого кримінального процесуального законодавства, стверджувати про її неповноту та необґрунтованість підстав не вбачається.
Таким чином вбачається, що в ході досудового розслідування виконанні всі необхідні слідчі дії, доказів на підтвердження фактів завдання тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_5 з боку ОСОБА_15 та його неповнолітнього сина ОСОБА_11 не здобуто а тому слідча прийшла до правильного висновку про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та закрила провадження по справі.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до ч.2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Проте слідчий суддя не вправі зобов'язувати слідчого чи прокурора прийняти конкретне процесуальне рішення. Прийняття слідчим суддею ухвали про зобов'язання слідчого вчинити конкретні слідчі дії можливе лише за результатом розгляду скарги на рішення слідчого про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій в порядку, передбаченому п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України.
На підставі вищенаведеного, врахуваши те, що слідчим в порядку, встановленому законом, в повному об'ємі з'ясовано обставини кримінального провадження, а висновок, наведений в постанові від 23.11.2019 р про закриття кримінального провадження №12019140130001048 є обґрунтованим, тому слідчий суддя приходить до висновку що скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303 - 307 КПК України,-
В задоволенні скарги законного представника ОСОБА_4 у інтересах потерпілого ОСОБА_5 на постанову слідчого Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 5 днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1