Справа № 456/1174/19
Провадження № 2/456/866/2019
18 грудня 2019 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бучківської В. Л. ,
при секретарі Березіній Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь суму боргу в розмірі 38 480, 40 грн., з них 36 648, 00 грн. - борг за договором позики від 09.12.2016 р.; 1 832, 40 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 10.06.2017 р. по 09.02.2019; 768, 40 грн. сплаченого судового збору та 2000,00 грн. витрат на правову допомогу. Свої вимоги мотивує тим, що 09.12.2016 відповідач у нього позичила для своїх особистих потреб грошові кошти у розмірі 9000,00 грн. та 900,00 євро. Відповідно до курсу валют встановлених Національним банком України станом на 21.02.2019 - 900 євро становить 27648,00 грн. Загальна сума позичених відповідачем коштів становить 36648,00 грн. На підтвердження укладення договору позики відповідач надала йому особисто написану розписку, в якій зобов'язалась повернути позичені кошти до 09.06.2017. Звернув увагу, що дана розписка посвідчена у Добрянській сільській раді Стрийського району Львівської області. Зазначив, що зі спливом визначеного у розписці часу відповідач грошей не повернула, а з різних причин стала відтерміновувати повернення боргу. Крім суми боргу, в зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, відповідач повинна сплатити йому три проценти річних від простроченої суми за період з 10.06.2017 по 09.02.2019, що становить 1832,40 грн.; з 10.06.2017 по 09.06.2018 - 1 099,44 грн.; з 10.06.2018 по 09.02.2019 -732, 96 грн. Загальна сума, що підлягає поверненню становить 38480,04 грн., яку просить стягнути з відповідача. Відповідач на даний час уникає зустрічей з ним, не відповідає на телефонні дзвінки, тому він змушений звернутись з позовом до суду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , будучи допитаним судом в якості свідка на підставі ст. 92 ЦПК України повідомив, що у 2016 році відповідач ОСОБА_2 та свідок по справі ОСОБА_3 звернулись до нього з проханням позичити гроші. Вони пішли разом у Добрянську сільську раду Стрийського району Львівської області, де у нього відповідач ОСОБА_2 отримала відповідні кошти, а він натомість отримав розписку, в якій відповідач розписалася, що кошти від нього отримала. В цей же день він позичив кошти ОСОБА_3 , і той також написав відповідну розписку. Звернув увагу, що у 2017 році він запросив до себе у будинок відповідача та свідка ОСОБА_3 , де вони побачили барсетку, в якій був золотий кулончик та розписка, яку вони у нього викрали. Після зникнення барсетки, ОСОБА_3 пообіцяв її повернути. Звернув увагу, що кошти які взяла у нього відповідач йому не повернуті, натомість йому постійно погрожують. Зазначив, що було написано дві розписки та відповідно до одної з них з ОСОБА_3 вже стягуються кошти, відповідно до рішення суду. Також повідомив, що по факту крадіжки барсетки та розписки проводиться досудове розслідування.
Представник позивача - адвокат Маципура Г.І. в судовому засіданні позов просить задоволити та зазначила, що ОСОБА_2 позичила у відповідача грошові кошти та станом на сьогоднішній день не повернула. Звернула увагу, що сторони між собою товаришують, однак під час останньої зустрічі відповідач викрала у позивача барсетку в якій, окрім коштів була розписка щодо домовленості сторін, а саме що 09.12.2016 відповідач у позивача позичила грошові кошти у розмірі 9000,00 грн. та 900,00 євро.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 , будучи допитаною судом в якості свідка на підставі ст. 92 ЦПК України повідомила, що ОСОБА_3 є її співмешканцем та перебуває з позивачем у родинних відносинах. Будучи в гостях у позивача, останній запропонував позичити ОСОБА_3 кошти. Зазначила, що у Добрянській сільській раді Стрийського району Львівської області вона та ОСОБА_3 написали розписки, однак вона ніяких коштів від позивача не отримувала, всі кошти від нього отримав ОСОБА_3 .. У 2017 році позивач віддав їй розписку та сказав, що жодних боргових претензій до неї не має, оскільки вона коштів у нього особисто не брала, хоча і писала таку розписку, і після вона і викинула дану розписку. Зазначила, що секретар Добрянської сільської ради бачила, що їй жодних коштів не передавалось. Повідомила, що вона не працює, оскільки має проблеми із здоров'ям. Звернула увагу, що вона дійсно написала розписку на випадок якщо ОСОБА_3 кудись зникне, але жодних коштів від позивача вона не отримувала, і тому останній розписку їй повернув, не маючи до неї жодних претензій. Вказала, що доводи позивача про крадіжку барсетки та розписки є надуманими і не підтверджені жодними доказами.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що відповідач по справі є його співмешканкою. У 2016 році він мав кредитну заборгованість, тому попросив у позивача кошти і останній йому їх надав, відповідач ОСОБА_2 у ОСОБА_1 жодних грошей не брала, вона була його поручителем. Кошти у позивача він брав три рази, зокрема 1000,00 доларів США, 300 Євро та гривні. Зазначив, що кошти в сумі 9000,00 грн. та 900,00 євро отримував він від позивача, відповідач та секретар Добрянської сільської ради були при цьому присутні. Звернув увагу, що він повернув позивачу близько 700,00 - 800,00 грн. Оригінал розписки позивач повернув відповідачу, оскільки вона в нього ніяких коштів не брала, у його присутності. Вказав, що кошти, які є предметом спору були отримані ним, а не відповідачем, хоча остання і написала розписку, яку позивач добровільно згодом повернув.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що вона працює секретарем у Добрянській сільській раді Стрийського району Львівської області. У 2016 році до неї звернулись сторони з метою посвідчення справжності підпису відповідача у розписці. У зв'язку з цим, вона посвідчила розписку, однак ніякі кошти при ній не передавались, та й розписка при ній не писалась. Зазначила, що відповідач ОСОБА_2 була з ОСОБА_3 і вона посвідчувала дві розписки та занесла їх в реєстр, копію якого долучила до матеріалів справи.
Суд, заслухавши пояснення сторін, представника позивача, допитавши свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважаючи на те, що судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені законом, для забезпечення доказів у справі і їх витребуванні, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, а також враховуючи тривалий розгляд справи, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи та показань свідків, які були допитані в судовому засіданні. На підставі наведеного, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_1 , такий видано Турківським РВ УМВС України у Львівській області на ім'я « ОСОБА_1 » /а.с. 4/.
Відповідно до копії розписки, посвідченої виконкомом Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області 08.12.2016, ОСОБА_2 позичила гроші у ОСОБА_1 в сумі 9000, 00 грн. та 900, 00 Євро та зобов'язалась віддати їх до 09.06.2017 /а.с. 6/.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вбачається з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У контексті ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно положень ст. 545 ЦК України, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути борговий документ (розписку) боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає на вимогу боржника.
Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Нормами ст.ст. 610-612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язань є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
У Постанові Верховного суду від 20.02.2019 по справі № 556/1721/17 зазначено, що наявність оригінала розписки у позивача (позикодавця) згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.
У постанові Верховного суду від 31.10.2018 по справі № 707/2606/16-ц зазначено, що договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Згідно з ч.1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомив, що у 2016 році він мав кредитну заборгованість, тому попросив у позивача кошти і останній йому їх надав, він отримав кошти за двома розписками, а відповідач ОСОБА_2 від позивача ОСОБА_1 ніяких грошей не отримувала, вона була його поручителем, у зв'язку з чим, така розписка згодом була повернута позивачем відповідачу в його присутності.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що вона працює секретарем у Добрянській сільській раді Стрийського району Львівської області та у 2016 році до неї звернулись сторони з метою посвідчити справжність підпису відповідача у розписці. У зв'язку з цим вона посвідчила розписку, однак ніякі кошти при ній не передавались, та й розписка при ній не писалась.
На підтвердження укладення договору позики та його умов суду представлена копія розписки від 09.12.2016, що посвідчена виконкомом Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області, з якої вбачається, що ОСОБА_2 позичила гроші у ОСОБА_1 в сумі 9000, 00 грн. та 900, 00 Євро та зобов'язалась віддати їх до 09.06.2017.
Суд звертає увагу, що у відповідності до ст. 545 ЦК України наявність саме оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Слід зазначити, що позивач, будучи допитаним судом в якості свідка на підставі ст. 92 ЦПК України повідомив, що відповідач викрала у нього барсетку в якій, окрім коштів була розписка щодо домовленості сторін про те, що 09.12.2016 відповідач позичила у позивача грошові кошти у розмірі 9000,00 грн. та 900,00 євро. Позивачем на підтвердження вказаного долучено до матеріалів справи повідомлення заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Сепика І. від 06.08.2019 за вих. № 05-42-102-19, з якого вбачається що Стрийською місцевою прокуратурою за фактом вчинення крадіжки золотих виробів внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019141330000022 та розпочато досудове розслідування, яке проводить СВ Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області.
Суд звертає увагу, що по заяві ОСОБА_1 щодо крадіжки золотих виробів дійсно внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019141330000022 та проводиться досудове розслідування, однак на даний час відсутні відомості про те, чи дійсно мав місце факт крадіжки розписки, не встановлено підозрюваних осіб, досудове розслідування триває.
У зв'язку з наведеним, суд не може встановити той факт, що розписка у ОСОБА_1 була дійсно викрадена і відповідач не виконала грошові зобов'язання, які мала перед ним, натомість в судовому засіданні встановлено, що оригінал розписки відсутній, що може свідчити про виконання грошових зобов'язань. В судовому засіданні позивачем не спростовано доводів відповідача та свідка ОСОБА_3 про те, що відповідач дійсно коштів не позичала, такі отримав свідок ОСОБА_3 , і позивач у зв'язку з цим повернув оригінал розписки відповідачу, свідомо знаючи, що остання жодних коштів у нього не позичала. Натомість відповідач ОСОБА_2 та свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ствердили в судовому засіданні під присягою, що жодних коштів в їх присутності позивач відповідачу не передавав, і така їх не отримувала, у зв'язку з чим така розписка з показань позивача та свідка ОСОБА_3 , була повернута відповідачу. Окрім цього, свідок ОСОБА_3 вказав, що всі кошти отримав від позивача особисто він, для своїх потреб 09.12.2016.
Слід також вказати, що відповідач не заперечила факту написання розписки, але пояснила наведене необхідністю поручитися за фактом повернення коштів ОСОБА_3 - позивачу ОСОБА_1 , відповідач не відмовлялася від написання нею розписки особисто, однак ствердила, що позивач добровільно повернув їй розписку, що може свідчити також і про те, що жодних зобов'язань між сторонами, навіть якщо вони і були раніше, більше немає.
Суд звертає увагу, що доказування у справі не може ґрунтуватись на припущеннях, позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Однак, на підтвердження позовних вимог позивач надав копію розписки від 09.12.2016, що посвідчена виконкомом Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області, з якої суд не може встановити на даний час наявність між позивачем та відповідачем правовідносин за договором позики і їх виконання чи невиконання.
Врахувавши те, що на обґрунтування своїх позовних вимог позивач не надав суду оригіналу розписки, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення боргу за договором позики. І оскільки похідною від позовних вимог про стягнення боргу за договором позики, є вимога про стягнення коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому в задоволенні такої також слід відмовити.
Суд звертає увагу позивача, що у випадку встановлення органом досудового розслідування факту викрадення у нього речей та розписки та притягнення до відповідальності винних осіб, позивач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Не підлягають до задоволення вимоги позивача, щодо стягнення судових витрат по справі та витрат на правничу допомогу на підставі ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.Л. Бучківська
Повний текст судового рішення
виготовлено 24 грудня 2019 року