Справа № 456/1039/19
Провадження № 2/456/832/2019
19 грудня 2019 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бучківської В. Л. ,
при секретарі Березіній Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом заступника керівника Золочівської місцевої прокуратури Львівської області Гошовського М.В. в інтересах Миколаївської районної ради, Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська центральна районна лікарня» Миколаївської районної ради Львівської області, Стрийської районної ради, Комунального некомерційного підприємства «Стрийська центральна районна лікарня» Стрийської районної ради Львівської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
Заступник керівника Золочівської місцевої прокуратури Львівської області Гошовський М.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Миколаївської районної ради витрати на лікування потерпілих від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у сумі 19729, 68 грн. та стягнути із ОСОБА_1 на користь держави в особі Стрийської районної ради, витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_4 в сумі 10258, 70 грн. В обґрунтування позову покликається на те, що вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 20.10.2017 у справі №447/373/17-к ОСОБА_1 визнано виним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , потерпілі від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували на лікуванні у різних закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманням травм у дорожньо-транспортній пригоді. Потерпілий ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у Миколаївській комунальній центральній районній лікарні, яка є комунальним закладом Миколаївської районної ради. Відповідно до довідки Миколаївської КЦРЛ ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у період з 30.10.2016 по 29.11.2016. Витрати, понесені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого становлять 9414 грн. 62 коп. Потерпіла ОСОБА_3 знаходилась на стаціонарному лікуванні у Миколаївській комунальній центральній районній лікарні. Відповідно до довідки Миколаївської КЦРЛ підтверджується, що ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні у період з 30.10.2016 по 29.11.2016. Витрати, понесені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілої становлять 9414 грн. 62 коп. Потерпілий ОСОБА_4 змушений був знаходитися на стаціонарному лікуванні у Миколаївській комунальній центральній районній лікарні. Згідно довідки Миколаївської КЦРЛ підтверджується, що ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні та згідно з калькуляцією коштів, проведеною Миколаївською КЦРЛ, витрати, понесені закладом охорони здоров'я на лікування ОСОБА_4 становлять 900 грн. 44 коп. Крім цього, згідно листа-довідки Стрийської ЦРЛ від 12.02.2018, ОСОБА_4 , продовжував лікування від отриманих у ДТП травм у травматологічному відділенні Стрийської ЦРЛ у період з 02.11.2016 по 19.12.2016. Згідно з калькуляцією коштів, проведеною ОСОБА_5 , витрати, понесені закладом охорони здоров'я на лікування ОСОБА_4 становлять 10258 грн. 70 коп. Зазначив, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 89 Бюджетного Кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать, окрім іншого, видатки на охорону здоров'я. Звернув увагу, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ N868 від 19.09.2012. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі. Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003(у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання. Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. Золочівською місцевою прокуратурою встановлено, що ні в ході досудового розслідування, ні під час судового провадження у Миколаївському районному суді Львівської області, ні після винесення вироку, Миколаївською районною радою, Миколаївською ОСОБА_6 , Стрийською районною радою чи Стрийською ЦРЛ не вжито жодних заходів, в тому числі, представницького характеру, щодо стягнення суми затрачених коштів на лікування потерпілих, що свідчить про неналежне здійснення ними захисту інтересів держави з метою стягнення до бюджету відповідних витрат. З огляду на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відносяться до установ комунальної власності, а кошти, які надаються на лікування хворих, надходять із місцевого бюджету, тому у даному випадку вказане призводить до ненадходження коштів до місцевого бюджету, що створює навантаження на бюджет та ускладнює процес безкоштовного лікування осіб, які цього потребують, чим суттєво впливає на виконання функцій органів місцевого самоврядування та завдається істотна шкода державним інтересам в цілому, відтак Золочівська місцева прокуратура звернулась із позовом в інтересах держави в особі Миколаївської районної ради, Стрийської районної ради, Миколаївської КЦРЛ та Стрийської ЦРЛ про відшкодування витрат, понесених закладами охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілих від злочинних дій.
06.05.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами, як водія автомобіля «Volkswagen Т4» р.н. НОМЕР_1 , на час скоєння ДТП, а саме 30 жовтня 2016 року була застрахована у АТ «СК» «АХА Страхування» згідно полісу №АЕ/5614241, ліміт відповідальності за шкоду завдану здоров'ю на час скоєння ДТП становив 100 000 грн., згідно чинного на той час законодавства, а саме п. 9.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно зі ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначив, що сума позову не перевищує ліміту відповідальності страхової компанії, тому боржником у даному цивільному позові має бути не ОСОБА_1 , а АТ «СК» «АХА Страхування», так як на час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія «Volkswagen Т4» р.н. НОМЕР_1 була застрахована в АТ СК» «АХА Страхування», згідно полісу №АЕ/5614241. Відповідно вважає, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, тому у позові до ОСОБА_1 просить відмовити. Просить суд врахувати правову позицію, викладену у Постанові ВС у справі №760/15471/15-ц від 03.10.2018, згідно якої страховик зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну злочином потерпілому.
20.05.2019 на адресу суду надійшло заперечення заступника керівника Золочівської місцевої прокуратури Гошовського М.на відзив, в якому зазначено, що вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доведено у встановленому Законом порядку. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 потерпілі від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали травми у дорожньо-транспортній пригоді та лікувались у різних закладах охорони здоров'я. Зазначив, що у відповідності до ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Звернув увагу, що саме ОСОБА_1 зобов'язаний у відповідності до вимог ст.1206 ЦК України відшкодувати до місцевого бюджету, зокрема, в користь Миколаївської районної ради витрати у розмірі 19729,68 грн. та в користь Стрийської районної ради витрати в розмірі 10 258, 70 грн., понесені закладами охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілих від злочинних дій відповідача.
Представник позивача, прокурор Стрийської місцевої прокуратури Романів О.В. в судовому засіданні просить позов задоволити, покликаючись на обставини викладені в позовній заяві. Зазначив, що вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 20.10.2017 у справі №447/373/17-к ОСОБА_1 визнано виним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , потерпілі від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували на лікуванні у різних закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманням травм у дорожньо-транспортній пригоді. Зазначив, що ОСОБА_1 зобов'язаний у відповідності до ст. 1206 ЦК України відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілих від цього злочину. Звернув увагу, що стягнення коштів на користь закладу охорони здоров'я з винної особи, а не страховика стверджується правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-1343цс15 від 24.02.2016, в якій вказано, що сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам (потерпілим) унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Отже, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов'язкового страхування страховою компанією.
Представник Стрийської районної ради Заліщук Р.Ю. в судовому засіданні позов підтримала та просить його задоволити.
Представник Комунального некомерційного підприємства Стрийської центральної районної лікарні Васильців Н.Б. в судовому засіданні позов підтримала, покликаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник Миколаївської районної ради Львівської області Левицький О.В. в судовому засіданні позов підтримав та просить його задоволити.
Представник Комунального некомерційного підприємства Миколаївської центральної районної лікарні Савицька Р.С. в судовому засіданні позов підтримала та просить його задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заява про розгляд справи у його відсутності на адресу суду не надходила.
Представник відповідача - адвокат Доарме В.С. в судовому засіданні зазначив, що згідно зі ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з поставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров 'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17, провадження № 14-435цс18 від 30.01.2019 зазначено, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18 зазначено, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавана шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Так як сума позову не перевищує ліміту відповідальності страхової компанії, то боржником у даному цивільному позові має бути не ОСОБА_1 , а АТ «СК» «АХА Страхування», так як на час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія «Volkswagen Т4» р.н. НОМЕР_1 була застрахована в АТ «СК» «АХА Страхування» згідно полісу №АЕ/5614241. Відповідно ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, тому у позові до ОСОБА_1 просить відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов заступника керівника Золочівської місцевої прокуратури Львівської області Гошовського М.В. в інтересах Миколаївської районної ради, Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська центральна районна лікарня» Миколаївської районної ради Львівської області, Стрийської районної ради, Комунального некомерційного підприємства «Стрийська центральна районна лікарня» Стрийської районної ради Львівської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід задоволити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Згідно із ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.3 ст.56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).
Суд звертає увагу, що Миколаївською районною радою, Миколаївською ОСОБА_6 , Стрийською районною радою та Стрийською ЦРЛ не вжито жодних заходів, в тому числі, представницького характеру, щодо стягнення суми затрачених коштів на лікування потерпілих, що свідчить про неналежне здійснення ними захисту інтересів держави з метою стягнення до бюджету відповідних витрат. Оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ЦРЛ відносяться до установ комунальної власності, а кошти, які надаються на лікування хворих, надходять із місцевого бюджету, тому у даному випадку вказане призводить до ненадходження коштів до місцевого бюджету, що створює навантаження на бюджет та ускладнює процес безкоштовного лікування осіб, які цього потребують, у зв'язку з чим завдається істотна шкода державним інтересам в цілому.
Слід зазначити, що заступник Золочівської місцевої прокуратури Гошовський М. звертався з листом від 18.03.2019 за вих. № 05/47/1-545 вих. 19 до Миколаївської районної ради, Миколаївської комунальної центральної районної лікарні, Стрийської районної ради, Стрийської комунальної центральної лікарні та повідомив, що Золочівською місцевою прокуратурою підготовлено позовну заяву до Стрийського міськрайонного суду Львівської області в інтересах держави до ОСОБА_1 про відшкодування до бюджету шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, зокрема витрат на лікування, понесених закладами охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілих у сумі 29988, 38 грн.
Таким чином, враховуючи заподіяння шкоди інтересам держави та не вчинення жодних дій як Миколаївською районною радою, Комунальним некомерційним підприємством «Миколаївської центральної районної лікарні», Миколаївською районною радою Львівської області, Стрийською районною радою, Комунальним некомерційним підприємством «Стрийської центральної районної лікарні», Стрийською районною радою Львівської області спрямованих на відшкодування завданих збитків, прокурор правомірно звернувся до суду із вказаним вище позовом.
В судовому засіданні судом встановлені такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії вироку Миколаївського районного суду Львівської області від 20.10.2017 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 1 п «в» Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання /а.с.7-8/.
Відповідно до копії листа Стрийської центральної районної лікарні Львівської області від 12.02.2018 за вих. № 146 адміністрація Стрийської ЦРЛ на запит Золочівської місцевої прокуратури повідомила, що ОСОБА_4 , перебував на стаціонарному лікуванні в травматичному відділенні Стрийської ЦРЛ з 02.11.2016 по 19.12.2016 з діагнозом: закритий перелом лівої вертлюгової впадини зі зміщенням, відкритий перелом великогомілкової кістки на границі С/З і В/З зі зміщенням, алкогольне сп'яніння. Вартість витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого за даний період становить 10258, 70 грн. /а.с. 9/.
Відповідно до копії довідки Миколаївської комунальної центральної районної лікарні від 16.02.2018 за вих. № 8, ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в хірургічному відділенні з 30.10.2016 по 29.11.2016. Вартість лікування становить 9414, 62 грн. /а.с. 10/.
Відповідно до копії довідки Миколаївської комунальної центральної районної лікарні від 16.02.2018 за вих. № 4, ОСОБА_3 знаходилась на лікуванні в хірургічному відділенні з 30.10.2016 по 29.11.2016. Вартість лікування становить 9414, 62 грн. /а.с. 10/.
Відповідно до копії довідки Миколаївської комунальної центральної районної лікарні від 16.02.2018 за вих. № 5, ОСОБА_4 знаходився на лікуванні в хірургічному відділенні з 30.10.2016 по 02.11.2016. Вартість лікування становить 900, 44 грн. /а.с. 10/.
Відповідно до полісу № АЕ/5614241 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого на транспортний засіб «Volkswagen Т4» р.н. НОМЕР_1 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю становить сто тисяч грн., за шкоду заподіяну майну становить п'ятдесят тисяч грн., франчиза одна тисяча грн. Страхувальник ОСОБА_10 /а.с. 102/.
Як вбачається з повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 02.11.2016 ОСОБА_1 звертався з таким до АТ «СК» «Аха Страхування» /а.с. 103/.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти від відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року№ 545. Згідно з пунктом 2 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Пунктом 3 Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.
Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичноїособи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я (п. 4 Порядку).
За загальним правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Отже, статтею 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт на відповідній правовій підставі.
Згідно з частиною п'ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка є його власником. Проте норми частини другої статті 1166 ЦК України звільняють таких осіб від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що така шкода завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з п.4 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства про вирішення спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Верховний суд у постанові від 27.06.2018 у справі № 761/34627/16, провадження № 61-24961св18 вказав, що відповідно до змісту вказаних норм, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача. За зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе за одночасної наявності обов'язкових умов, якими є протиправна поведінка або бездіяльність, наявність дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діяннями та заподіянням такої шкоди, вина.
Також у постанові Верховного суду від 11.04.2019 по справі № 753/286/16 зазначено, що юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв'язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 3, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» від 07 липня 1995 року № 11, відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на засуджених при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями. Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.
Відповідно до постанови Верховного суду від 13.12.2018 у справі № 344/15998/15-ц особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Законом на позивача не покладено обов'язку доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до вироку Миколаївського районного суду Львівської області від 20.10.2017 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 1 п «в» Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання.
Також в судовому засіданні встановлено, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , потерпілі від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували на лікуванні у різних закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманням травм у дорожньо-транспортній пригоді. Зокрема, потерпілий ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у Миколаївській комунальній центральній районній лікарні, який є комунальним закладом Миколаївської районної ради. Відповідно до довідки Миколаївської КЦРЛ ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у період з 30.10.2016 по 29.11.2016, витрати понесені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого становлять 9414 грн. 62 коп. Потерпіла ОСОБА_3 знаходилась на стаціонарному лікуванні у Миколаївській комунальній центральній районній лікарні. Відповідно до довідки Миколаївської КЦРЛ підтверджується, що ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні у період з 30.10.2016 по 29.11.2016, витрати, понесені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілої становлять 9414 грн. 62 коп. Потерпілий ОСОБА_4 змушений був знаходитися на стаціонарному лікуванні у Миколаївській комунальній центральній районній лікарні. Згідно довідки Миколаївської КЦРЛ підтверджується, що ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні та згідно з калькуляцією коштів, проведеною Миколаївською КЦРЛ, витрати, понесені закладом охорони здоров'я на лікування ОСОБА_4 становлять 900 грн. 44 коп. Крім цього, згідно листа-довідки Стрийської ЦРЛ від 12.02.2018, ОСОБА_4 , продовжував лікування від отриманих у ДТП травм у травматологічному відділенні Стрийської ЦРЛ у період з 02.11.2016 по 19.12.2016. Згідно з калькуляцією коштів, проведеною ОСОБА_5 , витрати, понесені закладом охорони здоров'я на лікування ОСОБА_4 становлять 10258 грн. 70 коп.
Щодо доводів представника відповідача ОСОБА_11 , що цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами, як водія автомобіля «Volkswagen Т4» р.н. НОМЕР_1 , на час скоєння ДТП, а саме 30 жовтня 2016 року була застрахована у АТ «СК» «АХА Страхування», згідно полісу №АЕ/5614241 та ліміт відповідальності за шкоду завдану здоров'ю на час скоєння ДТП становив 100 000 грн., тому відповідачем у даному цивільному позові має бути не ОСОБА_1 , а АТ «СК» «АХА Страхування», то такі суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закону № 1961-IV визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 цього Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Враховуючи наведене вище, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам (потерпілим) унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Отже, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов'язкового страхування страховою компанією.
Наведена правова позиція відображена у Постанові Верховного Суду України у справі 6-1343цс15 від 24.02.2016 і доречно вказана прокурором в судовому засіданні, як підстава для звернення до суду з позовом саме до винуватця дорожньо-транспортної пригоди, а не до страховика.
Така правова позиція підтримана і Верховним судом у справі №450/1335/15-ц від 01.04.2019, у якій вказано, що саме винуватець, особа, яка вчинила злочин зобов'язана відшкодувати на користь держави витрати на лікування потерпілих від злочину осіб. Зокрема Верховний Суд вказав, з покликанням на ч.1 ст.1206 ЦК України що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Окрім цього, вказаною постановою спростовуються і доводи представника відповідача про те, що відповідальність настає лище у випадку вчинення умисного злочину, оскільки Верховний Суд вказав, що відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на засуджених при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями.
Необгрунтованими є доводи представника відповідача про застосуванн у даній справі постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, оскільки фактичні обставини, викладені у ній стосуються абсолютно інших правовідносин, і не мають жодного відношення до відшкодування витрат на лікування потерпілих від злочину осіб на користь держави.
Суд звертає увагу, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України повністю доведена у встановленому законом порядку, внаслідок чого відносно останнього винесено вирок, що набрав законної сили. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , потерпілі від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували на лікуванні у різних закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманням травм у дорожньо-транспортній пригоді.
Слід зазначити, що прокурором доведено факт перебування потерпілих від злочину на стаціонарному лікуванні у лікувальних закладах та підтверджено відповідними документами понесені витрати на лікування потерпілих. Оскільки, відповідно до довідки Миколаївської комунальної центральної районної лікарні від 16.02.2018 за вих. № 8, ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в хірургічному відділенні з 30.10.2016 по 29.11.2016. Вартість лікування становить 9414, 62 грн. Відповідно до довідки Миколаївської комунальної центральної районної лікарні від 16.02.2018 за вих. № 4, ОСОБА_3 знаходилась на лікуванні в хірургічному відділенні з 30.10.2016 по 29.11.2016. Вартість лікування становить 9414, 62 грн. Відповідно до довідки Миколаївської комунальної центральної районної лікарні від 16.02.2018 за вих. № 5, ОСОБА_4 знаходився на лікуванні в хірургічному відділенні з 30.10.2016 по 02.11.2016. Вартість лікування становить 900, 44 грн.
У зв'язку з наведеним суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора є законними та документально підтвердженими.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов заступника керівника Золочівської місцевої прокуратури Львівської області Гошовського М.В. в інтересах Миколаївської районної ради, Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська центральна районна лікарня» Миколаївської районної ради Львівської області, Стрийської районної ради, Комунального некомерційного підприємства «Стрийська центральна районна лікарня» Стрийської районної ради Львівської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням слід задоволити та стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Миколаївської районної ради витрати на лікування потерпілих від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у сумі 19729 грн. 68 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Стрийської районної ради витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_4 у сумі 10258 грн. 70 коп.
Підлягають стягненню з відповідача і судові витрати на користь держави, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -
Позов заступника керівника Золочівської місцевої прокуратури Львівської області Гошовського М.В. в інтересах Миколаївської районної ради, Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська центральна районна лікарня» Миколаївської районної ради Львівської області, Стрийської районної ради, Комунального некомерційного підприємства «Стрийська центральна районна лікарня» Стрийської районної ради Львівської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави в особі Миколаївської районної ради витрати на лікування потерпілих від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у сумі 19729 /дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять/ грн. 68 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави в особі Стрийської районної ради витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_4 у сумі 10258 /десять тисяч двіста п'ятдесят вісім/ грн. 70 коп.
Стягнути з з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави 768 /сімсот шістдесят вісім/ грн. 40 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення
виготовлено 24 грудня 2019 року
Суддя В. Л. Бучківська