Справа № 183/3145/19
№ 2/183/2555/19
30 жовтня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Сороки О.В.
за участі секретаря судового засідання Пащенко А.С.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей,-
за участю позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей, а саме, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 24 жовтня 2019 року, просив змінити розмір аліментів, на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначений судовим наказом № 183/6907/18 від 27 листопада 2018 року, з 1/3 частки від його заробітку щомісячно на 4000 гривень (по 2000 гривень на кожну дитину) щомісяця, починаючи із дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що судовим наказом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2018 року у справі № 183/6907/18 вирішено стягувати з позивача на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 06 листопада 2018 року і до досягнення дітьми повноліття. З урахуванням його заробітної плати, дана сума щомісяця складає 4000 гривень, іноді навіть більше, що значно перевищує прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Зазначає, що є власником квартири в якій проживають неповнолітні діти разом з відповідачем, тому він вимушений винаймати житло, вартість якого складає 2000 гривень у місяць. Крім того, ОСОБА_4 перебуває на державному утриманні та знаходиться у КЗ «Спеціалізований центр медико-соціальної реабілітації дітей» ДОР і на період перебування у даному закладі не потребує у сплаті аліментів. Вважає, що оскільки відповідач з дітьми проживають у його квартирі, а один з синів понад 6 місяців на рік перебуває у реабілітаційному центрі - це є підставою для зменшення розміру аліментів.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2019 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та роз'яснено відповідачу про право подати відзив та зустрічний позов.
08 серпня 2019 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила у позові ОСОБА_1 відмовити посилаючись на те, що судовим наказом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2018 року у справі № 183/6907/18 стягнуто з позивача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 06 листопада 2018 року і до досягнення дітьми повноліття, як передбачено п.4 ч.1 ст. 161 ЦПК України. Зазначає, що їхня дитина ОСОБА_4 , 2013 року народження, страждає на специфічний розлад експресивного мовлення в вигляді моторної алалії 2 рівня, має скаліотичну осанку та вальгусну установку стоп, що постійно потребує медичного спостереження, як в медичних закладах, так і за місцем проживання дитини (масаж, ортопедичне взуття, зайняття з логопедом, дитині рекомендоване плавання). Також дитину необхідно готувати до занять у школі. Вважає, що розмір аліментів визначений судовим наказом не суперечить нормам діючого законодавства. Позивач на даний час офіційно працевлаштований, має неофіційний додатковий дохід, інших дітей на утриманні не має, його сімейний стан не змінився, квартира в якій зараз проживає відповідач з дітьми утримується повністю нею, передачі права власності на квартиру не було, тому немає жодної підстави передбаченої законом для зміни розміру аліментів. Надала відповідні докази.
Ухвалою суду від 27 серпня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судовому засіданні позивач підтримав подану позовну заяву та просив її задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у позові, підтримала свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи дійшов наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивач та відповідач є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час проживають з матір'ю (а.с.19,20).
Відповідно до судового наказу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2018 року у справі № 183/6907/18 з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 06 листопада 2018 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.8).
Статтею 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судовий наказ за яким стягуються аліменти з позивача видано на підставі п.4 ч.1 ст. 161 ЦПК України.
У відповідності до ч.7 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу, боржник має право звернутися о суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів. При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст. ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, на підтвердження своїх вимог щодо зменшення розміру аліментів позивач в позові та в своїх поясненнях під час судового розгляду посилався лише на те, що відповідач проживає в належній йому квартирі, а один з повнолітніх синів понад шість місяців на рік перебуває в реабілітаційному центрі на державному утриманні і в той час не потребує аліментів. Вказав на наявність у нього витрат на наймання житла, проте доказів цьому не надав. При цьому, зазначені позивачем обставини існували ще у період винесення судового наказу 27 листопада 2018 року. Будь-які обставини, які б слугували підставою для зміни стягуваного розміру аліментів після дати призначення в наказному провадженні аліментів судом не встановлені.
Враховуючи те, що позивач працездатний, працює, отримує щомісячний регулярний дохід, має задовільний стан здоров'я, будь-яких інших належних та допустимих доказів, про погіршення його матеріального стану з моменту стягнення аліментів на утримання дітей ОСОБА_1 не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України) та позиції Верховного Суду України, на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за судовим наказом розміру аліментів, адже факт необхідності наймання житла не може слугувати самостійною підставою для зменшення їх розміру, а те, що дитина тривалий час перебуває в реабілітаційному центрі навпаки вказує на негативний стан її здоров'я та потребу у більших витратах. Суд вважає, що розмір стягуваних аліментів за судовим наказом не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України, а тому відмовляє в задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 142, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Сорока