Справа № 184/2294/19
Номер провадження 2/184/690/19
24 грудня 2019 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаш В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Михайлової Т.В.,
розглянувши в м. Покров у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 «про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням», -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 . В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що Виконавчому комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області на праві комунальної власності належить квартира АДРЕСА_1 , в якій зареєстрований відповідач ОСОБА_1 . На даний час відповідач фактично за місцем реєстрації не проживає понад шість, тобто з 2018 року згідно актів МКП «Житлкомсервіс». Тому позивач змушений звернутись з даним позовом до суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги, які уточнив і просить внести зміни до предмета позову, підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач до суду повторно не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду повідомлявся належним чином, причину своєї неявки та її поважність суду не повідомив, відзив та заяву про перенесення слухання не надав.
Окрім цього, на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду відповідача, з огляду на що відповідач, відповідно до п.11 ст.128 ЦПК України вважається таким, що отримав судову повістку.
Відповідно до ст.280 ЦПК України суд зі згоди позивача ухвалив рішення про заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші копни, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Аналогічні положення закріплюються і в статті 327 Цивільного кодексу України.
Закон України «Про місцеве самоврядування» (280/97-ВР) дає визначення поняття права комунальної власності, а саме - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (стаття 1).
Відповідно до статті 6 цього Закону (280/97-ВР), первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Тобто, суб'єктом права комунальної власності є відповідна територіальна громада села,
селища, міста.
Органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади га здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами, є сільські, селищні, міські ради (частина перша статті 10 Закону (280/97-ВР).
Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад закріплюється у статті 26 Закон України «Про місцеве самоврядування».
Так, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати тощо.
Отже, суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади села, селища, міста, від імені та в інтересах яких діють сільські, селищні, міські ради.
Враховуючи викладене, власником комунального майна є відповідна територіальна громада села, селища, міста в особі органу місцевого самоврядування, уповноваженого управляти цим майном.
Згідно з ч.1 ст.64 Житлового Кодексу України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Відповідно до ст.177 Житлового Кодексу України, громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність житлових приміщень, обережно ставитись до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержуватись правил утримання жилого будинку і при домової території, правил пожежної безпеки.
Відповідно до ст.41 Конституції України «... кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. ... Право приватної власності є непорушним.»
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі змістом ст.317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений в здійсненні права власності (ч.2 ст.321 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 71 ЖК УРСР, передбачена можливість збереження жилого приміщення за відсутніми наймачами або членами їх сімей протягом шести місяців або протягом більш тривалого часу при наявності конкретних обставин, перелічених також в ст. 71 цього ж кодексу, зокрема призовна та строкова військова служба, тимчасовий виїзд з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням, поміщенням дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника, виїздом у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна (піклувальника! влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги, виїзду на лікування в лікувально-профілактичний заклад, взяття під варту або засудження).
Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до житлового приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Таким чином, у разі встановлення судом факту лише тимчасової відсутності наймача за місцем мешкання, строк якого не перевищує шести місяців, підстав для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщення немає.
При цьому під тимчасовою відсутністю розуміються такі випадки, коли особа протягом певного часу не проживає в жилому приміщенні, але інтересу щодо користування ним не втрачає в силу закону. Тимчасова відсутність повинна нести безперервний характер. Якщо особа повертається на місце проживання, вважається, що переривається і строк тимчасової відсутності. Разом з тим, обставиною, яка перериває шестимісячний строк, не може вважатися епізодичні появи особи не з метою постійного проживання, а з метою лише утримати за собою житло.
Відповідно до статті 72 ЖК УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Судом встановлено, що 25.09.2002 року ОСОБА_2 видано ордер №77 на право зайняття з родиною квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Згідно довідки Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області №1152 від 22.10.2019р. за адресою АДРЕСА_2 зареєстрований ОСОБА_1 (а.с. 7).
Із долучених до матеріалів справи актів МКП «Житлкомсервіс» від 12.08.2018р., 21.08.2018р., 29.09.2018р., 12.07.2019р., 20.08.2019р., 15.10.2019р. слідує, що в житловій квартирі по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 зареєстрований, але більше 10 років ніхто не проживає, а ОСОБА_1 давно виїхав з країни (а.с. 10-15).
Згідно виписки з особового рахунка № НОМЕР_1 з 08.2017 року по 10.2019 року за абонентом ОСОБА_2 рахується борг в сумі 2345,77 грн. (а.с. 16)
Як зазначає у своєму позові позивач, відповідач відсутній за місцем реєстрації понад 6 місяців без поважної причини, згідно зі ст.ст.71, 72 Житлового Кодексу України, тому суд вважає, що він втратив право користування даним житловим приміщенням.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини та наведені норми чинного законодавства, позовні вимоги Покровської міської ради Дніпропетровської області «про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням» є обґрунтованими, підтверджуються зібраними у справі доказами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 76, 81, 263, 265, 280-283, 289 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 «про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням» - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 24.12.2019 року.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш