Справа № 204/5151/18
Провадження № 1-кп/204/644/19
19 грудня 2019 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань того ж суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42018040000000809 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, -
До Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшов затверджений прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42018040000000809 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
11 березня 2019 року захисник ОСОБА_4 надав клопотання про повернення даного обвинувального акту у кримінальному провадженні №42018040000000809 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.2 ст.364КК України прокурору у зв'язку із невідповідністю ст.291 КПК України. В обґрунтування зазначив, що в порушення п.3 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний не містить відомостей про потерпілу сторону, при тому, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6 , є матеріальним і сторона обвинувачення стверджує про ненадходження до державного бюджету України податку на додану вартість. В обвинувальному акті від 27.06.2018 року наводяться відомості стосовно того, що в результаті скоєння кримінальних правопорушень спричинено майнову шкоду державному бюджету у розмірі 9969942 грн.. Однак, обвинувальний акт не містить взагалі будь-яких відомостей про потерпілу сторону - державу в особі її компетентного органу (Державна фіскальна служба, Міністерство фінансів, Пенсійний фонд України та інші). У обвинувальному акті процесуальний керівник, який склав обвинувальний акт, вказав, що потерпілих у кримінальному провадженні не має, при тому, що суди вимагають у відповідності до ст. 291 КПК України обов'язково вказувати відомості про потерпілого, в тому числі, й Державу Україну в особі тих чи інших органів. Посилаючись на п.5 ч.2 ст.291 КПК України, зазначив, що сторона обвинувачення пов'язує вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення за ч.2 ст. 364 КК України саме за порушення певних норм Податкового кодексу України, в результаті чого була спотворена податкова звітність та не надійшли до Державного бюджету України грошові зобов'язання платника податку СВК «Молочна країна» з податку на додану вартість на суму 9969942 грн. за період діяльності підприємства з 2015 року по 2016 рік. Отже, об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України містить як ознаки протиправного діяння службовою особою, так і суспільно небезпечні наслідки у вигляді ненадходження коштів до Державного бюджету України з податку на додану вартість певного платника податків - СВК «Молочна країна») у сумі 9969942 грн., що є тяжкими наслідками. В обвинувальному акті взагалі не зазначені норми податкового законодавства України, якими закріплюється система оподаткування в Україні і до яких - загальнодержавних чи місцевих податків, - належить податок на додану вартість. Зазначили, що суд не повинен у судових засіданнях встановлювати такі фактичні обставини, оскільки такі обставини повинна доводити сторона обвинувачення). Обвинувальний акт взагалі не містить таких фактичних обставин, при тому, що сторона обвинувачення вказує на наявність, начебто, порушень податкового законодавства у СВК «Молочна країна» при сплаті податку на додану вартості, і саме про такі порушення податкового законодавства СВК «Молочна країна» ОСОБА_6 начебто було відомо, але він такі порушення податкового законодавства приховала шляхом проведення камеральних перевірок. Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду. Також, вказавши в обвинувальному акті на юридичну особу - СВК «Молочна країна», яка, начебто, порушувала вимоги податкового законодавства і незаконно використовувала спеціальний режим оподаткування, що, начебто, і призвело до ненадходження податку на додану вартість спочатку у 2015 році, а потім у 2016 році, сторона обвинувачення взагалі не визнала СВК «Молочна країна» стороною у кримінальному провадженні у розумінні ст.3 КПК України, зазначивши в обвинувальному акті, що «підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи не встановлено». За таких обставин, при здійсненні судового розгляду кримінального провадження в межах поданого прокурором обвинувального акту, в якому зазначена юридична особа, яка причетна до несплати коштів в бюджет, не представляється за можливе реалізувати їх право на захист. Сторона обвинувачення виклала фактичні обставини таким чином, що неможливо збагнути логіку подій, які суперечать один одному. Також зазначив, що реєстр матеріалів досудового розслідування складений прокурором в порушення вимог ст. ст. 109, 110 КПК України, оскільки він не відображає повних відомостей про прийняті процесуальні дії та рішення під час досудового розслідування, а в перелічених у реєстрі процесуальних рішеннях відсутні необхідні дані. Посилаючись на ст.ст.214,216 КПК України, абзац 2 п.1 Розділу XI Перехідних положень КПК України, пункт 1 Розділу X Прикінцевих положень КПК України зазначив, що враховуючи викладене, у слідчого прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 були відсутні повноваження щодо проведення досудового розслідування кримінального провадження №42018040000000809, яке здійснювалося ним 22 червня 2018 року, тобто після втрати слідчими органів прокуратури повноважень слідчих, що е істотним порушенням вимог КПК.
Також, обвинувачений ОСОБА_6 21 жовтня 2019 року надав суду письмові доповнення до позиції сторони захисту щодо неможливості призначення судового розгляду (в порядку ч.2 ст.314 КПК України). В доповненнях зазначив, що згідно обвинувального акту, він 31.01.2017 року та 07.02.2017 року провів камеральні перевірки і самостійно не визначив грошове зобов'язання по податку на додану вартість СВК «Молочна країна», що спричинило тяжкі наслідки Державному бюджету у вигляді ненадходження податку на додану вартість в сумі 9 969 942 грн. При цьому, чому сторона обвинувачення за викладених обставин, встановивши дати - 31.01.2017 р. та 07.02.2017 р., коли ним начебто не були визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість, не зазначила в обвинувальному акті фактичні обставини щодо останніх днів строку сплати таких грошових зобов'язань по податку на додану вартість, адже саме з таких дат не сплати податку на додану вартість до Державного бюджету і повинні були б виникнути ті самі реальні тяжкі наслідки, передбачені ч.2 ст. 364 КК України. За таких обставин обвинувальний акт містить фактичні відомості про його начебто злочинні діяння, які пов'язані із не визначенням грошових зобов'язань СВК «Молочна країна» при проведенні камеральних перевірок, але при цьому відсутні будь-які фактичні обставини про конкретні строки ненадходження податку на додану вартість до Державного бюджету. Вважає, що в результаті таких злочинних дій, що є грубим порушенням вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки обвинувальний акт не містить фактичних обставин кримінального правопорушення щодо строків ненадходження податку на додану вартість до Державного бюджету. Обвинувальний акт, в якому викладені фактичні обставини начебто не визначення ним грошових зобов'язань по податку на додану вартість при проведенні камеральних перевірок 31.01.2017 року та 07.02.2017 року, не містить взагалі фактичні обставини про конкретні строки ненадходження податку на додану вартість до Державного бюджету. Вважає, що такий обвинувальний акт є абсолютно не зрозумілим, що в свою чергу порушує і право ОСОБА_6 на захист. Сторона обвинувачення, кваліфікуючи злочинні діяння за ч.2 ст. 364 КК України, грубо порушила вимоги п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, не зазначивши фактичних обставин щодо останніх днів строку не отримання податку на додану вартість Державним бюджетом, що взагалі спростовує кваліфікацію його дій за ч.2 ст.364 КК України. За викладених обставин, просив повернути обвинувальний акт прокурору.
В підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_4 підтримав своє клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, посилаючись на обставини зазначенні у клопотанні.
Захисник ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника ОСОБА_4 про повернення прокурору обвинувального акту відносно ОСОБА_6 , у зв'язку із його невідповідністю ст.291 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника ОСОБА_4 і просив повернути обвинувальний акт прокурору.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 відмовити, зазначивши, що дане кримінальне провадження підсудне Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська, підстав для закриття чи зупинення провадження по справі не має, обвинувальний акт та додатки до нього складені у відповідності до вимог КПК України, тому він вважає, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 може бути призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні суддею одноособово. Також вказав, що дійсно обвинувальний акт містить незначні технічні помилки, які не перешкоджають розгляду даної справи і можуть бути усунуті під час судового розгляду справи. Також зазначив, що у слідчого прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 були повноваження щодо проведення досудового розслідування кримінального провадження №42018040000000809, оскільки при внесенні відомостей до ЄРДР, підслідність визначається автоматично.
З'ясувавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт, суд доходить висновку, що клопотання захисника ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч. ст.314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Частиною 4 ст.110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 КПК України.
Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України та містити відомості, викладені у частині 2 цієї статті. Зокрема, відповідно до п.3 ч.2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити відомості кожного потерпілого.
Крім цього, згідно положень п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Згідно вимог кримінального процесуального закону формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.
Норми КПК України покладають на суд обов'язок роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України), а потерпілому надає право підтримувати обвинувачення у випадку відмови прокурора від державного обвинувачення, а також ряд інших прав, безпосередньо пов'язаних з обвинуваченням (ст. 56 КПК України).
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до п. «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна проінформованість зрозумілою для обвинувачення мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Європейський суд з прав людини (далі Суд) у справі «Камасінскі проти Австрії» (рішення від 19 грудня 1989 року) та у справі «Абрамян проти Росії» (рішення від 09 жовтня 2008 року) зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того. Суд зазначив, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25 березня 1999р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 1999р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Як встановлено в підготовчому судовому засіданні, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_6 , обвинуваченої за ч.2 ст.364 КК України зазначено, що в результаті вчинення останньою кримінальних правопорушень, спричинено майнову шкоду Державному бюджету у розмірі 9969942 грн. При цьому, даний обвинувальний акт не містить взагалі будь-яких відомостей про потерпілу сторону - державу в особі її компетентного органу(Державна фіскальна служба, Міністерство фінансів, Пенсійний фонд України та інші).
Крім того, як вбачається з даного обвинувального акту, сторона обвинувачення пов'язує вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення за ч.2 ст. 364 КК України, а саме за порушення певних норм Податкового кодексу України, в результаті чого була спотворена податкову звітність та не надійшли до Державного бюджету України грошові зобов'язання платника податку СВК «Молочна країна» з податку на додану вартість на суму 9969942,00 грн. за період діяльності підприємства з 2015 року по 2016 рік. Отже, об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України містить як ознаки протиправного діяння службовою особою, так і суспільно небезпечні наслідки у вигляді ненадходження коштів до Державного бюджету України з податку на додану вартість певного платника податків - СВК «Молочна країна») у сумі 9969942,00 грн., що є тяжкими наслідками. При цьому, в обвинувальному акті, складеному відносно ОСОБА_6 взагалі не зазначені норми податкового законодавства України, якими закріплюється система оподаткування в Україні і до яких - загальнодержавних чи місцевих податків, - належить податок на додану вартість. Крім того, вказавши в обвинувальному акті на юридичну особу - СВК «Молочна країна», яка, начебто, порушувала вимоги податкового законодавства і незаконно використовувала спеціальний режим оподаткування, що, начебто, і призвело до ненадходження податку на додану вартість спочатку у 2015 році, а потім у 2016 році, сторона обвинувачення взагалі не визнала СВК «Молочна країна» стороною у кримінальному провадженні у розумінні ст.3 КПК України, зазначивши в обвинувальному акті, що «підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи не встановлено». Також, обвинувальний акт, в якому викладені фактичні обставини начебто не визначення ОСОБА_6 грошових зобов'язань по податку на додану вартість при проведенні камеральних перевірок 31.01.2017 року та 07.02.2017 року, не містить взагалі фактичні обставини про конкретні строки ненадходження податку на додану вартість до Державного бюджету.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.216 КПК України, слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.
В ч.2 ст.214 КПК України зазначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань .
Відповідно до пункту 1 Розділу XI Перехідних положень КПК України до дня введення в дію положень частини четвертої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначених цим Кодексом, щодо злочинів, передбачених частиною четвертою статті 216 цього Кодексу.
Абзацом 2 пункту 1 Розділу XI Перехідних положень КПК України визначено, що після введення в дію положень частини четвертої статті 216 цього Кодексу кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років. Після закінчення дворічного строку кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, у тримісячний строк передаються слідчим Державного бюро розслідувань.
Згідно із пунктом 1 Розділу X Прикінцевих положень КПК України цей Кодекс набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім: положень, що стосуються кримінального провадження щодо кримінальних проступків, які вводяться в дію одночасно з набранням чинності Законом України про кримінальні проступки; частини четвертої статті 216 цього Кодексу, які вводяться в дію з дня початку діяльності Державного бюро розслідувань України, але не пізніше п'яти років з дня набрання чинності цим Кодексом.
З огляду на вищевказані положення Кримінального процесуального кодексу України, слідчі органів прокуратури втратили повноваження щодо здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, розпочатих після 19 листопада 2017 року.
Як зазначено в обвинувальному акті, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018040000000809 відносно ОСОБА_6 за ч.2 ст.364 КПК України, здійснював з 22.06.2018 року слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 . В таблиці II Реєстру матеріалів досудового розслідування, який є невід'ємною частиною обвинувального акта, зазначено, що слідчий ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні був призначений 22.06.2018 року начальником першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 .
Враховуючи викладене, суд вважає, що у слідчого прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 були відсутні повноваження щодо проведення досудового розслідування кримінального провадження №42018040000000809, яке здійснювалося ним 22 червня 2018 року, тобто після втрати слідчими органів прокуратури повноважень слідчих, що є істотним порушенням вимог КПК.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказані обставини перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду на підставі цього обвинувального акту, та вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору, для приведення у відповідність до вимог кримінально-процесуального закону, а тому клопотання захисника ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Що стосується посилання захисника на порушення вимог ст.ст.109,110 КПК України при складанні прокурором реєстру матеріалів досудового розслідування, суд вважає, що розбіжності на які посилається захисник щодо відомостей про прийняті процесуальні дії та рішення під час досудового розслідування, можливо вточнити та встановити під час судового розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314-316, 376, 395 КПК України, суд,-
Клопотання захисника ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору - задовольнити.
Повернути прокурору другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42018040000000809 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, в зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення. У разі постановлення її без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1